Кваліфікація окремих видів готування до злочину.

Готування до злочину є першою стадією вчинення злочину, одним з видів незакінченого злочину. При готуванні до злочину дії винного ще безпосередньо не спрямовані на об’єкт і не ставлять його в безпосередню небезпеку. Суб’єкт ще не виконує тих дій, які є необхідною ознакою складу злочину.

Готування до злочину невеликої тяжкості не тягне за собою кримінальної відповідальності, згідно ч. 2 ст. 14 КК.

З об’єктивної сторони готування до злочину може проявлятися в різноманітних діях, але загальним для них є те, що всі вони передбачають створення умов для вчинення закінченого злочину. Проте він не доводиться до кінця, припиняється з причин, що не залежали від волі винного. Наприклад, останнього затримали працівники ОВС чи інші обставини перешкодили завершити злочин.

З суб’єктивної сторони готування до злочину можливе лише з прямим умислом, тобто винний усвідомлює, що він створює умови з метою вчинення певного злочину і бажає створити такі умови. При цьому винний має намір не обмежуватись лише готуванням до злочину, а вчинити такі дії, які призведуть до закінчення злочину, але йому не вдається реалізувати свій умисел.

Тобто готування до злочину має такі основні об’єктивні ознаки:

1. Підготовчі дії передують безпосередньому вчиненню злочину.

2. Підготовчі дії є суспільно небезпечними, тому що створюють умови для заподіяння шкоди суспільним відносинам.

3. Підготовчі дії віддалені в часі від безпосереднього вчинення злочину.

4. Підготовчі дії віддалені, як правило, в просторі від безпосереднього вчинення злочину.

5. Підготовчі дії не охоплюються об’єктивною стороною задуманого злочину, передбаченого Особливою частиною КК.

6. Підготовчі дії утворюють лише умови для настання суспільно небезпечних наслідків.

7. Предмети, засоби, знаряддя, які підшуковувались або були виготовлені чи видозмінені, повинні мати визначне призначення. Тобто, за допомогою їх особа планує вчинити конкретний злочин.

8. Підготовчі дії не ставлять під загрозу об’єкт злочину. Шкода об’єкту злочину підготовчими діями не спричиняється. Підготовчі дії віддалені від об’єкту злочину проміжками часу.

9. Особливістю готування до злочину є те, що воно вчинюється лише шляхом дії.

10. При готуванні до злочину злочинна діяльність не доводиться до кінця з причин, що не залежать від волі винного. Якщо умисел на злочин винним повністю реалізований, то скоєне слід кваліфікувати як закінчений склад злочину, стадія готування взагалі не виділяється.

Готування до злочину має такі основні суб’єктивні ознаки:

1. Підготовчі дії завжди вчиняються умисно. Цілеспрямованість дій винного визначається бажаними для винного злочинними наслідками. Тобто, готування до злочину завжди скоюється з прямим умислом.

2. Наявність у особи при вчиненні підготовчих дій найближчої мети – створення можливості для заподіяння суспільно небезпечної шкоди об’єкту кримінально-правової охорони та кінцевої мети – вчинення в наступному певного злочину, передбаченого Особливою частиною КК.

Причини, які зумовлюють те, що готування до злочину рідко тягне кримінальну відповідальність: труднощі виявлення готування до злочину (латентність); невеликий ступінь суспільної небезпеки, внаслідок чого застосовується звільнення від кримінальної відповідальності.

Види готування до злочину. Відповідно до ч. 1 ст. 14 КК готуван­ня до злочину проявляється: а) у підшукуванні засобів чи знарядь для вчинення злочину; б) пристосуванні засобів чи знарядь для вчинен­ня злочину; в) підшукуванні співучасників; г) змові на вчинення зло­чину; г) усуненні перешкод; д) іншому умисному створенні умов для вчинення злочину.

Підшукування засобів чи знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії з придбання, отримання, тимчасового позичення, купівлі, пошуку, засобів чи знарядь для вчинення злочину тощо. Спосіб під­шукування засобів чи знарядь може бути як злочинним, так і незлочинним. Під засобами вчинення злочину слід розуміти предмети ма­теріального світу, що застосовуються при вчиненні злочину. Вони або необхідні для вчинення злочину, або полегшують чи прискорюють його вчинення (наприклад, підроблені документи для шахрайства, одурманюючі речовини для зґвалтування тощо). Так згідно п.14 постанови ПВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності” злочин, передбачений ч. 2 ст. 204 КК, є закінченим з моменту незаконного виготовлення будь-якої кількості підакцизних товарів. Дії особи, спрямовані на відкриття (створення) підпільного цеху для незаконного виготовлення таких товарів, а так само придбання для їх виготовлення обладнання, за допомогою якого можливо забезпечити їх масове виробництво, повинні кваліфікуватись як готування до вчинення зазначеного злочину[5].

Знаряддя вчинення злочину — це предмети, призначені для без­посереднього виконання дій, що утворюють об'єктивну сторону складу закінченого злочину (наприклад, зброя, відмички тощо). Так, під знаряддям злочину стосовно корисливих посягань на приватну власність слід розуміти такі предмети чи технічні засоби, які умис­но використовуються для викрадення майна чи заволодіння ним, а також для полегшення вчинення або приховування злочину. Так особа може придбати комп’ютер для незаконного проникнення в комп’ютерну систему фірми для викрадення інформації.

Засоби і знаряддя вчинення злочину можуть бути призначені за сво­їм характером лише для досягнення злочинної мети (наприклад, виго­товлена отрута для вбивства) або використовуватися і для інших потреб (наприклад, папір та фарби для підробки грошей і живопису).

Пристосування засобів чи знарядь для вчинення злочину — це будь-які дії по виготовленню або зміні предметів, внаслідок чого вони стають придатними або більш зручними чи більш ефективни­ми для відповідного застосування.

Підшукування співучасників — це будь-які дії по притягнен­ню, залученню до вчинення злочину інших осіб: виконавця (співвиконавця), організатора, підбурювача чи пособника.

Змова на вчинення злочину — це згода двох або більше осіб про спільне вчинення злочину.

Усунення перешкод — це усунення перепон, які заважають вчиненню злочину.

Нарешті, інше умисне створення умов для вчинення злочину — це різноманітні дії, що створюють можливість для вчинення зло­чину (наприклад, підготовка місця вчинення злочину, сховища для приховування викраденого тощо). Слід мати на увазі, що поняттям умисного створення умов для вчинення злочину охоплюються всі зазначені в законі підготовчі дії, які названі законодавцем через їх найбільшу поширеність.

Так згідно п.20 постанови ПВСУ від 25 квітня 2003 р. № 3 „Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності”, „...якщо при створенні чи придбанні фіктивного суб’єкта підприємницької діяльності винна особа мала на меті не тільки прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона, а й незаконне одержання кредитів і привласнення одержаних коштів чи їх використання не за цільовим призначенням, її дії слід додатково кваліфікувати і як готування до вчинення злочину, передбаченого відповідними частинами ст. 190 чи ст. 222 КК”[6].

Відмежування готування до злочину від виявлення умислу:

а) під виявленням умислу розуміють прояв особою тим чи іншим засобом (усно, письмово, іншим шляхом) наміру вчинити певний злочин. Відповідно до ст.11 КК злочином є передбачене Кодексом су­спільне небезпечне протиправне і винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину;

б) при виявленні умислу відсутня сама дія або бездіяльність, тому виявлення умислу не розглядаєть­ся як стадія вчинення злочину і не тягне за собою кримінальної від­повідальності;

в) від прояву умислу слід відрізняти такі самостійні злочини, як погроза вбивством, погроза знищення майна, заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку тощо (наприклад, ст.ст. 129, 195, 295 КК та ін.). У цих випадках карається не самий умисел, а суспільно небезпечне діяння (погроза або заклики), навіть якщо у особи і не було наміру в подальшому реалізувати погрозу або заклики, бо тут спричиняється безпосередня шкода особистій чи громадській безпеці, громадському порядку.

Наведене свідчить про те, що прояв умислу на вчинення злочину — з одного боку і погроза вчинити злочин або заклики до вчинення злочину — з другого — це різні поняття. В першому випадку кримінальна відповідальність відсутня, в другому вона має місце тоді, коли це передбачено певною кримінально-правовою нормою Особливої частини КК.

Кваліфікація невдалої співучасті.

В теорії кримінального права вважається, що невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, незважаючи на дії окремих співучасників, злочин не вчиняється [7]. На нашу думку, така позиція є дещо неточною, зважаючи на те, що можливі ситуації, коли виконавець вчиняє злочин (вбивство) шляхом використання автомобіля, без знаряддя злочину (пістолета), який йому надав пособник. В таких ситуаціях дії пособника не знаходяться в причинному зв’язку з наслідком, що настав (він притягується лише за готування до вбивства). Його дії слід вважати також невдалою співучастю.

Тому невдала співучасть мас місце у тих випадках, коли, співучасник виконує свою роль, але виконавець не вчиняє злочину або вчиняє, при цьому не скориставшись допомогою пособника.

Під невдалою співучастю слід розуміти такі ситуації:

1) якщо підмовлюваний не піддався, на вплив підбурювача або добровільно відмовився від вчинення злочину;

2) якщо пособник вчинив дії після добровільної відмови виконавця (про що сам пособник не знав);

У цих випадках співучасті немає, оскільки відсутній зв'язок між діями виконавця (підбурювача) і пособника (виконавця). Має місце лише умисне створення умов для вчинення злочину, що відповідно до ст.14 КК вважається готуванням до злочину.

3) якщо виконавець не зміг скористатися сприянням пособника, зокрема, коли сприяння вчинене після вчинення виконавцем посягання чи виконавець безпосередньо не використав поради, засоби чи знаряддя вчинення злочину надані пособником.