Основні принципи стратегічного управління.

Ефективне функціонування будь-якої організації не можливе без стратегічного управління. Стратегічне управління передбачає не тільки фіксування бажаного стану організації в майбутньому, але, насамперед, і забезпечення можливості прийняття ефективних стратегічних рішень сьогодні, спрямованих на досягнення бажаного стану організації в майбутньому.

Давньогрецькою мовою слово «стратегія» означає «мистецтво розгортання військ у бою». Сьогодні «стратегія» є одним з основних понять сучасної науки про управління. Однак єдиного, загальновизнаного визначення цього терміна не існує. З точки зору виконання завдань реального управління у практичній діяльності організацій різних типів під стратегією розуміють сукупність довгострокових цілей, що визначають діяльність організації (стратегічні цілі), технологій, за допомогою яких реалізується досягнення стратегічних цілей, ресурсів, що будуть використовуватись на досягнення стратегічних цілей, системи управління, яка забезпечує досягнення стратегічних цілей, у тому числі людей як основної складової системи управління.

Починаючи з 60-х років XX століття, стає все більш очевидним, що стратегія розвитку організації на довгостроковий період відіграє значну роль в її ефективному функціонуванні. Стратегічне управління організацією призначене забезпечити її розвиток, реалізацію найбільш важливих цілей на довгостроковий період. Воно ґрунтується на аналізі основних факторів і тенденцій зміни середовища та є фундаментом для оперативного управління.

Однією з основних особливостей стратегічного управління є можливість реагувати на зміни в навколишньому середовищі для досягнення цілей організації в майбутньому. Щоб стратегічне управління було більш ефективним, є доцільним використання прогнозів динаміки зовнішнього і внутрішнього середовища організації на довгострокову перспективу, включаючи розробку найбільш ймовірних сценаріїв розвитку сфери функціонування організації. Це має бути не одноразова розробка прогнозу, а постійна система безперервного моніторингу і прогнозування, коли всі досить відчутні зміни зовнішнього чи внутрішнього середовища організації фіксуються, стають об'єктом аналізу і реагування. Відсутність періодичного коректування прогнозу може зіграти негативну роль при стратегічному управлінні організацією. Без наявності обґрунтованих прогнозів розробка ефективних управлінських рішень є утрудненою і нагадує дії людини, що рухається наосліп.

Стратегічне управління є. як правило, досить трудомістким та потребує виконання значного обсягу роботи фахівцями високого рівня кваліфікації. Однак відмова від стратегічного управління знижує ефективність функціонування організації.

Розробка управлінських рішень, насамперед, стратегічного характеру, починається з аналізу середовища, в якому функціонує організація, і передбачає аналіз факторів, що впливають на прийняття рішень. Результати аналізу середовища використовуються як при розробці альтернативних варіантів управлінських рішень та виборі кращого з них, так і при управлінні ходом його реалізації.

Одне з центральних місць при стратегічному плануванні діяльності організації займає визначення системи цілей. При виробленні стратегічних і тактичних управлінських рішень треба виходити зі стратегічних і тактичних цілей організації, що також можуть підрозділятись на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться цілі організації, які визначають можливість встановлення ефективної взаємодії з зовнішнім середовищем. До внутрішніх відносяться цілі організації, що дозволяють забезпечити гідні умови житгя її співробітникам. Після визначення місії і мети організації здійснюються розробка і прийняття стратегічних рішень.

Як було розглянуто вище, цілі за своєю роллю в управлінському процесі поділяються на стратегічні і тактичні. Стратегічні цілі встановлюють бажані для організації стани взаємодії з зовнішнім середовищем, внутрішній стан організації, основні напрямки діяльності і тенденції її розвитку на довгострокову перспективу відповідно до її місії. Тактичні цілі встановлюють бажані для організації стани взаємодії з зовнішнім середовищем, функціонування організації щодо реалізації основної діяльності, внутрішні стани, що конкретизують стратегічні цілі організації.

Аналіз зовнішнього і внутрішнього середовища, тенденцій їхнього розвитку, потенційних потреб і потенційних можливостей служить підставою для вироблення альтернативних варіанта стратегії організації, стратегічних рішень і вибору серед них того варіанту, який і стане стратегією організації на довгострокову перспективу.

Після визначення стратегії розвитку організації, прийняття необхідних стратегічних рішень настає етап її реалізації. Для реалізації стратегічних рішень в організації розробляються програми, проекти, плани, що служать для координації дій структурних підрозділів організації у процесі здійснення її довгострокової діяльності.

Стратегічне планування лежить в основі цілеспрямованої діяльності організації. При стратегічному плануванні повинні зважуватись організаційні проблеми, проблеми стратегічного прогнозування, розподілу ресурсів, адаптації до зовнішнього середовища, внутрішньої координації дій. На базі стратегічних планів, які відображають довгострокові цілі організації, розробляються більш короткострокові плани організації - тактичні, які відбивають короткострокові цілі, погоджені з її довгостроковими цілями. Процес формування тактичних планів організації припускає, як правило, процедуру їхнього узгодження між керівництвом організації і керівниками середньої управлінської ланки.

Перевірка результатів стратегічного планування нерідко буває ускладненою, оскільки для їхньої реалізації вимагаються більш значні інтервали часу. У той же час результати реалізації тактичних планів можуть виявлятися досить швидко. А це означає, що вони можуть оперативно оцінюватись, і за результатами оцінки можуть вноситись відповідні корективи в дії і подальші плани організації.

Як відомо, жодна організація не може ефективно функціонувати без ефективно діючого зворотного зв'язку. В основі механізму зворотного зв'язку лежить контроль ходу виконання стратегічних і тактичних програм, проектів, планів, що включає оцінку ходу реалізації, встановлення істотних відхилень і можливу корекцію самої стратегії.

Для ефективного контролю ходу реалізації стратегії організації необхідна розробка системи оцінювання, що містить основні показники, які характеризують хід реалізації стратегії, та їхню порівняльну значущість.

Своєчасна й адекватна реакція організації на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, ходу реалізації її стратегії - одне з основних умов стійкого розвитку організації і досягнення цілей, що стоять перед нею.

Для розуміння характеру, особливостей і механізмів, що діють у навколишньому середовищі організації, тенденцій зміни навколишнього середовища, необхідний аналіз. Такий аналіз повинен здійснюватися безупинно, оскільки, особливо в період значних змін умов функціонування організації, зміни навколишнього середовища можуть значною мірою вплинути на умови функціонування організації.

Як показує аналіз факторів зовнішнього і внутрішнього середовища, вони значною мірою впливають на розробку управлінських рішень. Корисну роль для більш чіткого представлення ситуації ухвалення рішення відіграє використання методу факторного аналізу. Він дозволяє, виходячи з аналізу статистичних даних, виявити як найбільш важливі фактори, що визначають основні тенденції розвитку ситуації, так і їхню порівняльну вагомість.

Однак треба розуміти, що використання як методу факторного аналізу, так і інших методів статистичної обробки даних, справедливе лише у припущенні збереження основних умов функціонування організації.

Якщо ж відбуваються значні зміни внутрішніх чи зовнішніх умов, то використання тенденцій, характерних для умов, що вже змінилися, навряд чи принесе користь. У цих випадках більш доцільним виявляється використання методів експертного аналізу і прогнозування.