Конкуренція між привілейованим та кваліфікованим складами злочину.

При даному підвиду конкуренції слід застосовувати норму, що передбачає привілейований склад злочину. Це правило, на думку В. Малкова, ґрунтується на тому, що всі сумніви при застосуванні кримінально-правових норм, зокрема про пріоритет однієї з конкуруючих норм, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного, засудженого);^[122] або, як вважає В. Кудрявцев, таке рішення ґрунтується на системному тлумаченні закону.^[123]

І в даному випадку запропоноване теорією кримінального права правило вирішення конкуренції спеціальних норм між собою знайшло підтвердження (сприйняте) судовою практикою.^[124]

Так згідно п. 8 постанови ПВСУ від 7 лютого 2003 р. № 2 „Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи” умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК, або матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК), або при перевищенні меж необхідної оборони чи в разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК), кваліфікується тільки за цими статтями КК, навіть якщо воно й мало ознаки особливої жорстокості.

Однак це правило можна використовувати лише за умо­ви, що конкуруючі норми мають спільні ознаки складу злочину. Якщо таких спільних ознак немає, то такі норми не можуть утворювати конкуренції.

Конкуренція між привілейованим та особливо привілейованим складами злочину, тобто норм з пом'якшуючими обставинами.

До цього виду конкуренції належить і конкуренція різних кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за різні види одного й того ж злочину, один з яких передбачає пом'якшуючі відповідальність об­ставини, а інший — ще більш пом'якшуючі (зокрема, ст. 116 КК передбачає пом'якшуючі обставини навмисного вбив­ства, а ст. 118 КК — ще більш пом'якшуючі обставини). Тобто напрошується такий варіант вирішення цієї конкуренції – дії особи слід кваліфікувати за ст. 118 КК, враховуючи більш м’яку санкцію норми. І це, безумовно, відповідає правилам кваліфікації. Так, п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 червня 1991 року №4 “Про практику застосування судами законодавства, яке забезпечує право на необхідну оборону від суспільно небезпечних посягань”, зазначав, що судам слід мати на увазі, що дії осіб, які вчинили вбивство або заподіяли тяжкі тілесні ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони, і одночасно перебували в стані сильного душевного хвилювання, що раптово виникло, належить кваліфікувати відповідно за статтями 97, 104 КК України, тобто за більш м’яким законом, а не за статтями 95, 103 КК України^[125], але при цьому слід згадати, що 1 вересня 2001 р. набрав чинності новий КК, який у ч. 4 ст. 36 КК зовсім по-іншому вирішує це питання: особа не підлягає кримінальній відповідальності, якщо через сильне душевне хвилювання, викликане суспільно небезпечним посяганням, вона не могла оцінити відповідність заподіяної нею шкоди небезпечності посягання чи обстановці захисту. Тобто, в такій ситуації особа не підлягає кримінальній відповідальності[126].

Взагалі таке співвідношення пом'якшуючих відповідальність обста­вин має вирішальне значення для кваліфікації злочинів. При конкуренції пом'якшуючих і ще більш пом'якшуючих відповідальність обставин перевагу (пріоритет) мають більш пом'якшуючі відповідальність обставини.

На підставі викладеного слід визначити такі загальні правила кваліфікації при конкуренції кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину:

1) при конкуренції кваліфікованого та особливо кваліфікованого складів злочину, - застосовуватись повинна норма про особливо кваліфікований склад злочину;

2) при конкуренції привілейованого та особливо привілейованого складів злочину, - застосовуватись повинна норма про особливо привілейований склад злочину;

3) при конкуренції кваліфікованого та привілейованого складів злочину, - застосовуватись повинна норма про привілейований склад злочину.

Висновок

Конкуренція кримінально-правових норм є наслідком розвитку законодавства, створення нових кри­мінально-правових норм, виділення конкретизованих норм з більш загальних, норм, які передбачають відповідальність за окремі випадки вчинення загальних видів злочинів.

конкуренція кримінально-правових норм не є їх колізією, не є видом колізії, а колізія кримінально-правових норм не є видом їх конкуренції.

На підставі викладеного ми вважаємо, що конкуренція кримінально-правових норм, має такі види: 1) конкуренція загальної і спеціальної норм; 2) конкуренція цілого і частини; 3) конкуренція кваліфікуючих чи пом'якшуючих ознак складу злочину (або конкуренція спеціальних норм).

 

Укладач: ____________

^{(підпис)}

Міністерство ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра кримінального права і криміналістики

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінального

права та криміналістики ННІПП НАВС

доктор юридичних наук, професор

 

_______________ В.Я. Горбачевський

«______» __________ 201__ року

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 5. Кваліфікація множини злочинів.

З навчальної дисципліни: теорія кваліфікації злочинів

Категорія слухачів: студенти.

Навчальна мета: засвоєння, поглиблення та розширення знань студентів (слухачів) стосовно поняття, характеристики і значення кваліфікації злочинів.

Виховна мета: заохочення до поглибленого вивчення навчальної дисципліни; залучення до наукових досліджень та формування схильності до творчого пошуку.

Розвивальна мета: розвиток навичок самостійного відпрацювання матеріалу (навчальної, методичної, наукової літератури); формування навичок критичного оцінювання правових джерел; розвиток мисленневих процесів студента, уміння аргументувати та відновлювати свою думку, вести коректну дискусію тощо.

Навчальний час: 2

Навчальне обладнання, ТЗН: -

Наочні засоби: матеріали юридичної практики у сфері кваліфікації злочинів; витяги з нормативно-правових актів, що ілюструють специфіку і значення кваліфікації злочинів.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: кримінальне право; кримінологія; кримінальний процес; адміністративне право; державне управління; теорія дердави та права тощо.

План лекції (навчальні питання):

1. Загальні правила кваліфікації множинності злочинів.

2. Кваліфікація повторності злочинів.

3. Кваліфікація сукупності злочинів.

4. Кваліфікація рецидиву злочинів.

5. Кваліфікація триваючих, продовжуваних та складених злочинів, їх відмінність від множинності злочинів.

Література:

1. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1984 р. „Про практику застосування судами України законодавства про повторні злочини”: // Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002–2009). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов: http://www.scourt.gov.ua

2. Батиргареєва В.С. Рецидивна злочинність в Україні: соціально-правові та кримінологічні проблеми: монографія / Батиргареєва В.С. – Х.: "Право", 2009. – 576 с.

3. Батыргареева В.С. Закрепление института рецидива преступлений в уголовном законодательстве различных государств / В.С.Батыргареева // Государство и право. – 2005. – №4.– С.42-49.

4. Бродский С.О. Рецидив преступлений / С.О. Бродский // Российский следователь. - 2006. –№11.– С.10-12.

5. Герасимова Ю.Р. К вопросу о совокупности пре ступлений / Ю.Р. Герасимов // Российский следователь. – 2009. – №20. – С.17-19.

6. Зінченко О.І. Множинність злочинів: поняття, види, призначення покарання: Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І.; За заг. ред. Тютюгіна В.І. – Харків: «Фінм», 2008. – 336 с.

7. Зінченко О.І. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація: Монографія / Зінченко О.І., Тютюгін В.І. – Харків: «Фінм», 2010. – 256 с.

8. Зінченко И.А. Составные преступления / Зінченко И.А. - Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 176 с.

9. Козлов А.В. Совокупность как разновидность множествености преступлений / А.В. Козлов // Вестник Московского университета МВД России. – 2006. – №4.– С.77-82.

10. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін.; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К.: Право, 2010. – 456 с.

11. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] / Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І. Мельника, В.А. Клименка]. – К.: Атіка, 2009. – 408 с.

12. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В.; [За ред. П.П. Михайленко] – К.: СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.

13. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін.; Відп.ред. Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х.: Одиссей, 2009. – 312 с.

14. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник / П.Л. Фріс. - [2–ге вид., доп. і перероб.] – К.: Атіка, 2009. – 512 с.

15. Кузнецов В. В. Теорія кваліфікації злочинів: [підручник] / [В. В. Кузнецов, А.В. Савченко]; за заг. ред. проф. Є. М. Моісеєва та О. М. Джужи; наук. ред. к.ю.н., доц. І. А. Вартилецька. –– [2–е вид. перероб.]. – К.: КНТ, 2007. – 300 с.

16. Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П. Рецидивна злочинність в Україні: Монографія / За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. П.П. Михайленка. – К.: ВБ “Аванпост-прим”, 2009. – 168 с.

17. Созанський Т.І. Кваліфікація насильницьких злочинів за сукупністю з посяганнями, передбаченими іншими статтями Особливої частини Кримінального кодексу України. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2000. – Вип. 2. – С. 164–167.

18. Созанський Т.І. Кваліфікація ідеальної сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України. – Львів, 2001. – Вип. 2. – С. 167–171.

19. Созанський Т.І. Види сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Вісник Львівського університету внутрішніх справ. Серія юридична. – Львів: ЛьвДУВС, 2008. – Вип. 1. – С. 288–294.

20. Созанський Т.І. Особливості кваліфікації сукупності злочинів за новим Кримінальним кодексом України. / Т.І. Созанський // Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах: Тези доповідей науково-теоретичної конференції: у 2-х ч. – Ч. 1. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С. 59–62.

21. Созанський Т.І. Кваліфікація незаконного позбавлення волі або викрадення людини за сукупністю з суміжними посяганнями. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 2–3 червня 2006 р. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. – С. 223–225.

22. Созанський Т.І. Питання кваліфікації ідеальної сукупності злочинів у постановах Пленуму Верховного Суду України про злочини у сфері службової діяльності. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року: Проблеми застосування і перспективи удосконалення. 13–15 квітня 2007 року. – Львів: Львівський університет внутрішніх справ, 2007. – Ч. 2 – С. 255–258.

23. Созанський Т.І. Кваліфікація однорідних і тотожних злочинів за сукупністю. / Т.І. Созанський // Державотворення та право творення в Україні: проблеми та перспективи. Матеріали Другої звітної наукової конференції. 29 лютого 2008 р. – Львів: Львівський юридичний університет, 2008. – С. 334–336.

24. Созанський Т.І. Необхідність законодавчого закріплення правил кваліфікації сукупності злочинів. / Т.І. Созанський // Кримінальний кодекс України 2001 року: Проблеми застосування і перспективи удосконалення. Прогалини у кримінальному законодавстві. 12–13 вересня 2008р. – Львів: Львівський університет внутрішніх справ, 2008. – С. 161–165.

25. Созанський Т.І. Відмежування реальної сукупності злочинів від повторності злочинів. / Т.І. Созанський // Актуальні питання реформування правової системи України. Збірник наукових статей за матеріалами ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції. 29–30 травня 2009 р. – Луцьк: РВВ «Вежа» Волинського державного університету ім. Л. Українки, 2006. –С. 649–651.

26. Судова практика з питань кваліфікації повторності та сукупності злочинів (статті 32, 33, 35 Кримінального кодексу України) / О.Т. Кузьменко, О.С. Іщенко. - [Електронний ресурс]. – Режим доступу до узагальнення: http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.ns

27. Сучасне кримінальне право України: Курс лекцій / А. В. Савченко, В. В. Кузнецов, О. Ф. Штанько. – К.: Вид. Паливода А.В.,- 2-е вид. - 2006. – 636 с.

28. Навроцький В. О. Основи кримінально-правової кваліфікації: навч. посібник / Навроцький В. О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.

29. Федорчук І.М. Вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів як обставина, як обставина, яка обтяжує покарання за кримінальним правом України / І.М. Федорчук // Право і суспільство. – Київ, 2009. – №5. – С.111-118.

30. Черненко Т.Г. Множественность преступлений по российскому уголовному праву / Черненко Т.Г. – Кемерово: Кузбассвузиздат, 2007. – 203 с.

31. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х.: СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

32. Яни П.С. Сопряженность не исключает совокупность / П.С. Яни // Законность. – 2005. – № 2. – С. 25-28.

 

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Вступ

Множинність злочинів – це вчинення особою двох чи більшої кількості суспільно небезпечних діянь, кожне з яких утворює ознаки самостійного складу злочину.

У теорії кримінального права виникають дискусії, хто вперше визначив термін "множинність злочинів". Так В. Чубарєв вважає, що вказаний термін ввели у науковий обіг наприкінці 60-х років Р. Галіакбаров, М. Єфімов та Е. Фролов^[127]. Вони визначали множинність, як збіг "декількох правопорушень, передбачених кримінальним законом, у поведінці однієї і тієї ж особи"^[128].

Іншої думки притримується В. Малков, який цей момент пов'язує з появою монографії О. Яковлєва в 1960 р.^[129]

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів та покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику зокрема.

Запровадження у кримінальному законодавстві інституту множинності злочинів, передбачення правових наслідків у зв’язку з повторністю, сукупністю та рецидивом злочинів у КК є позитивним правовим явищем.

Водночас правозастосовна практика свідчить, що у зв’язку із законодавчою регламентацією кримінальної відповідальності за повторність і сукупність злочинів виникли певні колізії в напрацьованій раніше практиці стосовно кваліфікації дій, що утворюють множинність злочинів[130].

Проблема множинності має вплив не тільки на кваліфікацію злочинів та покарання за їх вчинення, але й упливає на кримінально-правову політику зокрема. Слід відмітити той факт, що рівень рецидивної злочинності в Україні, як в усіх країнах СНД, невпинно зростає^[131]. За даними МВС України, було виявлено у 2006 р. 44514 осіб, які раніше вчиняли злочини (питома вага 20,8%), у 2007 р. – 45943 осіб (питома вага 21,5%), у 2008 р. – 46177 осіб (питома вага 22,2 %). Тобто, ми спостерігаємо негативну тенденцію збільшення повторності злочинної діяльності на 3,2 %. За даними МВС, кількість осіб, котрі раніше вже раніше вчиняли злочини і вчинили нові у 2009 р. склала 49422 осіб, що на 7 % більше, ніж у 2008 р. З них у 25410 осіб судимість не була знята або не була погашена.

Слід відмітити, що в юридичній літературі не отримала комплексного вирішення проблема кваліфікації множинності злочинів. Окремі аспекти цієї проблеми піднімались українськими та зарубіжними вченими при розгляді декількох блоків кримінально-правових проблем. Зокрема, І.Б. Агаєв, Н.Б. Алієв, М.І. Бажанов, М.І.Блум, А.С. Горелік, В.К. Грищук, П.С. Дагель, І.О. Зінченко, Ю.О. Красіков, Г.Г. Криволапов, В.П. Малков, Д.М. Молчанов, Н.Д. Дурманов, А.С. Нікіфоров, Р.Б. Пєтухов, А.А. Піонтковський, Ф.Р. Рагімов, М.М. Становський, А.А. Стрижевська, Н.А. Стручков, Г.Т. Ткешеліадзе, В.І. Тютюгін, П.Л. Фріс, Ю.Н. Юшков, А.М. Яковлєв, Н.Ф. Яшинова частково розглядали питання кваліфікації множинності злочинів у межах питань Загальної частини кримінального права.

У межах вчення про кримінально-правову кваліфікацію в цілому, окремі питання кваліфікації множинності злочинів досліджували: В.Г. Бєляєв, С.В. Бородін, Ф.Г. Бурчак, Л.Д. Гаухман, А.А. Герцензон, А.Ф. Зелінський, Л.В. Іногамова-Хегай, М.Й. Коржанський, В.М. Кудрявцев, О.К. Марін, В.О. Навроцький, С.І. Тишкевич, С.Ф. Сауляк, Н.М. Свідлов, С.А. Тарарухін, М.І. Хавронюк та ін.

Звертались до проблем кваліфікації певних злочинів за сукупністю майже всі науковці, праці яких присвячені дослідженню питань кримінальної відповідальності за окремі склади злочинів. Однак, такі положення розкривають лише окремі питання кваліфікації множинності злочинів.

Така доволі незначна увага до проблеми кваліфікації множинності злочинів є наслідком існування різних підходів до визначення поняття сукупності та повторності злочинів, використання різних критеріїв при поділі сукупності на види, відсутність єдиних чітко сформульованих правил кваліфікації множинності злочинів тощо.

Судова практика намагається частково заповнити відсутність законодавчого регулювання цих питань. Проте, роз’яснення Пленуму Верховного Суду України з цього питання часом суперечливі та непослідовні.

Отже, ситуація, яка склалася у законодавстві, науці та правозастосовній практиці, засвідчує необхідність та своєчасність проведення ґрунтовного теоретичного дослідження проблем кваліфікації множинності злочинів та розробки на основі такого дослідження правил кваліфікації таких випадків.