Міліція: завдання, структура і повноваження.

Міліція в Україні – це державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров’я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Основними завданнями міліції є такі:

• забезпечувати особисту безпеку громадян, захищати їх права, свободи і законні інтереси;

• запобігати правопорушенням і припиняти їх;

• охороняти і забезпечувати громадський порядок;

• виявляти і розкривати злочини, розшукувати осіб, які їх вчинили;

• забезпечувати безпеку дорожнього руху;

• захищати власність від злочинних посягань;

• виконувати адміністративні стягнення;

• брати участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам, сприяти в межах своєї компетенції державним органам, підприємствам, установам і організаціям у виконанні покладених на них законом обов’язків.

Діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням, гласності, позапартійності.

Правовою основою діяльності міліції є Конституція України, Закон України «Про міліцію», інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти МВС України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому законодавством порядку.

Міліція є єдиною системою органів, яка входить у структуру МВС України і виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Міліція складається з таких підрозділів:

• кримінальної міліції;

• міліції громадської безпеки;

• транспортної міліції;

• державної автомобільної інспекції;

• міліції охорони;

• спеціальної міліції.

Кримінальна міліція, до складу якої входять підрозділи карного розшуку, кримінальної міліції у справах неповнолітніх, боротьби з незаконним обігом наркотиків, Державної служби боротьби з економічною злочинністю, веде боротьбу із загальнокримінальною та економічною злочинністю. З цією метою її працівники здійснюють оперативно-розшукові заходи, а в разі потреби виконують передбачені законом процесуальні дії.

До складу міліції громадської безпеки входять служба охорони громадського порядку, патрульно-постова служба, реєстраційно-міграційна служба, дозвільна система органів внутрішніх справ, служба дільничних інспекторів міліції. На міліцію громадської безпеки покладається забезпечення громадського порядку на вулицях та в інших громадських місцях, забезпечення реєстрації громадян, регулювання порядку виїзду за межі України громадян України та інших осіб, порядку в’їзду та перебування на території України іно-земних громадян, здійснення нагляду за дотриманням порядку при придбанні та зберіганні вогнепальної зброї, її реалізацією, транспортуванням та зберіганням боєприпасів, радіоактивних вибухонебезпечних та отруйних речовин.

Транспортна міліція забезпечує охорону громадського порядку та вантажів, що перевозяться залізничним, водним та повітряним транспортом, здійснює розкриття і розслідування злочинів, вчинених на транспорті.

Державна автомобільна інспекція регулює рух транспорту та пішоходів на вулицях і шляхах, припиняє порушення правил дорожнього руху, здійснює контроль за станом шляхів, вулиць, нагляд за технічним станом автомототранспортних засобів, веде облік дорожньо-транспортних пригод, розшук викрадених автомобілів.

Міліція охорони забезпечує охорону на договірних засадах майна громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, а також майна іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних громадян і осіб без громадянства, здійснює охорону фізичних осіб.

Спеціальна міліція здійснює охорону громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи.

До підрозділів спеціальної міліції належать також «Беркут», «Кобра» та ін.

Міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана:

• забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок;

• виявляти, запобігати, припиняти та розкривати злочини, вживати з цією метою оперативно-розшукові та профілактичні заходи, передбачені чинним законодавством;

• приймати і реєструвати заяви й повідомлення про злочини та адміністративні правопорушення, своєчасно приймати щодо них рішення;

• здійснювати досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, дізнання в межах, визначених кримінально-процесуальним законодавством;

• припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження у справах щодо них;

• виявляти причини й умови вчинення правопорушень, вживати в межах своєї компетенції заходів їх усунення; брати участь у правовому вихованні населення;

• здійснювати профілактичну діяльність серед осіб, схильних до вчинення злочинів, здійснювати адміністративний нагляд за особами, щодо яких воно встановлено, а також контроль за засудженими до кримінальних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;

• виконувати в межах своєї компетенції адміністративні стягнення;

• розшукувати осіб, які переховуються від органів дізнання, слідства і суду, ухиляються від виконання кримінального покарання, пропали безвісти, та інших осіб у випадках, передбачених законодавством;

• здійснювати криміналістичні дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності, забезпечувати у встановленому порядку участь спеціалістів криміналістичної служби у слідчих діях;

• виконувати прийняті в установленому законом порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, суду;

• забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері, здійснювати реєстрацію та облік автомототранспортних засобів, приймати іспити на право керування транспортними засобами і видавати відповідні документи; запобігати забрудненню повітря, водойм транспортними засобами та сільськогосподарською технікою; здійснювати контроль за утриманням у належному технічному стані та чистоті шляхів, вулиць, майданів;

• давати відповідно до законодавства дозвіл на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї, боєприпасів, вибухових речовин та матеріалів, інших предметів і речовин, щодо зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, а також дозвіл на відкриття об’єктів, де вони використовуються, контролювати додержання зазначених правил та функці-нування цих об’єктів;

• контролювати додержання громадянами та службовими особами встановлених законодавством правил паспортної системи, в’їзду, виїзду, перебування в Україні та транзитного проїзду її територією іноземних громадян і осіб без громадянства;

• повідомляти відповідним державним органам і громадським об’єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, вживати невідкладних заходів ліквідації їх наслідків, врятування людей і подання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду;

• брати участь у карантинних заходах під час епідемій та епізоотій;

• сприяти забезпеченню відповідно до законодавства режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації в разі їх оголошення на всій території України або в окремій її місцевості;

• охороняти на договірних засадах майно громадян, колективне і державне майно, а також майно іноземних держав, міжнародних організацій, іноземних юридичних осіб та громадян, осіб без громадянства;

• забезпечувати збереження знайдених, вилучених у затриманих і заарештованих осіб і зданих у міліцію документів, речей, цінностей та іншого майна, вживати заходів для повернення їх законним власникам.

Міліція несе відповідальність за збереження зданих цінностей і майна;

• охороняти, конвоювати та тримати затриманих і взятих під варту осіб;

• у встановленому порядку виявляти і повідомляти закладам охорони здоров’я про осіб, які становлять групу ризику захворювання на СНІД, і здійснювати за поданням закладу охорони здоров’я з санкції прокурора привід цих осіб, а також інфікованих вірусом імунодефіциту людини, хворих на венеричні захворювання, хронічний алкоголізм і наркоманів, які вводять наркотичні засоби шляхом ін’єкцій, для обов’язкового обстеження і лікування;

• здійснювати привід до відповідних державних органів або установ згідно з чинним законодавством та з санкції прокурора громадян, які ухиляються від призову на військову службу;

• подавати в межах наданих прав допомогу народним депутатам, представникам державних органів і громадських об’єднань у здійсненні їх законної діяльності, якщо їм чиниться про-тидія або загрожує небезпека з боку правопорушників;

• подавати в межах наявних можливостей невідкладну, у тому числі медичну, допомогу особам, які потерпіли від правопорушень і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя і здоров’я стані, а також неповнолітнім, які залишились без опікування;

• забезпечувати у встановленому законодавством порядку безпеку осіб, узятих під захист, при надходженні від них заяви, звернення керівника відповідного державного органу чи отримання оперативної та іншої інформації про загрозу їх життю, здоров’ю, житлу чи майну;

• забезпечувати виконання загальнообов’язкових рішень місцевих рад народних депутатів, прийнятих ними в межах своєї компетенції, з питань охорони громадського порядку і правил торгівлі у невстановлених місцях, правил утримання тварин у домашніх умовах, а також контролювати утримання в належній чистоті територій дворів і прибудинкових територій у містах та інших населених пунктах;

• забезпечувати громадський порядок під час проведення масових заходів комерційного характеру на кошти організацій або осіб, які їх здійснюють.

Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу в разі звернення до нього громадян або службових осіб із заявою чи повідомленням про події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або в разі безпосереднього їх виявлення зобов’язаний вжити заходів попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які їх потребують, встановлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події і повідомити про це в найближчий підрозділ міліції.

Для виконання покладених на неї обов’язків міліції надаються такі основні права:

• вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень і дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, виносити на місці усне попередження особам, які допустили малозначні адміністративні порушення, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені Законом України «Про міліцію» заходи примусу;

• перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з’ясування питання додержання правил, нагляд і контроль за виконанням яких покладено на міліцію;

• викликати громадян і службових осіб у справах про злочини та у зв’язку з матеріалами, що перебувають в її провадженні; у разі ухиляння без поважних причин від явки за викликом піддавати їх приводу у встановленому законом порядку;

• виявляти і вести облік осіб, які підлягають профілактичному впливу на підставі та в порядку, встановлених законодавством, виносити їм офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки;

• затримувати і тримати у спеціально відведених для цього приміщеннях: осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, обвинувачених, які переховуються від дізнання, слідства чи суду, засуджених, які ухиляються від виконання кримінального покарання, – на строки і в порядку, що передбачаються законом; осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано взяття під варту, – на строк, встановлений органом попереднього розслідування, прокурором, судом, але не більше десяти діб; осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи по суті, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці, – на строк до трьох годин, а в необхідних випадках для встановлення особи і з‘ясування обставин правопорушення – до трьох діб з повідомленням про це письмово прокуророві протягом 24 годин з моменту затримання; неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування, – на строк до передання законним представникам або до влаштування у встановленому порядку, а неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, – до передання їх законним представникам або направлення у приймальники-розпод-ільники, але не більше як на 8 годин; осіб, які виявили непокору законній вимозі працівника міліції, – до розгляду справи народним суддею; осіб, які перебували у громадських місцях у стані сп’яніння, якщо їх вигляд ображав людську гідність і громадську мораль або якщо вони втратили здатність самостійно пересуватися чи могли завдати шкоди оточуючим або собі, – до передання їх у спеціальні медичні заклади або для доставки до місця проживання, а за відсутності таких – до їх витвереження; осіб, яких запідозрено у бродяжництві, – на строк до 30 діб з санкції прокурора; осіб, які ухиляються від виконання постанови суду про направлення на примусове лікування від хронічного алкоголізму або наркоманії, – на строк до трьох діб; військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки злочину або адміністративного правопорушення, – до передання їх військовим патрулям, представникам військової комендатури, військових частин або військових комісаріатів; осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв’язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих, – до передання їх у лікувальні заклади, але не більше як на 24 години;

• складати протоколи про адміністративні правопорушення, здійснювати особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення;

• у передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення випадках накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів, товариських судів, гро-мадських об’єднань або трудових колективів;

• здійснювати в порядку провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до кримінально-процесуального законодавства;

• здійснювати на підставах і в порядку, що встановлені законом, гласні та негласні оперативно-розшукові заходи, фото-, кіно-, відеозйомку і звукозапис, прослуховування телефонних розмов з метою розкриття злочинів;

• здійснювати фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку, дактилоскопію осіб, затриманих за підозрою у вчиненні злочину або за бродяжництво, узятих під варту, осіб, що звинувачуються у вчиненні злочину, а також осіб, підданих адміністративному арешту;

• здійснювати кіно-, фото- і звукофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій та розкриття правопорушень;

• вести профілактичний облік правопорушників, криміналістичний та оперативний облік в обсязі, структурі й порядку, що визначаються завданнями, покладеними на міліцію Законом України «Про міліцію»;

• виконувати огляд поклажі, багажу та пасажирів цивільних повітряних, морських і річкових суден, засобів залізничного та автомобільного транспорту згідно з чинним законодавством;

• входити безперешкодно в будь-який час доби: на територію і у приміщення підприємств, установ та організацій, у тому числі митниці, і оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, що підозрюються у вчиненні злочину, при стихійному лихові та в інших надзвичайних обставинах; на земельні ділянки, у жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та в інших надзвичайних обставинах; до житла чи іншого володіння особи, яка перебуває під адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень;

• перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян з їхньої згоди, а також на території і у приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

• одержувати безперешкодно і безплатно від підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та об’єднань громадян на письмовий запит відомості (у тому числі й ті, що становлять комерційну та банківську таємницю), необхідні у справах про злочини, що перебувають у провадженні міліції. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється в порядку та обсязі, встановлених Законом України «Про банки і банківську діяльність»;

• вносити відповідним державним органам, громадським об’єднанням або службовим особам, підприємствам, установам, організаціям обов’язкові до розгляду подання про необхідність усунення причин і умов вчинення правопорушень;

• відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об’єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров’я людей;

• організовувати в разі потреби медичний огляд водіїв, затримувати, відстороняти від керування транспортними засобами осіб, які перебувають у стані сп’яніння, а також які не мають документів на право керування або користування транспортними засобами, позбавляти водіїв у передбачених законодавством випадках права керування транспортними засобами;

• використовувати передбачені нормативними актами технічні засоби для виявлення та фіксації порушень правил дорожнього руху, забороняти експлуатацію транспортних засобів, технічний стан яких загрожує безпеці дорожнього руху чи навколишнього середовища або номери агрегатів яких не відповідають записам у реєстраційних документах;

• затримувати і доставляти у встановленому порядку транспортні засоби для тимчасового зберігання на спеціальних майданчиках чи стоянках;

• анулювати виданий підприємству, установі й організації дозвіл на придбання, зберігання і використання зброї, боєприпасів, вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин при невиконанні ними встановлених правил користування і поводження з ними або при недоцільності їх подальшого зберігання, вилучати в разі потреби зазначені предмети, опечатувати склади, бази і сховища, закривати стрілецькі тири і стенди, зброєремонтні та піротехнічні підприємства, магазини, що торгують зброєю і боєприпасами, до усунення порушень відповідних правил;

• анулювати дозволи на придбання, зберігання і носіння зброї та боєприпасів, видані громадянам, які зловживають спиртними напоями, вживають наркотичні засоби без призначення лікаря, інші одурманюючі засоби, хворіють на психічні захворювання та в інших передбачених законодавством випадках;

• оглядати з участю адміністрації підприємств, установ, організацій приміщення, де розміщуються зброя, боєприпаси, вибухові, наркотичні та сильнодіючі хімічні, отруйні та радіоактивні речовини і матеріали, з метою перевірки додержання правил поводження з ними;

• оглядати зброю та боєприпаси, що перебувають у громадян, а також місця їх зберігання;

• вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку;

• здійснювати за участю адміністрації підприємств, установ і організацій огляд виробничих, складських та інших службових приміщень і територій з метою перевірки охорони державного та колективного майна, додержання правил продажу товарів і надання послуг населенню;

• вимагати від матеріально відповідальних і службових осіб підприємств, установ і організацій відомості та поясненнящодо фактів порушення законодавства, виконання документальних і натуральних перевірок, інвентаризацій і ревізій виробничої та фінансово-господарської діяльності;

• витребовувати і в разі потреби вилучати документи, зразки сировини й продукції, опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей та товарно-матеріальних цінностей;

• використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставки в лікувальні заклади осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставки в міліцію;

• користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв’язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв’язку, що належать громадянам, – за їх згодою;

• зберігати, носити і застосовувати спеціальні засоби та зброю;

• видавати в разі наявності небезпеки для життя і здоров’я особам, узятим під захист, відповідно до чинного законодавства зброю, спеціальні засоби індивідуального захисту та сповіщення про небезпеку.

У ст. 12-15, 15-1 розд. ІІІ Закону України «Про міліцію» визначається порядок застосування працівниками міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї та передбачаються гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про міліцію» застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї має передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися лише тоді, коли виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю громадян чи працівників міліції.

Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.

Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.

Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві.

Перевищення повноважень щодо застосування сили, у тому числі спеціальних засобів і зброї, спричинює відповідальність, встановлену законодавством.

Заходи фізичного впливу, у тому числі прийоми рукопашного бою, працівники міліції мають право застосовувати для припинення правопорушень, подолання протидії їх законним вимогам, якщо інші способи не забезпечили виконання покладених на них обов’язків.

Спеціальні засоби, що застосовуються при охороні громадського порядку, поділяються на такі:

• індивідуального захисту, – шоломи, бронежилети, протиударні та броньові щити;

• активної оборони – гумові кийки, наручники, ручні газові гранати, патрони з газовими гранатами, балончики та пістолети із сльозоточивим газом;

• забезпечення спеціальних операцій – ранцеві апарати типу «Облако», світлошумова граната «Зоря» та світлошумовий пристрій «Пламя», патрони з гумовими кулями «Волнар», водомети, бронемашини та інші транспортні засоби, пристрої для примусового зупинення автотранспорту типу «Ёж-М», пристрої для відкривання приміщень, захоплених правопорушниками (малогабаритні підривні пристрої «Ключ», «Импульс»).

При охороні громадського порядку можуть використовуватись також службові собаки.

Спеціальні засоби та службові собаки працівники міліції застосовують у таких випадках:

• для захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров’ю;

• для припинення масових заворушень і групових порушень громадського порядку;

• для відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби незалежно від їх належності або звільнення в разі захоплення;

• для затримання і доставки в міліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, узятих під варту, якщо зазначені особи чинять опір працівникам міліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;

• для припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльність населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров’я людей;

• для припинення опору працівникові міліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов’язки з охорони громадського порядку і боротьби зі злочинністю;

• для звільнення заручників.

Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про міліцію» працівники міліції як надзвичайний захід мають право застосовувати вогнепальну зброю в таких випадках:

• для захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров’ю, а також звільнення заручників;

• для відбиття нападу на працівника міліції або членів його сім’ї, якщо їх життю або здоров’ю загрожує небезпека;

• для відбиття нападу на охоронювані об’єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також їх звільнення у разі захоплення;

• для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;

• для затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров’ю працівника міліції;

• для зупинення транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров’ю громадян або працівника міліції.

Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при великому скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.

У ст. 15-1 Закону України «Про міліції» передбачаються певні гарантії особистої безпеки озброєного працівника міліції:

• працівник міліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування;

• при затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник міліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб працівник міліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування;

• спроба особи, яку затримує працівник міліції з вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним відстань, або доторкнутись до зброї, дають працівникові міліції право застосувати вогнепальну зброю.