Структура суб'єктивного права і юридичного обов'язку

Структура суб'єктивного права — це його будова, що виражаєть­ся у зв'язку елементів — юридичних можливостей Хправомочностей), наданих суб'єкту.

Правомочність — складова частина змісту суб'єктивного права, що являє собою конкретну юридичну можливість, яка надається право-суб'єктній особі з метою задоволення її інтересів.

Види правомочностей як істотних елементів суб'єктивного права:

1. Правомочність на власні позитивні дії (п р а в о в и к о р и с -

т а н н я), або право позитивної поведінки правомочного, тобто мож­ливість чинити самим суб'єктом фактично і юридично значущі дії (наприклад, право голосувати, подавати позов до суду, продавати або дарувати своє майно та ін.).

Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт

2. Правомочність на чужі дії (п р а в о в и к о н а н н я), або право вимагання відповідної поведінки від правозобов 'язаної особи, тобто можливість зацікавленої особи жадати від зобов'язаного суб'єкта вико­нання покладених на нього обов'язків (наприклад, вимагати сплату бор­гу, передавати майно, відшкодовувати податкові недоплати та ін.).

3. Правомочність домагання (п р а в о з а х и с т), або право на захист, тобто можливість звертатися за підтримкою і захистом держави у разі порушення суб'єктивного права з боку правозобов'язаної особи. Це право приводить у дію апарат держави — примус, якщо інша сторо­на не виконує своїх обов'язків (стягувати в примусовому порядку борг, відновлювати незаконно звільненого на роботі). Право-домагання є про­довженням права-вимоги і найважливішою гарантією виконання певних обов'язків.

Не слід ототожнювати суб'єктивне право і правомочність, ос- кільки суб'єктивне право:

а) може бути до виникнення правомочності, існувати незалежно від його виконання. Правомочність є наслідком суб'єктивного права. На­приклад, кожна людина має право на вищу освіту, але не всі молоді люди вчаться, багато хто працює, у тому числі у фірмах, займаються бізнесом та ін. Однак вони не позбавлені права на вищу освіту, хоча й не використовують його;

б) є ширшим за конкретну правомочність. Суб'єктивне право реа­лізується через конкретні правомочності. Наприклад, суб'єктивне право власності реалізується через три правомочності: право володіння, право користування, право розпорядження певним майном.

Якщо звернутися до галузевого змісту суб'єктивного права, то можна виділити низку специфічних правомочностей, які воно містить. Напр., у галузі кримінального права є такі правомочності: давати по­яснення за пред'явленим обвинуваченням; вимагати виконання іншою стороною (органом дізнання, прокурором, слідчим, судом) відповідно­го юридичного обов'язку; скаржитися на дії і рішення особи, що про­вадить дізнання, на слідчого, прокурора, суду.

Структура юридичного обов'язку є зворот­ним боком суб'єктивного права і складається з трьох елементів, що представляють собою конкретні юридичні вимоги до правозобов'язаної сторони:

1) здійснювати певні дії (активні обов'язки) або утриматися від них (пасивні обов'язки);

2) реагувати на законні вимоги правомочної сторони (напри­клад, обов'язок виконувати умови договору);

3) нести юридичну відповідальність (зазнавати позбавлення прав особистого, майнового чи організаційного характеру) у разі відмови від виконання юридичних обов'язків або несумлінного їх виконання, якщо суперечить вимогам правової норми (наприклад, обов'язок боржника платити неустойку за невиконання умов договору).

Не можна вважати юридичним рбов 'язком лише той, який су­проводжується санкцією. Багато обов'язків фактично не передбачають примусового виконання (наприклад, відповідач зник чи не має засобів). Окрім того, слід враховувати, що право розрізняє заборону за суттю (матеріальну з аб о р о н у) і з а б о р о н у процесуаль-н у, тобто заборона на одержання рішення про примусове виконання права (борги, що забороняються законом; позови проти осіб, що воло­діють дипломатичним імунітетом). Так, позов проти особи, яка володіє дипломатичним імунітетом, розглядається правом як обов'язок, що існує, але підпадає в даний момент під процесуальну заборону. У разі припинення відповідачем дипломатичної служби втрачається його іму­нітет від судових позовів (знімається заборона процесуальна), і проти нього може бути розпочата судова справа з позовом за суттю.

/ суб'єктивне юридичне право, і юридичний обов'язок поєднує те, що вони;

— виходять з юридичних норм;

— забезпечуються державою;

— не безмежні, а існують у певних суворих межах — це завжди «міра» поведінки.

Суб'єктивні права і обов'язки перебувають у тісному взаємозв'язку, є взаємозалежними, зумовленими один одним. Завдяки їм між суб'єк­тами права виникає зв'язок, який називається правовідносинами.

Права і обов'язки державних органів і їх посадових осіб як носіїв спеціальної правосуб'єктності виражаються через їх повноваження.