Гуманний — гуманістичний — гуманітарний

Ці три слова пов'язані з латинським словом humanus "людяний, людський" від homo "людина".

Прикметник гуманний найчастіше вживається для характеристики людяної у своїх діях, вчинках, ставленні до інших людей особи. Він, як правило, сполучається зі словами люди, людина, родовими назвами особи: гуманні люди, гуманний приятель, гуманний командир. Широко вживані в українській літературній мові вислови, и яких прикметник гуманний поєднується з абстрактними поняттями, передаючи зміст "пройнятий турботою про благо людини": гуманне завдання, гуманна мета, гуманний напрям науково-технічної революції, гуманне суспільство.

Від іменників гуманізм, гуманіст утворюється прикметник гуманістичний, що також пов'язаний із турботою про благо, повагою до гідності людини, але не вживається для характеристики внутрішніх якостей людини. Неправильні вислови типу гуманістичний вчинок, гуманістичний керівник, де має вживатися прикметник гуманний. Гуманістичний частіше характеризує суспільно-політичну, ідеологічну сферу людської діяльності, масштабні соціальні явища. Звичайно цей прикметник сполучається з іменниками ідеал, ідея, зміст, місія, діяльність, культура.

Про суспільство, літературу загалом можна сказати, що вони гуманні, але про конкретний художній твір звичайно кажуть, що він гуманістичний. Усталеними і поширеними є вислови гуманістичний характер (пафос) літератури, гуманістичний фінал поеми, гуманістичні ідеї.

Гуманітарний — пов'язаний із суспільними науками, предметом дослідження яких є розвиток людського суспільства. До гуманітарних наук належать філософія, історія, філологія, право, мистецтвознавство, етнографія. У XIX ст. це значення ще не закріпилося за певною формою, тому в М. Драгоманова знаходимо вислів: спеціаліст гуманних наук. У сучасній літературній мові для характеристики сфери науки, освіти вживається тільки слово гуманітарний, і тому не можна казати викладання гуманістичних дисциплін, а тільки гуманітарних.

Специфічною ознакою сьогодення стала гуманітарна допомога і відповідне словосполучення. Тобто фіксуємо вживання слова гуманітарний у значенні: "пройнятий гуманізмом, піклуванням про добробут людей, повагою до людської гідності". Таке значення, очевидно, поширилося під впливом багатозначного англійського слова humanitarian, що об'єднує в своєму тлумаченні зміст 1) гуманний; 2) гуманістичний; 3) гуманітарний. Цікаво, що в англійській мові одне із значень згаданого слова — "філантроп", тобто "той, хто займається доброчинністю, допомогає нужденним". Саме від такого змісту — найкоротший шлях до слововживання гуманітарна допомога.

ДОМАГАТИСЯ — ДОБИВАТИСЯ — ДОСЯГАТИ

Перелічені дієслова називають волевиявлення людини, зусилля суспільства з метою одержання певного результату. Загальнолітера­турна норма з двох близьких за значенням синонімічних слів домагатися (пор. споріднене дієслово могти) і добиватися надає перевагу першому як стилістично нейтральному, однак багато важить усталена сполучуваність, пор.: домагатися прав, волі, домагатися поліпшення успішності учнів, але добиватися високих урожаїв, добиватися завершення будівництва, добиватися слова від когось і под.

Досягти активно сполучається з абстрактними словами, найменуваннями різноманітних понять типу культура (наука, галузь, торгівля і под.) досягла розвитку. Воно характеризує також діяльність окремої особи (осіб): учений досягнув поставленої мети, автор досягнув значної майстерності. Як правило, це дієслово виступає у формі доконаного виду, тобто вказує на завершений процес. Найчастіше воно сполучається зі словами мета, результат або їхніми синонімами. Добиватися, як правило, передбачає поєднання зі словами конкретної семантики. Стилістично це дієслово відзначається розмовністю. Напр., у контексті Кожна людина повинна знати тисячолітню історію і культуру своїх предків, їх мову. Як цього добитися? Образно кажучи, треба "занурити" людину в національне середовище, яке повинно бути для неї природним (з журн.) замість добитися варто було б використати дієслово досягти.

ЗБІГАТИСЯ — СПІВПАДАТИ

Слово співпадати не тільки часто звучить в усних стилях, на нього натрапляємо і в письмових текстах. Однак в українській літературній мові таке утворення вважається порушенням норми. Це калька з російського — совпадать. Йому в українській мові відповідає дієслово збігатися. Воно має такі відтінки значень: "відбуватися одночасно" — збігається з ювілеєм, події збіглися, "бути однаковим" — збігаються думки, погляди і под.; "мати той самий напрям, місцезнаходження" — кордони збігаються, напрямки збігаються.

Завдання 35. Уважно опрацюйте матеріали зі збірника "Культура слова" Інституту української мови НАН України. Складіть речення з поясненими словами та словосполученнями.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ — РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ

Ці іншомовні слова досить часто вживаються у мові сучасних засобів масової інформації, у книжних текстах, та й у розмові чуємо презентація книжки, презентація ліцею, презентація виставки і навіть презентація конференції. Ще донедавна модне іншомовне слово в Словнику української мови (в 11 томах) тлумачилося лише як фінансовий термін "пред'явлення до відшкодування, виплати грошового документа", пор. там само презентант — "пред'явник якогось грошового документа (векселя та ін.)". Обидва слова споріднені з латинським praesento "передаю, вручаю"; звідси й відоме презент — "подарунок", пор.: — Оце презент. А я, по правді кажучи, й не сподівався. — Знали, чим заманити, — книгами... —обняв Тарас господаря. (Вас. Шевчук).

Тим часом презентація набуло значення "урочисте пред­ставлення", "свято", "відкриття" і розширило свою сполучуваність з іменниковими назвами, позначаючи разом святкову подію, урочисте відкриття, представлення чого-небудь, напр., виставки, видання, книжки, збірки письменника, гімназії, клубу, вищої школи підприємців тощо. Через презентацію широко інформують про певне явище, подію, факт. Найчастіша сполучуваність: відбулася (відбудеться) презентація. Отож це слово не має зв'язку з презентувати —"дарувати", "підносити дари, подарунки", але виявляє зв'язок з репрезентувати — "представляти", репрезентація — "представництво". Вони споріднені з латинським reprezentatio — "наочне зображення".

Слова репрезентувати, репрезентант, репрезентантка були відомі в українській літературній мові XIX і початку XX століть. Знаходимо їх у творах М. Коцюбинського, О. Кобилянської, Г. Хоткевича, І. Франка, Б. Грінченка, М. Драгоманова, В. Еллана. Репрезентувати означає "виступати представником когось, чогось", "відбивати виразні особливості чогось", "виражати погляди когось", наприклад: Літературна мова, мова школи, церкви, уряду і письменства робиться справді репрезентанткою наиіональної єдності (І. Франко); Признай по щирості, Олексо, він є добрим репрезентантом своєї народності (О. Кобилянська).

Очевидно, під впливом поширених тепер презентацій плутають дієслова і замість репрезентувати (представляти) вживають часом презентувати, напр.: Творчість художника презентувала тогочасне образотворче мистецтво (з газети). Пор. правильне слововживання: збірка репрезентує українську книжку на міжнародній виставці; газета репрезентує інтереси дебютантів, гідно репрезентувати свою країну, виставлені полотна репрезентують сорокарічну творчу роботу митця. Частіше це дієслово вимагає після себе знахідного відмінка (кого? що?), але вживається також із давальним, подібно до дієслова представляти (кого -*- що, кому — чому). Напр.: Народ виділяє з-посеред себе здібніших людей, які репрезентують його іншим народам, світові (Р. Іваничук).

Отже, не плутаймо слова репрезентувати і презентувати.