Тема. Звуковий склад української мови

Мовні звуки, їх характеристика: частота, амплітуда, тривалість і спектр коливання. Звуки мови за тривалістю в часі.

З в у к як фізичне та психофізичне явище. Характеристика звуків мови з психофізичного погляду (висота, сила (інтенсивність), тембр).

Вербально виражені тембральні характеристики звуків.

Мовний апарат людини (дихальний апарат і органи артикуляції). Активні й пасивні мовні органи. Механізм мовлення.

Артикуляційна база. Типові й нетипові артикуляційні5ази. Артикуляція голосних звуків. Артикуляція ненаголошених голосних. Артикуляція приголосних звуків. Асиміляція приголосних звуків. Асиміляція за дзвінкістю. Асиміляція за місцем і способом творення.

Класифікація звуків:

1) за співвідношенням тону й шуму: голосні й приголосні;

2) за участю голосу: сонорні (голос переважає над шумом); дзвінкі (шум переважає над голосом); глухі (голос відсутній, є шум);

3) за участю мовних органів:

а) губ: лабіалізовані й нелабіалізовані;

б) носового резонатора: носові й неносові;

в) язика (за місцем і способом творення, за м'якістю й твердістю — положенням середньої частини спинки язика).

Просодичні засоби української мови:

Висота тону і сила звучання.

Темп. Наголос. Пауза. Ритмічна організація звукового потоку. Інтонація.

Фонологія як розділ мовознавства, що вивчає найменші, неподільні елементи мови — фонеми, їх функції, комбінаторику.

Поняття фонеми. Функції фонеми:

конститутивна (фонема виступає засобом творення складніших мовних утворень — морфем, слів);

ідентифікаційна (завдяки фонемам розпізнають слово у звуковому потоці);

дистинктивна (фонеми виступають засобом розрізнювання одиниць мови — морфем, слів);

делімітативна (розмежувальна, пов'язана з сигнальною вказівкою на межі слів і морфем /пограничні сигнали/);

кульмінативна (забезпечує цілісність та виділеність слова, що досягається завдяки наголосу й сингармонізмові).

Позиційні чергування фонем: у//в, Ній, іУ/нульова фонема.

Історичні чергування фонем.

ТЕМА. ОРФОЕПІЧНІ НОРМИ

УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Поняття орфоепічної норми.

Імперативні (обов'язкові) та диспозитивні (передбачають варіанти вимови) орфоепічні норми. Основні випадки порушення орфоепічних норм.

Сучасні Орфоепічні словники, їх характеристика.

Словесний наголос. Вільний, рухомий наголос як характерна ознака української вимови.

Синтагматичне членування речення, логічний і емоційно-експресивний наголос. Варіантне наголошування слів. Наголос у складних і складноскорочених словах.

Культура усного мовлення. Типові помилки в теле- та радіомовленні.

ГРАФІКА ТА ОРФОГРАФІЯ

ТЕМА. ГРАФІКА ТА ОРФОГРАІЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

З історії письма. Писемне мовлення як матеріальне втілення мислення людини. Неалфавітні види письма. Піктографічне (малюнкове) письмо. Ідеографічне письмо.

Алфавітне письмо. Алфавіт — зоровий образ культурного розвитку народу. Транслітерація українського алфавіту латинськими буквами.

Український правопис. Підсистеми правопису:

графіка (літери, якими позначають найтиповіші звуки та звукосполуки);

орфографія (способи поєднання звуків і звукосполук, що забезпечують однотипність написання слів);

пунктуація (розділові знаки, за допомогою яких позначають інтонаційне членування тексту).

Графіка. З історії української графіки. Графічні засоби. Транслітерація та її роль у передачі іншомовних власних назв.

Основні вимоги до алфавітного письма.

Орфографія. Принципи українського правопису:

фонетичний, морфологічний, історичний, або традиційний.

Новий український правопис. Суть концепції сучасного українського правопису (традиційність, літературність, досконалість, безпосередність, науковість).

Найскладніші правила чинного українського правопису.

Пунктуація. Найголовніші правила пунктуації української мови.

Українські правописні словники, їх характеристика.

ЛЕКСИКОЛОГІЯ

ТЕМА. ЛЕКСИКА СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Предмет лексикології. Слово як одиниця мови. Поняття лексеми.

Семасіологія — наука про значення слів і висловів. Значення слова й поняття. Лексичне й граматичне значення слова. Розширення й звуження (спеціалізація) значень слів.

Полісемія (багатозначність слів) і моносемія (однозначність слів). Терміни. Термін і слово. Дефініція терміна. Ключові терміни журналістики. Термінологічні словники.

Типи лексичних значень. Пряме і переносне значення слів, особливості їх використання в засобах масової інформації. Метафора. Метонімія. Синекдоха.

Омоніми. Типи омонімів. Шляхи виникнення омонімів. Міжмовні омоніми. Повна та часткова омонімія. Основні відмінності між омонімією та багатозначністю слів.

Пароніми. Типові помилки в їх використанні. Словник паронімів, його значення в удосконаленні мовної культури.

Синоніми в мові та мовленні, типи синонімів. Синоніми ідеографічні та стилістичні. Синоніми загальномовні та контекстуальні. Фразеологічна синонімія. Перифрази. Евфемізми та дисфемізми. Синоніми як засіб експресивності в публіцистичному мовленні. Загальна характеристика Словника синонімів української мови.

Антоніми. Антонімія й багатозначність. Антоніми загальномовні й контекстуальні. Енантиосемія (розвиток у слові протилежних (антонімічних значень). Антитеза. Оксиморон. Антонімічна іронія. Словник антонімів.

Ономастика, або ономатологія як наука про власні імена. Антропоніми (власні імена людей), топоніми (назви географічних об'єктів), гідроніми (назви водних артерій). Особливості використання ономастичної лексики в газетному мовленні. Словник власних імен та прізвищ в українській мові.

ТЕМА. ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ЗА ПОХОДЖЕННЯМ

Групи лексики сучасної української мови за походженням. Власне українська лексика і запозичена. Основні причини запозичень. Різновиди запозичень: лексичне, словотвірне, морфологічне, семантичне, калькування.

Слова індоєвропейського та спільнослов'янського походження.

Старослов'янізми в українській мові, їх основні ознаки.

Слова іншомовного походження. Фонетичні та морфологічні ознаки іншомовних слів. Інтернаціоналізми,їх ознаки. Кальки. Словотвірне і семантичне калькування.

Екзотизми (етнографізми) та варваризми, їх значення в публіцистичному тексті. Явище пуризму. Пуристичні рухи, їх соціальні корені і характер.

Іншомовні слова в сучасних засобах масової інформації. Критерії використання лексики іншомовного походження.

Словник іншомовних слів, його значення в мовній практиці журналістів.

ТЕМА. АКТИВНА І ПАСИВНА
ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Активний і пасивний словник української мови.

Застарілі слова: історизми та архаїзми.

Неологізми. Неологізми загальномовні й авторські. Способи творення оказіоналізмів в засобах масової інформації.

Вплив суспільно-політичних факторів на розвиток нових значень слів і збагачення української лексики.

ТЕМА. ЛЕКСИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
ЗІ СТИЛІСТИЧНОГО ПОГЛЯДУ

Загальне поняття про функціональні стилі української мови, їх коротка характеристика.

Офіційно-діловий стиль. Науковий стиль. Публіцистичний стиль. Художній стиль. Розмовний стиль. Конфесійний стиль.

Загальновживана, професійна й спеціальна лексика. Професіоналізми і терміни (зіставна характеристика).

Діалектна лексика. Жаргонна лексика. Жаргонізми та арготизми (зіставна характеристика).

Конфесійна лексика, джерела її збагачення.

Стилістично нейтральна лексика. Розмовна та просторічна лексика. Розмовна лексика, її склад та характер. Емоційно-експресивна лексика.

ТЕМА. РОЗВИТОК СЛОВНИКОВОГО СКЛАДУ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

Неологізація лексики в українських ЗМІ як ознака суспільного поступу. Неологізми. Нові абревіатури в українській пресі. Українська модерна політологічна лексика.

Іншомовні слова та їх українські відповідники. Терміни ринкової економіки. Комп'ютерна термінологія. Інші наукові терміни.

Стійкі словосполучення, які виконують функцію номінації.:;>.ї Експресивне словотворення в газетних текстах.

Мова і політика. Поняття лінгвістичної демагогії.

Психологічні ефекти слова. Асоціативна експресивність як категорія комунікативної лінгвістики. Психологія емоцій та нова емоційно-експресивна лексика. Феномен емпатії в сучасній психокомунікативістиці.

Мовотворча діяльність журналістів, її роль у збагаченні словникового складу української мови.

Образне багатство, пов'язане з індивідуально-авторським використанням лексем у публіцистичному стилі, та його значення для піднесення загальноосвітнього рівня читачів.

Вплив суспільно-політичних, економічних, культурологічних факторів на розвиток лексики української мови.

ФРАЗЕОЛОГІЯ

ТЕМА. УКРАЇНСЬКА ФРАЗЕЛОГІЯ: