Завдання 1. Прочитайте текст. Коротко з'ясуйте своє розуміння творчого мислення і психології творчості в журналістиці.

Психологія творчості

Творчість — це відкриття себе,

самовираження власного "Я",

Самореалізація.

Психологія творчості — галузь науки, яка вивчає обдарованість, креативність або творчу діяльність як базові характеристики особистості й процес продукування творчого результату.

Творчість — це відкриття себе, самовираження власного "Я", самореалізація. Предметом психології творчості як науки є творча діяльність у контексті культури, тенденції формування національно-культурної еліти, творчість як форма діалогу культурних традицій.

Окремою галуззю, що тісно пов'язана з психологією творчості, є психологія мистецтва, предметом якої є властивості індивідуальності, що зумовлюють створення та сприйняття художніх цінностей і їхній вплив на її життєдіяльність.

Предметом досліджень психології мистецтва є специфічні характеристики образно-емоційного ладу особистості; художнє сприймання як форма співтворчості в різні періоди розвитку індивіда; вплив мистецтва на ціннісні орієнтації й мотивацію поведінки суб'єкта, його світогляд; процес художньої творчості з погляду реалізації в ньому здібностей і характеру особистості, її інтелекту та емоцій, мотиваційних факторів, міжособистісних стосунків; переживання особистості та її стан на шляху від задуму через різні спроби й варіанти до кінцевого результату; значення

інтуїції й особливих емоційних способів осягнення художником дійсності; феномени катарсису* (з підр.).

Завдання 2. Прочитайте текст. Усно обгрунтуйте зв'язок творчого мислення з ораторськими здібностями.

Риторика

Дар слова — одне з найвеличніших надбань людини, що підносить її над світом усього живого. Кожна людина зацікавлена в тому, щоб уміти правильно й гарно розмовляти з колегами, друзями, рідними; коректно та переконливо вести дискусію; цікаво й розумно будувати свій виступ перед аудиторією. Усіх цих умінь та ще багатьох інших навчає наука, яка в сучасній системі української освіти поступово відроджується й, безумовно, міцно утвердиться, — риторика.

Сучасна риторика — це наука про закони управління мисленнєво-мовленнєвою діяльністю, тобто про закони, які визначають ефективність цієї діяльності. Риторика розвиває в людині цілу систему особистісних рис: культуру мислення (самостійність, самокритичність, глибину, гнучкість, оперативність, відкритість мислення, ерудицію), культуру мовлення (правильність, виразність, ясність, точність, стислість, доцільність), культуру поведінки (ввічливість, тактовність, коректність, розкутість), культуру
_______________
*Катарсис, -у, ч. 1 у давньогрецькій філософії – сутність естетичного переживання. За Платоном – звільнення душі від тіла, від пристрастей або насолод. За Аристотелем – очищення емоцій мистецтвом. 2 випуск емоційної енергії, що допомагає зняти напругу.

спілкування (повага до співрозмовника через вивчення його зацікавлень, управління поведінкою аудиторії, залучення однодумців, відповідальність за своє слово) тощо.

Риторика сьогодні визначається як комплексна наука — вона інтегрує в себе низку суміжних дисциплін (логіки, філософії, психології, лінгвістики, літературознавства, етики, сценічної майстерності та ін.), такі змістові компоненти, які в системі визначають риторику... (3. Куньч).

Завдання 3. Ознайомтеся з рисунком "Творче мислення в управлінні". Коротко з'ясуйте, що, на вашу думку, гальмує розвиток творчого мислення в ЗМІ і що стимулює його розвиток.

Завдання 4. Прочитайте уривок зі статті Світлани Єрмоленко "Що таке ментальність?" Основні думки випишіть до конспекту опрацьованих праць.

Що таке ментальність?

Самоусвідомлення сучасних українців — це пізнання своєї ментальності, пізнання своєї історії, культури, душі. Коли йдеться про душу, мимоволі виникає ореол оцінки, емоційний, почуттєвий

зміст. Романтичні визначення — мова — душа народу, пісня — душа народу — звичні й типові в популярних, публіцистичних творах, а науковий стиль прагне знайти такі терміни, які б однозначно, без емоцій називали поняття. Ось так і душу визначити досить складно — яка вона в людини, зокрема і в нації, етносу загалом. Навести визначення ментальності ніби й простіше: по-перше, слово іншомовне, і переклад його несе певну інформацію, по-друге, книжне слово, як правило, непереобтяжене додатковими відтінками значень, національно-культурними асоціаціями. Отож читаємо невеличкий збірник "Українська душа" (К., 1992) і бачимо, як чергуються, взаємозамінюються вислови душа, ментальність, вдача, риси характеру, національна психіка, світовідчування, емоційність. Є в цій книжці й таке наукове визначення: "Ментальність — це спільне "психологічне оснащення "представників певної культури, що дас змогу хаотичний потік різноманітних вражень інтегрувати свідомістю у певне світобачення... "

З перекладних, етимологічних лексиконів дізнаємося, що слова ментальність, ментальний пов'язані з латинськими mentalis — "розумовий", metis, mentis, — "розум, думка, інтелект". До речі, спільне походження мають і слова коментар, коментувати, простежується етимологічний зв'язок із названими вище іншомовними запозиченнями і таких слів, як пам'ять, мнити — "думати, згадувати, пам'ятати".

Філософи тлумачать поняття ментальність як характер думок, сукупність розумових навичок і духовних інтересів, притаманних окремій людині або суспільній групі. Англійське відповідне слово означає "інтелект, розумовий розвиток, склад, напрям розуму, спосіб думання", подібно до українського тлумачиться і французьке слово, але додаються ще поняття "розумовий рівень", "мислення", "психологія". Отож переважає у відповідних перекладах поняття розуму, інтелекту, а входить у наш український мовний обіг це слово (рідше — менталітет) частіше в значенні душі, вдачі, емоційності, а загалом його можна визначити як світосприйняття, світогляд, бачення світу, картина світу, мовна картина світу, душа, психологія, національний характер, вдача. Бачимо, як розширилася в сучасному мововжитку семантика слова ментальність. А ось як уживав його один із персонажів роману Ірини Вільде "Сестри Річинські", говорячи про залежність ментальності людини від середовища, виховання: "— Ви кажете, панно Олю, що заради гонору я жертвував своїм коханням до Слави. Воно було трохи інакше. А навіть коли б так, як ви думаєте, я однаково не міг би інакше поступити. Я, коли хочете знати, жертва ментальності свого середовища. Цілі покоління, хочу сказати, виховання цілих поколінь складалося на оте власне поняття честі. Брат моєї матері пустив собі кулю в лоб, бо не міг на означену годину віддати картярського боргу... Мої батьки були майже селяни, але традиції шляхетського середовища ще мали місце в нашій родині..."

Пригадується й персонаж новели Г. Косинки "Серце": він свідомо йде на порушення військової дисципліни, чекаючи найстрашнішого покарання, але не може вчинити інакше, бо, як каже, серце в нього таке. Художня література, не називаючи поняття "ментальність", у живих конкретних характерах, мовних деталях дає нам змогу відчути душу людини (С. Єрмоленко).

КУЛЬТУРА МОВИ