Законний інтерес, його співвідношення з суб'єктивним правом і юридичним обов'язком

Суб'єктивне право, юридичний обов'язок і законний інтерес — об'єк­ти правової охорони. Як рівні правового забезпечення потреб особи, вони перебувають у зв'язку і взаємодії. Однак їх слід розрізняти.

Законний інтерес (інтерес, охоронюваний законом) — простий юридичний дозвіл, що закріплений в об'єктивному праві або випливає з його змісту та виражається в можливостях суб'єкта права користува­тися конкретним соціальним благом, а у ряді випадків звертатися за захистом до компетентних державних органів або громадських органі-

Глава 20. Правовідносини. Юридичний факт

зацій — з метою задоволення своїх потреб, які не суперечать суспіль­ним.

Сутність законного інтересу (його правова природа) полягає в юридичному дозволі, що закріплений в об'єктивному праві чи випли­ває з його змісту.

Зміст законного інтересу: 1) можливість користуватися конкрет­ним соціальним благом з метою задоволення своїх потреб (основний елемент); 2) можливість звертатися у разі потреби за захистом до ком­петентних органів держави чи до громадських організацій (субсидіар-ний, формально забезпечуючий елемент).

Види законних інтересів: за суб'єктами (громадяни; державні органи; органи місцевого самоврядування; громадські організації; ко­мерційні об'єднання та ін.); за галузями права (конституційні; цивільні; кримінально-процесуальні; цивільно-процесуальні та ін.); за рівнем (за­гальні; приватні); за характером (майнові; немайнові).

Загальне у законного інтересу і суб'єктивного права:

1) є правовими дозволами (можливостями);

2) зумовлені матеріальним і духовним життям суспільства;

3) сприяють розвитку соціальних зв 'язків, сполучаючи особисті і суспільні інтереси;

4) виступають способами правовогорегулювання;

5) спрямовані на задоволення власних інтересів;

6) мають диспозитивний характер;

7) є самостійними елементами правового статусу особи;

8) реалізуються у формі використання;

9) виступають об 'єктами правової охорони і захисту, гарантуються державою;

10) служать критерієм законних діянь.

Суб'єктивне право і законний інтерес є правовими дозволами (мож­ливостями) різної властивості.

Особливе у законного інтересу і суб'єктивного права (за сутні­стю, змістом і структурою):

Суб'єктивне право	Законний інтерес
1) єможливістю право­вої властивості, тобто мо­жливістю користуватися благом у межах, встанов­лених законом; 2)має індивідуально-ви-значений характер, оскіль-	1)являє собою можливість фактичної, а не правової властивості, тобто можливість корис­туватися благом, без чітких меж (міри) дозво­леної поведінки і права вимоги певних дій від інших осіб («усічена правова можливість»); 2)має загальний характер, оскільки в законо­давстві немає вказівки на необхідність діяти
ки в законодавстві є вказів­ка діяти суворо певним чи­ном (сформульований пра­вовий дозвіл); 3) має у своєму розпо­рядженні систему право-мочностей: на власні дії; на чужі дії; на захист дер­жави, тобто має можли­вість вимагати; 4) володіє більшою сти­мулюючою силою, ніж за­конний інтерес, оскільки відображає найістотніші інтереси за соціальним зна­ченням, і тому має більш на­сичений юридичний зміст; 5) має високий ступінь матеріальної забезпечено­сті, гарантованості завдя­ки тісному зв'язку з бла­гом та його захистом	суворо певним чином (правовий дозвіл не сфор­мульований, а виходить із сукупності право­вих норм і принципів, змісту законодавства); 3) не має можливості вимагати, найчасті­ше виражається в проханні (наприклад, у за­суджених немає суб'єктивного права на за­охочення, а є законний інтерес, реалізація якого залежить від розсуду посадових осіб); 4) володіє меншою стимулюючою силою, ніж суб'єктивне право, оскільки відображає менш істотні інтереси, які не забезпечені правовими можливостями; 5) має слабкий ступінь матеріальної за­безпеченості, найменшу міру гарантованос­ті, реалізується тоді, коли фактично є необ­хідні умови для цього. Зв'язок законного інтересу з благом і його захистом більш від­далений, ніж у суб'єктивного права. Так, за­конним інтересом громадянина є наявність в аптеках необхідних йому ліків. У разі їх відсу­тності, він не може ні придбати ці медикаме­нти, ні вимагати від працівників аптеки на­дання їх в обов'язковому порядку

Загальне у законного інтересу і юридичного обов'язку:

1) зумовлені рівнем розвитку суспільних відносин, взаємозалежні­стю їх учасників;

2) слугують способами правового регулювання, впливають на роз­виток суспільних відносин;

3) виражають різноманітні потреби й інтереси колективних та індиві­дуальних суб'єктів правовідносин;

4) здійснюються на основі закону.

Особливе у законного інтересу і юридичного обов'язку:

Законний інтерес

Юридичний обов'язок

1) являє собою певний правовий дозвіл; 2) безпосередньо відображає пра­гнення суб'єктів правовідносин до володіння певними соціальними бла­гами; 3) його змістом слугують право­мочності суб'єкта в межах дозво­леної поведінки; 4) має обмежену структуру; 5) йому не кореспондується пря­мий обов'язок (необхідність, повин­ність), він заміняється обов'язком загального характеру — не заважати зацікавленій особі намагатися ви­користовувати можливість для реа­лізації свого інтересу; 6) не має формальної визначенос­ті у більшості випадків його закріп­лення в законодавстві; 7) формою його реалізації є вико­ристання; 8) має диспозитивний характер; 9) не забезпечується державним примусом

1) являє собою правову необхід­ність; 2) побічно відбиває інтереси су­б'єктів правовідносин, слугує спо­собом їх реалізації за допомогою впливу на поведінку інших суб'єк­тів правовідносин; 3) його змістом виступає належна поведінка в межах необхідного; 4) має обмежену структуру; 5) йому не кореспондується пря­мий обов'язок (необхідність, повин­ність), він заміняється обов'язком загального характеру — не заважати зацікавленій особі намагатися ви­користовувати можливість для реа­лізації свого інтересу; 6) не має формальної визначенос­ті у більшості випадків його закріп­лення в законодавстві; 7) формою його реалізації є вико­ристання; 8) має диспозитивний характер;

Таким чином, законний інтерес не перебуває у винятковій правовій ізоляції від юридичного обов'язку. Проте він більш тяжіє до суб'єкти­вного права, ніж до юридичного обов'язку; ступінь його забезпече­ності конкретним юридичним обов'язком незначний у порівнянні із су­б'єктивним правом. Тому в законного інтересу немає такої можливості усунути перешкоди, що виникають на шляху його задоволення, як у суб'єктивного права. '

Законний інтерес — інститут права, що виражає потреби та інтереси особи, які з різних причин не опосередковані в суб'єктивних правах, але мають певне значення як для суспільства, так і для осо­би. Це випадки, коли:

а) право «не хоче» втілити інтереси в суб'єктивних правах;

б) право «не м о же» втілити інтереси в суб'єктивних правах. Основні причини існування законних інтересів:

— матеріальні (економічна зумовленість) — означає, що в за­конних інтересах опосередковуються лише ті інтереси, які бажано забезпечити матеріально, фінансово, але ще немає можливості це зробити;

— кількісні (різноманіття інтересів і неможливість їх врегулювати за допомогою суб'єктивних прав) — означає, що в законних інтересах опосередковуються ті інтереси, які право не встигло «перевести» у су­б'єктивні права в зв'язку із суспільними відносинами, що розвивають­ся (неможливість опосередковувати інтереси «у ширину»), і які не мо­жна типізувати в зв'язку з їх індивідуальністю, рідкістю, випадковістю тощо (неможливість опосередковувати інтереси «у глибину»);

— якісні (значущість для суспільства) — вказує на те, що в закон­них інтересах відображаються менш значущі інтереси і потреби, ніж у правах.

Законні інтереси дозволяють забезпечувати різноманітні нестатки і за­пити громадян, задовольняти і захищати в легітимному порядку нові ви­никлі інтереси, які прямо не закріплені Суб'єктивними правами. У процесі охорони і захисту прав особи правозастосовному органу важливо з'ясо­вувати, що перед ними: суб'єктивне право чи законний інтерес

Не слід перефразовувати словосполучення «права і законні інтере­си» у «законні права і інтереси», з останнього випливає, що права мо­жуть бути незаконними.