Поняття управління, його сутність, види та зміст.

Навчальна дисципліна «Організація управління діяльністю органів та підрозділів пожежної безпеки» є одною із профілюючих, що вивчаються в Університеті. Її опанування дозволить Вам оволодіти відповідними теоретичними знаннями, набути практичних вмінь та навичок, які необхідні для професійно-грамотного і ефективного здійснення управлінських функцій в системі ДСНС України.

Зміст навчальної дисципліни базується на попередньому вив­­­ченні та творчому застосуванні основних положень суспільних, юридичних та спеціальних дисциплін. В якості емпіричної бази пе­­­редбачено вивчення позитивного досвіду ДСНС щодо організації та виконання управлінської діяльності.

Спільна діяльність людей є не можливою без управління. Вона потребує організації роботи, узгодженості дій виконавців за змістом, часом, ресурсами тощо, оперативного втручання у випадку відхилення від очікуваного перебігу подій чи результатів та інше.

Розглянемо поняття „управління". Як відомо, «поняття» - це логічно оформлена думка про предмет, ідея чого-небудь; цілісна сукупність міркувань про визначальні ознаки досліджуваного об'єкта. На перший погляд значення поняття „управління" здається очевидним. Але, незважаючи на це, не існує єдиного його тлумачення. Управління не піддається формалізації настільки, щоб можна було дати його точне і при тому достатньо повне визначення. Причиною є те, що це поняття є ємним за змістом та охоплює все різноманіття сфер життєдіяльності. Приведемо декілька визначень із енциклопедичної та довідникової літератури.

Управління - це „елемент", функція організаційних систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їхньої визначеної структури, підтримку режиму діяльності, реалізацію програми, мети діяльності.

Управління - сукупність впливів, які або зберігають стан системи, або переводять її з одного стану в інший.

Управління - це функція системи, орієнтована на збереження її основних якостей (тобто сукупності властивостей, втрата яких веде до зруйнування системи) в умовах змін середовища або на виконання деякої програми, що повинна забезпечити стійкість функціонування, досягнення певної мети.

У випадку, коли як керований об'єкт розглядається соціальна система або організація, „управління" визначають як процес планування, організації, мотивації і контролю, необхідний для того, щоб сформувати і досягти цілі організації.

Наведені визначення не є суперечливими, а доповнюють одне одного.

В той же час термін «управління» має більш широке тлумачення. Поняття управління можна розглядати з різних точок зору.

З точки зору загального підходу, управління - це теорія та практика керування.

З точки зору функціонального підходу, управління - це планування, організація, мотивація та контроль.

З точки зору процесуального підходу, управління - це процес діяльності щодо прийняття та реалізації управлінського рішення.

З точки зору об'єктивно-суб'єктивного підходу, управління - це цілеспрямований вплив на об'єкт управління для зміни його стану або поведінки.

Таким чином, термін «управління» найбільш широко застосовується у таких значеннях:

· управління - як функція - цілеспрямований інформаційний вплив на людей та інші об'єкти, що здійснюється з метою спрямування їхніх дій на одержання бажаних результатів;

· управління - як процес - сукупність дій, які забезпечують досягнення поставлених цілей;

· управління - як апарат - сукупність структур і людей, що здійснюють керування організацією, забезпечують використання ресурсів і координацію спільних дій людей для досягнення цілей організації;

· управління - як наука - це система упорядкованих знань у вигляді концепцій, теорій, принципів, способів і форм управління;

· управління - як мистецтво - здатність ефективно застосовувати знання науки управління в конкретній ситуації.

В даному навчальному періоді управління як мистецтво буде розглядатися меншою мірою. Але не можна нехтувати том фактом, що мистецтво управління часто є вирішальним фактором для досягнення результатів діяльності, особливо у складних умовах. Можна навести значну кількість прикладів з різних галузей діяльності: економіки, військової справи, пожежної справи, цивільного захисту, коли творчий підхід керівника (керівників) сприяв прийняттю та реалізації нестандартного, часто єдино правильного рішення в конкретній ситуації, яке дозволяло вийти з критичного стану з подальшим розвитком успіху.

Згадаємо гасіння другої пожежі на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції.

Для мистецтва як специфічної форми суспільної свідомості є характерною неординарність, неоднаковість результатів однієї і тієї ж роботи при виконанні її різними особами. Від того, наскільки людина є освіченою, інтелектуальною, професійно придатною, творчою, емоційно стійкою залежать її рішення, дії, вплив на підлеглих тощо.

Відомо, що технічні, економічні та інші рішення можуть виявитись нераціональними, неефективними і навіть шкідливими, якщо при їх виробленні не враховувати особливості та взаємозв`язки об`єктів дослідження в рамках більш широких утворень, до складу яких вони входять.

Аналогічні прорахунки можуть мати місце і тоді, коли рішення, що були перевірені експериментально лише на деяких фрагментах, абсолютизуються і без відповідного обґрунтування переносяться на більші утворення, що їх охоплюють.

Можна навести чимало прикладів таких прорахунків, яка іноді призводить до непоправних втрат. Економія, на перший погляд, цілком безперечна, із-за ігнорування загальносистемних міркувань може виявитися безглуздою або навіть шкідливою.

Типовим прикладом цього може бути забруднення океанських вод нафтопродуктами та радіоактивними відходами, які викликають порушення біологічної рівноваги, негативні наслідки які важко перецінити. Не менш навчальні уроки «сліпої» боротьби з окремими біологічними видами, що завдають шкоди господарству, їхнє часом поголовне систематичне знищення.

На щастя, практика профілактики та боротьби із стихійним лихом та вогнем не сприяє виникненню глобальних катастроф, що сталися в цій сфері внаслідок ігнорування положень теорії систем. Однак аналіз тієї ж практики свідчить про те, що багатьох бід можна було б уникнути, використовуючи системний підхід. Володіння системним мисленням для працівників ДСНС України обов`язкове, тому що без нього неможливе глибоке вивчення складних зв`язків та залежностей різних процесів, які пов`язані з профілактикою надзвичайних ситуацій а в разі їх виникнення і ліквідацією пожеж, катастроф та аварій.

Незважаючи на досить поширене поняття «система», до теперішнього часу не існує загальноприйнятого його визначення. В літературі, особливо філософській, можна зустріти різні тлумачення цього поняття, які відображають різні його аспекти. Фахівці нараховують до 40 визначень цього центрального поняття теорії систем.

Як правило під системою, в загальному вигляді, розуміється упорядкована визначеним чином множина елементів, взаємопов’язаних між собою та які утворюють нову цілісну єдність.

Як зауважує академік А.І. Берг, існують три основні типи систем управління:

· управління процесами, що відбуваються в живих організмах (Біологічне);

· управління системами машин, технологічними процесами і взагалі процесами, що мають місце при цілеспрямованому впливі людини на природу (Технічне);

· управління діяльністю людських колективів, що вирішують те чи інше завдання (Соціальне).

 

Для управління державним службовцем особливий інтерес викликає соціальне управління, яке здійснюється в соціальних системах. Виникнення та цілісність, особливості функціонування та розвитку соціальних визначаються взаємодією людей.

З урахуванням цих обставин можна так визначити загальні ознаки будь-якої соціальної системи в тому числі трудової, господарської організації:

· конкретна загальна мета всієї сукупності елементів;

· усвідомлення кожним елементом своїх завдань та розуміння загальної мети;

· виконання кожним елементом своїх функцій, що випливають із поставленого завдання;

· конкретні відносини між елементами системи;

· наявність органів управління;

· обов’язковий зворотній зв’язок.

Підсумовуючи наведені міркування щодо системи можна дати таке її визначення:

Система – це сукупність елементів, утворюючих єдине ціле і взаємодіючих один з одним, а також з навколишнім середовищем.

Кожна система має певні свої ознаки.

Ознаки системи – це основні риси даної множини елементів на основі яких ми називаємо її системою.

 

 

Будь-яка система проживає періоди свого зародження та становлення, розвитку та розквіту, занепаду та загибелі.

Таким чином обов’язковою характеристикою системи виступає час, що вивчає ще один аспект системності – історичний.

Відрізнити систему від системи можна за допомогою системних ознак.

Системні ознаки – це якісні своєрідності системи, які дозволяють відрізнити одну систему від іншої. Ці якісні своєрідності можуть бути виражені в різних цілях, завданнях, формах і методах діяльності. Наприклад, системи аварійно-рятувальних робіт та системи пожежогасіння за системними ознаками (завданнями, формами і методами роботи) є різними системами соціального управління.

 

Виходячи із принципової схеми системи управління:

 

Суб’єкт управління

Навколишнє середовище