Судові та правоохоронні органи України

В.К. Орловський.

Курс лекцій

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

За загальною редакцією доктора юридичних наук, професора, заслуженого діяча науки і техніки Є. Л. Стрельцова.

 

Миколаїв-2009

Побудова правової держави потребує насамперед реалізації засад верховенства права, коли діяльність власне держави та її органів регламентована Конституцією, законами, іншими нормативно-правовими актами держави, а основний напрям такої діяльності полягає в забезпеченні прав і свобод людини.

Одним з важливих напрямів державної діяльності суверенної та незалежної України є правоохоронна діяльність, яка спрямована на забезпечення принципу верховенства права в суспільстві.

Завдання правоохоронної діяльності полягає в захисті встановленого Конституцією України суспільного ладу держави, економічної та політичної систем, прав і законних інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, суб’єктів усіх форм власності, економічної та територіальної цілісності України.

Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.

Правоохоронна діяльність здійснюється уповноваженими органами і детально регламентована законодавством України.

У правовій державі суттєво змінюється роль суду як органу державної влади. Здійснюючи правосуддя на засадах законності, об’єктивності й неупередженості, він вирішує конфлікти в усіх сферах соціальних відносин, включаючи і визначення відповідальності держави, її органів перед громадянином або об’єднанням громадян.

З прийняттям нової Конституції України більшість законодавчих актів, що регулювали судову систему і діяльність правоохоронних органів, повинні суттєво змінитися. Це пов’язано насамперед з поширенням юрисдикції судів на всі правовідносини в державі, необхідністю реально забезпечувати конституційне право громадян на судовий захист, запровадити в судочинстві основні його засади, які б максимально створювали умови рівності всіх перед законом і судом, а суд, здійснюючи правосуддя, мав робити це об’єктивно й неупереджено.

У пропонованому навчальному посібнику на основі ґрунтовного аналізу чинного законодавства України і теоретичних засад правоохоронної діяльності розкрито завдання, компетенцію, функції, повноваження та структуру судової системи і основних правоохоронних органів України.

Мета навчального посібника – допомогти студентам засвоїти навчальний матеріал з дисципліни «Судові та правоохоронні органи України».

Навчальний посібник підготовлений відповідно до навчальної програми дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» з урахуванням останніх змін чинного законодавства.

ПРЕДМЕТ І ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ДИСЦИПЛІНИ «СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ»

 

Поняття правоохоронної діяльності

Поряд з державними органами, які вирішують поточні та перспективні питання господарської діяльності, техніки, освіти, науки, обороноздатності, зовнішньої політики тощо, у державі існують також органи, що створюються тільки з метою охорони й захисту права – діяльності, що називається правоохоронною.

Правоохоронна діяльність характеризується низкою специфічних ознак:

• може здійснюватись тільки із застосуванням юридичних заходів впливу, до яких належать заходи державного примусу і державного стягнення. Так, до особи, яка скоїла злочин, може бути застосоване кримінальне покарання, встановлене кримінальним кодексом, або інший передбачений законодавством захід впливу;

• юридичні заходи впливу, які застосовуються при здійсненні такої діяльності, повинні суворо відповідати вимогам законів, що регламентують їх застосування. Наприклад, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення за скоєне правопорушення орган, який його накладає, не може призначити суворіше стягнення, ніж вказане в санкції відповідної статті адміністративного кодексу;

• реалізується у встановленому законом порядку з дотриманням певної процедури. Рішення про застосування чи незастосування юридичних заходів впливу приймаються за встановленими законом правилами, дотримання яких обов’язкове. Наслідком порушення цих правил може бути визнання прийнятого рішення незаконним і недійсним. Так, порушення встановлених чинним Кримінально-процесуальним кодексом (КПК) України правил розгляду кримінальної справи в суді є підставою для скасування вироку;

• здійснення цього виду діяльності покладено на органи, які, як правило, спеціально створюються державою з цією метою і комплектуються спеціалістами.

Отже, правоохоронна діяльність – це така державна діяльність, яка здійснюється з метою охорони права спеціально уповноваженими органами шляхом застосування юридичних заходів впливу із суворим дотриманням встановленого законом порядку. До завдань правоохоронної діяльності належить захист:

• встановленого Конституцією України суспільного ладу держави;

• прав і законних інтересів громадян, підприємств, організацій, установ, суб’єктів усіх форм власності;

• суверенітету та територіальної цілісності України. Особливе місце серед завдань правоохоронної діяльності посідає захист прав і свобод людини, її життя, здоров’я, честі, гідності, недоторканності та безпеки.

Правоохоронна діяльність складається з кількох напрямків, кожний з яких має специфічні завдання і здійснюється властивими тільки йому певними методами. Такими напрямами є: здійснення правосуддя; прокурорський нагляд; досудове розслідування; здійснення захисту у кримінальних справах і подання іншої правової допомоги; охорона громадського порядку й безпеки громадян; боротьба зі злочинністю та ін. Основним напрямом правоохоронної діяльності, безперечно, є здійснення правосуддя, якому належить найважливіше місце в забезпеченні охорони прав і свобод громадян. Інші напрями певною мірою підпорядковуються меті й завданням здійснення правосуддя, сприяють його виконанню.

 

Поняття правоохоронних органів.

З метою здійснення правоохоронної діяльності створюються відповідні органи, які називаються правоохоронними.

Правоохоронні органи – це існуючі в суспільстві й державі установи та організації, що здійснюють правозастосовчу та правоохоронну функції, основне завдання яких полягає в забезпеченні законності, захисту прав та законних інтересів громадян, юридичних осіб, боротьбі зі злочинністю та іншими правопорушеннями.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. до правоохоронних органів належать:

• судові;

• прокуратури;

• внутрішніх справ;

• служби безпеки;

• митні;

• державної податкової служби;

• юстиції;

• адвокатура;

• нотаріат;

• державний департамент з питань виконання покарань;

• державний департамент пожежної охорони та ін.

 

СУДОВА СИСТЕМА УКРАЇНИ.

Конституційний Суд України.

Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України встановлюються Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України».

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні (ст. 147 Конституції України).

Завдання Конституційного Суду України полягає в гарантуванні верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Діяльність Конституційного Суду України ґрунтується на принципах:

• верховенства права;

• незалежності;

• колегіальності;

• рівноправності суддів;

• гласності;

• повноти і всебічності розгляду справ;

• обґрунтованості прийнятих рішень.

Конституційний Суд України складається з 18 суддів Конституційного Суду України. Президент України, Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів Конституційного Суду України.

Президент України при призначенні суддів проводить консультації щодо кандидатур суддів з Прем’єр-міністром України та міністром юстиції України. Призначеною вважається особа, щодо якої видано Указ Президента України, скріплений підписами Прем’єр-міністра України та міністра юстиції України.

Верховна Рада України призначає суддів Конституційного Суду України таємним голосуванням шляхом подання бюлетенів. Пропозиції щодо кандидатур на посади суддів вносить Голова Верховної Ради України або щонайменше 1/4 народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України. Призначеними на посади суддів Конституційного Суду України вважаються кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів депутатів, але більше половини голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради України. За результатами голосування Головою Верховної Ради України підписуються постанови Верховної Ради України про призначення суддів Конституційного Суду України. З’їзд суддів України призначає 6 суддів Конституційного Суду шляхом голосування. Призначеним вважається кандидат, який у результаті таємного голосування одержав більшість голосів делегатів з’їзду. За результатами голосування головуючим і секретарем з’їзду підписуються рішення з’їзду суддів України про призначення суддів Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду може бути громадянин України, який на день призначення досяг віку 40 років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи за фахом не менше 10 років, володіє державною мовою і проживає на території України протягом останніх 20 років.

Суддя Конституційного Суду України призначається строком на дев’ять років без права бути призначеним повторно. Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі складу суддів Конституційного Суду шляхом таємного голосування лише на один трирічний строк.

Судді Конституційного Суду складають присягу на засіданні Верховної Ради України, яке проводиться за участю Президента, Прем’єр-міністра, Голови Верховного Суду України не пізніше як через місяць після призначення. При виконанні своїх обов’язків на засіданні суддя Конституційного Суду повинен бути одягнений у мантію. Суддя має нагрудний знак.

Голова Конституційного Суду України:

• очолює Конституційний Суд України і організовує його роботу;

• організовує роботу колегій суддів, комісій та Секретаріату Конституційного Суду України;

• скликає і проводить пленарні засідання Конституційного Суду України;

• розпоряджається бюджетними коштами на утримання і забезпечення діяльності Конституційного Суду України відповідно до кошторису, затвердженого Конституційним Судом України;

• здійснює інші передбачені законодавством повноваження, що регламентують організацію внутрішньої роботи Конституційного Суду.

Голова Конституційного Суду України має двох заступників.

Заступники Голови Конституційного Суду України виконують за дорученням Голови Конституційного Суду України окремі його повноваження. У разі відсутності Голови Конституційного Суду України або неможливості здійснення ним своїх повноважень його обов’язки виконує заступник, старший за віком.

Суддя Конституційного Суду України:

• здійснює попередню підготовку питань для їх розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України, бере участь у розгляді справ;

• має право витребувати від Верховної Ради України, Президента України, Прем’єр-міністра України, Генерального прокурора України, суддів, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, політичних партій та інших об’єднань громадян, окремих громадян необхідні документи, матеріали та іншу інформацію з питань, що готуються до розгляду Колегією суддів Конституційного Суду України, Конституційним Судом України;

• має право публічно висловлювати свою думку з питань, що стосуються провадження в Конституційному Суді України лише тих справ, у яких Конституційним Судом України прийнято рішення чи дано висновок.

Повноваження Голови і суддів Конституційного Суду України не можуть бути обмежені, якщо введено воєнний чи надзвичайний стан в Україні або в окремих її місцевостях.

Повноваження судді Конституційного Суду України припиняються в таких випадках:

• закінчення строку призначення;

• досягнення суддею 65-річного віку;

• неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

• порушення суддею вимог щодо несумісності;

• порушення суддею присяги;

• набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

• припинення громадянства;

• визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим;

• подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

У складі Конституційного Суду України створюються дві колегії:

• для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними поданнями;

• для розгляду питань про відкриття провадження у справах за конституційними зверненнями.

Рішення про утворення колегій суддів, затвердження їх складу та призначення секретарів приймаються на засіданнях Конституційного Суду України протягом першого місяця кожного календарного року. Секретар колегії суддів призначається з числа суддів, які входять до складу колегії, і очолює її. До повноважень колегій належить вирішення питань, пов’язаних з винесенням ухвал про відкриття провадження за конституційними поданнями і зверненнями чи відмови в них.

Конституційний Суд України проводить засідання та пленарні засідання.

На засіданнях розглядаються всі питання, що потребують вирішення, крім тих, які вирішуються на пленарних засіданнях. Засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 11 суддів, і рішення на ньому приймається, якщо за це рішення проголосувало більше половини суддів, які брали участь у засіданні. Пленарне засідання Конституційного Суду України є повноважним, якщо на ньому присутні не менше 12 суддів. Рішення Конституційного Суду України приймаються і його висновки даються на пленарному засіданні, якщо за них проголосувало не менше 10 суддів.

До повноважень Конституційного Суду України належить вирішення таких питань:

• про конституційність законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

• про відповідність Конституції України чинних міжнародних договорів України або міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

• про додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та 151 Конституції України;

• про офіційне тлумачення Конституції та законів України.

До повноважень Конституційного Суду України не належать питання про законність актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші питання, віднесені до компетенції судів загальної юрисдикції. За підсумками розгляду питань, які належать до його повноважень, Конституційний Суд України приймає рішення і дає висновки.

Підставами для прийняття Конституційним Судом України рішень про неконституційність правових актів повністю чи в окремих їх частинах є такі:

• невідповідність Конституції України;

• порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності;

• перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

У Законі України «Про Конституційний Суд України» визначені форми звернень до Конституційного Суду України. Ними є конституційне подання та конституційне звернення.

Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта неконституційним, про визнання конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції чи законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.

До суб’єктів права на конституційне подання належать:

• Президент України;

• не менше 45 народних депутатів України (підпис депутата не може бути відкликаний);

• Верховний Суд України;

• Уповноважений Верховної Ради України з прав людини;

• Верховна Рада Автономної Республіки Крим.

Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції та законів України з метою забезпечення реалізації захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина, а також прав юридичної особи.

До суб’єктів права на конституційне звернення належать:

• громадяни України;

• іноземці;

• особи без громадянства;

• юридичні особи.

Конституційне звернення або подання може бути відкликане за письмовою згодою суб’єкта, який направив його до Конституційного Суду України, у будь-який день до дня розгляду на пленарному засіданні Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України може відмовити у відкритті конституційного провадження на таких підставах:

• через відсутність встановленого Конституцією України, Законом України «Про Конституційний Суд України» права на конституційне подання, конституційне звернення;

• у разі невідповідності конституційного подання, конституційного звернення вимогам, передбаченим Конституцією України та Законом України «Про Конституційний Суд України»;

• через непідвідомчість Конституційному Суду України питань, порушених у конституційному поданні чи конституційному зверненні.

Існує певний порядок провадження у справах Конституційного Суду України. Так, відкриття провадження у справі в Конституційному Суді України за поданням або зверненням ухвалюється колегією суддів Конституційного Суду або Конституційним Судом України на його засіданні. Справа, за якою відкрито провадження, розглядається на пленарному засіданні в порядку та строки, встановлені законом. Дата розгляду справи визначається Головою Конституційного Суду України. Строк провадження у справах за поданням не повинен перевищувати трьох місяців, а за зверненням – шести місяців. У разі провадження за конституційним поданням, яке визнане Конституційним Судом України невідкладним, строк розгляду не повинен перевищувати одного місяця. Строки провадження починають обчислюватись з дня прийняття процесуальної ухвали про відкриття конституційного провадження.

За результатами розгляду справ Конституційний Суд України приймає рішення і складає висновки. Рішення приймаються за результатами розгляду справ про конституційність законів та інші нормативні акти. Суд може визнати неконституційним правовий акт повністю або в окремій його частині. В інших випадках Конституційний Суд України складає висновки.

Рішення і висновки даються Конституційним Судом України поіменним голосуванням шляхом опитування суддів. Судді не мають права утримуватись від голосування. Рішення і висновки мотивуються письмово, підписуються окремо суддями, які голосували за та проти їх прийняття, і оприлюднюються. Вони є остаточними і не підлягають оскарженню. Підписання суддею рішення чи висновку є обов’язковим. Окрема думка судді викладається письмово і додається до рішення чи висновку.

Рішення і висновки Конституційного Суду України підписуються не пізніше семи днів після їх прийняття і офіційно оприлюднюються наступного робочого дня після їх підписання.

Копії рішень і висновків Конституційного Суду України надсилаються наступного робочого дня після їх оприлюднення суб’єкту права, з ініціативи якого розглядалася справа, до Міністерства юстиції України, а також до органу влади, що прийняв правовий акт. Конституційний Суд України у разі потреби може визначити в рішенні чи висновку порядок і строки їх виконання, а також покласти на відповідні державні органи обов’язки про забезпечення їх виконання.

 

Місцеві суди.

До місцевих загальних судів належать:

• районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди;

• військові суди гарнізонів.

Військовий суд гарнізону є структурним елементом системи військових судів і утворюється на території, де розташовано один або кілька гарнізонів. Створення військових судів зумовлено низкою причин. Так, розгляд справ у військових злочинах потребує від суддів знання особливостей проходження військової служби, умов життя та побуту в армії. Крім того, структура управління армією ускладнює використання можливостей районних та міських судів, оскільки управління армією здійснюється не за адміністративно-територіальним поділом. Підсудність справ військовому суду гарнізону визначається процесуальним законом. Зокрема, відповідно до ст. 36 КПК України військовим судам гарнізонів як судам першої інстанції підсудні справи про злочини осіб, які мають військове звання до підполковника, капітана другого рангу, крім справ, що підсудні військовим судам вищого рівня.

Місцевими спеціалізованими судами є господарські та адміністративні суди. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами – окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді з кількістю суддів понад п’ятнадцять може бути призначено кілька заступників голови суду.

Місцевий суд діє тільки як суд першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають такі справи:

• кримінальні;

• цивільні;

• про адміністративні правопорушення.

Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи, пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого самоврядування (справи адміністративної юрисдикції), крім справ адміністративної юрисдикції у сфері військового управління, розгляд яких здійснюють військові суди. Згідно з п. 16 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій України», до утворення системи адміністративних судів розгляд справ, віднесених до підсудності адміністративних місцевих судів, здійснюють місцеві загальні суди.

Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом. Наприклад, згідно зі ст. 12 Господарського процесуального кодексу України до підсудності місцевих господарських судів належать справи про банкрутство, справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

Очолює місцевий суд голова місцевого суду, який може мати заступника. Відповідно до ст. 20 Закону України «Про судоустрій України» голова місцевого суду та його заступник призначаються на посаду строком на 5 років з числа суддів і звільняються з посади Президентом України за поданням Голови Верховного Суду України (щодо спеціалізованих судів – голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі рекомендації Ради суддів України. Відповідно до наданих йому повноважень голова місцевого суду:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

• визначає обсяг обов’язків заступника (заступників) голови суду;

• на підставі акта про призначення на посаду судді чи обрання суддею безстроково або про припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

• приймає на роботу і звільняє з неї працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

• здійснює заходи забезпечення формування складу народних засідателів;

• організовує ведення судової статистики;

• організовує роботу, пов’язану з підвищенням кваліфікації працівників апарату суду;

• представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

• здійснює інші передбачені законом повноваження.

 

Апеляційні суди.

Важливою ланкою судів загальної юрисдикції є апеляційні суди. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про судоустрій України» у системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

До апеляційних загальних судів належать:

• апеляційні суди областей;

• апеляційні суди міст Києва та Севастополя;

• Апеляційний суд Автономної Республіки Крим;

• військові апеляційні суди регіонів;

• апеляційний суд ВМС України;

• Апеляційний суд України.

В окремих випадках у разі потреби замість апеляційного суду області можуть створюватись апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на кілька районів області.

До апеляційних спеціалізованих судів належать:

• апеляційні господарські суди;

• апеляційні адміністративні суди.

Апеляційні спеціалізовані суди утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

В апеляційних судах утворюються судові палати. Так, у складі загального апеляційного суду утворюються судові палати у цивільних і кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України діє у складі таких судових палат:

• у цивільних справах;

• у кримінальних справах;

• військової.

Судді апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової палати розпорядженням голови апеляційного суду.

Для вирішення організаційних питань в апеляційних судах діє президія апеляційного суду, до якої входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний склад яких визначається рішенням загальних зборів суддів цього суду. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Апеляційні суди відповідно до наданих їм повноважень:

• розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

• розглядають по першій інстанції справи, визначені законом (крім апеляційних господарських судів);

• ведуть і аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

• подають методичну допомогу в застосуванні законодавства місцевим судам;

• здійснюють інші передбачені законом повноваження.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про судоустрій України» у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) для розгляду справ, визначених процесуальним законом, діють суди присяжних. Отже, загальні апеляційні суди можуть розглядати справи як суди:

• першої інстанції;

• апеляційної інстанції;

• присяжних.

Апеляційні господарські суди є тільки апеляційною інстанцією. Згідно з Указом Президента України «Про утворення апеляційних господарських судів та затвердження мережі господарських судів України» від 11.07.01 № 511/2001 на території України створено сім апеляційних господарських судів (Дніпропетровський, Донецький, Київський, Львівський, Одеський, Севастопольський, Харківський), які розглядають апеляції на рішення місцевих господарських судів.

Апеляційний суд України діє виключно як апеляційна інстанція і розглядає в апеляційному порядку справи, які були розглянуті по першій інстанції апеляційними загальними судами (у тому числі військовими апеляційними судами) та апеляційними адміністративними судами.

Апеляційний суд України очолює голова Апеляційного суду України, який відповідно до наданих йому повноважень:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

• розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

• на підставі акта про обрання (призначення) суддею чи припинення повноважень судді видає відповідний наказ;

• утворює судові палати і вносить на затвердження президії суду їх персональний склад;

• організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на засіданнях президії;

• організовує ведення і аналіз судової статистики, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення з яких набрали законної сили;

• приймає на роботу та звільняє з неї працівників апарату суду, присвоює їм ранги державного службовця у встановленому законом порядку, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

• організовує підвищення кваліфікації суддів і працівників апарату відповідного суду;

• подає в установленому порядку пропозиції щодо фінансування витрат на утримання суду та організаційного забезпечення його діяльності

• представляє суд у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, громадянами та організаціями;

• вносить пропозиції Голові Верховного Суду України чи голові відповідного вищого спеціалізованого суду щодо кандидатур для призначення на посади голів місцевих судів та їх заступників;

• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Голова Апеляційного суду України має першого заступника та заступників голови суду – голів судових палат. У разі відсутності голови апеляційного суду його обов’язки виконує перший заступник голови, а за його відсутності – старший за віком заступник голови апеляційного суду – голова судової палати.

Вищі спеціалізовані суди.

Вищими судовими органами спеціалізованих судів є такі:

• Вищий господарський суд України;

• Вищий адміністративний суд України;

• інші відповідні вищі спеціалізовані суди (створюються Президентом України в порядку, встановленому Законом України «Про судоустрій України»).

Вищі спеціалізовані суди складаються із суддів, обраних на посаду безстроково, голови суду та його заступників.

У складі вищого спеціалізованого суду можуть утворюватись судові палати з розгляду окремих категорій справ за визначеною спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції. Склад судових палат вищого спеціалізованого суду формується за поданням голови суду.

Для вирішення організаційних питань у вищому спеціалізованому суді діє президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів палат, а також суддів суду, обраних до складу президії. Судді обираються до складу президії загальними зборами суддів цього суду шляхом таємного голосування.

Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих судів у вищому спеціалізованому суді діє Пленум вищого спеціалізованого суду, що діє у складі всіх суддів вищого спеціалізованого суду та голів апеляційних спеціалізованих судів.

При вищих спеціалізованих судах можуть створюватись науково-консультативні структури. Науково-консультативна рада створюється при вищому спеціалізованому суді для вирішення питань, пов’язаних з роз’ясненням законодавства, а також для надання висновків про проекти законів й інші нормативно-правові акти, з інших питань, пов’язаних з необхідністю наукового забезпечення діяльності вищого спеціалізованого суду.

Вищий спеціалізований суд має офіційний друкований орган, що публікує матеріали судової практики, рішення з організаційних питань діяльності вищого спеціалізованого суду і відповідних спеціалізованих судів, інші матеріали.

Усі вищі спеціалізовані суди розташовуються в місті Києві.

Відповідно до наданих ст. 39 Закону України «Про судоустрій України» повноважень вищий спеціалізований суд України:

• розглядає в касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом;

• веде і аналізує, вивчає й узагальнює судову практику;

• подає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції України та законів у судовій практиці на основі її узагальнення й аналізу судової статистики;

• дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз’яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової юрисдикції;

• здійснює інші передбачені законом повноваження.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюється колегіально.

Голова вищого спеціалізованого суду має такі повноваження:

• здійснює організаційне керівництво діяльністю суду;

• розподіляє обов’язки між заступниками голови суду;

• на підставі акта про обрання суддею вищого спеціалізованого суду або припинення повноважень судді цього суду видає відповідний наказ;

• утворює судові палати і вносить на затвердження президії суду пропозиції щодо їх персонального складу;

• організовує роботу президії суду, вносить на її розгляд питання і головує на її засіданнях;

• скликає Пленум вищого спеціалізованого суду, вносить на його розгляд питання і головує на його засіданнях; може головувати в судових засіданнях колегій суддів вищого спеціалізованого суду при розгляді будь-якої справи, що належить до юрисдикції цього суду;

• керує організацією роботи судових палат, здійснює керівництво роботою апарату відповідного вищого спеціалізованого суду;

• організовує ведення і аналіз, вивчення й узагальнення судової практики, має право витребувати з відповідного суду справи, судові рішення з яких набрали законної сили;

• приймає на роботу та звільняє працівників апарату суду, надає їм ранги державного службовця в порядку, встановленому законом, застосовує щодо них заохочення і накладає дисциплінарні стягнення;

• погоджує подання щодо утворення і ліквідації відповідних місцевих та апеляційних спеціалізованих судів;

• вносить подання про призначення та обрання безстроково суддів відповідних місцевих і апеляційних спеціалізованих судів, вищого спеціалізованого суду, а також про звільнення їх з посад;