Завдання 19. З'ясуйте, чому стилістика і культура мови с близькими науками.

Стилістика

Стилістика (лінгвостилістика) — розділ мовознавства, що вивчає: а) закономірності існування й структурну будову суспільне зумовлених різновидів мови — функціональних стилів; б) мовні одиниці щодо їх додаткового експресивно-стильового забарвлення;

в) взаємодію різних рівнів словесно-виражальних засобів у конкретному тексті, їх зв'язок із позамовними чинниками;

г) типологію стильової специфіки текстів.

Як наймолодша мовознавча дисципліна, стилістика виокремлюється в 20-30-ті роки XX сторіччя, набуваючи ознак системи впорядкованих і взаємопов'язаних понять, проектуючись на галузь загального, теоретичного мовознавства, а також на сферу практичного оволодіння мовою.

У сучасній стилістиці простежується її зв'язок із риторикою, поетикою — навчальними дисциплінами, що були відомі з античної доби: риторика як наука про ораторське мистецтво; поетика як галузь, що займається проблемами художньої творчості, використанням тропів, фігур — художніх засобів, взаємодією різних компонентів художнього цілого. Якщо риторика вивчає правила й прийоми виголошення промов, враховуючи їхній вплив на аудиторію, то поетика орієнтована на образність писемної мови, на художні тексти, створені за певними нормами.

Сучасна стилістика в її практичному спрямуванні має охоплювати частково завдання і риторики, і поетики. Проте, як власне лінгвістична галузь, вона грунтується насамперед на вивченні мовної діяльності в різних суспільних сферах, на пізнанні механізму, за допомогою якого мовні одиниці, виконуючи комунікативну функцію, передають відтінки змісту, додаткові емоційно-експресивні забарвлення вислову.

Зі стилістикою пов'язують майстерність володіти усним і писемним словом, опанувати правила, за якими будуються текстові, більші, ніж речення, одиниці, а також правила переходу від одного типу спілкування до іншого.

Пізнання мовної системи в її динамічній функції закінчується пізнанням стилістичної системи мови. Твердження "Стилістика вивчає стилістичну систему мови" часто викликає запитання: "Чи існує стилістична система мови подібно до лексичної та граматичної системи мови?" Іншими словами, чи існують одиниці, подібні до одиниць мовних рівнів, — фонем, морфем, лексем, словосполучень, речень? А в зв'язку з цим, чи можна розглядати стилістику як самостійний рівень у мовній структурі за взірцем фонології, морфології, лексикології, синтаксису?

Специфіка стилістики полягає в тому, що вона оперує оцінним критерієм щодо вживаних мовних одиниць, тобто вона поєднує власне мовну й позамовну семантику, визначає ступінь виразності тієї чи іншої форми у висловлюванні, характер ЇЇ додаткової семантики.

Додаткові стилістичні значення з'являються не лише як наслідок індивідуального використання загальновживаної мови; вони пов'язані з мовною діяльністю взагалі, і з поліфункціональною природою літературної мови, яка використовується в різних сферах суспільної діяльності й передбачає вироблення певних взірців, суспільне й історично усвідомлених типів спілкування.

Розрізняють загальну, або теоретичну, і практичну стилістику. Перша стосується широкого кола питань, дослідження системи функціональних стилів, розрізнення функціональних та експресивних стилів, встановлення стилетвірних чинників (позамовних і власне мовних), визначення зв'язку стилістики з суміжними лінгвістичними дисциплінами — історією літературної мови, культурою мови. До проблем теоретичної стилістики належить окреслення лінгвістичного змісту поняття "стиль", його співвідношення із системою мови і мовною діяльністю.

Практична стилістика — це вироблення навичок володіти усною та писемною літературною мовою в усій різноманітності засобів увиразнення.

Змінюваність стилів як суспільне усвідомлення типів мовного спілкування, динаміка емоційно-експресивного змісту виразових засобів мови становлять предмет вивчення історичної стилістики.

Які додаткові значення є в певному висловлюванні, що становить його стилістичний зміст, — на ці питання звичайно відповідає синхронна стилістика, яка розглядає мовні ресурси з погляду сучасних літературних норм, зокрема й стилістичних.

Має свій предмет вивчення й порівняльна стилістика; це зіставлення мовних явищ двох або більше мов на основі співвіднесеності їхніх стилістичних систем. Принципи порівняльної стилістики застосовуються в аналізі мови перекладу та мови оригіналу, зіставленні відповідних функціональних стилів різних мов та індивідуальних стилів.

Сучасну науку про мовні стилі називають також функціональною стилістикою, акцентуючи на меті, функціях, що їх виконують мовні одиниці в процесі спілкування, на ролі елементів мови в конкретному тексті (з посіб.).

Завдання 20. Виразно прочитайте текст. Зверніть увагу на інтонацію, вимову приголосних та голосних звуків.

— Ти мене любиш? — питає.

— Люблю.

— Віддай мені радість свою.

— Я віддав.

— І тепер мене любиш?

— Люблю.

— Віддай мені силу свою.

— Віддав.

— І ще мене любиш?

— Люблю.

— Віддай мені мужність свою.

— Віддав.

Тоді очі звела,

Повні спокою,

Тоді повела

Проти себе рукою,

Я дивлюсь —

А моїх одинадцяти друзів нема,

Тільки вечір та падає тьма...

В. Свідзинський

Завдання 21. Прочитайте вголос один з ліричних вірішв Тараса Шевченка. Проаналізуйте засоби поетики та милозвучності.

Завдання 22. Запишіть до словника опрацьованих слів і словосполучень значення іншомовних слів. Доберіть українські відповідники і складіть з ними речення.

Варіант 1. Брифінг, вотум, дайджест, дефолт, диск-жокей, ді-джей, дилер, ексклюзивний, електорат, евро, зомбі.

Варіант 2. Аудит, банкомат, ваучер, гамбургер, гриль, дивіденди.

Варіант 3. Імідж, імплементація, інновація, інтернет, кліп, кліпмейкер.

Варіант 4. Компакт-диск, консенсус, кутюр'є, менеджер, мійеніум, модем.

Варіант 5. Моніторинг, номінація, он-лайн, пейджер, рейтинг, сканер, термінал, тинейджер, ток-шоу, трилер.

Варіант 6. Файл, факс, хакер, хіт, шейпінг, шопінг, шоу, шоу-бізнес, фан, фест, папараці, саміт, харизма.

Завдання 23. Виразно прочитайте текст. З'ясуйте роль кожного розділового знака в інтонаційному оформленні речень.

Кривавник* рідного слова

Настане суд. Як не людський, то Божий,

Впадуть навально хвилі темних вод

На плем'я, правді й совісті вороже,

Що обкрадає рідний мій народ.

 

Із-за межі біжать хорти на лови,

Їх лютий брех — на гордий жар калин.

Святий засів небес — барвінок мови

Витоптують моголи і хохли.

 

Куди і з чим, в яку ми йдемо еру,

Чи гордість роду нашого жива,

Коли бруднять озонну атмосферу

Гидотні, чорні викиди-слова?

 

Весь час ми ніби винні щось

Химері, їй слово наше коле вже давно.

Женеш її, виштовхуєш у двері,

Вона ж нахабно лізе у вікно.

 

Я знов і знов себе сльозою краю,

Росою мови змочую вуста.

Ну, стрепенись, народе мій, благаю,

Допоки знов рабом німим не став.

 

 

__________

* Кривавник, -а, ч., бот., рідко. Те саме, що й деревій. Деревій – трав’яниста запашна лікарська рослина родини складноцвітих.

Допоки із хрещатого барвінку

Тобі вінок надгробний не сплели.

Ти ж маєш і Шевченка, й Українку,

Вони ж за тебе муки прийняли.

 

Лікую рани словом-деревієм,

Безсмертним подорожником-листком

І знову й знов слова, немов надію,

Лелію, вишиковую рядком.

 

Аби вони, з'єднавши міцно руки,

Стояли чистим звуком проти мли.

І від неправди, муки та розпуки

І від моголів край мій берегли.

 

Ще платить він принижено данину,

Та першим квітом волі вже вродив.

Кривавник слова рідного не згине,

Він вистоїть під хвилями орди.

 

Вдихаю все тепло своє у слово

Із вірою, що холод промине,

Зійдуть сніги — і мова пролісково

Усім сліпцям прозрінням спалахне.

Василь Гей

 

Завдання 24. Прочитайте текст. З'ясуйте, чому спілкування с "найпліднішою і найприроднішою вправою нашого розуму"?

Наш розум зміцнюється у спілкуванні

з мудрими й сильними особистостями...

Мішель де Монтень

Найплідніша та найприродніша вправа нашого розуму — розмова. З усіх видів життєвої діяльності вона для мене найприємніша. Ось чому, якби мене змусили негайно зробити вибір, я волів би, напевне, втратити зір, ніж слух і дар мови. Афіняни, а за ними й римляни, дадавали в своїх академіях високу вагу цьому мистецтву. У нашу добу італійці зберегли в ньому деякі навички з великою вигодою для себе... Навчаючись чого-небудь з книжок, посуваєшся вперед повільно, мляво, без усякого запалу; живе ж бо слово і вчить, і вправляє. Якщо я веду розмову з людиною сильної душі, сміливим суперником, він нападає на мене з усіх боків, коле і справа, і зліва, його уява розпалює мою. Дух змагання, прагнення до перемоги, бойовий запал поривають і підносять над самим собою. Цілковита згода — властивість для розмови вельми нудна.

Наш розум зміцнюється у спілкуванні з мудрими й сильними особистостями й годі уявити собі, як багато він втрачає, як баналізується в щоденному зіткненні й спілкуванні з людьми ницими та дріб'язковими. Це найзгубніша зараза. З досвіду свого знаю, чого це варте. Я люблю співбесіду й дискусію, але з не багатьма й в тісному колі. Бо виставлятися напоказ сильним світу, хизуватися своїм розумом і красномовністю вважаю справою, негідною порядної людини.

У співбесіду чи дискусію вступаю дуже легко й охоче, тим паче, що загальноприйнятні думки не знаходять у мені сприятливого ґрунту, куди можна було б проникнути й пустити коріння. Ніяке судження не вразить мене, ніяка думка не образить, хоч би якими чужими мені не були. Нема примхи такої легковажної й химерної, яку б я не вважав цілком допустимим виплодом людського розуму.

Ми повинні поблажливо ставитися до найрозмаїтіших помислів, і навіть якщо з ними не згодні, маємо їх усе ж спокійно вислуховувати (Мішель де Монтень).

Завдання 25. Прочитайте текст. Проаналізуйте логічність вислову "Мова е універсальним і невід'ємним елементом розуму".

Греки — перший народ, що досконало дослідив людське мислення та його логіку, — визнали мову універсальним і невід'ємним елементом розуму. Вони вважали, що оскільки мова властива всім представникам людського роду, то в руках освіченої людини мова стає мірою порівняння, зіставлення ідей, досвіду, реальності. Вони не сумнівалися в тому, що будь-яку думку легко перекласти з однієї мови на іншу. Але ж це правильно лише частково! Справді, шведські вислови просто перекладаються англійською, а ось у випадку фінська — англійська це зробити складніше.

Якщо англійська, французька, німецька, українська та інші індоєвропейські мови ще якось зіставлювані, то знайти відповідність між китайською, індонезійською, фінською та японською важко.

Іспанці та італійці розглядають свою мову як інструмент красномовства. Намагаючись донести свої ідеї повністю, вони перебирають велику кількість слів, допомагаючи собі пальцями, руками та мімікою, максимально використовують тембр голосу та інтонацію....Іспанці вживають багато пестливих та зменшених форм, як і італійці. Це дає змогу їм говорити гаряче й відверто, демонструючи свою широку натуру і доброту.

Німці ж покладаються на логіку, але намагаються зібрати якомога більше доказів та ретельно опрацювати свої аргументи. Німецька мова в діловій атмосфері позбавлена гумору. Мала кількість омонімів, прозора словотвірна система придатні для висловлення чітких вказівок.

Скандинави довго обдумують ситуацію, складають список усіх "за" і "проти", перш ніж зроблять висновки.

Англійська мова жвава, рухлива, має здатність адаптуватися. Основна риса розмови — сарказм.

Японці використовують мову інакше. Для них мова — засіб комунікації, але самі слова та речення не передають суті сказаного. Те, що японці хочуть сказати, позначається манерою спілкування, ставленням до співбесідника...

...Отже, ми стикаємося з багатоманітністю культур, специфіка мови яких обумовлена не лише граматичною будовою, словником і синтаксисом, але й способами впливу на читача (з кн.).

Завдання 26. Прочитайте текст з книги Ярослава Радевича-Винницького "Етикет і культура спілкування" (Львів, 2001). Коротко з'ясуйте особливості вербального і невербального спілкування.