Хаос (межова нестабільність)

У такій системі порядок і безлад співіснують. Трапляється багато несподіваного, але головніші моделі, що визначають поведінку елементів, можуть бути проаналізовані та прораховані наперед. У цьому випадку Ґласс як приклад пропонує ринок автомобілів. Шокові обставини, такі як ріст нафтових цін чи поява нових аґресивних конкурентів, можуть декого застати зненацька, проте проґресивніші фірми відстежують певні загальні тенденції і користаються з них.

Вибухонебезпечна нестабільність

Як видно з назви, це стан, коли система є невпорядкована і немодельова-на. Можемо уявити це собі на прикладі ситуації в Югославії, якою вона була упродовж усіх 90-х років.

"Вчені-хаотики", тим часом, можуть посвідчити, що багато організацій, котрі раніше де в чому наближалися до стану стабільної зрівноваженості, тепер перебувають у межовій нестабільності чи в стані хаосу. Яскравими прикладами є націоналізовані авіалінії та банки, а також інші орга-

Сміттєвий контейнер та інші мо де лі 55

нігації, що працюють на ринках, в яких швидка технологічна трансформація може змінити розстановку сил конкурентів фактично за ніч.

Виходячи з теорії хаосу, Ґласс розглядає три ключові чинники, які донедавна впливали на процес прийняття рішень. Вони такі: t Чинник 1: організація є "закритою системою", і тому те, що вона вирішить робити, загалом не залежатиме від жодних зовнішніх впливів.

• Чинник 2: оперативний простір все ж є достатньо стабільним, аби менеджери зрозуміли його і розробили деталізовані стратегії поведінки.

• Чинник 3: відношення між причиною та наслідком є достатньо зрозумілим, аби менеджери мали змогу натиснути на певні важелі і домогтися необхідних змін. За Ґлассом, ці три чинники тепер замінені трьома новими реаліями:

• Реалія 1: організації є складними "відкритими системами", на які дуже впливають і які дуже впливають на середовища їх існування. Це означає, що дії можуть мати не ті результати, які передбачалося.

• Реалія 2: середовище змінюється настільки швидко (постійно створюючи можливості та загрози), що вище керівництво не може сподіватися на розробку детальних стратегій, які лишатимуться дієвими на момент їх застосування.

• Реалія 3: традиційні лінійні причинно-наслідкові моделі, що, як правило, лежать в основі процесу прийняття рішень, провалено. Внаслідок цього дії можуть мати несподівані наслідки. Теорія хаосу є добрим аргументом проти моделі універсального передбачення. Вона пояснює, чому, приймаючи рішення, ми ніколи не можемо повністю покладатися на комп'ютери чи будь-які інші системи раціонального аналізу.

Впродовж останніх 50 років виникла й розвинулася інша теоретична система, важлива для прийняття рішень. Вона має назву "теорії ігор".

ТЕОРІЯ ІГОР

Кажуть, що Джон фон Нойман, засновник теорії ігор, сформулював її головні постулати, спостерігаючи за грою в покер на чемпіонатах в Гарварді та Прінстоні в 1930-х роках.

Фон Ноймана, що, скоріше, був добрим математиком, ніж добрим шулером, зацікавила поведінка людей в ігрових ситуаціях. Його спостереження переконували, що за будь-яких обставин існує стратегія, котра вестиме гравця до успіху. Отож, доводив він, чи ви граєте в покер, чи ведете переговори з приводу торгових угод, чи берете участь в аукціоні, існують певні правила - дуже непомітні і невловні, - та, якщо їх зрозуміти, вони дають змогу перемогти.

Сам Нойман продовжив застосовувати власні таланти до створення американських ядерних ракет і першого комп'ютера. Проте теорія ігор уже мала послідовників, котрі розвинули її, за словами журналіста і авто-

56 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення

ра книг з менеджменту Стюарта Крайнера, до специфічної мови дилем і загадок в стилі "дзен-буддизму". Найвідомішою з них є "дилема в'язнів".

"Дилема в'язнів"

Розроблена Альбертом Такером, викладачем Прінстонського університету, в 1950-му році, "дилема в'язнів" є уявним сценарієм, у якому діють двоє арештантів, звинувачених в одному і тому ж злочині. Під час допиту в окремих камерах кожному з них кажуть, що якщо один зізнається, а інший буде опиратися, то першого відпустять на свободу, а другого буде засуджено до довгого терміну ув'язнення. Якщо обоє чинитимуть опір, вони все одно будуть ув'язнені, хоча й ненадовго, а якщо ж обоє зізнаються, то отримають середній термін ув'язнення.

Аналізуючи таку сукупність варіантів, в'язні доходять висновку, що найкраще зізнатися. Оскільки ж обидва в'язні приймають однакове рішення — отримують помірний строк перебування за ґратами.

В 50-х — 60-х роках теорія ігор пережила короткий злет популярності. Втім, її сприймали швидше як сукупність інтелектуальних вправ, а не як модель прийняття рішень. Зацікавились нею знову в 1994-му році, коли Нобелівська премія з економіки була присуджена одразу трьом прихильникам теорії ігор — Джону Нешу, Джону Харсані та Райнгарду Селтену. Всі троє відштовхувалися від розробок Ноймана і Такера, виводячи теорію на нові обшири. Нешу, наприклад, належить розробка "рівноваги Неша", що лягла в основу його кандидатської дисертації (котру він захистив в юнацькому віці, в 22 роки).

Рівновага Неша

Це така ситуація, в якій жоден з гравців, навіть змінивши стратегію, не може покращити свою позицію. Гравці, вважав Неш, постійно змінюватимуть свою стратегію, аж доки така рівновага буде досягнута. (В "дилемі в'язнів", наприклад, "рівноваги Неша" досягнуто, коли обоє арештантів вирішують зізнатися. Далі жоден з них не може покращити власну позицію, бо зміна рішення загрожуватиме довшим терміном ув'язнення).

Теорія ігор також розрізняє типи ігрових ситуацій, залежно від причетності до них тих чи тих гравців.

Гра з нульовою сумою

Це така гра, в якій на кожного переможця припадає співмірний до його виграшу переможений. Іншими словами, один виграє те, що інший програє. Всі азартні ігри є обов'язково іграми з нульовою сумою. Наприклад, у рулетці те, що втрачає гравець, виграє казино і навпаки.

Сміттєвий контейнер та інші моделі 57

Добрим прикладом такої гри в бізнесі є змагання на ринку акцій. Проте вона буде грою з нульовою сумою лише у випадку, коли ринок залишатиметься статичним. Якщо ж нові надходження збільшуватимуть оборотні обсяги, отримуємо "гру з позитивною сумою".

Теорія гри стала впливати на винесення корпоративних рішень впродовж останніх десяти років. Втім, зацікавлення у ній виявляють зазвичай організації, що займаються суворо регламентованими формами виробництва — як-от виробництвом електроенергії, — або ж ті, котрі працюють за умов низької конкуренції чи в рамках певного картелю.

Обидві ситуації передбачають обмежене число гравців, що поводяться дуже раціонально та згідно з прийнятими правилами. У такій ситуації теорія ігор може запропонувати корисні схеми для прийняття рішень і розуміння того, які ходи були б найкращими.

(Наступні приклади запозичені мною зі статті Стюарта Крайнера, що з'явилася в Management Today в серпні 1996 року.)⁷

Особливо вдячним матеріалом для аналізу є функціонування картелів. Візьмемо для прикладу Організацію країн—експортерів нафти (ОРЕС): логіка цього об'єднання полягає в кооперуванні виробників нафти з метою встановлення фіксованих цін на сирий продукт. Рішення базується на заявках учасників щодо кількості нафти, яку вони збираються добути—в цей спосіб досягається те, що теоретики гри називають "рівновагою". Всі члени картелю виграють від ціни, що спрямована на досягнення довгострокових прибутків.

Щоправда, в дійсності котрийсь з учасників нахабно порушує квоту, з метою отримання швидкої вигоди, і тоді рівновага дестабілізується. Така "жадібна країна" за короткий час зриває добрий куш, але по тому ціна на ринку падає, і учасники картелю подають на порушника позов до суду. Наприклад, у 1980-му році, внаслідок подібних дій, ціна сирої нафти впала від ЗО до 10 доларів за барель.

В інших випадках, компанії просто відтягують невідворотні наслідки гри. Не порушуючи правил відкрито, вони проводять різноманітні тактичні диверсії з метою віддалити очевидний мат. Це корпоративна версія шкільної гри у "хто вдарив?".

Показовим, у даному випадку, є суперництво між службами тунелю під Ла-Маншем і поромної переправи через Ла-Манш. Крайнер вважає, що переможець у цій грі все рівно один — тунель. Логіка підказує, що компаніям, котрі контролюють пороми, слід утримувати ціни високими, оскільки будь-яку цінову війну вони однаково програють — дехто з теоретиків ігрової моделі передбачає, що в недалекому майбутньому саме так воно й станеться. Тим часом поромні компанії продовжують грати в шкільну гру.

58 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення

Вони знають, що тунель існуватиме, хоч би що вони робили. Пором можна списати, а дорогий величезний тунель — ні. З іншого боку, Євро-тунель, обтяжений непомірними боргами, може збанкрутувати, до чого поромні компанії, як можуть, підштовхують його керівництво, уникаючи стрімкої і тотальної цінової війни. Це ризиковане балансування на грані конфронтації провокує Євротунель розпочати справжню цінову боротьбу, яку він неминуче виграє, але на яку він навряд чи матиме ресурси.

Є багато інших прикладів. За останні роки в Британії траплялися, наприклад, бензинові цінові війни між супермаркетами та нафтовими компаніями, газетні цінові війни тощо. Кожна з них знайшла своє відображення в теорії ігор.

Крайнер підкреслює:

"Ключовим висновком, який можна винести з цього та з інших сценаріїв, які досліджувала теорія ігор, є те, що діяльність компаній та організацій е взаємозалежною. Те, що робите ви, взаємодіє або впливає на можливі рішення конкурентів, котрі грають на полі того ж бізнесу. Успіх залежатиме не лише від того, що робите ви, як би блискуче не прорахували ви свої дії, але й від того, як у відповідь діятимуть інші." "Взагалі ж, незважаючи на свою раціональність аж до п-ного ступеня, теорія ігор щодо прийняття рішень формулює кілька фундаментальних істин. Перш ніж робити інвестиції, компанії варто спрогнозувати, як реагуватимуть на це інші - її конкуренти, клієнти чи постачальники. Ігрова теорія застерігає, що дійсне життя не проходить в абстрактному вакуумі, де А+Б неминуче дає В.

Перевтілення

Мовою теоретиків гри "перевтілення" (allocentrism) означає аналізування з точки зору іншого, так ніби ви стали на його місце і уявляєте, які наступні ходи він робитиме і які наслідки це матиме. Прикладом може служити питання про входження Британії до Євросоюзу, і зокрема, наскільки це зручно - перебувати в єдиній валютній системі.

Основна маса сучасної риторики з цього приводу спонукає думати, що Сполучене Королівство прагне залишатися в ізоляції, незважаючи на те, що насправді все набагато складніше. Бо якщо Британія дійсно обере власний шлях, це рішення спричинить ланцюжок різноманітних подій не лише серед членів Євросоюзу, а й зачепить країни зовні, такі як США та Японія.

Ті ж принципи можна застосувати до окремих компаній. Дейвід Стаут з Лондонської школи бізнесу вважає:

"Абсолютної певності не існує. Все є взаємозумовленим, і розвиток кожної компанії е наслідком її головніших ходів та ходів її конкурентів."

Сміттєвий контейнер та інші моделі 59

Стаут вказує на зріст зацікавлення теорією ігор серед

"економістів, котрі дійшли висновку, що вони мають справу з живими людьми, і що рішення базуються на неточній інформації та на загальних уявленнях про можливу поведінку конкурентів".

Наскільки плідною є теорія ігор для тих, кому доводиться приймати рішення, залежить, звичайно, від вашої точки зору. Як пояснює Стефан Шиманський, старший лектор з економіки Імперської школи управління (Imperial College Management School):

"Теорія ігор дозволяє робити припущення щодо поведінки людей, котрі діють у своїх власних інтересах. Вона не пропонує рішень. Скоріше, це спосіб мислення про майбутнє; засіб, щоб спонукати людей мислити."

Хоча "дилема в'язнів" видається стимулюючою, вона містить у собі значну тріщину. Як вважає Др. Едді Обенґ, засновник "Пентаклу", віртуальної школи бізнесу:

"Прийняття рішень та відповідальність за ризик - це процеси індивідуальні; це, скоріше, мистецтво, ніж точні науки. В'язням притаманні людська невпевненість та емоційність. Більшість ділових ситуацій не е іграми з нульовою сумою. Якщо ви втратили певну кількість акцій на ринку, то це зовсім не обов'язково має означати, що ваш конкурент їх набув. Прибутки тут не є фіксованими, передбачуваними чи такими, що їх можна вирахувати. Теорія ігор гарно виглядає в підручниках, але її дуже важко застосувати в реальному житті".

Взаємовигідні ситуації

Теорія ігор, натомість, може допомогти керівнику переглянути ситуації, в яких комусь дістанеться перемога, а іншому — поразка, і надасть можливість почати прораховувати вигоди альтернативних стратегій, так званих ситуацій подвійного виграшу, що обіцяють вигоду і їм самим, і їхнім

І покупцям, і навіть конкурентам.

f Ідея якогось сталого комплекту правил, що можуть бути застосовані до будь-якої ситуації, ось уже впродовж останніх 30-ти років надихає теорію менеджменту. (Втім, можна вважати, що це поняття було головною рушійною силою економічної теорії ще від її початків).

Застосування всіх цих ідей призвело до створення наборів моделей та інструментарію, що пояснювали механізми конкуренції компаній на світовому ринку. До деяких з них ми маємо намір звернутися в наступному розділі.

"Наскільки

Плідною є теорія

Ігор для тих, кому

Доводиться

Приймати рішення,

Залежить, звичайно,

Від вашої точки

____ зору". ____

60 УСЕ ПРО МЕНЕДЖМЕНТ: Ключові управлінські рішення