Підстави для притягнення до юридичної відповідальності. Підстави, що виключають юридичну відповідальність. Підстави звільнення від юридичної відповідальності

Підстави юридичної відповідальності — сукупність обставин, наявність яких робить юридичну відповідальність можливою і належ­ною:

1) фактична підстава — сукупність обставин, наявність яких ро­бить юридичну відповідальність м о ж л и в о ю: склад правопорушен­ня — суб'єкт, об'єкт, суб'єктивна і об'єктивна сторони;

2) юридична підстава — сукупність обставин, наявність яких ро­бить юридичну відповідальність н а л е ж н о ю: а) нормативна під­става — наявність норми права, яка забороняє таку поведінку та вста­новлює відповідні санкції; б) відсутність підстав для звільнений від відповідальності — можливість звільнення від відповідальності зафі­ксована нормами права (наприклад передання неповнолітнього під на­гляд батьків). У законах можуть міститися вказівки щодо обставин, які виключають відповідальність (стан крайньої необхідності, потреба обо­рони або перебування в стані неосудності); в) процесуальна підста­ва — наявність правозастосовного акта, що являє собою рішення ком­петентного органу, яким покладається юридична відповідальність, визначаються її вид і міра (наказ адміністрації, вирок суду та ін.).

Підстави, що виключають юридичну відповідальність: 1) стан особистості правопорушника, визначений як неосудний (неосудність особи, що доведена в судовому порядку; не досягнутий вік, що встано­влений законом); 2) відсутність суспільної небезпеки (шкідливості) діян­ня у випадках захисту суб'єктом своїх прав (необхідна оборона й крайня необхідність); 3) відсутність у діянні елементів правопорушення (об'єк­тивно протиправне діяння (казус), тобто діяння безвинне; фізичний або психічний примус; виконання наказу або розпорядження); 4) заподіяння шкоди при затримці особи, що скоїла злочин; обгрунтований ризик; 5) скасування акта, що встановив юридичну відповідальність.

Підстави звільнення від юридичної відповідальності (визначені в. законодавстві кримінальному, адміністративному, трудовому та ін.):

1) невисокий ступінь (малозначність) суспільної небезпеки правопору­шення або втрата ним ознак суспільної небезпеки до розгляду справи в суді; 2) низький ступінь суспільної небезпеки особистості правопоруш­ника або особа, що вчинила правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною; 3) діяльне каяття правопорушника — примирення з поте­рпілим і добровільне відшкодування заподіяної шкоди, тобто наявність у особи соціально схвальної поведінки (до й після здійснення правопо­рушення); 4) закінчення терміну давності щодо притягнення до юриди­чної відповідальності; 5) акти про амністію або помилування тощо. Універсальні підстави звільнення від правового покарання:

1) особа, яка вчинила правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною;

2) правопорушення в результаті зміни обставин втратило ознаки сус­пільної небезпеки.

Звільнення від відповідальності завжди припускає звільнення від покарання. При цьому міняється характеристика протиправності діяння як такого. Водночас, звільнення від покарання не завжди припускає звільнення від інших заходів впливу юридичної відповідальності (напри­клад відновлення порушених правовідносин), оскільки склад правопо­рушення залишився незмінним, поведінка суб'єкта засуджена. Суб'єкт, що вчинив правопорушення, лише (у зв'язку з обставинами, визнане-, ними законом) не несе покарань психологічного, організаційного або майнового характеру.

§ б. Заходи державного примусу поза юридичною відповідальністю

Юридична відповідальність є самостійним видом державно-приму­сових заходів, але не єдиним. Це зумовлюється тим, що держава у про­цесі здійснення правового регулювання передбачає різноманітні цілі. Заходи державно-владного примусу виявляються й поза юридичною відповідальністю.

Заходи державного примусу поза юридичною відповідальніс­тю — офіційно встановлені примусові способи, прийоми і засоби, вико­ристовувані державою для подолання правових аномалій у суспільстві, які не переросли у правопорушення. Тут аномаліями є об'єктивно про­типравне невиконання особою юридичного обов'язку щодо додержання встановлених заборон і виконання обов'язків. Правові аномалії, які пе­реросли у правопорушення, спричиняють юридичну відповідальність.

Державний примус здійснюється різними заходами правогалузевої приналежності — кримінальної, цивільної, фінансової, галузей проце-

Глава 25. Юридична відповідальність

суального права. Серед них численні заходи адміністративно-правово­го характеру: звільнення з посади у зв'язку зі скороченням штатів; вилучення земельної ділянки для суспільних потреб; позбавлення права на управління транспортним засобом особи, що втратила здоров'я, таін.

Види заходів державного примусу поза юридичною відповідаль­ністю:

Заходи попередження	— способи, прийоми, засоби, застосовувані для профі­лактики можливих правопорушень, а також з метою за­безпечення громадської безпеки при стихійних лихах, аваріях та ін. (оперативно-розшукові дії; перевірка до­держання правил збереження зброї; обмеження руху транспорту і пішоходів при виникненні небезпеки руху; різні огляди: багажу в аеропорту, вантажу при перети­нанні кордону; встановлені форми прокурорського й ад­міністративного нагляду, наприклад нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі)
Запобіжні заходи	— способи, прийоми, засоби, застосовувані для припи­нення протиправних дій, позбавлення можливостей до­ведення їх до завершальної стадії, до формування усьо­го складу правопорушення (інформування зацікавлених осіб; затримка; обшук; вилучення засобів вчинення можливого правопорушення — холодної чи вогнепаль­ної зброї, радіопередавачів — при наявності дозволу на володіння цими предметами; тимчасова заборона' чи припинення діяльності підприємств у разі порушення законодавства про охорону довкілля; посилення охорони об'єктів' від злочинних зазіхань; накладання арешту на майно; арешт особи та ін.). Використовуються на почат­ковій стадії правопорушення
Заходи відновлення	— способи, прийоми, засоби, застосовувані для віднов­лення нормального стану правових відносин через сти­мулювання суб'єктів права до виконання покладених на них обов'язків, відшкодування заподіяного правопо­рушенням матеріального збитку і моральної шкоди (ви­знання угоди недійсною з поверненням сторін у пер­винний майновий стан; стягнення боргу; поновлення на роботі осіб, незаконно звільнених; утримання незаконно виплачених працівнику сум; скасування незаконного нормативно-правового акта або визнання його неконс­титуційним)

 

Можлива більш детальна класифікація державно-правового при­мусу поза юридичною відповідальністю:

1) примусові заходи, що доповнюють юридичну відповідаль­ність. Наприклад, у разі відстрочки виконання вироку суд може вжити до засудженого заходів для досягнення мети, передбаченої криміналь­ним покаранням, а саме покласти на засудженого обов'язки:

— усунути нанесену шкоду у визначений термін,

— улаштуватися на роботу чи розпочати навчання,

— не змінювати місця проживання без згоди органів внутрішніх справ,

— періодично з'являтися в органи внутрішніх справ для реєстрації,

— пройти курс лікування при зловживанні спиртними напоями чи вживанні наркотичних засобів та ін.

При невиконанні покладених на засудженого обов'язків суд може винести рішення про скасування відстрочки виконання вироку про по­збавлення волі;