Особливості режимів функціонування системи ЦЗ.

Системи управління з попередження НС і дій у надзвичайних ситуаціях, тобто система цивільного захисту в державі (ЄСЦЗ), функціонують в наступних режимах:

- повсякденної діяльності;

- підвищеної готовності;

- надзвичайної ситуації;

- в особливих режимах надзвичайного і воєнного стану (в нашому випадку розглядатись не будуть).

Режим повсякденної діяльності характеризується відсутністю інформації про явні ознаки загрози виникнення НС. Задача системи управління в цих умовах полягає у протиаварійному випереджаючому плануванні. Його основними цілями є:

- збір інформації для прогнозування можливих масштабів НС;

- накопичення ресурсів, необхідних для ЇЇ ліквідації, розробка сценаріїв дій у випадку виникнення НС, що дозволяють ефективно реагувати на передбачувані проблеми;

- паспортизація і категорування підприємств, цехів, ділянок, технологій, регіонів і т.д.

У даному режимі визначаються і створюються законодавчі, нормативні й економічні механізми, спрямовані на мінімізацію ризику і збитків від НС.

Превентивний план повинен бути достатньо гнучким, щоб на його основі в разі потреби можна було побудувати конкретну програму дій, що включала б термінові заходи для проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт. Цінність такого плану в момент виникнення НС полягає в тому, що він скоротить до мінімуму час збору інформації і прийняття необхідних оперативних рішень.

Режим підвищеної готовності характеризується наявністю інформації про ознаки загрози виникнення НС. Задачами системи в цьому режимі є розробка і здійснення планів заходів щодо попередження або зменшення масштабів НС на основі заздалегідь підготовлених сценаріїв її розвитку і відповідних дій. Вона повинна виявляти моменти виникнення й ознаки розвитку НС, а також швидко реагувати на обстановку, що змінюється. Без необхідної інформації неможливо організувати системи раннього попередження.

Час, коли нагромаджені дані свідчать про те, що погіршення ситуації стає необоротним і необхідне вжиття контрзаходів, назвемо моментом початку розвитку НС. Цей момент є найбільш відповідальним, небезпечним і критичним, насамперед, для осіб, що першими повинні зреагувати на виникнення НС.

На жаль, численні приклади як у нас у країні, так і за рубежем показують, що навіть достовірної і чіткої інформації нерідко виявляється недостатньо для того, щоб керівництво терміново відреагувало на виниклу НС, удавшись до оперативних і ефективних відповідних дій.

Основними причинами запізнювання відповідних дій є такі.

1. Інерційність інформаційної системи. Необхідний час для спостереження, обробки його результатів і передачі отриманої інформації керівництву. Керівникам також потрібно час на обмін інформацією один з одним і вироблення загальної позиції.

2. Необхідність перевірки і підтвердження вірогідності інформації про виникнення НС. Типова помилка багатьох керівників полягає в тому, що навіть при абсолютно достовірній інформації вони сумніваються в реальності виникнення НС, ратують за те, щоб ще трохи почекати і подивитися, чи не зникне загроза сама собою. Яскравим прикладом, що підтверджує це положення, є ситуація, що склалася на Чорнобильській АЕС після вибуху реактора на четвертому енергоблоці: шматки радіоактивного графіту на території Чорнобиля не стали достатнім доказом трагедії, що виникла, навіть для фахівців-ядерників.

3. Психологічні особливості людини. Запізнювання адекватної реакції на НС викликане неприйняттям незвичного, тому що більшість причетних до НС, як і всі люди, звикли довіряти минулому, звичному досвіду і відкидати незвичайне, нове, вважаючи його неймовірним. Щоб цілком використовувати наявні можливості, необхідно підвищувати готовність керівників до роботи в умовах високого ступеня невизначеності. Важливою професійною навичкою стає уміння враховувати довгострокові прогнози, незважаючи на їхню розпливчастість і неповноту.

Режим надзвичайної ситуації встановлюється при виникненні і під час ліквідації НС. Задачі системи управління в цьому режимі: оперативні дії із захисту об'єктів різного типу (населення, будинків, споруджень, посівів, худоби й інш.) від вражаючих факторів, проведення аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Практика показує, що найбільш складним є початковий період виникнення НС. Відсутність достовірної інформації про ситуацію служить живильним середовищем для виникнення і поширення різних слухів, полярних оцінок. Останні на превелику силу піддаються корекції; достовірна компетентна інформація не сприймається. Зміна думок і установок, що склалися в початковий період, досягається лише систематичними цілеспрямованими зусиллями, оскільки є необхідність у подоланні сформованих упереджень. З метою формування адекватного уявлення про ситуацію й умови роботи слід практикувати відкрите обговорення конкретних проблем.

Тому дуже важливо в початковий період НС по змозі ввести людей у курс справи, надати необхідну інформацію, зайняти якоюсь корисною справою, допомогти перебороти природне хвилювання і пробудити впевненість у собі. При відновленні особового складу працюючих в умовах НС весь цей процес потрібно повторювати.

Робота в умовах НС.

НС завжди по-своєму визначає діалектику взаємин і діяльності людей, співвідношення цілей і засобів їхнього досягнення, диктує свої закони. Зміна звичного укладу життя і трудової діяльності відбивається на свідомості людей, їхніх моральних установках, на сприйнятті навколишньої дійсності, оцінці того, що відбувається, і свого місця в колективі, на взаєминах з іншими людьми.

Показники трудової діяльності співробітників, що працюють в умовах НС, як правило, набагато вищі, ніж при роботі в нормальних умовах. В екстремальних ситуаціях люди працюють зі значно більшою продуктивністю, бажанням, відповідальністю й організованістю. Робота в екстремальних і суперекстрематьних (на грані можливості) умовах вимагає граничної мобілізації фізичних і психологічних адаптивних механізмів людини та приводить до формування "екстремального стану". Останнє, з одного боку, сприяє мобілізації всіх ресурсів людини, а з іншого боку, - може викликати травми, погіршення здоров'я, знизити психологічну стійкість.

Якщо умови роботи в НС пов'язані з постійною небезпекою радіоактивного опромінення, хімічного чи біологічного ураження, то необхідно часто змінювати працюючих. При цьому важливо мати чіткий обґрунтований графік виїзду особового складу на роботу в небезпечні зони.

Робота в умовах НС характеризується рядом особливостей.

Небезпека. її ступінь в умовах НС може бути різним (від безпосередньої небезпеки для життя до найлегших форм хвороби). Емоційний вплив небезпечних факторів на людину визначається не тільки їхнім об'єктивним рівнем, але й особистим уявленням людини про те, яку загрозу їй несе.

Дефіцит часу. Більшість робіт в умовах НС необхідно виконувати або в мінімальні, або в чітко визначені терміни. Дефіцит часу складається з трьох основних складових: реально існуючий дефіцит, що залежить від сформованої ситуації; дефіцит, пов'язаний з термінами перебування співробітників ("ліміт безпеки") у зоні НС і змінюваністю команд (додатковий час на адаптацію, ознайомлення із ситуацією і т.д.); дефіцит, обумовлений особливостями психологічного стану і підготовки співробітників.

Особливості виконуваної роботи та її організації. При ліквідації НС доводиться виконувати величезний обсяг фізичної й інтелектуальної роботи, як правило, незвичної. Далеко не завжди ясно, що слід робити. Але навіть якщо ясно, що потрібно робити, не завжди існує чітке уявлення, як і яким чином це робити. Способи рішення виникаючих проблем часто визначаються методом проб і помилок. При цьому швидко і часом необґрунтовано міняються поставлені задачі і формулюються вимоги. Нелегка по суті робота обтяжується негативними враженнями від безплідно витрачених зусиль і нераціональних управлінських рішень.

Наприклад, дезактиваційні роботи в 30-кілометровій зоні навколо Чорнобильської АЕС почалися без урахування динаміки радіаційної обстановки, коли викид радіонуклідів зі зруйнованого блоку ще продовжувався. У результаті виконана робота швидко знецінювалася. Марність зусиль розчаровувала.

Відносна ізоляція. Особи, що беруть участь у ліквідації НС, протягом якогось (іноді тривалого) часу знаходяться у певній ізоляції. Негативний вплив останньої підсилюється відривом від звичної системи трудових і соціальних відносин, необхідністю підпорядкування новій системі вимог, обмеженням волі переміщення і досить твердими регламентаціями поведінки.

Відповідальність. Як правило, роботи з ліквідації НС знаходяться в центрі суспільної уваги. Участь у таких роботах сприймається, з одного боку, як справа честі і предмет гордості, а з іншого боку, - як джерело небезпеки і ризику для здоров'я. Тому участь у роботах з ліквідації НС не повинна бути примусовим обов'язком. Вона повинна розглядатися як відповідальне доручення, яке не можна виконати несумлінно, тому що ціна неякісного виконання завдань є дуже високою.