Організаційна структура центрального апарату мнс України та підлеглих підрозділів на сьогоднішній день має наступний вигляд.

Організаційна структура центрального апарату МНС України:

- Керівництво міністерства;

- Відділ забезпечення діяльності Міністра (служба Міністра);

- Відділ з питань взаємодії із ЗМІ та зв`язків з громадськістю (прес-служба);

- Перший відділ;

- Відділ контрольно-ревізійної роботи та забезпечення діяльності підрозділів фінансового контролю;

- Департамент організації управління, стратегічного планування та моніторингу;

- Управління міжнародного співробітництва та європейської інтеграції;

- Департамент цивільного захисту;

- Департамент сил цивільного захисту;

- Департамент охорони здоров`я та медико-біологічного захисту;

- Центральна лікарсько-експертна комісія;

- Мобілізаційний сектор;

- Сектор безпеки життєдіяльності (невиробничого травматизму)

- Управління прогнозування;

- Управління зв`язку, оповіщення та інформаційних технологій;

- Департамент подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

- Державна інспекція цивільного захисту та техногенної безпеки;

- Сектор з охорони праці;

- Департамент ресурсного забезпечення та резервів;

- Департамент економіки і фінансів;

- Управління бухгалтерського обліку і фінансової звітності;

- Департамент капітального будівництва, забезпечення житлом та реалізації будівельних Чорнобильських програм;

- Департамент кадрової політики;

- Управління правового забезпечення;

- Управління освіти і науки;

- Сектор забезпечення взаємодії з Верховною Радою України та координації роботи з Кабінетом Міністрів України.

Урядові органи державного управління у складі центрального апарату МНС України:

- Державний департамент пожежної безпеки;

- Державна авіаційна пошуково-рятувальна служба;

- Державний департамент страхового фонду документації;

- Державний департамент Адміністрація зони відчуження і зони безумовного (обов`язкового) відселення;

- Державна гідрометеорологічна служба;

- Державний департамент промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду;

- Управління соціально-гуманітарної роботи та психологічного забезпечення МНС України.

Територіальні органи управління МНС України та підпорядковані підрозділи:

§ Головні управління МНС України в АР Крим, ГУ МНС України в м. Севастополі, Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Донецькій, Житомирській, Запорізькій, Закарпатській, Івано-Франківській, Київській, Кіровоградській, Луганській, Львівській, Миколаївській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Сумській, Тернопільській, Харківській, Херсонській, Хмельницькій, Чернівецькій, Черкаській, Чернігівській, областях та в місті Києві

§ Органи управління міського (районного) рівня

§ Органи управління районного рівня

§ Підрозділи державної та професійної пожежної охорони

§ Аварійно-рятувальні загони спеціального призначення

§ Підрозділи забезпечення

Підрозділи безпосереднього підпорядкування апарату МНС України:

§ Загін забезпечення МНС України (м.Київ);

§ Спеціальний загін ДПО (м.Київ);

§ Державний центр сертифікації виробів протипожежного призначення (м.Київ);

§ Cпеціальний авіаційний загін ОРСЦЗ (м.Ніжин Чернігівської обл.);

§ Спеціальний загін ОРСЦЗ (с.Жеребкове Ананьївського р-ну Одеської обл.);

§ Центральний аварійно-рятувальний загін ОРСЦЗ (м.Київ);

§ Спеціальний аварійно-рятувальний загін ОРСЦЗ (м.Ромни Сумської обл.);

§ Аварійно-рятувальний загін ОРСЦЗ (м.Дрогобич Львівської обл.,
м.Мелітополь Запорізької обл., с.Мазанка Сімферопільського р-ну АР Крим);

§ Навчальний центр ОРСЦЗ (м.Мерефа Харківської обл.);

§ Спеціальний морський загін ОРСЦЗ (м.Керч АР Крим);

§ Вузол зв`язку та автоматизації МНС України (м.Київ);

§ Вузол зв`язку МНС України (м.Переяслав-Хмельницький Київської обл.);

§ Центр культури і мистецтв МНС України (м.Київ);

§ Центральна база матеріально-технічних засобів (м.Вишневе Київської обл.).

Примітка: ОРСЦЗ - Оперативна-рятувальна служба цивільного захисту.

Навчальні заклади та науково-дослідні установи:

1. Університет цивільного захисту України (м. Харків) та його структурні підрозділи:

- Інститут державного управління у сфері цивільного захисту (м. Київ);

- Факультет підготовки начальницького складу оперативно-рятувальної служби цивільного захисту та науково-педагогічних працівників (м. Харків);

2 Львівський державний університет безпеки життєдіяльності (м. Львів);

3. Інститут геохімії навколишнього середовища Національної Академії Наук України та Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (м. Київ);

4. Академія пожежної безпеки МНС України (м. Черкаси);

5. Кафедра підготовки спеціалістів з питань цивільної оборони Київського національного університету будівництва та архітектури (м. Київ);

6. Кафедра підготовки спеціалістів з питань цивільної оборони Севастопольського національного інституту ядерної енергії та промисловості (м. Севастополь);

7. Спеціальний факультет МНС України при Військово-інженерному інституті Подільського Державного аграрно-технічного університету (м. Подольск);

8. Вінницьке вище професійне училище цивільного захисту (м. Вінниця);

9. Український науково-дослідний інститут пожежної безпеки МНС України

(м. Київ);

10. Всеукраїнський науково-дослідний інститут цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (ВНДІЦЗНТ)

(м. Київ).

Спеціалізовані і невоєнізовані формування:

§ Державна спеціальна (воєнізована) аварійно-рятувальна служба (м.Київ);

§ Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Центральний регіон) (м.Київ);

§ Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Південний регіон) (м.Кривий Ріг);

§ Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Західний регіон) (м.Червоноград);

§ Регіональний воєнізований аварійно-рятувальний загін (Східний регіон) (м.Полтава)

§ Бюджетна установа “Регіональна служба координації авіаційних робіт з пошуку і рятування” (м.Київ);

§ Західний регіональний координаційний центр пошуку і рятування (допоміжний) (м.Львів);

§ Південно-західний регіональний координаційний центр пошуку і рятування (допоміжний) (м.Одеса);

§ Центральний регіональний координаційний центр пошуку і рятування (допоміжний) (м.Бориспіль)

§ Південний регіональний координаційний центр пошуку і рятування (допоміжний) (м.Сімферополь);

§ Східний регіональний координаційний центр пошуку і рятування (допоміжний) (м.Харків);

§ Українська державна госпрозрахункова служба рятування на воді та ліквідації небезпечних забруднень (м.Київ);

§ Невоєнізовані формування.

Підприємства, організації і установи МНС України:

Підприємства, підпорядковані Державному департаменту промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду:

- ДП “Центр сертифікації і контролю якості будівництва об`єктів нафтогазового комплексу Держнаглядохоронпраці України”;

- ДП “Київський експертно-технічний центр Держнаглядохоронпраці України”;

- Національний науково-дослідний інститут охорони праці;

- ДП “Головний навчально-методичний центр Держнаглядохоронпраці України”;

- ДП “Український центр підтвердження відповідності “Держпромбезпека”;

- ДП “Редакція журналу “Охорона праці”;

- ДП “ІТЦ Діагностика”.

Підприємства, підпорядковані Державному департаменту - Адміністрації зони відчуження і безумовного (обов’язкового) відселення (м.Київ):

§ Державне підприємство “Управління капітального будівництва” (м.Чорнобиль);

§ Державне спеціалізоване науково-виробниче підприємство “Чорнобильський радіоекологічний центр” (м.Чорнобиль);

§ Державне спеціалізоване виробниче комплексне водоохоронне підприємство “Чорнобильводексплуатація” (м.Чорнобиль);

§ Державне підприємство “Спеціалізована будівельна компанія” (с.Оране Іванківського району);

§ Державне підприємство по забезпеченню зони відчуження та зони безумовного (обовязкового) відселення “Чорнобильсервіс” (м.Чорнобиль);

§ Державне спеціалізоване підприємство “Регіональне управління забезпечення організаційно-технічної та розпорядчої діяльності ” (РУЗОД) (м.Чорнобиль);

§ Державне спеціалізоване виробниче комплексне лісове підприємство “Чорнобильліс” (м.Чорнобиль);

§ Державне спеціальне підприємство Центр переробки та захоронення техногенних відходів “Техноцентр” (м.Чорнобиль);

§ Українське державне об”єднання “Радон” (м.Київ);

§ Київський державний міжобласний спецкомбінат;

§ Дніпропетровський державний міжобласний спецкомбінат;

§ Донецький державний спецкомбінат;

§ Одеський державний міжобласний спецкомбінат;

§ Львівський державний міжобласний спец комбінат;

§ Харківський державний міжобласний спецкомбінат;

§ Науково-технічний центр дезактивації та комплексного поводження з радіаційними відходами, речовинами, джерелами іонізуючого випромінювання (м.Жовті води);

§ Державне спеціалізоване підприємство “Чорнобильська АЕС”.

Установи, підпорядковані Державному Департаменту страхового фонду документації:

§ Бюджетна установа “Північний регіональний центр СФД” (м.Київ);

§ Бюджетна установа “Південно-східний регіональний центр СФД” (м.Дніпропетровськ);

§ Бюджетна установа “Донбаський регіональний центр СФД” (м.Донецьк);

§ Бюджетна установа “Кримський регіональний центр СФД” (м.Сімферополь);

§ Бюджетна установа “Західний регіональний центр СФД” (м.Львів);

§ Бюджетна установа “Північно-східний регіональний центр СФД” (м.Харків);

§ Бюджетна установа “Південний регіональний центр СФД” (м.Одеса);

§ Бюджетна установа “Південно-західний регіональний центр СФД” (м.Черкаси);

§ Науково-дослідний, проектно-конструкторський та техногенний інститут мікрографії (м.Харків);

§ Бюджетна установа “Фонд” (м.Харків);

Підприємства, організації і установи центрального підпорядкування:

§ Миронівське будівельно - монтажне управління;

§ Державне підприємство “Управління капітального будівництва” (м.Київ);

§ Державне підприємство Білоцерківський завод “Еталон” (м.Біла Церква);

§ Державне підприємство “Сокирницький цеолітовий завод” (м.Хуст, Закарпатської обл.);

§ Державне науково-виробниче підприємство “Центр захисту культурної спадщини від надзвичайних ситуацій”(м.Київ);

§ Санаторій “Одеський” (м.Одеса);

§ Державне підприємство Прилуцький завод протипожежного і спеціального машинобудування “Пожспецмашина” (смт.Ладан);

§ Український радіологічний учбовий центр (м.Київ);

§ Державне підприємство “Чорнобильінтерінформ” (м.Київ);

§ Державне підприємство “Українські спеціальні системи звязку” (м.Київ);

§ Державне авіаційне підприємство “Карпати-Авіа” (м.Ужгород);

§ Державне підприємство “Мобільний рятувальний центр МНС України” (м.Київ);

§ Державне підприємство “Кримспецервіс” (м.Сімферополь);

§ Соціально-психологічний центр м.Славутич**;

§ Бородянський центр соціально-психологічної реабілітації **;

§ Іванківський центр соціально-психологічної реабілітації**;

§ Києво-Святошинський центр соціально-психологічної реабілітації **;

§ Центр соціально-психологічної реабілітації м.Коростень**;

§ Європейський центр техногенної безпеки (TESEC) (м.Київ)**;

§ Інститут геохімії навколишнього середовища (м.Київ)**;

§ Державне підприємство “Міжвідомчий центр електрокартографування” (м.Харків)**;
** - структури подвійного підпорядкування.

Організаційно-штатна структура територіальних головних управлінь (управлінь) ДСНС України є типовою з урахуванням специфіки регіону та об'єктів, які в ньому знаходяться. Приклад схеми ГУ ДСНС України в області наведено в додатку 2.

 

 

Організаційно - штатна побудова структурних підрозділів міського та районного рівнів залежить від характеру міста чи району, природного і техногенного навантаження та інших факторів, які визначають існуючі загрози.

Структурні підрозділи, які знаходяться на більш високому рівні ієрархічної організації, є керівними органами по відношенню до відповідних підрозділів нижчого рівня. Іншими словами, структурні підрозділи нижчого рівня ієрархії є об'єктами управління, а структурні підрозділи вищого рівня - суб'єктами управління. В той же час на кожному ієрархічному рівні в кожному структурному підрозділі є свій керівник з апаратом управління, який керує підпорядкованим підрозділом.

Ієрархічна будова організації забезпечує реалізацію ряду важливих принципів, зокрема принципу єдиноначальності.

За характером покладених функцій всі структурні підрозділи можна розділити на органи управління та підрозділи.

Органи управління - організації та їхні підрозділи, наділені правом приймати управлінські рішення в межах їхньої компетенції і стежити за виконанням прийнятих рішень. Орган управління конкретного структурного підрозділу - передбачений штатом колектив посадових осіб, призначених (обраних) для керування у відповідній ланці управління.

Органи управління МНС - це структурні підрозділи центрального апарату Міністерства та територіальні органи управління МНС України.

Підрозділи МНС - це усі інші установи та підрозділи, навчальні заклади та науково-дослідні заклади, спеціалізовані формування МНС України, за винятком органів управління.

Підрозділи - формування, які мають, як правило, постійну організаційно - штатну структуру та однорідний склад. Підрозділи оперативно - рятувальної служби цивільного захисту можуть підпорядковуватися органам управління міського та районного рівнів, безпосередньо ГУ(У) ДСНС України в областях або безпосередньо центральному апарату ДСНС. За своєю організаційно-штатною структурою, озброєнням і оснащенням аварійно-рятувальною та іншою спеціальною технікою підрозділи здатні самостійно або у взаємодії з іншими підрозділами виконувати поставлені завдання. До підрозділів оперативно - рятувальної служби відносяться: підрозділи державної та професійної пожежної охорони; аварійно-рятувальні загони спеціального призначення, підрозділи забезпечення, інші підрозділи центрального та регіонального підпорядкування.

 

 

Виходячи з загальнотеоретичних міркувань, очевидно, що доцільність об'єднання людей в організацію мас принаймні дві причини: перша - неможливість досягнення певної мети окремо, без спільних зусиль; друга - прагнення забезпечити високу продуктивність спільної роботи. Спільна робота потребує управлінських впливів. В системі внутрішньо-організаційного розподілу праці обов'язково є наявною управлінська складова.

Спільна робота може мати різну результативність. Якщо розглядати найпростіший випадок спільної роботи, яка потребує (виходячи з трудових норм) двох виконавців, і кожний виконавець робить рівний внесок в кінцевий результат, то загальний результат можна представити як (1+1=2), тобто він дорівнює сумі внесків усіх фахівців. Для даного випадку можна стверджувати, що спільні зусилля є виправданими. Внесок кожного добре вписується в загальну картину, між виконавцями немає протиріч та конфліктів.

Якщо процес спільної роботи ускладнюється факторами особистісного характеру (непорозуміння між виконавцями або функціональними керівниками, власні амбіції, марне витрачання часу тощо) чи факторами іншого характеру (зовнішні перешкоди, некомпетентне втручання ззовні тощо), то кінцевий результат буде менше суми складових частин, наприклад (1 + 1=1,3). Спільні зусилля для такого випадку є не виправданими. На практиці такий варіант роботи зустрічається досить часто. Його можна охарактеризувати як варіант „лебедя,

рака і щуки". Фахівці намагаються виконувати роботу разом, але процес ускладнюється конфліктами, відхиленнями від основної роботи, повторами, перевантаженням. Робота затягується, доводиться повертатися до одного і того самого, і, як результат спостерігається низька продуктивність праці. В такому випадку може втрачатися сенс організації.

В той же час загальновідомо, що результати роботи злагодженого колективу перевищують арифметичну суму внесків кожного з членів організації, взятого окремо. Даний ефект має назву „синергія".

Синергія (грец. sуnегgоs - разом діючий) — це комбінований вплив двох або більше факторів, який характеризується тим, що їх об'єднана дія істотно перевищує ефект кожного окремо взятого компонента та їх суми. Ефект синергії організації може бути досягнутий лише за умови ефективного управління спільною взаємодією. Для такого випадку кінцевий результат можна охарактеризувати як (1+1>2). Саме на досягнення такого ефекту повинно спрямовуватись управління.

Висновок. Організація - це соціальна категорія. Ми розглядаємо організацію як групу людей, об'єднаних на професійній основі. Діяльність організації здійснюється шляхом виконання покладених на неї завдань на основі принципів розподілу праці та обов'язків й ієрархічної будови. Діяльність такої організації свідомо спрямовується та координується на досягнення спільної мети.

Л Е К Ц І Я 3