ТОП 10:

Моделювання в системі методів управління



Система методів управління безпосередньо впливає на якісні по­казники управління та діяльності організації.

Стиль керівництва знаходиться у тісній взаємодії з методами. Він опосередкований індивідуальними властивостями керівника. Метод і стиль можна порівняти з нотами та манерою виконання музичного

твору: ноти одні для всіх, але кожний виконавець трактує твір по своєму.

В системі методів управління можлива заміна одного методу іншим, застосування різних форм реалізації методу, тобто моделювання. ■ Вибір методів управління залежить від:

— рівня знань та умінь (керівника);

— ступеня досвіду;

— особистих характеристик керівника;

— домінуючого стилю управлінської поведінки;

— ступеня сформованості колективу організації;

— рівня професіоналізму колективу;

— матеріально-технічних, фінансових можливостей організації тощо.

Самі по собі методи управління не можуть бути оптимальними поза конкретними умовами.

Під час їхнього вибору необхідно:

1. Чітко окреслити проблему і встановити необхідність управлінського впливу.

2. Здійснити моделювання в системі методів — пошук адекватних проблемі.

3. Відокремити альтернативні методи та порівняти їх ефективність (можливість і наслідки).

4. Співставити обрані методи з умовами, що склалися (час, ресурси, мікроклімат, можливості, уміння тощо).

5. Обрати оптимальний метод.

Різні типи, стилі та моделі управління Типи управління (за В. А. Безпальком)

У науці управління системами виокремлюється три типи управління: 1. Розімкнуте — управління здійснюється, як правило, шляхом кон­тролю, аналізу та корекції за кінцевими результатами. Іноді припускається втручання в процес виконання об'єктом за­вдань, коли заздалегідь передбачаються складні ситуації.

Як правило, робота виконується за алгоритмом (інструкцією, картою діяльності), який заздалегідь розроблений і доведений до відома вико­навця. У ньому також визначено термін часу зафіксовано показники кінцевого результату та критерії його відстеження.

Це — управління невтручання. Передбачає роботу підлеглих на довірі.

Є характерним для ліберального стилю управління. Ліберальний стиль — стиль невтручання. Для нього характерна відсутність активної позиції керівника та переживання за стан справ, низька вимогливість, велика залежність від вищих органів управління та ситуації. Характерні рольові позиції керівника:

— «локомотив» — керівник мовчки тягне на собі всі справи, прагне тримати рівновагу між низами і верхами управлінської піраміди;

— «жебрак» — постійно просить допомоги, щось обіцяє підлеглим та докладає мінімум зусиль, щоб офіційно розподілити обов'язки та делегувати повноваження.

2. Замкнуте — цей тип управління передбачає постійне відстеження за перебігом подій, корекцію у випадках навіть незначного відхи­лення від запланованого; навчання у процесі роботи. Замкнуте управління використовується у складних, надзвичайно

важливих ситуаціях.

За умов частого використання це управління знижує ініціативу, творчість, веде за собою безвідповідальне ставлення до роботи з боку підлеглих та роботоголізм з боку керівників.

Характерне для авторитарного стилю керівництва. Цей стиль пере­дбачає високу централізацію керівництва, домінування єдинопочатку, одноосібність у прийнятті рішень,, надмірний контроль, перевага наказів та розпоряджень над соціально-психологічними методами. Основні рольові позиції керівника:

— «командир» — концентрація влади поєднується із реальною турботою про людей;

— «пастух» — зневажливе ставлення до підлеглих, повна недовіра та водночас завищена самооцінка.

3. Змішане — цей тип управління передбачає оптимальне поєднання розімкнутого та замкнутого управління в залежності від ситуації, що склалася.

Характерне для демократичного стилю управління. Стиль характе­ризується чітким розподілом повноважень і обов'язків, колегіальність у прийнятті важливих рішень, вимогливість, дисципліна, орієнтація на успіх. Рольові позиції:

— «рівний серед рівних» — увага керівника концентрується на ко­ординаційній функції, повазі та довірі до підлеглих, відчутті себе у більшій мірі колегою, ніж адміністратором;

— «лідер» ■— той, хто веде до успіху інших; високий ступінь ком­петентності; довіра з боку колективу; ролі підлеглих у більшості ситуацій замінюються ролями послідовників. Уміння керівника управляти гнучко — це ознака ефективно­го менеджменту за умов мінливості внутрішнього та зовнішнього середовища.

Контрольні питання та завдання

Тестовий контроль

1. Менеджмент — це вид управлінської діяльності, який:

а) реалізує теорію та практику ефективного управління;

б) передбачає управління ресурсами;

в) передбачає керівництво кадрами.

2. Принципи управління:

а) розробляються вченими як поради щодо ефективного управлін­ня;

б) випливають із стійких тенденцій та закономірностей управлін­ня;

в) висуваються практиками-управлінцями як перевірені правила діяльності.

3. Принцип соціальної детермінації передбачає:

а) орієнтацію керівника на соціальне замовлення, на вимоги зо­внішнього середовища;

б) оволодіння керівником високоефективними технологіями управ­ління;

в) повагу до традицій організації, забезпечення її прогнозованого розвитку.

4. Принцип стимулювання передбачає:

а) повагу до кожної людини;

б) поєднання колективних форм управління з одноособовим;

в) створення системи матеріальних моральних заохочень.

5. Загальна мета управління, передусім, полягає у:

а) створенні умов для реалізації мети організації;

б) створенні умов для діяльності керівників;

в) створенні ефективної системи управління.

6. Конкретна мета управління передбачає спрямування зусиль на:

а) забезпечення оптимального функціонування організації;

б) забезпечення розвитку організації;

в) обидві тези правильні.

7. Принцип гуманізації передбачає:

а) увагу і повагу до особистості;

б) послаблення контролю;

в) підсилення відповідальності керівника.

8. Який ланцюжок понять є логічним?

а) Закони — закономірності — принципи;

б) закономірності — закони — принципи;

в) закони — принципи — закономірності.

9. Менеджмент — це галузь знань людини, яка дозволяє здійснювати діяльність:

а) управлінську;

б) маркетингову;

в) бізнесову.

10. Принцип науковості управління означає:

а) що менеджмент повинен ґрунтуватись на методології та теорії управління;

б) що кожен працівник повинен відповідати за свою діяльність;

в) що управлінські рішення повинні бути об'єктивними.

11. Принцип демократизації управління означає:

а) поінформування членів колективу про свою діяльність;

б) залучення персоналу до співуправління засобом делегування повноважень;

в) товариські стосунки з персоналом.

12. Функції управління — це:

а) основні обов'язки керівника;

б) основні види діяльності керівника;

в) основні завдання керівника.

13. Яка ознака лежить в основі класифікації загальних функцій управ­ління?

а) Вертикального розподілу праці;

б) спеціалізації управлінської роботи в організації;

в) зміст видів управлінської діяльності.

14. У якому порядку реалізуються функції управлінського циклу?

а) Аналіз, планування, організація, контроль, регулювання;

б) планування, організація, контроль, регулювання, аналіз;

в) планування, організація, контроль, аналіз, регулювання.

15. Яка з функцій управління не належить до управлінського циклу? а) Планування;

б)контроль; в) керівництво.

16. Управління організацією реалізується:

а) через керівництво та контроль;

б) засобом, універсального управлінського циклу;

в) через планово-прогностичну діяльність.

17. Яка з управлінських функцій розпочинає і завершує управлінський цикл?

а) Планування;

б) аналіз;

в) контроль.

18. До соціально-психологічних методів не належать: а) особистий приклад;

б)переконання; в) розпорядження.

19. Що слід розуміти під методами управління?

а) Способи впливу на керовану систему;

б) способи здійснення управлінської діяльності;

в) способи досягнення цілей та виконання завдань організації.

20. Організаційно-адміністративні методи — це:

а) стягнення, розпорядження;

б) зарплата, преміювання;

в) переконання, приклад.

21. Соціально-психологічні методи — це:

а) стягнення, розпорядження;

б) зарплата, преміювання;

в) переконання, приклад.

22. Які методи вирішення функціональних задач гальмують прояви ініціативи та творчості персоналу?

а) Планування;

б) контролю;

в) аналізу.

23. Процесний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв'язку функцій управління;

б) шляхів прийняття управлінського рішення;

в) шляхів підвищення продуктивності праці.

24. Функція менеджменту «організація» являє собою:

а) упорядкування структур, відносин і процесів у керуючій і керо­ваній підсистемах;

б) призначення відповідальних за певні ділянки роботи;

в) розподіл повноважень між керівниками різних рівнів та персо­налом.

25. Сутність системного підходу до управління полягає:

а) у зв'язках між суб'єктами та об'єктами управління;

б) в системному баченні дійсності, розумінні всього існуючого як системи систем;

в) у впливі зовнішніх факторів на керівництво організацією.

26. Соціальні системи — це ті, які:

а) об'єднують людей на підставі спільних цілей діяльності;

б) підпорядковуються іншим органам управління;

в) взаємодіють з іншими системами.

27. Системний підхід до управління зосереджений на вивченні:

а) взаємозв'язку функцій управління;

б) єдності взаємопов'язаних частин в організації;

в) мотивів поведінки людей.

28. Відкриті системи:

а) завжди взаємодіють із зовнішнім середовищем;

б) інколи взаємодіють із зовнішнім середовищем;

в) не взаємодіють із зовнішнім середовищем.

29. До основних ознак системи відносять наявність:

а) мети, складових елементів, функціональних завдань кожного елементу, енергетики, керованості та самокерованості, зв'язків із зовнішнім середовищем;

б) мети, завдань, виконавців, енергетики, зв'язків із зовнішнім середовищем, керівників;

в) ресурсів, умов, завдань, мотивів, персоналу та керівників.

30. Ситуаційний підхід до управління виник унаслідок:

а) спроб застосування різних теорій та концепцій управління;

б) неефективності системного підходу;

в) неефективності процесного підходу.

31. Ситуаційний підхід пов'язує:

а) конкретні технології, конкретні ідеї з конкретними ситуація­ми;

б) конкретні умови діяльності і конкретні можливості керівника;

в) все правильно.

32. Домінування розімкнутого типу управління характерне для стилю управління:

а)авторитарного;

б) ліберального;

в) демократичного.

33. Зімкнутому виду управління відповідає стиль управління:

а) авторитарний;

б) ліберальний;

в) демократичний.

34. Які з факторів відносяться до зовнішніх факторів прямого впли­ву?

а) Економіка;

б) споживачі, конкуренти;

в) культура, НТП.

35. Які з факторів можна віднести до зовнішніх факторів непрямо' Дії?

а) НТП; економіка;

б) споживачі, конкуренти;

в) технології, вищі органи управління. Завдання

1. Змалювати організацію, в якій ви працюєте як систему.

2. Визначте фактори зовнішнього середовища, які зумовлюють діяль­ність організації, в якій ви працюєте.

3. Визначте фактори зовнішнього середовища, які зумовлюють діяль­ність організації, в якій ви працюєте.

4. На прикладі ситуації «Підготовка наради» показати замкнутий тип управління, авторитарний стиль поведінки та рольову позицію «пастух» в системі комунікацій.

5. Змалюйте структуру організації, в якій ви працюєте.

6. На прикладі ситуації «Підготовка наради» показати розімкнути^ тип управління, ліберальний стиль поведінки та рольову позицік «локомотив» в системі комунікацій.

7. На прикладі конкретних ситуацій доведіть можливість моделювання в системі методів управління.

8. Визначте фактори внутрішнього середовища, які зумовлюють діяль­ність організації, в якій ви працюєте.

9. На прикладі ситуації «Підготовка наради» показати змішаний тиг управління, демократичний стиль поведінки та рольову позицік «лідер» в системі комунікацій.


 

Розділ III

інноваційні підходи до управління

Розглянуто сутність інноваційних підходів до менеджменту, окрес­лено вимоги до сучасного керівника та його професійної підготовки, визначено засоби оновлення загальних та соціально-психологічних функцій управління.

Ключові слова: розвиток навчального закладу, розвиток управління, компетентність керівника навчального закладу, інновації в управлінні.

Логіка викладу та засвоєння матеріалу

1. Розвиток управління як передумова розвитку навчального закладу:

• розвиток навчального закладу;

• розвиток управління.

2. Особливості діяльності менеджера, вимоги до керівника сучасного навчального закладу та його професійної підготовки:

• кваліфікаційні вимоги;

• професійні вимоги;

• соціально-психологічні вимоги.

3. Оновлення загальних функцій управління:

• інноваційні підходи до аналітичної діяльності;

• сучасні вимоги до планування;

• оптимізація організаційної діяльності;

• модернізація контролю;

• удосконалення функції регулювання.

4. Розвиток соціально-психологічних функцій управління:

• організація шкільного колективу;

• мотивація персоналу;

• психологічний клімат.

5. Майстерність, мистецтво та ефективність управління:

• підходи до управління: інтуїтивний, емпіричний та науковий;

• мистецтво управління;

• майстерність керівника;

• ефективність та якість управління.







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-01; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.83.188.254 (0.015 с.)