Науковий менеджмент: тейлоризм

Застосування редукціоністської теорії в управлінні найкраще показав у своїй роботі Фредерік Вінслав Тейлор². І хоча зараз його ідеї не в пошані, проте вони допомагають багатьом працівникам, від яких сьогодні залежить прийняття рішень.

Тейлор був інженером-виробничником і розвинув свою теорію "наукового менеджменту" на зламі століть. Він уславився своїми часовими експериментами на заводах "Midvale Steel Works", де працював головним інженером: за допомогою секундоміра складна робота розбивалася на простіші операції, завдяки чому підвищувалася її ефективність.

Як пояснює автор книг з управління Стюарт Крайнер:

"Наука" Тейлора полягає в похвилинному розподілі індивідуальних завдань працівників. Прорахувавши кожен окремий момент і кожну окрему операцію, необхідні для виконання певного завдання, Тейлор вірив, що йому вдасться визначити оптимальний час його закінчення. Озброєний цією інформацією, керівник міг оцінювати, як добре працівник справляється зі своєю роботою"³.

Щоправда, Тейлор розглядає керівні кадри як фактор обмеження можливості для прийняття рішень всередині організації. Фактично, він бачить робітників не більше ніж компонентами машини, що нею керують згори.

Сьогодні, на щастя, працюючих вже не вважають бездушними шестернями та коліщатами. Головна зміна останніх років полягає в тому, що додана вартість, котру утворює освічений робітник, виробляється не машиною, а застосуванням його знань.

Яким би застарілим не видавався нам сьогодні тейлоризм, він без сумніву справив великий вплив на практику управління у XX столітті, це була також одна з найперших серйозних спроб створити науку про управління. Британський прихильник теорії наукового менеджменту, Линдл Арвік у 1956 році писав:

"У той час, коли Тейлор розпочав свою роботу, менеджмент як окремий специфічний вид діяльності привертав дуже мало уваги. Його розглядали як щось несуттєве, супровідне до знань / навичок у тій чи тій галузі виробництва, технічного "ноу-хау" виготовлення сосисок, сталі чи сорочок"⁴.

Тейлору вдалося заявити про менеджмент уголос, його праця мала значний вплив в усьому світі, і навіть тепер частина керівників прийма-

Сміттєвий контейнер та інші моделі 51

ють рішення, орієнтуючись на його методику. Можна навіть наважитися стверджувати, що тейлорівська пристрасть до вимірювання спровокувала виникнення стратегії тотального управління якістю (TQM), яка зараз домінує в більшості галузей.

До певної міри, концепція поширення відповідальності, що постала в останні роки, зводиться лише до того, що роль, яка за Тейлором відводилася менеджерам, передана тепер тим, хто безпосередньо стикається з виконанням завдань. Нині вони, а не їхні керівники, вирішують, як найефективніше впоратися з проблемою.

УНІВЕРСАЛЬНЕ ПЕРЕДБАЧЕННЯ

Це переконання, що все можна передбачити. Хоч як наївно звучить воно тепер, проте ще кілька років тому науковці справді вірили, в те що, маючи в розпорядженні достатній обсяг комп'ютерних ресурсів та необхідні дані, можна передбачити все.

Ідея виникла в 60-і роки, коли поява потужних комп'ютерів уможливила дивовижну точність розрахунків і розробку американської та радянської космічних програм.

Те, що науковці та інженери можуть точно вирахувати силу імпульсу, необхідного для доставки ракети на задану орбіту чи навіть для досягнення Місяця, переконало багатьох в тому, що всі наступні події стають передбачуваними, якщо зібрано правильну інформацію і правильно застосовано закони фізики. Фактично, такий погляд був навіяний вражаючою, незвичною ще тоді потужністю комп'ютерів.

Деякі вчені почали вірити, що можна, приймаючи рішення, скласти з себе відповідальність за вибір варіантів, - людина мусила поступитись місцем машині. Якби всі рішення приймалися комп'ютерами, — казали вони, — жодних помилок більше не траплялося б.

Втім, у 80-х науковці, врешті, зрозуміли, що певні події просто неможливо передбачити. Зокрема, довгострокові прогнози погоди постійно містили помилки.

Такий поворот подій примусив думати, що будь-яка діяльність, у якій за-діяні природний або людський фактори, є принципово непередбачуваною у середніх часових масштабах. Тут ми знаходимо зачатки "теорії хаосу". Але перш ніж перейти до неї, розглянемо ще одну управлінську модель.

ТОТАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ (TQM)

Ми не дуже відхилимося вбік, вказавши, що універсальне передбачення бую передвісником деяких ідей, що лягли в основу підходу, відомого як тотальне управління якістю (TQM).

52 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення

За два останніх десятиліття TQM стало в діловому світі синонімом ефективності та проґресу. Його витоки слід шукати в роботі японських компаній у період після II Світової війни.

На японських підприємствах найперше проаналізували та задокументували, що саме вимагається від кожного робітника, аби його продукція була високоякісною. В такий спосіб було досягнуто стабільності — чи передбачуваності — виробничого процесу, і кожен автомобіль чи телевізор, що сходили з конвеєра, відповідали високим стандартам якості, незалежно від впливу різноманітних факторів, від того які саме робітники працюватимуть у ту чи іншу зміну.

Таким чином, і на противагу іншим індустріальним націям того часу, японці набули можливість закласти якісність у саму серцевину управлінських та виробничих процесів, в той час як іншим компаніям того бракувало. (Дехто з читачів, можливо, пам'ятає економічний занепад у Британії в 70-х роках, коли, наприклад, навіть існував термін "п'ятничний автомобіль" для позначення низькопробного авто, зібраного сяк-так, оскільки робітники в п'ятницю поспішали розпочати свій вихідний).