Класифікація моделей управління запасами

Таке поняття як модель процесу є фундаментальним при побудові будь-яких формалізованих теорій. У даному випадку модель – це відтворення характеру реальної економічної, промислової або торгівельної операції. Експериментуючи з моделлю, нерідко можна знайти шляхи удосконалення операції.

Будь-яка модель управління запасами у кінцевому підсумку повинна дати відповідь на два питання:

Ø яку кількість продукції замовляти ?

Ø коли замовляти ?

Відповідь на перше питання дається за допомогою поняття розмір замовлення (замовлення), тобто кількості ресурсів, яку необхідно поставляти для поповнення запасів. Відповідь на друге питання пов’язана з поняттям точки замовлення, тобто критичного рівня запасів, при якому слід подавати замовлення на поставку чергової партії ресурсу.

Відповіді можуть бути одержані на кожне питання окремо (як у випадку моделі з фіксованим розміром замовлення) або одночасно на обидва питання (як у випадку моделі з двома рівнями або моделі з декількома точками замовлення). Відповіді, виражені через розмір замовлення q (відповідь на перше питання) і через точку замовлення  (відповідь на друге питання ), можуть приймати наступну форму:

Ø постійна, постійна (політика фіксованого розміру замовлення);

Ø постійна, змінна (регулярне поповнення запасів при фіксованому розмірі замовлення);

Ø змінна, постійна (політика постійного рівня);

Ø змінна, змінна (політика постійного рівня запасів).

Хоча кількість можливих форм невелика і вони прості, різні моделі дають різні правила кількісної оцінки q і , що ґрунтуються на різних припущеннях відносно витрат, попиту і умов протікання процесу.

Існує велика кількість моделей управління запасами, у кожній із яких q і  мають одну із вказаних чотирьох основних форм. Найпростіші моделі управління запасами класифікуються за двома ознаками – способу визначення моменту замовлення і обсягу замовлення. Їх можна визначити наступним чином:

Ø модель з фіксованим розміром замовлення

Ø стратегія постійного рівня запасів (R);

Стратегія двох рівнів , яка називається також стратегією.

Різноманітність реальних ситуацій викликала необхідність розгляду великої кількості варіантів цих моделей і їх практичне використання без упорядкування у рамках єдиної класифікації неможливе. Існує велика кількість інших моделей управління запасами, включаючи варіанти основних трьох моделей, які також знаходять широке застосування на практиці:

Ø модель з декількома точками замовлення;

Ø модель з неперервним контролем рівня запасів;

Ø модель з фіксованими моментами перевірки стану запасів;

Ø модель, у якій замовлення визначається розміром партії;

Ø модель із знижками цін.

Деякі моделі тісно пов’язані з математичними методами і можуть приймати різну форму. Так в залежності від характеру q і  теорія управління запасами приводить до різних моделей. У числі інших моделей є наступні:

Ø багатопродуктові моделі;

Ø моделі масового обслуговування;

Ø моделі лінійного програмування;

Ø моделі динамічного програмування.

Розглянемо найпростішу модель управління запасами. Нехай функції А(t), B(t) і R(t) виражають відповідно поповнення запасів, їх витрачання і попит на продукт, що запасається, за проміжок часу [0, t].

У моделях управління запасами звичайно використовуються похідні цих функцій за часом a(t), b(t), r(t), які називаються відповідно інтенсивностями поповнення, витрачання і попиту. У залежності від властивостей функцій інтенсивностей a(t), b(t), r(t)моделі управління запасами класифікуються у такий спосіб  

Ø якщо функції інтенсивностей не є випадковими, то модель управління запасами називається детермінованою

Ø якщо, хоча б одна із них носить випадковий характер – модель управління запасами називається стохастичною.

Якщо всі параметри моделі не змінюються в часі, вона називається статичною, в іншому випадку – динамічною. Статичні моделі використовуються, коли приймається разове рішення про рівень запасів на визначений період, а динамічні – у випадку прийняття послідовних рішень щодо рівня запасу або періодичності його поповнення, а також коригування прийнятих рішень з урахуванням змін, що відбулися у попередні періоди.

Крім того, моделі управління запасами можуть допускати дефіцит запасів або бути бездефіцитними.