примусові заходи, що забезпечують можливість настання юридичної відповідальності.

Наприклад, створення перешкод правопорушнику сховатися від пра­воохоронних органів, уникнути відповідальності:

— підписка про невиїзд,

— особиста порука,

— порука громадської організації чи трудового колективу,

— примусова доставка обвинувачуваного або свідка до слідчого, прокурора чи в суд;

— взяття під варту і т. д.;

3) примусові заходи, що замінюють юридичну відповідаль­ність (заходи виховного та медичного впливу). Використовуються при відсутності деяких ознак, що у сукупності з іншими утворюють склад правопорушення, або при недоцільності є застосування заходів юридичної відповідальності до суб'єкта правопорушення з огляду на його особистісні характеристики, при необхідності забезпечити право­порядок, попередити правопорушення:

а) примусові заходи виховного впливу, наприклад до неповнолітніх осіб, які не містять мети покарання внаслідок їх недієздатності;

б) примусові заходи медичного впливу, наприклад: (1) на підставі судового рішення примусового лікування хворого наркоманією, який ухиляється від добровільного лікування або продовжує вживати нарко­тичні засоби; (2) надання амбулаторної психіатричної допомоги; помі­щення особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, у спеціальну

Глава 25. Юридична відповідальність

лікувальну установу з метою її обов'язкового лікування, а також для попередження заподіяння нею суспільно небезпечних діянь;

4) примусові заходи, що попереджають юридичну відповідаль­ність (профілактичні заходи). Спрямовані на попередження правопо­рушень, охорону законності і порядку, суспільної безпеки, наприклад перевірка документів, огляд транспортних засобів і вантажів, що пере­возяться; обмеження руху транспорту; відсторонення водіїв від управ­ління транспортними засобами, річковими і маломірними суднами при наявності підстав вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння або їх огляд з метою перевірки на такий стан та ін.;

5) примусові заходи, що припиняють правопорушення (запо­біжні заходи). Спрямовані на припинення правопорушень, відновлення законності і правопорядку, суспільної безпеки, наприклад затримка органом дізнання підозрюваної особи при спробі здійснення злочину; тимчасова заборона чи припинення діяльності підприємств у разі пору­шення законодавства про охорону довкілля; припинення військовою владою злочину, вчиненого підлеглим, що перебуває на військовій службі;

6) примусові заходи, що вживаються для захисту суб'єктивних прав (заходи захисту суб'єктивних прав та забезпечення виконання обов'язків) — на відміну від юридичної відповідальності можуть за­стосовуватися при відсутності правопорушення, тобто при об'єктивній протиправності, коли відсутня вина особи. Як правило, такі заходи по­лягають у забезпеченні виконання юридичного обов'язку і не спричиня­ють додаткового для особи обов'язку чи компенсаційних обтяжень (на­приклад примусове стягнення аліментів на утримання дітей; примусове вилучення майна з чужого незаконного володіння (віндикація)). їх за­вдання: а) припинення дій, що порушують право; б) відновлення право­вого стану, що існував до правопорушення. Отже, це особлива обсяго-ва категорія примусових заходів, не пов'язана з правопорушенням;

7) примусові заходи організаційного впливу в різних соціаль­них сферах. Спрямовані на охорону суспільних або державних інтере­сів і мають стосовно фізичної особи винятковий (разовий) характер. Наприклад тимчасове відсторонення від роботи осіб, які є бактеріоносі-ями; заходи охорони державного кордону; визнання виборів окремих депутатів недійсними.

8) примусові заходи майнового (реквізиція, примусова реаліза­ція майна підприємств) і фінансового впливу (примусове стягнен­ня). Реквізиція — примусове вилучення в екстрених випадках (стихій­не лихо, епідемія) майна у власників в інтересах держави чи суспільства з наступною виплатою його вартості. Примусова реалізація майна під­приємств — обертання стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою; продаж майна в процесі провадження справи про банкрутство. Примусове стяг­нення — обертання стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу без попереднього узгодження з ним суми. Таким способом погашається борг платника податків перед бю­джетами і державними цільовими фондами.

Примусові заходи одержують закріплення в двох видах правових норм:

Норми, що встановлюють повноваження владного суб'єкта	Норми, що визначають правила поведінки особи, яка зазнає примусу
містяться в їх диспозиціях. Так, при­мусові заходи захисту суб'єктивних прав закріплені в диспозиціях норм права (а не в санкціях)	містяться, як правило, у санкціях, іноді — в диспозиціях

На відміну від юридичної відповідальності, де примус має основне значення, в інших засобах державного впливу він є допоміжним. Так, за вчинення дитиною адміністративних правопорушень застосовуються заходи правового впливу на неї, за вчинення злочину застосовуються примусові заходи виховного характеру тощо (так звана ювенальна від­повідальність).

Для застосування заходів державного примусу поза юридичною відповідальністю встановлення вини та наявності протиправної поведі­нки не є обов'язковими.

§ 7. Правопорушення і юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ

Правопорушення, вчинені працівником органів внутрішніх справ, можна класифікувати за такими видами:

1) вчинені на службі;

2) вчинені в зв'язку зі службою;

3) вчинені поза службою.

Численний персонал органів внутрішніх справ, як частина населен­ня країни, піддається впливу загальних Чинників правопорушень, що кореняться в соціальних суперечностях.

Особливі умови, що сприяють вчиненню правопорушень у системі правоохоронних органів, виражаються в таких можливостях:

Глава 25. Юридична відповідальність

— зловживання владними повноваженнями (зловживання службо­вим становищем);

— використання не за призначенням табельної зброї;

— зловживання службовими приміщеннями;

— використання не за призначенням спецзасобів, спецтехніки;

— зловживання ізоляторами тимчасового затримання підозрюваних (1ТЗ) та слідчими ізоляторами (СІЗО).

Правопорушення, вчинені працівниками органів внутрішніх справ на службі і у зв 'язку зі службою, як і всі правопорушення, можуть бути двох видів: порушення (проступки) і злочини.

Порушення (проступки)
Конституційно-правові Настає конституцій­на відповідальність	— порушення конституційної заборони посадо­вими особами
Адміністративні Настає адміністра­тивна відповідаль­ність	— суспільно шкідливі, протиправні, винні діяння працівників, що посягають на суспільний поря­док, власність, права та свободи громадян, навстановлений порядок управління
Дисциплінарні Настає дисциплінарна відповідальність	— суспільно шкідливі порушення закріпленого нормами права (статутами, положеннями, пра­вилами) юридично обов'язкового порядку діяль­ності конкретних колективів органів та установ внутрішніх справ, тобто службової, навчальної, трудової дисципліни
Цивільно-правові Настає цивільно-правова відповідаль­ність	— посягання на урегульовані нормами цивіль­ного права майнові і особисті відносини, а та­кож деякі відносини, передбачені нормами тру­дового, сімейного, земельного права
Матеріальні Настає матеріальна відповідальність	— заподіяння матеріальної шкоди організаціям або громадянам під час виконання службових обов'язків
Злочини
1.Ф а л ь с и ф і к а ц і ї: а) посадове підроблення — фальсифікація матеріалів. б) зловживання службовим становищем у формі приховування злочи­нів від обліку, одержання хабара. 2. Н е л е г а л і з о в а н е насильство: а) дії, спрямовані на незаконне позбавлення волі із застосуванням до особи фізичної сили, нанесенням побоїв, заподіянням легких і менш тяж­ких тілесних ушкоджень, тяжких тілесних ушкоджень без обтяжуючих обставин. б) дії, що спричинили неумисне убивство. 3.Проти правосуддя: а) свідоме притягнення невинного до кримінальної відповідальності; б) свідоме; незаконний арешт; в) примушування до надання показань та ін.

 

Юридична відповідальність працівника органів внутрішніх справ

є складовою частиною його спеціального правового статусу як посадо­вої особи (разом з повноваженнями, тобто правами і обов'язками). Вона має вторинний характер — реалізується в результаті вчиненого правопорушення, є не просто порушенням виконання обов'язку, а й ре-акцією на правопорушення, що спричиняє несприятливі наслідки для винної особи. Щоправда, чинне законодавство України не завжди кон­кретизує відповідальність окремих категорій працівників органів внут­рішніх справ, за винятком кримінальної та адміністративної. Ефективності юридичної відповідальності працівника органів внутрішніх справ сприяла б чітка вказівка на склад правопорушень, що спричиняють дисциплі­нарну, матеріальну та інші традиційні види відповідальності.

Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності працівника органів внутрішніх справ у контексті загальногромадянської юридич­ної відповідальності, то висновок може бути один: він несе однакову відповідальність за однакові правопорушення з іншими громадянами; для нього існують однакові підстави для притягнення до юридичної відпо­відальності (наявність складу правопорушення), єдиний процесуальний порядок, єдине судочинство та ін. Тут діють загальні для всіх громадян конституційні принципи — рівність перед законом, рівна відповідаль­ність перед судом.

Якщо розглядати особливості юридичної відповідальності працівника органів внутрішніх справ у контексті його службової діяльності, то загальним правилом є таке: він несе підвищену відповідальність за пору­шення норм права, оскільки наділений значним обсягом прав і обов'яз­ків — повноважень (правозобов'язань) щодо особи і громадянина.

До особливостей юридичної відповідальності працівника органів внутрішніх справ можна віднести:

1) більш широке коло підстав для відповідальності;

2) наявність підстав відповідальності, застосовуваних лише до пра­цівників органів внутрішніх справ як до службовців;

3) підвищений рівень відповідальності стосовно тих її видів, що по­ширюються і на громадян;

4) виникнення складів правопорушень як безпосереднього результа­ту наявності державно-владних повноважень.

Види юридичної відповідальності, застосовувані до працівни­ків органів внутрішніх справ:

кримінальна — позбавлення волі, конфіскація майна, виправні ро­боти без позбавлення волі та ін. Конкретні санкції застосовуються лише за вчинення злочинів, перелік яких міститься в кримінальному законо­давстві;

адміністративна — особи рядового і начальницького складу не­суть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисципліна­рними статутами; за порушення правил дорожнього руху, полювання, рибальства і охорони рибних запасів, митних правил і за контрабан­ду— на загальних підставах. До них не можуть бути застосовані, такі заходи, як штраф, адміністративний арешт, виправні роботи;

дисциплінарна — накладається в порядку, передбаченому правила­ми внутрішнього трудового розпорядку, а також відповідно до норм Положення про службу в органах внутрішніх справ і Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ — у разі, якщо за такі порушення не встановлена адміністративна чи кримінальна відповідальність;

матеріальна — настає тоді, коли працівник (заподіювач шкоди) перебуває в трудових або службових стосунках з потерпілим. Матері­альна відповідальність поширюється на випадки заподіяння шкоди дер­жавній власності. її розмір за шкоду, заподіяну працівником (особою рядового і начальницького складу) державі під час виконання службо­вих обов'язків, залежить від складу правопорушення. Як правило, це — неповне відшкодування шкоди в порядку регресу відповідному органу внутрішніх справ, оскільки збитки заподіюються під час вико­нання службових обов'язків, а орган внутрішніх справ відшкодовує шкоду у повному обсязі незалежно від проступку працівника (заподію-вача шкоди) — в результаті неправильного виконання ним службових обов'язків — тим організаціям, підприємствам, громадянам, яким вона була заподіяна;

цивільно-правова — настає тоді, коли працівник (заподіювач шко­ди) не перебуває в трудових чи службових відносинах з потерпілим; він відшкодовує будь-яку майнову шкоду, заподіяну ним не під час вико­нання службових обов'язків.

Працівник органів внутрішніх справ може бути притягнений до конституційно-правової відповідальності.