Принципи менеджменту в установах освіти

Будь-яка система будується на певних фундаментальних засадах, які відображають її головні риси. Це стосується і системи управління навчальними установами, яка також базується на поєднанні загальних принципів соціального управління та специфіки функціонування кон­кретного закладу.

Основними принципами освітнього менеджменту можна вважати:

— глибоке переконання у сучасних етичних цінностях;

— сильна внутрішня корпоративна культура;

— цілісний погляд на людину;

— особисті стимули в роботі;

— заохочення різних поглядів та консенсус;

— єдиний статус усіх працівників;

— постійна підготовка та перепідготовка персоналу;

— політика повної зайнятості;

— орієнтація на якість;

— колегіальне прийняття рішень;

— максимальне делегування повноважень;

— заохочення горизонтальних зв'язків.

Вихідними принципами освітнього менеджменту за В. І, Масло- вим є:

1. Принцип соціальної детермінації. Вимагає передусім розуміння керівником головних соціальних завдань, суспільної ідеології освіти' на конкретному етапі історичного розвитку держави.

2. Принцип гуманізації в діяльності менеджера. Діяльність керівника повинна базуватись'на повазі до кожної особистості, з якою він вступає в ділове спілкування: вчителя, учня, випадкового відвідувача закладу.

3. Принцип науковості та компетентності в управлінні установами освіти. Передбачає оволодіння керівником теоретичними питан­нями і технологією педагогічного процесу, менеджменту, фахових методик, вікової психології, сучасної політології тощо.

4. Принцип інформаційної достатності в менеджменті є вирішальним на всіх етапах управлінського циклу.

5. Принцип аналітичного прогнозування в управлінні. Відображає мо­делюючі процеси різного рівня, що можуть відбутися у керованій соціальній системі.

6. Принцип оперативного регулювання. Тісно пов'язаний із проце­суальною діяльністю менеджера освіти, оскільки завдяки йому виконуються усі управлінські рішення, відбувається реагування на інформацію.

7. Принцип зворотного зв'язку. Працює на інформаційне забезпечення управління, спрямований на реалізацію організаційно-регулятивної та контрольно-коригуючої функцій.

8. Принцип наступності і перспективності тісно пов'язаний з універ­сальними гегелівськими законами, що виявляються у всіх сферах життя. Нездатність менеджера аналізувати спадщину минулого, до­свід сьогодення, критично оцінити свої можливості не дасть змоги розробити стратегічні перспективи розвитку керованої установи освіти, не зробить її конкурентоспроможною в умовах ринкових відносин.

9. Принцип демократії та централізму (тривалий час трактувався виключно з політизованих позицій, був спрощений і перекручений) є одним із фундаментальних чинників, що забезпечує ефективну управлінську діяльність менеджера. Ефективне управління ґрун­тується на чіткому розподілі влади між особистістю і відповідними структурами з конкретно визначеним механізмом, що регулює відносини між ними.

10. Принцип стимулювання і згуртування кадрів у діяльності менеджера відображає хрестоматійне положення про вирішальну роль виконав­ців у будь-якій справі. Стимулювання кадрів передбачає постійну орієнтацію колективу на педагогічні інновації, кращий досвід, бажання і вміння використовувати наукові досягнення в галузі психології, фахових методик, а також надбання культури і духовної спадщини. Основою згуртування педагогічного колективу є виз­нання кожним загальної мети, позитивної мотивації праці, чітка її організація, створення необхідних умов для роботи, систематична об'єктивна оцінка наслідків діяльності кожного члена колективу, належне моральне і матеріальне стимулювання.

11. Принцип правової пріоритетності і законності передбачає узго­дженість діяльності менеджера навчальної установи освіти з зако­нодавством України в питаннях освіти, праці, охорони дитинства, прав людини та ін. Розроблення і прийняття управлінських рішень,

їх виконання мусять відповідати існуючим правовим нормам, мати певне юридичне пророблення, а в окремих випадках — і юридичну експертизу. 12. Принцип фінансово-економічної раціональності і ділової активності відображає залежність здійснення всіх стратегічних цілей, якісної реалізації поточних справ від можливостей їх науково-методичного, матеріально-технічного забезпечення, фінансування.

Ідейну основу теорії та практики управління складають принципи, які використовуються як фундаментальні положення та аксіоми. За умов розвитку навчального закладу найбільш доцільною, на нашу думку, є система принципів, запропонована Ю. А. Конаржевським [19].

1. Принцип поваги та довіри до людини

Цей принцип висуває певні вимоги до управлінської поведінки керівника:

• повага особистої гідності;

• визнання за людиною її прав;

• повага людини в собі особистості;

• створення атмосфери взаємоповаги та довіри;

• прояв вимогливості до людей;

• створення ситуації успіху;

• розвиток творчості, ініціативи;

• заохочення досягнень кожного;

• гарантія захищеності.

2. Принцип цілісного погляду на людину

Реалізація цього принципу дозволяє сприймати кожного як осо­бистість з її потребами, мотивами, цілями, переживаннями, пробле­мами. Він зумовлює такі вимоги до поведінки керівника, як:

• побудова стосунків з педагогами не тільки в межах «керівник — підлеглий», а і в системі «людина — людина»;

• усвідомлення, що життя кожного педагога і студента не обме­жується тільки годинами, проведеними в навчальному закладі;

• прагнути, щоб години роботи та навчання були плідними, ціка­вими, багатими на враження;

• бути причетним до життя, цінностей, потреб педагогічного та студентського колективів;

• проводити зустрічі не тільки в формально-офіційному оточенні, але і неформальне спілкування.

3. Принцип співробітництва

Він передбачає проведення управління з монологічної на діалогічну! основу, що дуже важливо за умов творчості, розвитку, інноваційного пошуку. Цей принцип передбачає:

• опір на основу педагогів та студентства;

• знання та врахування особистих якостей та цінностей людей;

• цінування компетентності, відповідальності, ініціативності;

• доцільність завдань, доручень, рішень;

• створення реальних умов для творчого та професійного зро­стання.

. 4. Принцип соціальної справедливості

Він передбачає таке управління, впродовж якого педагоги знахо­дяться в рівних умовах та правах, керівник оцінює людину за результати її праці, внесок в життя колективу. Відповідно висуваються вимоги до управлінської поведінки керівника:

• прагнути рівномірно розподіляти навчальне навантаження та громадські доручення;

• створювати рівні «стартові умови»;

• об'єктивно оцінювати всіх і завжди;

• дотримуватись гласності, систематично інформувати колектив про стан справ, досягнення та проблеми в роботі;

• формувати суспільну думку, єдину систему цінностей.

5. Принцип індивідуального підходу

Передбачає врахування індивідуальних особливостей, рівня про­фесіональної підготовки, досвіду, інтересів. Вимогами цього принципу можна вважати наступні:

• індивідуальний підхід можна реалізувати тільки на підставі по­стійного вивчення кожного члена колективу;

• аналіз змісту, форм, періодичності спілкування з людьми;

• допомога педагогам у створенні власних творчих лабораторій;

• сумісний аналіз діяльності педагога, його успіхів та невдач;

• врахування тимчасових емоційних станів, невдач людей;

• співучасть у плануванні цілей, кар'єри педагогів, підтримка успіхів.

6. Принцип збагачення роботи полягає у пробудженні інтересу педагога до роботи, творчого пошуку. Він реалізується через такі вимоги до управлінської поведінки, як:

• розробляти спільні плани творчо-пошукової роботи;

V• організувати зустрічі, круглі столи, диспути з педагогами-нова­торами міста, області, республіки;...'-.>

• проводити симпозіуми з проблем викладання окремих дис­циплін;

• організовувати підвищення кваліфікації педагогів;

• створювати умови для участі педагогів у науково-практичних кон­ференціях з актуальних проблем психолого-педагогічної науки;

• обговорювати новинки науково-методичної літератури, іннова­ційні технології викладання.

7. Принцип мотивування та стимулювання має моральний, психоло­гічний та матеріальний характер. Вимоги до управління, які вису­ваються цим принципом, стосуються:

• розробки та дієвості системи стимулювання;

• створення атмосфери взаємного задоволення;

• забезпечення належних умов праці;

• створення моніторингу за діяльністю педагогів;

• реалізація демократичних методів керівництва;

• залучення уваги до ключових напрямків діяльності закладу.

8. Принцип консенсусу створює умови для формування різних думок, поглядів, їхнього узгодження. Вимоги цього принципу — це:

• об'єктивна оцінка точок зору всіх членів колективу;

• аргументація власної позиції керівника;

• розробка тактики поведінки із більшістю та із меншістю;

• логічний аналіз, викриття протиріч, формулювання точки зору;

• вміння переконувати, навіювати, впливати;

• психологічна грамотна поведінка;

• вміння поступатись.

9. Принцип колегіальності — це один із інструментів демократичного

управління. Він вимагає:

• прийняття колективних рішень із стратегічних та найбільш важ­ливих проблем;

• поваги думок більшості та меншості;

• включення педагогів до співуправління;

• розвиток горизонтальних зв'язків та дружніх стосунків в колек­тиві;

• заохочення до співробітництва;

• гармонізації цілей діяльності.

10. Принцип оновлення забезпечує розвиток, зміни, засвоєння нових ідей та технологій. Основні вимоги цього принципу стосуються:

• підвищеної уваги керівника до соціально-психологічного настрою в колективі;

• ретельного вивчення нових ідей та технологій;

• формування готовності колективу до оновлення діяльності;

• подолання опору змінам.

Система висунутих Принципів може бути серйозним теоретичним та методичним підґрунтям для розуміння сутності та змісту управління розвитком навчального закладу.