Утворення і розвиток Української гетьманської держави Б.Хмельницького

На початку національно-визвольної війни постала проблема державно-політичного устрою України. Хмельницький рішуче і сміливо висуває власну програму розбудови Української козацької держави. У будівництві Української держави Б. Хмельницький геніально синтезував ідею старої княжої України-Руси з новою ідеєю козацької державності. Одночасно він врахував і практику ряду тогочасних європейських держав. Українська держава одержала назву "Військо Запорізьке". Межі території держави включали Київське, Брацяавське, Чернігівське, частину Волинського воєводств та Білої Русі. Основою держави була територія від Случа і Дністра — на Заході, і аж до Московського кордону — на сході. Найвищим органом влади вважалися загальнокозацькі збори. Фактично органом державної влади стала рада козацької старшини під головуванням гетьмана, яка вирішувала всі питання державної ваги. Головою виконавчої влади був гетьман, який очолював адміністрацію, військо, видавав універсали, вів дипломатичні переговори, скликав козацьку раду. Гетьманською резиденцією було м. Чигирин. При гетьмані діяв уряд- Генеральна канцелярія, до складу якої входили генеральні старшини, яких обирали на козацькій. В Україні склалася судова система. До її складу входили полкові суди, сотенні відносні. Найвищим представником судової влади був генеральний суддя. Вся "Держава Війська Запорізького" була поділена на полки, сотні, волості (16 полків та 272 сотні). Українська держава мала власні збройні сили: козацьке військо, основою якого були реєстрові козаки. У державі складалася власна фінансова система. Є відомості про карбування власних українських грошей. Були створені фінансові органи — Державний скарб Війська Запорозького. Існувала система мит і податків. Українська держава мала власну символіку: прапор малинового кольору та герб із зображенням козака з мушкетом. Ім’я Богдана Хмельницького стало відтоді відомим на весь світ. Він був першим українським політиком, котрий зумів не лише очолити і боротьбу за національну незалежність, а й об’єднати для досягнення цієї мети всі групи українського суспільства. Йому вдалося пом’якшити гостроту соціальних суперечностей і запобігти їх переростанню у громадянську війну. За Б. Хмельницького був в основному завершений процес формування Української держави — Війська Запорозького. Б. Хмельницький створив Українську козацьку республіку з яскраво вираженими демократичними рисами політичного устрою, що вигідно відрізняли її від феодальних монархій Європи.. Державотворчим зусиллям Б. Хмельницького заважала вкрай несприятлива для України міжнародна ситуація. Завдяки винятковим дипломатичним здібностям Б. Хмельницькому вдалося паралізувати дії польського уряду, спрямовані на створення антиукраїнської коаліції, утвердити престиж України на міжнародній арені — козацьку державу визнали 10 країн. Події Визвольної війни засвідчили блискучий полководницький талант Б.Хмельницького. Він став творцем однієї з найсильніших армій у тодішній Європі. Він не програв жодної з 12 великих битв, в яких брав особисту участь, завдавши Речі посполитій найважчих поразок за всю її історію.
Першу перемогу повстанці здобули 6 травня 1648 р. у битві під Жовтими Водами, де оточили й розгромили 6-тисячний Польський авангард. А 26 травня в урочищі Горохова Діброва (за 10 км від Корсуня) військо Б. Хмельницького вщент розбило основні сили противника. Коронні гетьмани М. Потоцький і М. Калиновський потрапили до козаків у полон і були видані кримському ханові.
Ці блискучі перемоги сприяли розгортанню повстання на всьому Правобережжі, а згодом і на Лівобережжі. Буквально за кілька місяців боротьби й жорстоких розправ Україну було очищено від польської шляхти, Протягом літа 1648 р. Польща сформувала 50-тисячне військо під командуванням магнатів Д, Заславського, М. Остророга та О. Конецпольського, і вже 23 вересня повстанці зустрілися з цим військом під Пилявцями й завдали йому нищівного удару. Перемога в Пилявецькій битві відкрила Б. Хмельницькому шлях до Західної України. У жовтні козацьке військо підійшло до Львова й оточило його. Але гетьман не став руйнувати місто. Взявши великий викуп, він вирушив до міцно укріпленого Замоета. 9 листопада до табору Б. Хмельницького прибули посли новообраного польського короля Яна Казимира й запропонували перемир’я. Гетьман погодився на переговори. спалахнула епідемія чуми, військо голодувало, та й союзники гетьмана — кримські татари -. не хотіли повного знищення Польщі і прагнули якнайшвидше закінчити похід. У лютому 1649 р. в Переяславі відбулися переговори гетьманської адміністрації з польськими комісарами, які зажадали поступок. Наприкінці червня головні козацькі сили й союзний їм загін татар на чолі з кримським ханом Іслам-Гіреєм III оточили польсько-шляхетську армію в м. Збаражі. На допомогу обложеним прийшов з Любліна король Ян Казимир II з 30-тисячним військом. Тоді Б. Хмельницький з головними силами виступив назустріч ворогові в напрямку Зборова. У дводенній битві поляки зазнали великих втрат; їм загрожувала повна поразка. І лише зрада кримського хана, який змусив Б. Хмельницького піти на переговори з Польщею, врятувала польське військо від загибелі. У Зборові сторонами було підписано договір, за яким Польща втрачала свій вплив на Правобережній і Лівобережній Україні, де почалася розбудова української держави. На початку 1651 р. польське військо віроломно вдерлося на Правобережну Україну. Спалахнула кривава битва під Берестечком, яка тривала майже два тижні. У ній взяли участь 150 тис. поляків, 100 тис. українських повстанців і 50 тис. татарських кіннотників. Татари у вирішальний момент битви залишили поле бою, захопивши Б. Хмельницького, який намагався їх зупинити. Тоді командування взяв на себе полковник І. Богун. Відбиваючи безперервні атаки противника, він вивів з оточення козацьке військо. Знесилені у Берестецькій битві, обидві сторони 18 вересня 1651 р. підписали у Білій Церкві мирний договір, за яким козацький реєстр скорочувався до 20 тис. чоловік, а козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством. Польські пани повернулися до своїх маєтків в Україні. Влітку 1652 р. Б. Хмельницький вирушив з військом до Молдавії для відновлення воєнного союзу 1650 р. Польський уряд, щоб не допустити цього, наказав коронному гетьманові М. Калиновському розбити козаків. Але в битві під Батогом польсько-шляхетське військо було розгромлене, загинула майже вся його командна верхівка разом з М. Калиновським. Молдавський господар В. Лупул поновив союз з Україною. Того ж року під час походу в Молдавію склав голову син Б. Хмельницького Тиміш.

Українсько-Московський договір. Березневі статті.

Козацька делегація привезла до Москви грамоту Б. Хмельницького до царя і проект договору /статей/, який містив 23 пункти. На думку українського історика і юриста А. Яковліва, в проекті “гарантувалася повнота внутрішньої автономії держави й усувалось будь-яке втручання влади московського царя у внутрішні справи України”. 21 березня було ратифіковано нову редакцію статей, в документі уже залишалось тільки 11 статей. Ці статті були підтверджені жалуваною грамотою царя від 27 березня 1654 р.

Остаточний текст українсько-московського договору було ухвалено у Москві в березні 1654 p., звідси і його назва — «Березневі статті» (їх оригінали не збереглися). На думку дослідників, ця угода за своїми формально-правовими ознаками нагадувала акт про встановлення відносин номінальної протекції, але за змістом найімовірніше передбачала створення під верховенством династії Романових конфедеративного союзу, спрямованого проти зовнішнього ворога, тобто проти Польщі: 1) Українська держава зберігала республіканську форму правління на чолі з гетьманом, який пожиттєво обирався на Козацькій раді; 2) незмінними залишалися адміністративно-територіальний устрій, суд і судочинство, фінансова система, незалежна внутрішня політика; 3) підтверджувалися права, вольності та привілеї української шляхти, духовенства та Війська Запорізького, реєстр якого становив 60 тис. чол.; 4) збір податків в Україні здійснювала українська скарбниця під контролем призначених царем чиновників; певна частина зібраної суми як данина мала передаватися до московської казни; 5) зовнішньополітична діяльність Української держави обмежувалася забороною зносин гетьмана з польським королем та турецьким султаном; 6) Москва діставала право мати у Києві свого воєводу разом із невеликою залогою; 7) Московська держава зобов'язувалася надати Україні допомогу у війні проти Польщі тощо.