Нагромадження інформації та інформаційних матеріалів

Якщо ви хочете навчитися цікаво говорити у вузькому колі, то треба обходитися без нотаток, якщо ж перед широким загалом, то в цьому разі мусите виробити в собі звичку записувати все потрібне й таким чином збирати інформаційні матеріали.

Збираючи інформацію, необхідно:

— користуватися аркушами одного, щонайбільше двох форматів;

— постійно мати їх під рукою;

— не записувати зайвих дрібниць;

— завжди зазначати джерело, з якого зроблено виписки;

— нотувати нову інформацію систематично, в однаковому порядку на окремих аркушах.

Для записів про те, де ви що читали, користуйтеся методом скороченого документування або методом тематичних карток.

Для запису того, що ви читали, користуйтесь інформаційними аркушами, найкраще одного формату. Кожну думку записуйте на окремому аркуші.

Заведіть тематичні колекції вирізок, фотокопій і ксерокопій статей та інших матеріалів (І. Томан).

Підготовка виступу

Якщо у вас немає досвіду лектора, напишіть повний текст виступу й кілька разів прочитайте його. Після такої попередньої підготовки заглядатимете в рукопис лише вряди-годи.

Якщо ж ви досвідчений лектор, досить приготувати нотатки.

Виберіть тему й пристосуйте свій виступ до категорії слухачів, перед якими вам доведеться говорити.

Вчасно дізнайтеся про їх склад — це допоможе вам приготувати свій виступ з урахуванням їхнього віку, освіти та кваліфікації.

Готуючись до виступу, подумайте, що слухач хоче від вас почути, які проблеми хвилюють його, що вже знає з цих питань, візьміть до уваги його освітній рівень.

Дуже важливо вибрати вдалу назву лекції. Конкретні назви набагато привабливіші, ніж загальні.

Насамперед з'ясуйте для себе мету свого виступу: ви хочете поінформувати слухачів про щось чи переконати їх у чомусь, спонукати до якоїсь дії чи розважити?

Розкладіть на столі всі записи та інформаційні матеріали; ті, що не відповідають темі лекції, вилучіть, а решту згрупуйте відповідно до її плану.

Виявіть прогалини в інформаційних матеріалах і заповніть їх, відшукавши відповідну літературу та поговоривши з фахівцями. Незалежно від того, чи ви пишете повний текст виступу, чи лише робите нотатки, треба скласти основу виступу — короткий план. Опрацьовуючи його, відбираючи потрібну інформацію, особливу увагу зверніть на форму викладу.

Початок виступу має дуже велике значення; від нього залежить:

— чи подолає промовець хвилювання, заспокоїться й набуде впевненості у своїх силах;

— чи зуміє встановити контакт зі слухачами;

— чи зацікавить слухачів і приверне їхню увагу;

— чи зуміє стисло висвітлити тему виступу, визначивши основні питання.

Промовець може розвинути думки у своєму виступі по-різному, а саме:

— пояснити;

— описати;

— розповісти;

— довести.

Найменш цікавою формою викладу є опис, найцікавішою — розповідь.

Закінчення виступу, як правило, складається з двох частин: узагальнення головних думок і підбиття підсумків.

Завжди намагайтеся закінчити лекцію вчасно, не затягуйте її.

Нотатки робіть на аркушах однакового формату — з одного боку через один або два інтервали. З лівого боку залишіть поля для окремих позначок, а також для визначення часу, який має минути від початку виступу (І. Томан).

На першому місці — слухачі

Здатність постійно думати про слухачів й уміння відчути себе на їхньому місці — одна з найважливіших передумов успіху промовця.

Установіть контакт із слухачами на самому початку, інакше ви не зможете ані донести до них свої погляди, ані зацікавити їх своєю промовою.

Протягом виступу стежте за реакцією слухачів.

Не вживайте надто довгих речень, чергуйте їх з короткими.

Не говоріть безособове, не зловживайте третьою особою однини й множини.

Не перевантажуйте свою мову абстрактними поняттями.

Епічна широчінь шкодить, зайві дрібниці затіняють головну проблему. Надмірна стислість також має свої недоліки. Важливі думки треба висвітлювати детальніше, наводячи яскраві приклади, порівняння тощо.

Слухачі зацікавляться виступом тоді, якщо:

— говоритимете про те, що стосується їх безпосередньо;

— узгодите виклад матеріалу з рівнем знань слухачів;

— поставите запитання, на яке самі ж і відповісте;

— наведете цікаві факти;

— висунете якусь неймовірну гіпотезу.

Дуже важливо знати ставлення слухачів до вашої особи як лектора, а також до теми виступу.

Пам'ятайте, що на слухачів впливає й середовище: грюкіт, холод, спека, незручні крісла тощо.

Заохочуйте слухачів до дискусії.

Будьте тактовними: дякуйте за кожне зауваження, навіть тоді, коли ви з ним не згодні.

Не соромтеся своєї схвильованості: адже байдужому промовцеві ніколи не вдасться схвилювати слухачів своїм виступом (І. Томан).

Мистецтво викладу думок

Самого висловлення думок замало, їх треба донести до слухачів. Вживайте для цього метафори, афоризми, прислів'я й цитати.

Різні незвичайні пригоди й випадки дуже пожвавлюють виступ.

Незнайомі, незрозумілі для слухачів терміни, а також абстрактні поняття треба визначити або пояснити. Користуйтеся для цього діаграмами й графіками.

Один з найдійовіших засобів пожвавлення уваги слухачів — риторичні запитання під час виступу.

Гумор та дотепи доцільно використовувати за умови, якщо ви вмієте бути дотепним і якщо дотеп неущипливий.

Мова повинна бути ясною й зрозумілою.

Намагайтеся розширити свій словниковий запас.

Читайте книги про культуру й стиль мови (І. Томан).

Мистецтво виступу

Лектор-початківець повинен запам'ятати текст виступу в процесі кількаразового його повторення.

Коли треба заглянути в рукопис лекції або виступу, опустіть очі, але голову не нахиляйте.

Намагаючись запам'ятати текст, зосереджуйтеся передусім на змісті, а не на стилі.

Не бійтеся дивитися прямо на слухачів.

Якщо ви сумлінно підготуєте виступ, то впевненість у своїх силах відверне одну з причин хвилювання.

Під час виступу контролюйте своє дихання й говоріть повільно, особливо спочатку.

Перед початком виступу розслабтеся.

За кафедрою займіть зручну позу, огляньте слухачів, але говорити не поспішайте. Відтак глибоко вдихніть і в повільному темпі починайте говорити.

Після закінчення промови не робіть вигляду, що після виступу вам стало легше.

Будь-які рухи, пози, жести й міміка виправдані лише в тому разі, коли вони не притягують надмірної уваги слухачів.

Жести мають бути скупими, як щодо кількості, так і щодо широти. Стежте за тим, щоб:

— жести були природними, а не штучними;

— кожен жест мав певне значення;

— промова не починалася й не закінчувалася несподіваним жестом;

— жести узгоджувалися з рухами всього тіла;

— жестикулювати саме тоді, коли треба наголосити на значенні усного слова.

Силу голосу пристосовуйте до акустики й розмірів приміщення.

Користуючись підсилювальними пристроями, говоріть у мікрофон, а не повз нього.

Якщо доводиться відійти від мікрофона до дошки, говоріть голосніше. Не говоріть, коли пишете на дошці, тобто коли ви стоїте до слухачів спиною.

Якщо доводиться долати труднощі, пов'язані з поганою акустикою, шумом у приміщенні, гуркотом, що долинає знадвору, та іншими перешкодами, то:

— артикулюйте дуже ретельно;

— говоріть повільніше й робіть паузи;

— говоріть короткими реченнями;

— супроводжуйте свої слова жестикуляцією й мімікою більшою мірою, ніж звичайно.

Бережіть голос за кілька днів перед виступом. Уникайте курити або перебувати в накурених приміщеннях, пити холодні напої, довгих прогулянок та розмов на морозі, голосних вигуків під час спортивних змагань тощо.

Дружелюбний тон допоможе завоювати прихильність слухачів.

Не припускайтеся менторського тону й не моралізуйте.

Застосування того чи іншого тону залежить від характеру промови.

Якщо хочете наголосити на якійсь думці, це можна зробити кількома способами:

— перш ніж висловити її, помовчіть якусь хвилину, а потім уже говоріть;

— підсильте свій голос або стиште його;

— уповільніть виклад і наголосіть на кожному окремому слові в реченні;

— доповніть усне слово жестом і мімікою;

— змініть тон голосу;

— повторіть важливе слово або речення.

Не бійтеся робити паузи, навіть якщо у вас немає лекторського досвіду. Намагайтеся не заповнювати паузи різними звуками, як "е-е-е...", "ну" тощо.

Швидкості реакції можна навчитися, якщо виконувати такі дві умови:

— виховувати впевненість у своїх силах;

— вчитися заздалегідь уявляти різні ситуації й знаходити способи правильної реакції на них (І. Томан).

Розділ 4

КРИЛАТІ ВИСЛОВИ.

АФОРИЗМИ.

ЛІТЕРАТУРНІ ЦИТАТИ

Не ставте перед собою

обмежень і їх не буде!

Англ, прислів'я

Націю не можна відродити, якщо її правителі не мають високої моралі (Г. Гейне).

Щоб увійти в безсмертя, людина мусить скласти два іспити: один — перед сучасниками, другий — перед історією (І. Вільде).

Демократія створює нездоланні перешкоди для тих, хто до неї серйозно ставиться, і розв'язує руки тим, хто її ненавидить (В. Гавел).

У політиці, як і в релігії, успіх належить тільки тим, хто вірить, і ніколи — скептикам (Є. Онацький).

Нація, яка очікує бути вільною, залишаючись неосвіченою, очікує того, чого ніколи не може бути (Т. Джеферсон).

Народ, який готовий обміняти свободу на кусень хліба і порядок, у результаті не заслуговує ні першого, ні другого (Б. Франклін).

Різні мови за своєю суттю, за своїм впливом на пізнання й на почуття є насправді різними світоглядами (В. фон Гумбольдт).

Народ, який готовий обміняти свободу на кусень хліба й порядок, у результаті не заслуговує ні першого, ні другого (Б. Франклін).

Щасливою буде держава, якщо мудрі ті, що керують нею, або ті, що керують, — мудрі (Платон).

Бути людиною — це відчувати свою відповідальність (А. Сент-Екзюпері).

Телемовлення — надто важлива річ, щоб доручати його телевізійникам (А. Бенн).

Журналіст — людина, яка має талант щодня заповнювати порожнечу (Дж. Вест).

Преса корисна вже тому, що вона вчить нас не довіряти пресі (С. Батлер).

Очі читача — суворіші, ніж вуха слухача (Ф. Вольтер).

Минуле пов'язане з сучасним органічно, і нема в сучасному нічого, що не мало б свого коріння в минулому (П. Куліш).

Хто вивчав науки і не використовував їх, той подібний на того, хто орав, але не сіяв (Сааді).

Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість всього народу судять насамперед з культури його літературної мови (І. Огієнко).

Алмаз запишався б, якби поет порівняв його з людським серцем (Г. Гейне).

Де думка, там і могутність (В. Гюго).

Будьте уважні до своїх думок — вони початок поступків (Лао-Цзи).

Той ніколи не одинокий, кого супроводжують благородні думки (Ф. Сідні).

Розум росте за рахунок того, чим він кормиться (Дж. Голленд).

Мудрість є не що інше, як наука про щастя (Д. Дідро).

Знання величаються, а любов будує (Апостол Павло).

Найбільша розкіш на світі — це розкіш людського спілкування (А. Екзюпері).

Для людини, яка бореться, поразка не є ганьбою (Р. Ролан).

Не займайся однією лише наукою: однією рукою досліджуй природу, а другою, як дитина, тримайся за одяг Батька, за край Божої ризи... (Ампер).

Нічого не робити й не існувати — для людини одне й те саме (Ф. Вольтер).

Інтелектуальність — це постійна практика мислення (І. Томан).

Людину, яка за одним кутом квадрата не здатна уявити собі три інших, не варто навчати (Конфуцій).

Є заповідь -^ прощати ворогам нашим. Але нема заповіді — прощати нашим друзям (К. Медічі).

Мені відомий один секрет, як уберегти людей від падіння, а саме: треба закрити своє серце для слабкості (Ф. Шиллер).

Світ поганий, поганий, жахливо поганий. І лише серце друга та спокуті сльози жінки можуть врятувати його від прокляття (Р. Вагнер).

Окраса глибоких думок — ясність! (Л. Вовенарг).

Навчаючи, ми самі вчимося! (Сенека).

Бери вершину — матимеш середину! (Г. Сковорода).

У жінки — все серце, навіть голова (Ж. Поль).

Музика спонукає нас красномовно мислити! (Р. Емерсон).

Щастя ніколи не ставить людину на таку висоту, на якій би вона не мала потреби в друзях (Сенека).

Ніколи не говоріть про себе погано! Це зроблять ваші друзі (П. Меріме).

Розлука — це солодкий біль, поділений на двох (В. Шекспір).

Афоризми — духовна їжа в тюбиках (І. Вільде).

Час — не хвилини, Час — віки і вічність (Л. Костенко).

Мудрець шукає все в самому собі, нерозумна людина — в іншому (Конфуцій).

Не може не блудити нога твоя, коли серце блудить (Г. Сковорода).

Завтрашній весело освітлений день — плід учорашнього (Г. Сковорода).

Розум завжди мусить до чогось братися, і коли він не матиме доброго, тоді звертатиметься до поганого (Г. Сковорода).

Повинно було б бути два види виховання. Одне б навчало, як заробляти на життя, друге — як жити (І. Труслов).

Кожен скаржиться на свою пам'ять, і ніхто — на свій розум (Ф. де Ларошфуко).

У молодих жінок краса компенсує духовність, у старих — духовність красу (Ш. Монтеск'є).

Люди поділяються на дві групи: перші спочатку думають, а потім діють, другі — спочатку говорять і діють, а думають потім (Л. Толстой).

Серце тоді насичується, коли освічується (Г. Сковорода).

Усе, ким-небудь добре сказане, я вважаю і своїм (Сенека).

Коли помирає преса, то на черзі демократія (П. Джонсон).

Хто не любить клопоту, той повинен навчитися просто й вбого жити (Г. Сковорода).

Не вбивай комара з гармати (Конфуцій).

Хто вміє добре говорити, той легше вирішує свої проблеми (І. Томан).

Велика людина є великою й у своєму ставленні до маленьких людей (Т. Карлейль).

Нема вічних друзів і вічних ворогів, є вічні інтереси (В. Черчілль).

Критикувати — значить пояснювати авторові, що він робить не так, як робив би я, якби вмів (К. Чапек).

Люди перестають думати, коли перестають читати (Д. Дідро).

Якщо в мене яблуко й у тебе яблуко, і ми обміняємося, то в нас буде по одному яблуку, а якщо в мене ідея й у тебе ідея, і ми обміняємося, то в нас уже буде по дві ідеї (Б. Шоу).

У світі існує небажаний парадокс: що більше влади, то менше відповідальності (Ф. Тютчев).

Кожна інтелігентна людина може створити для себе власну гарну казку й знайти в ній незрівнянну насолоду та задоволення всіх своїх поривів. Треба лише мати сильне бажання, що перетворюється у волю. Треба лише мати досить сили характеру, щоб, абстрагуючись від мізерії оточення, шукати й знаходити в собі самому вічну радість (Габріель Д'Аннунціо).

Не всяка краса викликає любов: іноді вона тішить око, але не полонить серця (М. Сервантес).

Коли любиш, то таке багатство відкриваєш у собі, стільки ніжності, привітності, навіть не віриться, що так умієш любити (А. Чехов).

Зіпсовані люди — це ті, у яких нема любові (Б. Шоу).

Поважати жінок — це обов'язок, якому кожна чесна людина має коритися з народження (Лопе де Вега).

Поведінка — це дзеркало, в якому кожен показує своє обличчя (Й.-В. Ґете).

Лежачим краю рідного немає (Леся Українка).

Хто визволиться сам, той буде вільний, Хто визволить кого, в неволю візьме (Леся Українка).

Якщо мова не є правильною, то вона не означає того, що має означати; коли ж вона не означає того, що має означати, то не буде Іроблено те, що має бути зроблено; а тоді мораль, мистецтво почнуть занепадати, справедливість зійде на манівці — і всі впадуть у стан безладного хаосу (Конфуцій).

Де багато слів, там панує бідність (Ф. Бекон).

Бачу краще і схвалюю, але наслідую гірше (Овідій).

Усяке знання, відділене від справедливості та іншого доброчинства, є шахрайством, а не мудрістю (Сократ).

Стоячи на місці, людина рухається назад (Ю. Яновський).

З погляду миті вічності не існує (Юрій Шерех).

0 життя! І чим ти нагородиш людину за те, що їй ніколи більше не буде 25 (Байрон).

Сильні бурі тривають не довго (Сенека молодший).

1 після поганих жнив треба сіяти (Сенека молодший). Лінощі — це звичка відпочивати раніше, ніж людина втомиться (Ж. Ренар).

Лінощі — це страх перед очікуваною роботою (Цицерон).

Мудрий той, хто знає не все, а потрібне (Есхіл).

Не підкоряйся біді, а сміливо йди їй назустріч (Вергілій).

Усі жанри хороші, крім нудного (Вольтер).

Чоловік і жінка — це ті дві ноти, без яких струни людської душі не дають правильного і повного акорду (Дж. Мадзіні).

Жінки без чоловічого товариства чахнуть, а чоловіки без жіночого — тупіють (А.Чехов).

Найкращий співрозмовник той, хто вміє слухати (Д. Карнегі).

Реальність не встигає за коментарями (Лєц).

У дії ти йдеш до суті (Аристотель).

Усяке слово, за яким нема справ, є чимось даремним і пустим (Демосфен).

Людина, яка не цінує життя, не заслуговує на нього (Леонардо да Вінчі).

 

Розділ 5

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Завдання 47. До якого функціонального стилю належить поданий текст?

Стаття 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

(Положенню частини першої статті 10 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України

від 14.12.99р. №10-рп/99)

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України.

Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування.

Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.

Стаття 11. Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.

Стаття 12. Україна дбає про задоволення національно-культурних і мовних потреб українців, які проживають за межами держави.