Розробка управлінських рішень в умовах невизначеності і ризику.

Оскільки, як уже говорилося вище, процес прийняття рішень завжди пов'язаний з тим чи іншим припущенням керівників про очікуваний розвиток подій та прийняття рішень націлених у майбутнє, воно завжди містить елемент невизначеності. Нерідко достатньо точно прогнозувати очікуваний розвиток подій можуть висококваліфіковані фахівці-експерти, що мають значний досвід у тій галузі, якій повинно прийматись управлінське рішення.

Керівник, якому організація делегувала відповідні повноваження, далеко не завжди є висококваліфікованим фахівцем у галузі прийняття рішень, і треба запам'ятати, що основною його задачею є не доскональне знання всіх проблем, з якими йому доводиться стикатися у процесі роботи, а уміння так організувати процес розробки і прийняття управлінських рішень, щоб з високим ступенем імовірності приймалися ефективні управлінські рішення.

Це може забезпечити лише прийняття управлінських рішень із залученням експертів, що володіють необхідними знаннями і досвідом в галузі прийнятого рішення. Причому такими експертами можуть виступати не тільки фахівці, запрошені з інших організацій, але і співробітники, що працюють безпосередньо в самій організації.

Задача ухвалення управлінського рішення постає перед керівником досить часто, і нерідко необхідно досить швидко реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, на зміну ситуації для керованого об'єкта. Від ефективності прийнятого керівником управлінського рішення залежить успішне функціонування організації.

Добру службу керівникам може послужити володіння сучасними технологіями розробки управлінських рішень, наявність автоматизованих систем підтримки і супроводу процесу ухвалення управлінського рішення, чітко налагоджена технологія залучення і використання експертів.

Отже, одна з основних проблем при розробці управлінського рішення - зниження рівня невизначеності у процесі ухвалення рішення.

Невизначеність, наявна при ухваленні управлінського рішення, визначає ступінь ризику, з яким приймається управлінське рішення. Однак ризиком можна і потрібно керувати. Керувати ризиком - це значить правильно спрогнозувати настання ризикової події і вжити відповідних заходів з метою зниження ступеня ризику.

Ефективному керуванню ризиком сприяє знання природи і характеру прогнозованого ризику, зокрема класифікація ризику.

Ступінь ризику - це розмір найбільш ймовірного збитку, що може бути заподіяний в результаті тієї чи іншої дії відповідно до прийнятого керівником рішення.

Одним з основних факторів при управлінні ризиком є інформація. Володіє ситуацією той, хто володіє інформацією. В ефективно функціонуючій організації повинна бути добре поставленою робота з інформацією, починаючи від одержання необхідної інформації, її аналізу, систематизації і відбору для використання при ухваленні рішення і кінчаючи передачею інформації про діяльність організації в зовнішнє середовище.

При цьому без використання сучасних можливостей обчислювальної техніки, автоматизованих систем супроводу і підтримки прийнятих управлінських рішень в управлінні ризиком обійтися практично не можливо. Особливої важливості управління ризиком набуває при виникненні надзвичайних ситуацій.

Висновок. Отже, одна з основних проблем при розробці управлінського рішення - зниження рівня невизначеності у процесі ухвалення рішення. Професійного керівника характеризує уміння правильно оцінити ризик і виходячи з цього, прийняти ефективне управлінське рішення. Невизначеність ситуації ухвалення рішення, пояснюється такими причинами, як відсутність достатньо повної інформації, виникнення випадкових факторів і т.д. Чим вище невизначеність, тим вище ступінь ризику.

Л Е К Ц І Я 12

Тема 8. «Управління в умовах надзвичайних ситуацій»

План лекції:

 

1. Поняття ризику.

2. Система управління в надзвичайних ситуаціях.

3. Особливості створення і функціонування систем управління в умовах надзвичайних ситуаціях.

4. Особливості режимів функціонування систем цивільного захисту.

5. Робота в умовах надзвичайних ситуаціях.

6. Організація роботи системи управління.

Мета:

Навчальна: Ознайомити слухачів з системою управління в умовах надзвичайних ситуацій.

Виховна: Виховання чіткості виконання поставлених задач, які входять до системи управління.

Час: 2 год.

Місце проведення: Лекційний зал – згідно з розкладом.

Матеріально-технічне забезпечення: Кодоскоп, кодослайди.

 

Поняття ризику.

Небезпека супроводжує будь-який вид діяльності, а її ступінь характеризується ризиком. Протилежним поняттям є поняття безпеки. Ризик це можливість того, що людські дії чи результати людської діяльності приведуть до наслідків, які впливатимуть на людські цінності.

Таким чином, ризик - одна з найважливіших категорій, що відбиває міру небезпеки ситуацій, у яких є наявними потенційні фактори, здатні несприятливо впливати на людину, суспільство і природу.

Ризик поєднує у собі імовірність несприятливої події й обсяг цієї події (втрат, збитків). Ці дві "елементарні" міри взаємозалежно фігурують у мозку суб'єкта при його діях в умовах невизначеності, небезпеки. Будуючи комбінації цих елементарних мір, адекватних сформованій ситуації, суб'єкт оцінює рівень небезпеки і приймає рішення про необхідні дії (останнє стосується управління ризиком).

Поняття "ризик" використовується у багатьох суспільних і природничих науках. Кожна з них має свій предмет, свою спрямованість у дослідженні ризику і користується для цього власними методами. Така ситуація дозволяє виділити психологічний, соціально-психологічний, економічний, правовий, медико - біологічний та інші аспекти феномена "ризик".

Ризик, як це витікає з наведеного вище визначення, безпосередньо пов'язаний з поняттям безпеки.

Безпекою системи будемо називати відсутність можливих порушень (чи відсутність причин, що викликають порушення) у здатності системи підтримувати власне існування протягом деякою проміжку часу.

Системним ризиком будемо називати некерований чи недостатньо керований системою фактор, здатний порушити чи послабити цей стан.

Системні властивості пов'язані з тим, що у складних системах. у цілого можуть з'явитися якості, якими не володіють частини (синергетичний ефект). У нинішньому світі, що швидко розвивається, створюються і знищуються сотні і тисячі нових причинно-наслідкових зв'язків, а з ними з'являються і нові ризики. Довгий ланцюг таких зв'язків може привести до того, що об'єкт починає поводитися парадоксальним чином.

Підкреслімо, що часто найбільш серйозні загрози знаходяться на системному рівні. Зрозуміло, ми можемо ціною великих витрат підвищити надійність окремих елементів, приладів, структур, однак звичайно це не підвищує істотно безпеку об'єкта в цілому. Відповідь на виниклу загрозу теж повинна бути комплексною і системною.

Поняття про лихо, катастрофу й обумовлену ними НС в деякій системі звичайно пов'язують або з виходом її параметрів за межі задовільного діапазону (тобто з неможливістю нормального функціонування самої системи, чи систем, пов'язаних з нею), або з утратою контролю (тобто з неможливістю спостереження за системою чи впливом на неї). Надзвичайна ситуація (НС), що виникла в результаті катастрофи чи стихійного лиха, сама, у свою чергу, може бути тим лихом, що призводить до нових НС. Тому істотною є часова динаміка лих. За тривалістю і породжуваними ними НС їх можна розбити на два класи: швидкі - від секунд до годин, повільні - від днів до десятиліть.

До швидких лих, у першу чергу, відносяться аварії на технічних об'єктах, стихійні лиха, терористичні акти, інші небажані події, що відбуваються у часі, звичайно не достатньому для адекватної оцінки ситуації і запобігання їхніх наслідків шляхом оперативного втручання чи відновлення втраченого контролю. Говорячи про надзвичайні ситуації, найчастіше мають на увазі саме наслідки таких лих - швидкі НС.

До принципово іншого класу відносяться лиха, що розвиваються досить повільно і які тим самим у принципі допускають проведення зваженого аналізу й можливість адекватного реагування. До їхнього числа належать соціальні потрясіння, військові конфлікти, відставання розвитку інфраструктури від загального технологічного розвитку, порушення екологічної рівноваги, вичерпання непоновлюваних природних ресурсів, переродження соціальних інститутів та інш. Ситуації, що виникають в результаті цього, звичайно взагалі не розглядаються як надзвичайні, більше того, вони не сприймаються навіть як ситуації. Найбільш короткочасні з них - це віхи історії, а більш тривалі - це повсякденне життя. Проте сукупна втрата від повільних НС ніяк не менше, а найчастіше незмірно більше, ніж від швидких.

Не можна не відзначити, що багато швидких лих є, як видно, закономірним наслідком розвитку повільних. У цьому випадку ліквідація тільки швидких НС виявляється боротьбою із симптомами хвороби без лікування її самої.

Наприклад, великим лихом є аварії на магістральних нафтопроводах і газопроводах. Ліквідація таких аварій вимагає дуже великих витрат. Ми маємо справу з постійними серйозними аваріями. Однак, з іншого боку, це не хвороба, а лише симптом, тут йдеться скоріше про повільні НС, що тягнуться десятки років. Аналіз закупівель імпортних труб у той час, коли будувалися ці трубопроводи, показує, що купувалися не кращі труби з невеликими гарантійними термінами. Коли ці терміни вийшли, виникала повільна НС. На стадії створення складної інфраструктури ми маємо справу з парадоксом планувальника - краще рішення, розраховане на п'ятилітній термін, може виявитися посереднім у десятилітній перспективі і неприйнятним у двадцятилітній. І тут на основі результатів моделювання й аналізу можливих сценаріїв повинні прийматися техніко-політичні рішення. Аналіз повільних лих дозволяє в ряді випадків оцінювати імовірність швидких "симптомів" - аварій, катастроф. їх "ціну" і т.д. Але найважливіше - він дозволяє оцінити час, коли розумно відмовитися від цієї інфраструктури і створити нову.

Тому основою управління ризиками повинен бути прогноз. Причому прогноз, що стосується не тільки найближчого майбутнього і звичних джерел виникнення ризиків. Слід мати на увазі і довгострокову перспективу, і нові джерела небезпек. Математичне моделювання тут відіграє особливо важливу роль.

 

Системи управління в НС.

Нова історична реальність несе не тільки нові загрози і ризики, але і нові можливості для прогнозу і попередження лих і катастроф. Ці можливості забезпечує інформатизація сучасного світу, розвиток глобальних комп'ютерних мереж і телекомунікації, удосконалення системи управління суспільством. Тепер можна набагато ефективніше, ніж раніше, прогнозувати і попереджати лиха, приходити на допомогу.

Надзвичайні ситуації можна класифікувати за різними параметрами. Найбільш важливим з них є масштаб НС. За масштабами вони підрозділяються на локальні, місцеві, територіальні та державні.

Існуюча тенденція до зростання масштабів НС змушує вчасно й обґрунтовано виробляти контрзаходи для попередження НС та їхньої ліквідації. З цією метою створюються відповідні управлінські структури - системи управління в умовах НС.

Аналіз розвитку НС і прийняття оперативних рішень утруднюються складністю оцінки їхніх основних факторів і ефективності прийнятих рішень. Керівним органам звичайно доводиться діяти в умовах гострого дефіциту часу, обмеженої точності і вірогідності інформації. Це може призвести до прийняття нераціональних і навіть помилкових рішень, а отже, і до великих утрат. Тому удосконалення систем управління, орієнтованих на прогноз і попередження НС, на захист населення і територій, має особливо велике значення.

Обговорені нижче підходи допомагають вибирати способи реалізації прийнятих рішень і оцінювати їхню ефективність. Усі математичні моделі виникнення лих і катастроф, алгоритми прогнозу й аналізу даних "спрацюють" тільки в тому випадку, коли вони будуть використовуватись в системі управління. Крім того, кількість "керівників" у сучасному суспільстві стрімко зростає, і від дій багатьох з них залежить, наскільки успішно ми будемо уникати аварій і катастроф.

Удосконалення структур управління пов'язане, зокрема, з організацією ряду штабних структур різних рівнів, що може істотно поліпшити ЦЗ в Україні. В армії систему штабів, що включає Генеральний штаб, було створено століття назад. Зараз небезпека природних, техногенних, соціальних лих стала порівнюватись з військовими загрозами.

При нормальному розвитку подій відносне значення цієї небезпеки зростає. Тому і система управління, створена в інтересах попередження і ліквідації НС, повинна відповідати покладеним на неї завданням.

Причому нова історична реальність змушує прогнозувати наслідки наших рішень на більше число "ходів", діяти швидко і точно. Це приводить до необхідності розробки сценаріїв різних НС, пошуку найкращих рішень. Захищаючи себе від ризиків природного і техногенного характеру, від соціальних нестабільностей, треба мати набагато більший обсяг "заготовок" вищої якості.

Крім того, ризик, загрози перестають бути "відомчими", "галузевими", "регіональними", тому виникає необхідність створення єдиної потужної служби порятунку, яка забезпечить надійний ЦЗ населення і територій від НС.