Другий етап. Змалювання предмета аналізу як системи

1. Розчленування предмета аналізу на відносно самостійні складові.

2. Характеристика кожної складової.

3. Встановлення зв'язків між складовими та ступеня взаємовпливу.

4. Виявлення умов, внутрішніх та зовнішніх впливів на предмет аналі­зу.

5. Змалювання предмета аналізу як системи.

На цьому етапі необхідно представити предмет аналізу як систему, яку утворюють певні компоненти. Змалювання характеру кожного компоненту та взаємодії між ними дають підстави для більш глибокого розуміння предмета аналізу.

Третій етап. Встановлення причинно-наслідкових зв'язків

1. Вияв факторів-причин.

2. Встановлення найбільш значущих та впливових факторів.

3. Визначення зв'язків між причинами та наслідками.

4. Узагальнення даних аналізу.

Для уникнення поверховості аналізу на цьому етапі необхідно зосе­редити увагу на еволюційних причинах та на процесі розвитку предмету аналізу, що зумовили його теперішній стан.

Четвертий етап. Підсумковий

1. Формулювання змістовних висновків щодо існуючого стану пред­мета аналізу.

2. Визначення шляхів розв'язання проблем.

3. Розробка пропозицій та рекомендацій.

4. Прогнозування подальших дій.

Цей етап створює умови для узагальнення, висновків, прогнозу та моделювання майбутнього стану предмету аналізу. Вимоги до ПА:

1. Логічна послідовність.

2. Аргументованість.

3. Порівняння із попередніми даними.

4. Точність та об'єктивність оцінок.

5. Доказовість висновків.

6. Застосування наочного (таблиці, графіки, схеми тощо) та фактич­ного матеріалу (приклади, факти, цифри тощо).

7. Педагогічна обгрунтованість пропозицій та рекомендацій. Типи аналізу:

Порівняльний — порівняння явищ, які мають однакову природу та спільні характеристики, риси, ознаки. Порівняння йде відповідно до умов та інших зовнішніх факторів. Наприклад, рівень успішності випускників за декілька років.

Кореляційний аналіз — встановлення залежності одних елементів системи від інших. Наприклад, рівень успішності учнів та рівень про­фесіоналізму вчителів. '

Критичний аналіз — встановлення слабких сторін діяльності засобом оцінки якості в цілому та окремих її елементів. Наприклад, встанов­лення проблем у системі методичної роботи.

Детермінацій аналіз грунтується на встановленні та вивченні причинно-наслідкових зв'язків між явищами. Наприклад, виявлення причин низької успішності учнів 5-х класів (після переходу до школи IIступеня).

Системний характер аналізу

Ефективність аналітичної діяльності зумовлюється запровадженням системного аналізу. Системний аналіз — це методика підготовки аналі­тичного обгрунтування управлінських рішень та досягнення поставле­них цілей. Це сукупність процедур, які використовуються для вивчення складних проблем та об'єктів. Процес системного аналізу складається із різних взаємодіючих між собою аспектів:

Морфологічний аспект.

Мета: виокремити складові елементи об'єкту аналізу, дати їм характеристику.

Структурний аспект

Мета: з'ясувати внутрішню організацію об'єкта, з'ясувати характер зв'язків між елементами, що його становлять.

Функціональний аспект

Мета: виявити значення кожного структурного елемента, ступінь впливу, характер зв'язків із зовнішнім середовищем, пояснити «інтег­ративний ефект» системи.

Генетичний аспект

Мета: з'ясувати походження, процес формування і розвитку пробле­ми, тенденції та закономірності, які є наявними на момент аналізу.

Алгоритм системного аналізу (за Ю. А. Конаржевським)

1. Усвідомити проблему аналізу.

2. Прийняти об'єкт аналізу за систему.

3. Сформулювати мету аналізу.

4. Декомпозувати (розчленувати) систему, виокремити елементи, які її складають.

5. Дати кількісну та якісну характеристику цим елементам.

6. Виокремити системоутворюючі зв'язки.

7. Проаналізувати та оцінити спосіб та характер зв'язку елементів.

8. Дати характеристику ієрархічним та субординаційним зв'язкам системи.

9. Охарактеризувати функції та функціональні зв'язки елементів.

10. Проаналізувати зв'язки системи із зовнішнім середовищем.

11. Охарактеризувати інтегративний результат функціонування си­стеми.

12. Порівняти вихідний та кінцевий стан системи.

13. Показати шляхи формування кінцевого результату.

Види аналізу

Існують різні підходи до класифікації видів аналізу.

І

Оперативний аналіз грунтується на даних первинного надходження інформації.

Поточний аналіз грунтується на результатах та показниках певних планових та звітних періодів. Ефективність діяльності оцінюється шляхом зіставлення отриманих результатів із плановими.

Перспективний аналіз передбачає вивчення можливостей стратегіч­ного розвитку організації, реалізації стратегічного управління. Зміст перспективного аналізу: вибір із числа альтернативних та формулюван­ня місії і генеральної мети організації; визначення цілей подальшої діяльності.

II

Основні види аналізу — це:

1. За об'єктом:

• аналіз роботи школи в цілому,

• аналіз роботи окремих структурних підрозділів,

• аналіз роботи персоналу.

2. За суб'єктом:

• аналіз, який проводиться адміністрацією,

• аналіз, який проводиться громадськими організаціями,

• самоаналіз.

3. За метою:

• об'єктивна оцінка діяльності,

• підбиття підсумків роботи,

• формулювання цілей та завдань для нових планів,

• ліквідація вузьких місць у навчально-виховному процесі,

• виявлення певних педагогічних резервів,

• регулювання ходу навчально-виховного процесу,

• узагальнення якості знань та рівня вихованості учнів,

• узагальнення рівня викладання та виховання учнів,

• визначення ступеня ефективності управління.

4. За періодичністю:

• епізодичний,

• одноразовий,

• постійний (поточний).

5. За змістом та характером ПА:

• параметричний (оперативний),

• тематичний (локальний),

• комплексний (підсумковий).

Параметричний (оперативний) аналіз дозволяє щоденно аналізувати основні показники навчально-виховного процесу, викривати причини відхилень від стандартів та виробляти рекомендації щодо усунення цих причин.

Мета: забезпечення регулювання, підготовка даних для тематичного та комплексного аналізу.

Завдання:

— викрити недоліки в роботі та встановити їхні причини;

— знайти резерви для удосконалення діяльності.

Джерела:

— дані спостережень;

— дані оперативного контролю;

— дані системи інформаційного забезпечення;

— контрольні роботи;

— класні журнали;

— учнівські зошити тощо.

Предмети оперативного аналізу:

— урок,

— виховний захід, ₍

— стан трудової дисципліни,

— відвідування учнями занять тощо.

Зміст:

— оперативна оцінка роботи за день, тиждень;

— виявлення відхилень від норми, правил, планів;

— встановлення причин відхилень;

— вироблення рекомендацій;

— обґрунтування питань для тематичного аналізу;

— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.

Особливість: оперативність, швидкість впливу та корекції.

Позитив: дає можливість одразу встановити причину недоліків та терміново внести корекцію.

Недолік: поверховість, високий рівень випадковості та суб'єктивізму, неможливість глибокого аналізу, змістовних висновків.

Тематичний (локальний) — це вид аналізу, спрямований на глибоке вивчення найбільш важливих проблем, дозволяє розробити змістов­ні рекомендації щодо впорядкування певної системи, переведення її до більш високого якісного стану.

Мета: забезпечення рекомендаціями щодо впорядкування певної системи та переведення її окремих структурних елементів до вищого якісного стану.

Завдання:

— напрацювати рекомендації для впорядкування шкільних систем та для підвищення ефективності управління ними;

— створити умови для удосконалення і розвитку шкільних си­стем.

Джерела:

— дані внутр.5 тережень. Предмети тематичного аналізу:

— система уроків;

— система виховних заходів;

— система роботи окремих вчителів;

— найбільш суттєві сторони педагогічного процесу тощо.

Зміст:

— вивчення найбільш важливих та складних ланок роботи;

— дослідження шляхів підвищення якості навчання (виховання, розвитку) школярів;

— аналіз роботи окремих педагогів за певний період або над певною проблемою;

— аналіз викладання окремих навчальних дисциплін, аналіз якості знань, умінь учнів з певних предметів;

— узагальнення рекомендацій за даними оперативного аналізу;

— підготовка матеріалів для підсумкового аналізу.

Особливість: глибина проникнення у підсистему.

Позитив: об'єктивність оцінки, змістовність рекомендацій, мож­ливість управляти розвитком системи.

Недолік: обмеженість у кількості питань для глибокого, всебічного вивчення та проблем для моніторингу і розв'язування.

Підсумковий (комплексний) аналіз дозволяє відстежувати діяльність певних об'єктів та суб'єктів за певний звітний період: місяць, чверть, півріччя, навчальний рік, декілька років.

Мета: оцінка результатів діяльності суб'єктів та об'єктів за певний період, знаходження кращих варіантів їх подальшого розвитку, форму­лювання і розробка цілей для нових планів.

Завдання:

— обробити та впорядкувати наявні матеріали за певний період щодо удосконалення регулювання, планування, контролю;

— підвести підсумки роботи закладу освіти, його систем та пер­соналу;

— розробити рекомендації щодо оновлення діяльності закладу в цілому та усіх його підсистем, сформувати цільовий блок но­вих планів.

Джерела:

— матеріали оперативного та тематичного аналізу;

— систематизовані дані внутрішньошкільного контролю;

— впорядкована інформація (таблиці, матриці, графіки, діаграми тощо);

— шкільна документація;

— дані відвіданих за певний період уроків, виховних заходів;

— звітні матеріали вчителів, класних керівників, методичних об'єднань, творчих груп;

— результати контрольних робіт, іспитів, зрізів знань, атестації учнів;

— щоденники (книги) спостережень керівників тощо.

Особливість: комплексний характер, перспективність. Основні групи методів педагогічного аналізу

Теоретичні:

— порівняння;

— індукція;

— дедукція;

— абстрагування;

— узагальнення;

— аналіз;

— синтез;

— моделювання тощо.

Інформаційно-констатуючі:

— спостереження;

— бесіда;

— інтерв'ю;

— анкетування;

— тестування;;.,^

— ранжування тощо.

Рейтингові (оціночні):

— самооцінка;

— експертна оцінка;

— незалежна характеристика тощо. Продуктивні:

—тести-ситуації; «

— тести-завдання;

— контрольні роботи;

— ведення шкільної документації;

— експеримент тощо.

Аналітичний звіт як правило він складається із таких частин:

1. Вступ, де визначається мета, завдання, предмет, строки, виконавці аналітичної роботи.

2. Аналітична частина, яка містить опис використаних методик, тех­ніку їх застосування, результати дослідження.

3. Висновки, що передбачають синтез дослідження, формулювання узагальнень та підсумків, змалювання основних проблем та розробку рекомендацій щодо їх вирішення.

4. Додатків, до яких відносять таблиці, графіки, зразки різної доку­ментації, довідки тощо.

Протиріччя функції:

1. Постійне удосконалення педагогічного процесу висуває перед управ­лінням все більш складні аналітичні задачі.

2. Протиріччя між необхідністю викривати причини педагогічних явищ та недостатньо глибоким характером аналітичної діяльності керівника.

3. Поглиблення знань, удосконалення умінь керівника веде до глиб­шого усвідомлення проблем та розв'язування більш складних про­блем.

4. Протиріччя між кількістю інформації, яка надходить до керівника, та можливістю і вмінням її обробити.

Типові недоліки аналітичної діяльності керівника закладу освіти:

— Безсистемність, випадковість, епізодичність.

— Відсутність цілеспрямованості.

— Недостатня теоретична та методична підготовка до аналітичної діяльності.

— Обмеженість вивчення об'єктів одноразовими спостереженнями та висновками.

— Відсутність планів та алгоритмів аналізу.

— Невміння виділити головне, суттєве, проблемний блок.

— Неспроможність узагальнити матеріали, зробити висновки, розробити рекомендації.