Етапи реалізації функції організації

Організаційна діяльність керівника має циклічний характер:

1 — аналіз, визначення мети та планування діяльності;

2 — відбір засобів діяльності;

3 — добір виконавців;

4 — оцінка результатів діяльності.

1-й етап. Цілепокладання діяльності:

1. Аналіз напрямків діяльності.

2. Вивчення умов.

3. Оцінка можливостей.

4. Моделювання кінцевих результатів.

5. Формулювання мети діяльності.

2-й етап. Відбір засобів діяльності:

1. Визначення основних методів досягнення цілей діяльності.

2. Визначення послідовності застосування різних засобів.

3. Встановлення місця і часу діяльності.

4. Моделювання діяльності виконавців.

3-й етап. Добір виконавців:

1. Створення організаційної структури:

а) визначається склад виконавців;

б) розподіляються обов'язки, ступінь відповідальності;

в) формуються ієрархічні стосунки (субординація).

2. Організація роботи виконавців:

а) інструктування про мету, зміст, строки, форми звіту, перевірку;

б) створення умов для виконання роботи.

3. Організація стосунків між виконавцями:

а) зв'язки, взаємодії, ієрархія;

б) створення приємної атмосфери, пошук спільних інтересів;

в) узгодження, координація зусиль.

4. Організація впливу на виконавців:

а) призначення відповідального;

б) визначення форм заохочення, покарання;

в) надання консультацій, допомоги;

г) здійснення контролю.

4-й етап. Оцінка результатів діяльності:

1. Аналіз роботи виконавців.

2. Оцінка роботи виконавців за показниками, приміром:

• ступінь виконання та якість;

• раціональність використання ресурсів (час, фінанси, кадри, ма­теріально-технічне забезпечення);

о вміння самоорганізуватись;

• вміння взаємодіяти;

• вміння взяти на себе відповідальність;

• раціональна організація праці;

• взаємодопомога;

• творчість, ініціативність.

Характеристика етапів організаційно-педагогічної діяльності за В. І. Звєрєвою подана у таблиці 12 [14].

Таблиця 12

Характеристика етапів організаційно-педагогічної діяльності

Параметри етапів

Етапи

Підбір та підго-

Вибір і

Відбір

товка виконавців,

Оцінка

формулювання

засобів їхньої

визначення органі-

результатів

мети

реалізації

заційних відносин

діяльності

між ними

Задача

Здійснення

Визначення

Формування

Організація

етапу

цілепокла-

послідовності

керованої

обліку роботи

дання на ос-

застосування

підсистеми

виконавців

нові задач,

засобів і ме-

і функціональних

та її резуль-

визначених

тодів досягнен-

відносин

тативності,

попереднь-

ня мети у від-

у ній, визначення

оцінка от-

ою управ-

повідний тер-

каналів прямого та

риманих

лінською

мін і з даними

зворотного зв'язку

результатів

функцією

виконавцями

між керуючою та керованою підсистемами

та діяльності виконавців

Параметри етапів

Етапи

Вибір і формулювання мети

Відбір засобів їхньої реалізації

Підбір та підготовка виконавців, визначення органі­заційних відносин

Оцінка результатівдіяльності

між ними

Роль у за-

Є організу­ючим почат-

Моделюван­ня діяльності

Організація праці виконавців

Організа­ція впливу

гальній

ком, визна-

виконавців

на виконавців

системі

чає головні

дій

напрямки діяльності виконавців

Зміст

1. Вивчення

1. Усвідом-

1. Інформування

1. Надання

етапу

умов, необ­хідних для реалізації визначеного

лення сут­ності мети і необхідності її здійснення

всього колективу виконавців про зміст діяльності

методичної допомоги за потреби

2. Оцінка

2. Аналіз

2. Оцінка зміс-

2. Стимулю-

можливостей колективу

відповідності засобів іметодів мети в її кінцевому формулюванні

ту діяльності та реальності її реалізації

вання праці виконавців

3. Оцінка можливос­тей окре-

3. Коригування мети та вибір методів

3. Коригування та, деталізація плану із урахуванням

3. Організа­ція впливу на виконавців

мих членів колективу

и досягнення

думки виконавців

4. Моде-

4. Визначення

4. Самооцінка ви-

4. Аналіз

лювання

послідовності

конавцями своїх

діяльності

кінцевого результату діяльності

застосування засобів досяг­нення мети

можливостей щодо здійснення задач

виконавців, якості ре­зультатів, ра­ціональності використання часу та мож­ливостей виконавців

5. Формулю­вання цілей

5. Вибір місця і часу здій­снення цілей

5. Вивчення думок щодо психоло­гічної сумісності в групі

Пара­метри етапів

Етапи

Вибір і формулювання мети

Відбір засобів їхньої реалізації

Підбір та підго­товка виконавців, визначення органі­заційних відносин між ними

Оцінка результатів діяльності

6. Підбір виконавців із урахуванням їх можливостей

6. Коригування плану із урахуванням відповідальних та виконавців

7. Письмове оформлення плану діяльності

7. Вибір керівників груп

8. Інструктаж керівників та членів груп

•

9. Підготовка розпорядження щодо закріплення відповідальних

Умови вико­нання етапів

Компетент­ність директора, вміння організувати працю

Компетентність директора, вміння організувати працю

1. Чітка орга­нізація праці колективу виконавців на основі знання професійних та особистих якостей

Попередній аналіз та оцінка діяльності виконавців у процесі спостережень, бесід, нарад

2. Знання лідерів у виконавчій роботі

3. Урахування психологічної сумісності виконавців

f. ■■

4. Наявність чітких інструкцій

Для успішної реалізації функції організовування слід дотримуватись певних правил.

1. Необхідно людину мотивувати до виконання роботи.

Результати виконаної роботи за моделлю Портера-Лоулера залежать від здібностей людини, усвідомлення своєї р олі та докладених зусиль. Ці змінні проявляються на фоні пристосованості роботи до інтересів лю­дини. Вивчення та вплив на інтереси персоналу є основою мотивування і запорукою продуктивної праці персоналу. Тому з метою ефективного впливу необхідно вивчати цінності людей, їх прагнення, сферу інтере­сів, перспективи кар'єри, не забуваючи, що мотиви під час виконання різних видів робіт будуть різними, більше того — вони будуть постійно змінюватись, оновлюватись, їх рейтинг не є постійним.

Приклад. Кому дати години у класі з поглибленим вивченням математики: молодому вчителеві чи вчителю передпенсійного віку? Спробуйте довести спочатку одну думку, а потім іншу.

2. Необхідно визначати чіткі критерії якості роботи, її результатів. Якщо критерії очікуваних результатів, як правило, досвідченими

керівниками обов'язково формулюються, то з критеріями виконання роботи справа складніша. Проте дуже важливо, щоб людина знала, що саме вона повинна робити. У який термін, якими способами, з яким ступенем самостійності та відповідальності; де, в якій формі і кому вона повинна звітувати; як буде оцінюватись виконана робота.

Приклад. Визначити критерії якості роботи класного керівника, який відповідає за проведення тематичного вечора для старшокласників (за процесом та за результатами).

3. Необхідно організовувати виконання будь-яких робіт з позиції систем­ного підходу.

Системна діяльність передбачає, перш за все цільову організацію. Це означає, що повинна бути чітко визначена мета діяльності, напрямки та відповідні завдання. Вони повинні усвідомлюватись виконавцями, бути узгодженими із їх" особистими цілями та мотивами діяльності. Конкретні види робіт повинні, як дитячі кубики, складати загальний вигляд діяльності, а результати окремих ланок роботи — сукупний результат діяльності. Як правило, всі види робіт між собою пов'язані. Тому їх необхідно узгоджувати, щоб не було дублювання, невиконання, перевантаження тощо. Якість виконання роботи кожним зумовлює, якість загальної справи.

Приклад. Розробити систему науково-методичної роботи з молодими педагогами.

4. Необхідно чітко визначати повноваження кожного. Повноваження як базова категорія науки управління означає

сукупність обов'язків, відповідальності та прав, які між собою взаємозалежні.

Обов'язки закріплюються за певною посадою і означають сукупність спеціалізованих робіт.

Відповідальність належить конкретній посаді і передбачає звітність за результати виконаної роботи (обов'язків).

Права надаються певній посадовій особі у використанні ресурсів у процесі виконання роботи (своїх обов'язків).

Таким чином, повноваження надаються або делегуються тільки посаді, а не особистості. Вони, як правило, визначаються на певний термін і закріплюються письмово (посадовою інструкцією, наказом, розпорядженням).

Приклад. Визначити повноваження членів атестаційної комісії.

5. Необхідно дотримуватись правил економного використання часу. Чим менш ефективно ми його використовуємо, тим дорожче він

нам коштує.

Типовий розподіл часу керівника:

70 % часу — заплановані (незаплановані) зустрічі, засідання, наради;

22 % часу — робота з паперами;

5 % часу — телефоні розмови;

З % часу — огляди, поїздки, відрядження.

Один із законів Паркінсона формулюється так: «Робота заповнює час, який відведено для неї». С. Н. Паркінсон наводить приклад: треба написати листа. Літня жінка може упродовж всього дня писати листа племінниці. Дуже завантажена людина зробить це за декілька хвилин.

Приклад. Визначтесь із часом, необхідним для організації вивчення досвіду вчителя.

М. М. Мартиненко організаційні задачі управління класифікує і змальовує за наступними напрямами [28]: 1) Організовування в процесі розподілу повноважень.

Найбільш поширений підхід — функціональний. В його основі 'лежить групування повноважень у межах функціональної сфери діяль­ності. Переваги функціонального підходу зумовлюються вузькими профілями спеціалістів, відповідними знаннями та уміннями; можли­востями професійного обслуговування кожної сфери діяльності.

Раціональність такого підходу є досить зрозумілою і в галузі освіти.

Приклади:

— Розподіл функціональних обов'язків між заступниками директора школи.

— Розподіл функціональних обов'язків між технічними працівни­ками школи.

— Розподіл функціональних обов'язків між членами методичного об'єднання вчителів.

2) Організація делегування повноважень. Делегування передбачає передачу певних повноважень від керів­ника до підлеглих з метою вивільнення часу керівника для вирішення задач підлеглими, що з такою ж ефективністю можуть бути вирішені підлеглими. Делегування передбачає передачу задач, прав, обов'язків і відповідальності. Але відповідальності в межах їх реалізації. Керівник при цьому не звільняється від відповідальності за результати виконаної роботи. Відтак делегування може відбуватись тільки за згодою керівника і підлеглого (рис. 18).

Рис. 18. Алгоритм організації делегування повноважень

Основними чинниками делегування повноважень є:

— встановлення можливостей делегування повноважень в залеж­ності від готовності до цього підлеглих (згода, ділові якості, мотиви, можливість співпрацювати та інше);

— визначення умов передачі повноважень (яка їх частка передається, можливий ризик, прогнозовані результати, організація консуль­тування, форми контролю та інше);

— чітке формулювання делегованих завдань (цілі, зміст діяльності, терміни, відповідальність, форма звіту та інше).

Приклад. Змалювати процедуру делегування повноважень з органі­зації роботи щодо попередження девіантної поведінки школярів. 3) Організація спільної діяльності керівників та фахівців.

Під час виконання значної частини робіт керівник створює робочі групи на засадах спеціалізації і кооперації. По-перше, здійснювати повний цикл (аналіз, планування, організація, контроль, регулювання) організування роботи самотужки дуже складно. По-друге, ефективність на кожному із етапів організації роботи зросте за рахунок залучення спеціалістів-фахівців. По-третє, саме під час взаємодії, обговорення народжується раціональне, оптимальне «зерно».

Більшість керівників дотримуються «принципу сімки» у комплекту­ванні групи. Збільшення членів групи має тенденцію до неформального поділу на підгрупи. До складу групи повинні входити люди із різними точками зору, здатні ініціювати певні рішення, вносити пропозиції. Проте для роботи у групі повинні добиратись кадри також із огляду на їхню психологічну сумісність, здатність згрупуватись, вміння пра­цювати безконфліктно. Бажано, щоб до складу групи увійшли люди з різним статусом: керівники та виконавці, але при цьому виключалось би домінування статусу над думкою.

Розподіл ролей у групі повинен бути оптимальним, щоб люди ро­зуміли не тільки свої задачі, ай підтримували зв'язки із іншими. Бо буде так, як у ситуації з горе-садівниками:

«Двоє людей працюють. Один чоловік викопує ямку, а другий — за­сипає її землею. Перехожий питає:

— Що ви це робите?

— Саджаємо дерева. —- А де ж дерева?

— Той, хто повинен саджати дерево в ямку, не прийшов».