Наукова організація праці в ДСНС: завдання та основні напрямки впровадження.

Виходячи з загальної теорії, наукову організацію праці в ДСНС можна визначити як вищий ступінь організації праці, що базується на впровадженні досягнень науки, техніки та передового досвіду в організацію праці у сфері цивільного захисту.

Головною метою запровадження НОП в ДСНС є підвищення ефективності та оперативності роботи, збереження здоров'я особового складу, забезпечення тривалої його працездатності. Впровадження наукової організації праці (НОП) спрямоване на вирішення трьох груп завдань: економічних, соціальних і психофізіологічних.

Економічні завдання пов'язані із забезпеченням високої продуктивності праці та ефективним використанням ресурсів. Прикладами економічних завдань НОП в ДСНС можуть бути:

- запровадження прогресивних методів і прийомів роботи як в умовах повсякденного функціонування, так і при ліквідації надзвичайних ситуацій;

- впровадження прогресивних методів підготовки особового складу, злагодженості дій органів управління та підрозділів;

- удосконалення розподілу функціональних обов'язків.

Соціальні завдання НОП передбачають створення умов для всебічного розвитку людини у процесі праці, підвищення рівня професійної підготовки та ділової кваліфікації кадрів, перетворення праці у важливу життєву потребу, підвищення соціального статусу працівника ДСНС. Прикладами соціальних завдань НОП в ДСНС можуть бути:

- підвищення освітньо-кваліфікаційного рівня співробітників;

- реалізація творчих здібностей співробітників;

- підвищення престижу служби в ДСНС та соціального захисту працівників усіх категорій.

Психофізіологічними завданнями НОП є забезпечення умов для нормального функціонування та відновлення особовим складом втрачених сил, збереження здоров'я та тривалої працездатності. Наприклад:

- створення нових засобів індивідуального захисту;

- створення умов для зняття стресу та психологічного напруження у співробітників, викликаного виконанням особливо складних завдань;

- врахування особливостей впливу на людей факторів навколишнього середовища.

Економічні, соціальні і психофізіологічні завдання НОП тісно пов'язані між собою. Впровадження наукової організації праці дає найкращий результат тільки тоді, коли її застосування носить комплексний характер.

В загальному випадку до основних напрямків наукової організації праці відносять:

- удосконалення кооперації та форм розподілу праці;

- покращення організації та обслуговування робочих місць;

- покращення умов праці;

- удосконалення методів та прийомів праці;

- удосконалення нормування та оплати праці, раціоналізація форм і методів матеріального і духовного стимулювання;

- укріплення трудової дисципліни;

- підвищення кваліфікації та культурного рівня працівників.

Розглянемо особливості напрямків наукової організації праці стосовно органів управління та підрозділів ДСНС.

 

Удосконалення кооперації та форм розподілу праці.

Важливими складовими НОП с кооперація та розподіл праці.

Кооперація праці (від лат. соорегаtiо - співробітництво) - це форма об'єднання трудової діяльності людей, при якій велика кількість працівників спільно беруть участь в одному або в різних, але пов'язаних між собою, процесах праці.

Історично є відомими два основних типи кооперації праці: проста та складна.

Проста - кооперація однорідної (однакової") праці. Проста кооперація застосовується там, де робота може розділятися на однорідні частини, а їх виконання доручається різним працівникам. При простій кооперації кожен працівник здатен виконувати роботу самостійно, але, звичайно, з меншим ефектом, ніж в кооперації з іншими.

Складна - кооперація, що базується на розподілі праці. При складній кооперації працівники спеціалізуються на виконанні певних операцій (видів робіт), а окремо взятий працівник не в змозі сам по собі виконати всю роботу.

Кооперація праці є важливою умовою виконання роботи, яка потребує колективних зусиль, а управління спільними діями є одним з найбільш складних завдань в роботі керівних кадрів.

Основними факторами, які підвищують ефективність роботи в умовах кооперації, є:

- наявність якісно нової продуктивної сили - спільної праці;

- скорочення витрат часу;

- взаємодопомога та взаємовиручка;

- змагальність серед працівників та інш.

За змістом трудова діяльність у сфері цивільного захисту звичайно відрізняється від трудової діяльності у сферах виробництва та обслуговування. Якщо останні пов'язані зі створенням виробів і послуг та передбачають виробничий процес (сукупність взаємопов'язаних процесів праці та природних процесів, в результаті яких вихідні сировина та матеріали перетворюються в готову продукцію), то сфера цивільного захисту пов'язана із захистом населення і територій від надзвичайних ситуацій та передбачає проведення наглядово-профілактичні заходів та бойової роботи щодо ліквідації НС. Відповідно і зміст кооперації та її форми для сфери цивільного захисту відрізняються від традиційних, властивих для виробничих сфер. Вона реалізується через організацію взаємодії.

Взаємодія - узгоджені за метою, завданнями, місцем, часом та способами виконання завдань дії сил, залучених до спільної роботи для досягнення поставленої мети.

Взаємодія (кооперація) в ДСНС має за мету найбільш ефективне використання сил та засобів при попередженні та ліквідації надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання загибелі людей та їх травмуванню, обмеження збитків від надзвичайних ситуацій. Взаємодія може здійснюватись в межах одного структурного підрозділу, між структурними підрозділами одного територіального органу управління, між гарнізонами. Крім того, оскільки до ліквідації надзвичайних ситуацій можуть залучатися сили та засоби, що мають інше відомче підпорядкування, то взаємодія в межах єдиної системи цивільного захисту є важливою формою і, в той же час, досить проблематичною формою кооперації.

Розподіл праці - це розмежування діяльності людей у процесі спільної роботи. В теорії розглядають технологічний, функціональний та професійно-кваліфікаційний розподіл праці. При технологічному розподілі праці трудовий процес розчленовується на окремі фази, види робіт, операції. Функціональний розподіл праці передбачає розподіл виконуваних робіт залежно від ролі і місця різних груп працівників у спільному трудовому процесі. Наприклад, особовий склад (персонал) організації підрозділяється на керівників, спеціалістів, службовців і робітників, серед яких можуть виділятися основні і допоміжні. Професійно-кваліфікаційний поділ праці пов'язаний з розподілом працюючих за професіями (спеціальностями, спеціалізаціями), класами, категоріями, розрядами.

Розподіл праці в підрозділах ДСНС обумовлюється функціями, які покладаються на співробітників (начальник частини, начальник варти, інспектор, телефоніст, рятувальник, водій), а також рівнем кваліфікації особового складу. Розподіл праці на більш високих рівнях передбачає також і розмежування функцій та повноважень між різними органами та підрозділами, за умови виконання спільних або близьких за змістом завдань.

Кооперація і розподіл праці є процесами взаємообумовленими.

Основні методи та прийоми роботи працівників ДСНС описані у відповідних статутах, настановах, інструкціях, рекомендаціях та інших керівних документах. Вони базуються на багаторічному досвіді роботи, аналізі бойових дій. їх удосконалення пов'язане з появою нових видів озброєння, іншої спеціальної техніки, а також технічних засобів загального призначення. На організацію взаємодії також справляють вплив технічне оснащення підрозділів, організаційна структура територіальних підсистем ДСНС та інші фактори.

Покрашення умов праці.

Праця рятівників відрізняється великою складністю, неповторністю ситуацій. Вона пов'язана з великими фізичними та нервово-психологічними навантаженнями, протікає, часто, у шкідливих і небезпечних для життя та здоров'я умовах. Залежно від функціонального напрямку діяльності підрозділів ДСНС праця має свої особливості, які обумовлюють специфічні вимоги до кожної категорії працівників ДСНС.

Головні вимоги до працівників оперативно-рятувальної служби:

- добре здоров'я (робота в несприятливих умовах);

- добра фізична та бойова підготовка (сила, швидкість, вміння);

- знання озброєння та іншої техніки, уміння працювати з ними;

- психологічна сумісність в колективі;

- дисциплінованість;

- виконавча дисципліна;

- уміння швидко і правильно орієнтуватися у складних та небезпечних ситуаціях;

- спроможність орієнтуватись в особливо важких, пов'язаних з ризиком для життя, умовах.

Головні вимоги до працівників наглядово-профілактичної діяльності:

- глибокі знання у галузі промислового виробництва, будівництва, сільського господарства;

- знання законодавчої бази, інших нормативних актів та керівних документів;

- уміння працювати з науково-технічною, економічною, соціальною інформацією;

- уміння працювати, бути контактним з керівниками, окремими працівниками та громадянами.

Названі вимоги повинні братись до уваги при вирішенні завдань щодо покращення умов праці.

Передові умови праці досягаються шляхом:

- технічного переоснащення підрозділів новими зразками озброєння та іншої техніки, бойовим одягом, засобами індивідуального захисту тощо;

- покращення режиму праці та відпочинку (в межах існуючого трудового законодавства);

- повного використання можливостей існуючих зразків техніки, обладнання та інструментів та опанування можливостей нових зразків, якими забезпечуються підрозділи ДСНС;

- відпрацювання нових тактичних прийомів і способів гасіння пожеж, ліквідації інших складних НС;

- удосконалення розстановки працівників ДСНС залежно від рівня кваліфікації.

Серед основних напрямків роботи щодо удосконалення умов праці особового складу ДСНС слід відмітити:

- вдосконалення психофізичних, санітарно-гігієнічних умов праці;

- пошук раціональних режимів праці і відпочинку;

- забезпечення можливостей зниження нервово-психологічного напруження;

- розробка нових видів бойового одягу та засобів захисту.

У процесі роботи виникають проблеми раціонального використання робочого часу. Для того, щоб навчитись планувати свій час, перш за все необхідно навчитися вимірювати, урахувати, аналізувати витрати на виконання тих чи інших видів робіт.

Існують наступні методи вивчення витрат часу:

- фотографія робочого дня;

- самохронометраж;

- самофотографія робочого часу;

- метод моментних спостережень;

- фотохронометраж.