Корпоративні норми і норми права

Корпоративні норми (лат. согрогаїіо — співтовариство, об'єднан­ня) — правила поведінки, що встановлені в статутах (положеннях) об'­єднань людей, створених для досягнення якої-небудь мети, а також міс­тяться в рішеннях, прийнятих цими об'єднаннями для врегулювання внутрішніх відносин між їх членами.

Корпоративні норми слід розрізняти за цілями об'єднання людей у корпорації:

• норми, що містяться в документах громадських — некомер-ційних, недержавних — об'єднань (партій, профспілок, добровільних товариств, заснованих на членстві), тобто таких, що не ставлять за мету отримання прибутку;

• норми, що містяться в документах комерційних корпорацій, ' насамперед тих, котрі створюються на добровільних засадах для під­приємницької діяльності (господарських товариств — повних, команди-тних, акціонерних товариств — відкритих, закритих та ін.) і пересліду­ють мету одержання прибутку.

 

 

Якщо соціальна норма — це правило (зразок) поведінки, яке вира­жається у відношенні однієї людини до іншої, то корпоративна норма — правило поведінки, встановлене об'єднанням для своїх членів. Вона ви­значає обсяг, характер, межі можливого і дозволеного в їх поведінці.

Корпоративні норми комерційних об'єднань (корпорацій, асоціацій, консорціумів, концернів та інших об'єднань)² розробляються органами управління цих організацій, регулюють відносини між працівниками ко­рпорації і кредиторами, працівниками корпорації і клієнтами, адресуються їх членам (засновникам, акціонерам, службовцям та ін.). Незважаючи на те, що корпоративні норми комерційних об'єднань діють усередині певної організації, як і норми суспільних некомерційних об'єднань, між ними є відмінності. Норми комерційних об'єднань породжують права і обов'я­зки, забезпечені юридичним механізмом державних органів, тоді як но­рми громадських організацій такого забезпечення не мають.

Спільне у корпоративних норм і норм права полягає в тому, що і ті, і інші:

• регулюють типові ситуації або вид відносин, а не окремий випадок чи конкретні суспільні відносини;

• мають багаторазове використання — розраховані на багаторазове повторення;,

• мають однаковий неперсоніфікований характер, тобто застосову­ються відразу до багатьох, поіменно не вказаних, осіб;

• використовують письмову форму викладу — письмові акти, при­йняті в офіційно встановленому порядку уповноваженими органами (з'їздами, конференціями, зборами директорів корпорацій та ін., напри­клад, статути і правила внутрішньої організації акціонерного товариства та інші);

• реалізуються через відповідний-порядок і корпоративну дисципліну членів організації.

Відмінності між корпоративними нормами і нормами права:

Корпоративні норми	Норми права
1) встановлюються від імені конк­ретного об'єднання громадян і виража-	1) встановлюються від імені держави і виражають волю всьо-

² У широкому розумінні система корпоративних норм комерційних організацій утворює корпоративне право. Вузьке розуміння використовується в правових систе­мах англо-американського типу. Корпоративне право там прирівнюється до акціонерно­го права, тобто до системи правил поведінки, які регулюють відносини, що складаються усередині акціонерного товариства — підприємства, статутний капітал якого поділений на рівні частини. Це пояснюється домінуванням акціонерних товариств над підприєм­ствами, заснованими на державній формі власності, а також над підприємствами, засно­ваними на приватній (індивідуальній) власності.

Глава 16. Норми права в системі соціальних норм

ють волю (інтерес) цього об'єднання;

2) мають значення для внутрішньої діяльності установи, підприємства, ак­ціонерного товариства чи іншої комер­ційної організації; обов'язкові лише для членів цього об'єднання, тобто ма­ють точну кількісну визначеність;

3) забезпечуються передбаченими внутрішніми організаційними захода­ми, аж до виключення з членів об'єд­нання; щодо забезпечення їх державою, то воно може бути лише опосередко­ваним;

4) не повинні суперечити нормам пра­ва, санкціям, встановленим у норматив­но-правових актах;

5) є додатковими стосовно норм пра- ва, виданих державою ______

го народу (через поєднання гро­мадських, соціально-групових і особистих інтересів);

2) мають значення Для діяль­ності всіх державних органів, ус­танов, підприємств, комерційних організацій; обов'язкові для всіх громадян держави, тобто не ма­ють кількісної визначеності;

3) забезпечуються, окрім інших способів, державним примусом;

4) не залежать від змісту кор­поративних норм;

5) є основними стосовно корпо­ративних норм; формулюють за­гальнообов'язкові (у тому числі для корпорації) санкції

Корпоративні норми (норми всіх організацій, включаючи підприєм­ницькі) слід розглядати як такі, що заповнюють прогалини в норматив­ній системі права і мають субсидіарний (допоміжний) характер. Ними повинні регулюватися лише ті відносини, що зачіпають основи життя колективу (використання фінансів, встановлення умов праці, заохочення працівників, порядок застосування заходів відповідальності і т. д.), тоб­то трудові й організаційно-управлінські.

Ці норми, які норми підприємств, установ, організацій, назива­ють локальними, оскільки вони містяться в локальних нормативних актах.

Корпоративні норми мають правовий характер і тісно пов'я­зані з нормами права, виданими державою, оскільки:

1) у виданих державою нормах права передбачається можливість колективу корпорації регулювати свою поведінку самостійно;

2) у нормах права визначаються напрямки корпоративного регулю­вання за допомогою визначення цілей і завдань суспільного і державно­го розвитку, того чи іншого нормативно-правового акта або призначен­ня того чи іншого виду громадської діяльності;

3) у нормах права вказуються межі корпоративного регулювання (наприклад, відповідно до Кодексу законів про працю України додат­кові пільги для працівників можуть установлюватися підприємствами лише за рахунок власних коштів);

4) від корпоративних норм, як і норм права, виданих держав' вимагається відповідність природі права як справедливій і рівній, свободи, принципам права (загальним, галузевим, міжгалузевим)!'

5) норми права у певних випадках визначають і процедуру гірийня корпоративних норм;

6) корпоративні норми за своїм змістом не повинні суперечити НО мам загальнодержавним;

7) корпоративні норми, хоч і опосередковано, забезпечуються де" жавним примусом.

Юридичне значення корпоративних норм полягає насамперв у тому, що вони визначають правосуб' 'єктність корпорації. У р їх порушення є можливість звернутися до компетентних правоохоро, них органів. Так, при порушенні положень установчих документів а ціонернрго товариства, наприклад, про порядок розподілу прибут зацікавлений суб'єкт може оскаржити ухвалене рішення у судово., порядку.

Корпоративні норми в сукупності становлять корпоративне праврц Корпоративні відносини можуть регулюватися як актами цивільног законодавства, так і актами інших галузей права. ₍

На відміну від корпоративних, норми, що містяться у статуте політичних партій, не мають правового характеру. Тому винесенні^ рішення про порушення статуту політичної партії її членами оска­рженню в судовому порядку не підлягає.

\_ § 7. Поняття і ознаки норми права Норма права — це загальнообов'язкове правило поведінки (зразок^ масштаб, еталон), що сформувалося в суспільстві відповідно до визна-^ ної в ньому міри свободи, сформульоване (санкціоноване) і забезпечу­ване державою в якості юридично значимого засобу регулювання сус-^ ^п_льних відносин.

Ознаки норми права такі ж, що й права в цілому, оскільки вони, є системами правових засобів, які використовуються суб'єктами правів для досягнення своїх цілей. Тільки рівні у них є різними. Норма являє собою систему мінімальних засобів: дозволів, зобов'язань, заборона А право є системою правових засобів більш високого рівня: інститутів^ підгалузей, галузей, що складаються із сукупності норм, тобто норми** права, оскільки вона регулює групу певних суспільних відносин, лише* в сукупності з іншими, погодженими з нею нормами, становить систе^-' му права. «Право не може бути виведене з норми, а норма виводитьсй* з права як такого» (Павло, класик римської юриспруденції). ¹ ''•

Глава 16. Норми права в системі соціальних норм

Оскільки ознаки права уже вказувалися, перелічимо специфічні ознаки норми права:

1. Правило поведінки регулятивного характеру — норма права вводить нове правило, фіксує найтиповіші соціальні процеси і зв'язки; впливає на суспільні відносини, поведінку людей; є модель (зразок, еталон, масштаб) регульованих суспільних відносин. Регулятивність норми права підкреслює її дія, «праця», яка повинна призвести до пев­ного результату.

2. Загальнообов 'язкове правило поведінки — норма права виходить під держави і тому повинна сприйматися як керівництво до дії, котре не підлягає обговоренню щодо доцільності.

3. Правило поведінки загального характеру — норма права має за­гальний (без зазначення конкретного адресата — неперсоніфікований) характер, тобто поширюється на усіх, хто стає учасником відносин, ре­гульованих нормою. Як регулятор суспільних відносин, норма має ба­гаторазовість застосування (наприклад, заборона хуліганства).

4. Формально визначене правило поведінки представницько-зобо-»'язуючого характеру, — норма права точно позначає обставини, що спричиняють правові наслідки, якості, властиві учасникам правовідно­син; закріплює їх права і обов'язки, а також юридичну відповідальність (санкції"), котра застосовується у випадках їх порушення. Надаючи пра­на одним, норма права покладає обов'язки на інших (наприклад, мо­лоді люди мають право на навчання, обов'язок інших — забезпечити це право). Формальну визначеність норма права отримує після викладен­ня її в законах, інших писаних джерелах права.

5. Правило поведінки, ухвалене в суворо встановленому порядку, — корма права видається уповноваженими на те суб'єктами в межах їх компетенції і відповідно до певної процедури: розробка, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміна або скасування чинності.

6. Правило поведінки, забезпечене всіма заходами державного впливу, аж до примусу, — держава створює реальні умови для добро­вільного здійснення суб'єктами зразків поведінки, сформульованих у нормі права; застосовує способи переконання і примусу до бажаної поведінки, зокрема, ефективні санкції у разі невиконання вимог норми права.

Риси норми права як класичного припису:

1) відтіняє, підкреслює кількісну і якісну сторони поведінки (вид і міру поведінки);

2) вбирає в себе всі основні властивості права (нормативність, фор­мальну визначеність, стабільність, владність);

3) слугує системою мінімальних правових засобів,(дозволів, ЗО в'язань, заборон), використовуваних суб'єктами права для досягне приватних і публічних цілей;

4) має чітко виражену структуру: диспозиція, гіпотеза, санкція¹, и Поряд із цим норма права має внутрішній зміст:

• є об'єктивно існуючою соціально визнаною справедливою мір^ свободи, якої дотримуються суб'єкти права у їх взаєминах;

• є результатом владної діяльності держави, яка полягає в узага ненні і систематизації типових конкретних правовідносин, що виник" ють у громадянському суспільстві;

• має завжди загальний характер, тобто це такі приписи, що адрес вані безлічі індивідуально невизначених суб'єктів і розраховані на бйг тократність застосування за певних життєвих обставин.

Види норм права

У будь-якій державі існує і виникає величезна кількість норм прав Ці норми можна класифікувати (поділити) на види за певним критерІЄ" (ознакою).

Норми права за предметом правового регулювання (за галузЙ* ми): за галузями права — норми конституційного права; норми адмінір тративного права; норми кримінального права; норми цивільного праве? норми трудового права; норми екологічного права та ін.; норми прав' за інститутами права — норми спадкового права; норми адміністрі-ь» тивної відповідальності тощо.

Норми права за методом правового регулювання (або за форч мою закріплення бажаної поведінки суб'єктів права): 1) імператив* ні — містять категоричні веління держави здійснювати чітко позначен дії, не допускати ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обо­в'язків суб'єктів. Інакше: імперативні норми (зобов'язуючі і забо* ронні) прямо наказують правила поведінки, містять абсолютно ви­ значене правило; 2) диспозитивні — установлюють варіант поведінки, але дозволяють сторонам регульованих державою відносин самим вИї значати права й обов'язки в окремих випадках. їх називають «запов^ нювальними», оскільки вони заповнюють відсутність угоди і діюті^ лише тоді, коли сторони регульованих відносин не встановили для себЬ,' іншого правила, не домовилися з даного питання (розпізнаються через формулювання: «за відсутності іншої угоди», «якщо інше не встановле,-{ не в договорі» та ін.). Інакше: диспозитивні норми надають свободу вибору поведінки.

Глава 16. Норми права в системі соціальних норм

Норми права за характером психологічного впливу на особис­тість: 1) заохочувальні — встановлюють форму і міру заохочення за Схвалюваний державою і суспільством варіант поведінки суб'єктів, що полягає в сумлінній і продуктивній праці (наприклад, правила виплати премій, нагородження орденами). Особливість цих норм полягає в тому, що вони не визначають правило поведінки, а, надаючи суб'єктам відо­ му свободу вибору, закликають до активної правомірної поведінки, стимулюють її; 2) рекомендаційні — наказують варіанти бажаної з по­гляду держави поведінки суб'єктів права. Конкретизуються в локальних правових актах для наступної реалізації.

Норми права за субординацією в правовому регулюванні: 1)ма-теріальні (первинний регулятор суспільних відносин) — закріплюють права і обов'язки суб'єктів права, на підставі яких можливо вирішити справу за суттю (право на сумлінну конкуренцію; 2) процесуальні (вто­ринний регулятор суспільних відносин) — містять правила про порядок реалізації норм матеріального права та вирішення справи за суттю (по­рядок розслідування злочину, порядок виклику свідків у суд).

Норми права за суб'єктами правотворчості: норми органів пред­ставницької влади; норми глави держави; норми органів виконавчої влади; норми органів місцевого самоврядування; норми'підприємств, установ; норми територіальних громад та ін.

Норми права за дією в просторі: загальні (на всій території), обме-жено-загальні (на частині території, наприклад, у межах АРК); ло­кальні (на певному підприємстві, в організації, установі, наприклад, правила внутрішнього трудового розпорядку в університеті).

Норми права за дією у часі: постійні (діють до їх скасування), тимчасові ( і визначеним строком дії), норми зі зворотною силою дії.

Норми права за дією по колу осіб: загальні (поширюються на все населення); спеціальні (поширюються на певне коло осіб, наприклад на біженців); виняткові (роблять вилучення із загальних і спеціальних норм, наприклад, для дипломатів і консулів).

Норми права за функціями права: регулятивні; охоронні; захисні.

Регулятивні норми права — правила поведінки, призначені для регулювання суспільних відносин шляхом надання їх учасникам прав і покладання на них обов'язків (становлять більшість юридичних норм). За характером вміщених в них диспозицій поділяються на:
Дозвільні (правомочні)	Зобов'язуючі	Заборонні
— вказують на мож­ливість здійснювати певні дії; наділяють суб 'єктів певними пра­вами (подавати позов у суд, одержувати пен­сію, розпоряджатися майном). Містять у своєму тексті слова: «вправі», «має право», «може»	— вказують на необхід­ність здійснювати пев ні дії; надіпяють суб'єк­тів певними обов'язка­ми (представляти мит­ниці необхідні для мит­ного контролю докумен­ти; заповнювати і вчас­но подавати в податко­ву інспекцію декларацію про доходи). Містять слова: «зобов 'язаний», «повинний»	— вказують на необхід­ність утримуватися від вчинення дій певного ро­ду; встановлюють забо­рони^ повідомляти сто­роннім особам про факт усиновлення дитини; не: створювати організаційні структури політичних пар­тій у військових форму­ваннях). Супроводжують­ся словами: «забороняє­ться», «не вправі», «не мо- же», «не допускається»
Розраховані на правомірну поведінку, передбачають їх добровільне виконання (є первинними нормами)

Охоронні норми права — правила поведінки, що визначають умови застосування до суб'єкта права попереджувальних заходів державного впливу в конфліктних си? туаціях, характер і зміст цих заходів у випадках відсутності правопору­шення — при створенні спірних обставин, що загрожують реалізації рег гулятивних норм, при проведенні контролю за процесом здійснення пра- ва з боку компетентних органів Розраховані на конфліктні ситуації, мають превентивний характер, передбачають або психічний примус, або примус фізичний і психічний (є вторинними нормами стосовно регулятивних норм)

Захисні норми права

— правила поведінки, що відображають державне реагування на порушення прав з метою їх захисту, визначають умови застосування до суб'єкта права заходів державно-примусового впливу, характер і зміст цих заходів у випадках вчинення правопорушення.

_За характером вміщених в них санкцій їх можна поділити на:

відбудовні (компенсаційні)

обмежувальні (каральні, штрафні)

— їх дія спрямована на за­хист порушених прав і за­конних інтересів: цивіль­но-правові норми (напри­клад, норма про відшко­дування майнового збит­ку) і норми інших галу- зей права

— їх дія спрямована на застосування заходів юридичної відповідальності: кримінально-пра­вові норми (наприклад, норма про відповіда­льність за заподіяння особі тілесного ушко­дження); адміністративно-правові норми (нор­ма про відповідальність військовослужбовця за невиконання дисциплінарного статуту) та інші види галузевих норм

Розраховані на неправомірну поведінку, передбачають фізичний примус (є>вторинними нормами стосовно регулятивних і охоронних норм)

Р іава 16. Норми права в системі соціальних норм _403