Утворення і розвиток Київської Русі у 10-11ст.

Київська Русь виникає на рубежі VIII-IX ст. внаслідок тривалого процесу економічної, політичної та етнокультурної консолідації східнослов'янських племінних князівств і у різних формах існуэ до середини XIII ст. Київська Русь займала територію Східної Європи від Балтійського моря на півночі до Чорного моря на півдні, від Сяну на Заході до Волги та Оки на сході. У історії Київської Русі можна виділити три послідовних періоди: Період становлення та еволюції державних структур (кін. VII - X ст.) Період найбільшого піднесення і розвитку К.Р. (кін. X - XI ст.) Період політичної роздробленості К.Р. (кін. XI - сер. XIII ст.) Провідне місце в економіці Київської Русі посідало сільське господарство. Давньоукраїнські землероби використовували досконалі знаряддя праці: плуг, борони, заступи, коси, серпи. Значного розвитку досягло скотарство. Зберігали своє значення мисливство, рибальство, бортництво. Початкове в Київській Русі переважало землеволодіння вільних общинників. З кін. XI ст. формується і зростає князівське землеволодіння - вотчини. Через територію Київської Русі проходили торгівельні шляхи, що з'єднували Русь із Скандінавією і країнами чорноморського басейну. В Київській Русі розпочато карбування монет - срібників і златників. Праці сучасних істориків доводять, що Київська Русь була давньоукраїнською державою. Український етнос формувався на території Київської, Древлянської, Чернігівської, Переяславської, Галицької і Волинської земель. За цими землями закріпилася назва “ Україна”. Київська Русь була поліетнічною державою, поруч зі слов'янами на її території проживали понад 20 народів: печеніги, половці, торки, ятвяги; чудь, весь, меря. У містах Київської Русі існували колонії німців, поляків, євреїв, вірмен, готів, варягів. Високого рівня досягла культура Київської Русі. Ще до IX ст. місцеве населення користувалося абеткою із 27 літер. Прекрасними зразками писемності на Русі є Остромирове Євангеліє, Ізборники Святослава.У роки правління Володимира Святославича у Києві, Новгороді та інших містах засновано перші школи. У 1086 р. онука Ярослава Мудрого Анна Всеволодівна заснувала у Києві при Андріївському монастирі жіночу школу. При Софії Київській Ярослав Мудрий створив першу бібліотеку. У Києві було укладено перший літописний звід 1037-39 рр., тут редагувалась “ Повість минулих літ”. До визначних літературних пам'яток належать “ Слово про закон і благодать ” Іларіона, “ Повчання ” Мономаха. В XI ст. на Русі засновано перші лікарні. Одне з провідних місць у мистецтві Київської Русі належить архітектурі. До визначних пам'яток церковного будівництва належала Десятинна церква (Спаський собор у Чернігові, Софійські собори. Культура Київської Русі заклала підвалини до наступного розвитку культури українського народу.

6)Київська Русь за Ярослава Мудрого і Володимира Великого
Київська Русь за Володимира Великого (980-1015 рр.)

Князювання Володимира стало початком періоду розквіту Київської Русі.

Продовжуючи політику своїх попередників по об'єднанню навколо Києва слов'янських земель, Володимир у 981-993 рр. підкорив вятичів і хорватів, а також литовське плем'я ятвягів. Саме в цей час остаточно визначилися і закріпилися кордони Русі,яка стала найбільшою країною тогочасної Європи.Була вирішена одна з найважливіших задач того часу: забезпечення захисту руських земель від набігів численних печенізьких племен. Для цього по ріках був споруджений ряд фортець. В зовнішній політиці метою Володимира було зміцнення південних і східних кордонів Русі, на яких проходила постійна боротьба з кочівниками. Володимир закріплював політичні союзи за допомогою династичних шлюбів. Сина Святополка він оженив на доньці польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав став зятем шведського короля Олафа Скотконунга. Численні шлюби самого Володимира також носили династичний характер.

Велике політичне значення мало також офіційне прийняття християнства як державної релігії. Після хрещення Русі розширилися її відносини з Візантією і Священною Римською імперією, з якою у 1013 р. було укладено дипломатичний договір.

При правлінні Володимира відбулося зміцнення держави. У результаті земельної реформи всі найбільші феодальні володіння Русі і усі вищі ступні феодальної ієрархії зосередилися в руках одного князівського роду - Рюриковичів.

Ще одною реформою Володимира стало впровадження зводу законів усного звичаєвого права, названого літописцем «Уставом земельним», який згодом став основою першої на Русі писаної збірки юридичних норм «Правди Ярослава»

Усе вільне населення Київської Русі звалося «люди».,тому збір данини - «полюддя». Основна маса сільського населення називалася «смердами». Вони могли жити як у сільських громадах, що несли повинності на користь держави, так і у вотчинах.

Селяни не були власниками землі, а були її користувачами- це особиста залежність селянина від феодала, ступінь якої могла бути різною - від виплати натуральної або грошової ренти (оброку) до панщини.

Одним зі шляхів закріпачення вільного населення було закупництво. Селяни, що розорилися або зубожіли, брали у феодалів у борг «купу» - частину врожаю, худобу, гроші. Звідси назва цієї категорії— закупи. Закуп повинен був працювати на феодала-кредитора і підкорятися йому, поки не поверне борг. У князівській і боярській вотчині були раби, яких називали «холопами», або «челяддю».

В останні роки правління Володимира загострилися його відносини із синами - Святополком і Ярославом. Під час підготовки до військового походу на Новгород проти Ярослава, Володимир помер.

Піднесення Київської держави за Ярослава Мудрого.

Після смерті Володимира його старший син Святополк захопив великий київський стіл. Він почав жорстоку боротьбу проти братів, наміряючись знищити всіх можливих конкурентів у боротьбі за владу. У 1019 р. Києвом заволодів Ярослав. Однак влада його над руськими землями була не повною, оскільки вже в 1024 р. він поніс поразку в битві під містом Лиственом від свого брата, чернігівського князя Мстислава.Після цього Русь була розділена між двома князями по Дніпру — Правобережжя з центром у Києві управлялося Ярославом, а Лівобережжя з центром у Чернігові - Мстиславом. Брати спільно вирішували основні державні питання, що торкалися всієї Русі, спільно здійснювали військові походи. Тільки після смерті Мстислава в 1036 р. Ярослав зміг об'єднати у своїх руках обидва князівства.

При Ярославі (1019-1054 р.) Київська Русь досягла свого найбільшого розквіту. Значну увагу Ярослав приділяв охороні кордонів держави. Ще в 1030-1031 р. він у союзі з Мстиславом відвоював Червенські землі, забезпечив безпеку південних рубежів Русі, звівши з боку степу укріплену оборонну лінію -багатосоткілометрові вали з укріпленими фортецями. У 1036 р. Ярослав здобув вирішальну перемогу над печенігами, після чого останні змушені були відкочувати за Дунай. На честь перемоги над печенігами був побудований собор святої Софії -перлина давньоруської архітектури.

В зовнішньополітичній діяльності Ярослав продовжив лінію Володимира Святославича на зміцнення міжнародного становища Русі, Важливе місце при цьому приділялося так званій «сімейній дипломатії».Сам Ярослав був одружений на доньці шведського короля Інгігерді, його сини Всеволод - на доньці візантійського імператора Костянтина IX Мономаха, Ізяслав - на сестрі польського князя Казимира, Святослав - на онучці німецького імператора Генріха II. Три доньки Ярослава стали дружинами європейських королів: Анна - французького Генріха І, Анастасія -угорського Андрія, а Єлизавета - норвезького Гаральда Сміливого. Така масштабність династичних союзів зробила Ярослава впливовим європейським політиком. У період князювання Ярослава активізувалися процеси перетворення ранньофеодальної держави у феодальну. Продовжуючи лінію Володимира на активну християнизацію Русі, Ярослав не тільки зводив численні монастирі і храми, але і вперше вивів російську православну церкву з-під впливу Візантії. У 1051 р. князь самостійно призначив її главою митрополита Іларіона без повідомлення про це константинопольського патріарха.