Методи збирання первинної соціологічної інформації

Н.Дж.Смелзер визначає соціологічні методи збирання соціологічної інформації як правила та процедури, за допомогою яких встановлюється зв’язок між фактами, гіпотезами та теоріями. Для збирання первинної інформації використовують різні методи, що випливають із програми дослідження. Виділяють чотири основні методи збирання інформації: спостереження, експеримент, аналіз документів та опитування.

Спостереження

Спостереження – найпростіший метод збирання інформації. Воно широко використовується як у технічних і природничих, так і в суспільних науках. Першими соціальними науками, у яких використовувались спостереження, були антропологія, етнографія, соціальна статистика. Широко воно почало використовуватися вченими-соціологами в XX ст. В.Уайт, наприклад, три з половиною роки прожив серед американських емігрантів, досліджуючи причини виникнення докласових груп молоді. Протягом року мандрував з волоцюгами, спостерігаючи за їх життям, Н.Андерсон. М.Омон після закінчення філософського факультету влаштувалася на завод і дев’ять років працювала та проживала з робітницями, досліджуючи їх спосіб життя.

Спостереження – це спеціально організоване, цілеспрямоване, безпосереднє фіксування дослідником подій суспільного життя та умов; у яких воно здійснюється. Використовується для отримання попереднього матеріалу та ілюстративних даних.

Спостерігати можна в різних умовах – природних і експериментальних. Спостерігач може перебувати як у групі, котру досліджує, так і знаходитися осторонь. Його дослідницька діяльність може бути відома досліджуваним, але вони можуть і не знати, що за ними спостерігають. Залежно від умов спостереження та положення спостерігача в ньому розрізняють включене та невключене спостереження, систематичне і випадкове, польове і лабораторне, контрольоване і неконтрольоване, відкрите та інкогніто. Класифікацію спостережень подано далі.

Спостереження має певні переваги та недоліки, які можна проаналізувати за допомогою таблиці,що подана далі.

Особливості спостереження

Переваги	Недоліки
1. Інформація, що фіксується в ході спостереження, реєструється дослідником незалежно від суб’єктивних бажань сторонніх осіб, а її характер і зміст визначається метою і завданням дослідження.	1. Соціолог як член суспіль-ства зазнає всіх впливів і змін, яких зазнає суспільство. Це накладає відбиток на сприй-няття дослідником соціальної дійсності, на інтерпретацію спостережуваних ним явищ (світогляд, емоційність соціолога).
2. Спостереження дозволяє фіксувати подію в момент її звершення.	2. Складність повторного спостереження, обмеженість у часі всіх спостережуваних фактів.
3. За допомогою спостере-ження можна реєструвати об’єктивні соціальні факти, а не тільки факти свідомості. Якщо різні опитування виявляють характерні думки людей про ту чи іншу подію, то шляхом спостереження фіксується сама подія.	3. Не всі соціальні факти підлягають спостереженню. Якщо вони є об’єктом вивчення, вони можуть змінювати характер своїх дій, підлаштовуючись під те, що, на їх думку, хотілося б побачити спостерігачу.

 

Процедура соціологічного спостереження складається а двох основних елементів:

1. Відбір одиниць спостереження, визначення об’єкта спостереження. Ним можуть бути окремі люди, різні групи, колективи та спільність людей у різних ситуаціях. Предметом спостереження можуть бути ті чи інші акти поведінки цих об’єктів. Безпосередньо фіксуватися можуть мовні акти, їх зміст („про що говориться”), послідовність і характер дій, емоцій.

2. Фіксація спостережень („як спостерігати”). Вибір способів фіксації повною мірою зв’язаний з тим, які одиниці відібрані для спостереження. Реєстрація може здійснюватися за допомогою спеціально розроблених карток. Варіанти документів, що фіксують результати спостереження за виступами на зборах, подані нижче. Для фіксації результатів можливе використання щоденників спостереження, складання протоколів спостереження, припустиме використання техніки (диктофони, відеомагнітофони).

Перед тим, як почати безпосереднє дослідження, необхідно:

а) докладно ознайомитись з об’єктом спостереження;

б) уважно продивитись усі пункти, що вміщені в картці спостереження;

в) усі питання, що виникли у зв’язку з цим, потрібно негайно вирішити з особою, яка відповідає за проведення дослідження;

г) провести кілька пробних спостережень з метою відпрацювання вимірювальних процедур.

Спостереження необхідно вести суворо за тими одиницями спостереження, які вказані в картці. Результати спостереження повинні бути зафіксовані знаком (наприклад, „+”) у відповідних графах і стовпцях картки. Порядок фіксації результатів має здійснюватись у тій послідовності, яка задана порядком пунктів у картці.

Експеримент

Експеримент єодним із найскладніших соціологічних методів. Однак це один із давніх та ефективних методів, що використовується як у природничих, так і в суспільних науках. Добре відомі соціальні експерименти, які проводились у минулому: Р.Оуен щодо створення комун в Англії та Північній Америці, педагоги Я.Коменський та А.Макаренко, підприємці Ф.Тейлор і Г.Форд та інші. Уже до кінця XIX ст. основні принципи дослідницького експерименту, сформульовані природознавцями та психологами, почали застосовуватись і в соціології.

Експеримент завжди пов’язаний із спостереженням, про яке ми вже говорили, однак він не тотожний останньому, оскільки в ході експерименту соціолог не просто спостерігає явище, а фактично відтворює його в специфічних запрограмованих умовах.

Що ж являв собою експеримент, у чому його визначальні особливості? Сутність експерименту визначається по-різному. Наприклад, деякі вчені трактують експеримент як дослідження об’єкта, у процесі якого ми створюємо умови (або вишукуємо і групуємо наявні), необхідні та достатні для виявлення і вимірювання зв’язку явищ, у яких ми зацікавлені. Інші науковці розглядають експеримент, як спосіб отримання інформації про кількісні та якісні зміни показників діяльності та поведінки об’єкта в результаті впливу на нього контрольованих та керованих факторів. У будь-якому випадку, яким би чином не визначалась сутність експерименту, його основними ознаками звичайно називаються:

· утручання в об’єктивну дійсність (за Смелзером – штучне моделювання умов;

· уведення відносно ізольованого експериментального фактора;

· контроль за суттєвими детермінуючими факторами (саме створення контрольованої ситуації є відмінною ознакою експерименту);

· вимірювання змін залежних змінних та однозначне зведення до впливу експериментального фактора.

Коротко можна сказати, що експеримент полягає в тому, щоб вибирати експериментальну групу, впливати на неї певними факторами і простежувати напрям, величину та сталість зміни характеристик, які цікавлять дослідника.

Застосування експерименту під час вивчення соціальних явищ пов’язане з певними обмеженнями та складнощами, це, передусім, складність самих явищ; те, що експеримент безпосередньо торкається інтересів людей, може порушити нормальний ритм їх життя, звички. Він має і деякі моральні обмеження. Однак його застосування в сучасних умовах стає все частішим. Експеримент використовується тоді, коли потрібно виявити реакції людей на ті чи інші фактори, визначити значущість тих чи інших нових явищ, змоделювати можливі шляхи розвитку того чи іншого соціального явища і т.п. Та в будь-якому випадку, під час організації та проведення експерименту потрібно враховувати те, що експериментально можуть бути вивчені, по-перше, тільки ті об’єкти, керування якими не призведе до порушення функціонування даної системи (тобто системи діяльності та поведінки людей), по-друге, ті об’єкти, що в разі негативних результатів дадуть мінімум утрат.

Соціальний експеримент може здійснюватись у різних формах. Далі в таблиці подано структуру і типи експерименту за чотирма основними критеріями, що використовуються для класифікації даного методу в сучасній соціології.

У літературі можна зустріти й класифікації за деякими іншими ознаками. Зокрема, за сферою використання виділяють економічний, соціологічний, педагогічний, соціально-психологічний та інші експерименти.

Звичайно, до експерименту пред’являються такі вимоги:

· застосування експерименту повинно сприяти збільшенню знань;

· заплановані умови експерименту, його структура не повинні порушувати основних принципів досліджуваного об’єкта;

· експеримент має бути керованим.

Приступаючи до організації дослідження, яке проводиться з використанням експерименту, необхідно сформулювати проблему дослідження, визначити його мету і завдання, з’ясувати експериментальний об’єкт (групу людей, яких поставили в експериментальні умови – наприклад, групу студентів, шкільний клас або бригаду робітників). Потім потрібно визначити експериментальний фактор, тобто умови або систему умов, ознак, які вводяться соціологом як „незалежна змінна”, (наприклад, ігрова форма проведення занять під час навчання), вплив форми занять на знання студентів, певні стилі керівництва під час виявлення їх впливу на продуктивність праці, соціально-психологічний клімат у колективі.

Завершуючи підготовчий етап, доцільно розробити план експериментальної ситуації, відповідно до програми дослідження, а також визначити способи контролю за експериментом і методи фіксації результатів. Лише після цього проводиться експеримент, результати якого потім аналізуються та оцінюються.

Аналіз документів

Аналіз документів – один з основних та найдавніших методів наукового дослідження. На думку деяких учених, він застосовується вже близько 300 років, а як метод соціологічного дослідження – з початку XIX ст. Класичним прикладом використання цього методу в соціології є дослідження У.Томаса і Ф.Знанецького „Польський селянин у Польщі і Америці” (1916–1921). Ними проаналізовані 764 листи, автобіографія В.Вижинського на 300 сторінках, документи церковних архівів і благодійних товариств, емігрантські газети. Вважається, що з цієї роботи веде початок сучасна емпірична соціологія.

Документ – це предмет, призначений для передання та збереження інформації. Класифікація документів подана далі в таблиці.

Аналіз документів – це метод збирання первинних даних, під час якого документи використовуються як головне джерело інформації.

Традиційний (класичний, якісний) метод аналізу документів являє собою інтерпретацію відомостей, що є в документі, тобто це метод змістового аналізу інформації, яка вміщена в документі, котрий вивчається. Він дає можливість відповісти на запитання: про що йдеться в документі, які обставини його появи; у чому полягає різниця між фактичним станом речей і змістом документа (істина, помилка чи неправда
в ньому міститься); який рівень компетенції автора та ін.

Головним недоліком якісного аналізу є можливість суб’єктивної інтерпретації матеріалу, неможливість дати кількісну характеристику об’єкта та предмета дослідження. Цих недоліків не має інший метод – формалізований.

Формалізований аналіз (метод контент-аналізу) є методом кількісного аналізу документів, що здійснюється через підрахунок смислових одиниць, що подані в масиві інформації. Його основними перевагами є, насамперед, те, що він дає можливість уникнути суб’єктивізму, тобто впливу дослідника на об’єкт, який вивчається; забезпечує порівняно високий ступінь надійності отриманої інформації та дозволяє досліджувати проблеми у розвитку, шляхом вивчення документів різних років. Складність і громіздкість проведення дослідження методом контент-аналізу певною мірою може бути усунена за рахунок використання ЕОМ.

Яким чином проводиться контент-аналіз документів? Насамперед, необхідно визначити смислові одиниці контент-аналізу. Ними можуть бути:

· поняття, виражене словом, сполученням слів;

· тема, виражена в смислових образах;

· імена людей, географічні назви тощо;

· події, випадки, факти.

Під час проведення контент-аналізу визначається одиниця рахунку:

· кількість рядків, зразків, статей тощо, присвячених даному питанню, частота згадування тем;

· наявність (або відсутність) даної ознаки в одиниці контексту;

· фіксація кожної появи будь-якої ознаки даної характеристики.

Для проведення контент-аналізу, звичайно, розробляють спеціальний інструментарій. Це може бути спеціальна кодувальна матриця, у якій один стовпчик означає окремий документ (1, 2,...), а рядок – ті чи інші смислові одиниці. Крім того, можливе використання бланку кодування, який вміщує одиниці аналізу і всіма елементами проблемної ситуації встановлює однозначну відповідність між текстом (його змістом) і кодами, над якими проводяться обчислювальні операції.

Опитування

Опитування є найпоширенішим методом збирання соціологічної інформації. З його допомогою можна вивчити практично всі проблеми. Цей метод легко підлягає кількісній обробці, дає можливість використовувати обчислювальну техніку.

Опитування – це збирання первинної інформації методом звернення із запитанням до певних груп людей. Існують кілька різновидів опитування: анкетування, інтерв’ю, тестування, соціометричне опитування, метод експертного оцінювання.

Специфічною формою є експертне опитування (метод експертного оцінювання). Експерти – це люди, компетентні в галузі дослідження, яке проводиться, їх відбір здійснюється різними шляхами: на основі самооцінки, тестування, оцінювання експертів іншими людьми. Експертне опитування може бути анонімним (у цьому випадку звичайно використовується анкетування) або неанонімним (у цьому випадку можна використовувати як анкетування, так і інтерв’ювання).

Анкетування – це процес збирання первинної інформації шляхом опитування людей з використанням певної схеми – анкети. Існує велика кількість різноманітних форм проведення анкетування, видів і типів анкет.

 

Анкета – спеціальний опитувальний лист, що самостійно заповнюють опитувані згідно з указаними в ньому правилами. Звичайно, в анкеті виділяють кілька основних частин: у вступній частині опитувані знайомляться з умовами опитування, метою та завданням дослідження, отримують інформацію про те, як заповнювати анкети. У разі необхідності тут же вказується спосіб повернення анкети. Вступ значною мірою визначає настрій і ставлення опитуваних до дослідження, орієнтує їх на правдиві та відверті відповіді.

Іншою важливою складовою частиною анкети є так звана паспортичка: запитання, що дають можливість з’ясувати соціально-демографічні характеристики опитуваних. Може бути розміщена або на початку анкети, або в кінці. На практиці використовується і те, й інше. Як правило, перелік запитань містить інформацію про вік, стать, освіту, партійність, сімейний стан і т.п.

У головній частині анкети подані основні та допоміжні запитання (контактні, для зняття психологічного навантаження, запитання-фільтри), кількість яких може бути різною. Але практика показує, що найоптимальнішою є така кількість питань, на які опитувані зможуть дати відповіді протягом приблизно 30-40 хвилин. Класифікація питань анкети подана в таблиці далі.

 

 

Важливе місце в анкеті відводиться інструктивним вказівкам щодо техніки її заповнення; вони адресовані опитуваним і розміщені безпосередньо в тексті анкети або на її полях (скільки варіантів відзначити, як заповняти запитання-таблицю – по рядках чи по стовпчиках тощо). Щоб підготувати опитуваних до переходу від однієї теми до іншої, використовують буферні запитання або преамбули до питань.

Інтерв ’ ю – спеціально організована розмова, яка проводиться за заздалегідь розробленими питаннями, передбаченими програмою дослідження. Цей метод досить широко застосовується в сучасній українській соціології, оскільки має цілий ряд переваг порівняно з іншими методами.

Серед них: а) можливість отримувати глибоку інформацію з різноманітних питань за допомогою спрямованого вибору респондентів; б) можливість коригування та варіювання запитань для надання опитуванню потрібного спрямування, забезпечення більшої повноти інформації; в) можливість спостереження за психологічними реакціями опитуваних, їх сприйманням питань і проблем; г) можливість уникнути складної техніки обробки, яка зумовлена тим, що інтерв’ю, як правило, проводиться з меншою кількістю опитуваних, ніж, наприклад, анкетування.

У той же час проведення інтерв’ю потребує великих витрат часу, не дає можливості дотриматись анонімності, підвищує вимоги до соціолога щодо його вміння контактувати з респондентом, який бере участь в інтерв’ю.

Інтерв’ю класифікують за різними ознаками. Найпоширенішою формою є стандартизоване інтерв’ю. Воно провадиться за суворо регламентованим планом з допомогою питальника, який нагадує звичайну анкету. Питальник включає в себе короткі, сформульовані в розмовному стилі питання, розраховані на розмову, а не читання. Можна використовувати ті самі типи питань, що і при складанні анкети.

Тестування – метод вивчення й вимірювання властивостей та якостей особистості, що не підлягають прямому, безпосередньому спостереженню. Соціологічний тест являє собою, як правило, систему спеціально підібраних тверджень (висловлювань) або запитань, що дають можливість отримати інформацію про ознаки та властивості, які цікавлять дослідника, в соціології використовуються і деякі психологічні тести для вимірювання властивостей певних груп людей (їх розумових, професійних, інтелектуальних і творчих здібностей, рис характеру тощо).

Соціологічне дослідження з використанням тестів характеризується такими особливостями: усі опитувані відповідають на одні й ті самі питання, які не пояснюються і не коментуються соціологом, тому до кожного тесту має бути додана проста і зрозуміла інструкція щодо його заповнення; застосовується заздалегідь розроблена система оцінювання результатів; опитування різних груп респондентів бажано проводити в один і той же час і в схожих умовах.

Соціометричне опитування – один із специфічних методів збирання соціологічної інформації, який використовується для дослідження малих груп і взаємовідносин у них. Уперше був використаний Я.Морено – американським ученим, який розробив спеціальну методологію соціометричних досліджень і цілий ряд вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації.

Соціометрія – метод вивчення малих груп, колективів та організацій за допомогою опису міжособових відносин між їх членами. Соціометричне опитування можна проводити в групах, члени яких мають досвід спілкування не менше 6 місяців, тобто протягом часу, необхідного для досягнення „спрацьованості” групи. Розмір досліджуваної групи не повинен бути великим, оскільки збільшення кількості опитуваних надзвичайно ускладнює дослідження.

Під час підготовки до використання цього методу необхідно визначити соціометричні критерії, які були б однозначно сприйняті та зрозумілі членами досліджуваної групи. Вони бувають різного виду: виробничі („Кого б ви обрали напарником...?”); невиробничі („З ким би ви пішли в кіно?”); соціальні („З ким би ви хотіли працювати в одній громадській організації?”); прогностичні („Як ви думаєте, хто з членів студентської групи обере вас лідераом групи?”).

Можуть бути використані й інші типи соціометричних критеріїв – прямі та опосередковані, позитивні та негативні, подвійні та одинарні і т.д.

У соціометричних критеріях повинна бути передбачена можливість: а) вибору (бажання індивіда бути співробітником іншого індивіда, разом відпочивати, займатися громадською діяльністю тощо); б ) випускання – залишення одним індивідом іншого без уваги; в) відхилення – негативний вибір – висловлення індивідом небажання разом з іншими працювати або відпочивати.

Обробка інформації, зібраної цим методом, проводиться здебільшого за допомогою так званої соціоматриці, яка компактно подає інформацію та спрощену математичну обробку зібраних даних. Подаємо зразок такої соціоматриці:

 

Хто обирає	Кого обирають	Окремі голоси	Усього
					+	-
	+	-	+		+
	+	+	+
	+	+	+
	-	-	-	-		-
	-	-	+	+
Сума голосів (+/-)							-
				-	-
Усього

 

У горизонтальних рядках записуються прізвища тих, хто обирав, у вертикальних − кого обирають. Кількість рядків відповідає кількості членів колективу. Знаком „ + ” позначається позитивний вибір, знаком „−” – негативний вибір, знаком „ 0 ” – байдуже ставлення до члена групи.

Для аналізу отриманих даних будують соціограми – графічне зображення взаємовідносин у колективі, що встановлюються на основі вибору, підраховують соціометричні індекси (коефіцієнти), які являють собою кількість виборів будь-якого виду, поділену на загальну можливість виборів даного типу. Індекси підраховують як для кожного члена колективу або групи, так і для колективу в цілому (персональні та групові критерії).

Слабким місцем соціометрії можна вважати те, що з її допомогою фіксуються не об’єктивні відносини, а їх відображення у свідомості людей. Вона не може бути застосована на великих об’єктах, для вивчення великих соціальних груп. Оскільки взаємовідносини між людьми – це річ дуже тонка, необхідно забезпечувати таємницю відповідей, а для цього потрібно, щоб дослідження проводилося сторонніми людьми. Виникають і етичні проблеми: без згоди досліджуваних неприпустимо використовувати результати, що їх безпосередньо стосуються.

Завершуючи аналіз основних методів соціологічного дослідження, необхідно підкреслити, що, оскільки кожний із методів мав не тільки певні переваги, а й свої недоліки, краще за все використовувати паралельно кілька методів збирання даних, що дозволить отримувати більш точну і надійну інформацію.

Контрольні питання

1. Які методи соціологічного дослідження ви знаєте?

2. У чому полягають особливості спостереження як методу збирання інформації?

3. Які види спостереження використовують сучасні соціологи?

4. У чому сутність експерименту як методу збирання соціологічної інформації?

5. Які основні вимоги ставляться до експерименту? Коли не варто застосовувати експеримент?

6. Що таке документ? Які бувають документи?

7. У чому особливість аналізу документів?

8. Поясніть сутність традиційного методу аналізу документів.

9. Що таке контент-аналіз? Яким чином він проводиться? Як слід відбирати документи для дослідження?

10. У чому полягає сутність опитування? Які бувають види опитування?

11. Що собою являє анкетування? У чому його переваги та недоліки?

12. Яку структуру має анкета? Які типи запитань використовуються в анкеті?

13. У чому особливість інтерв’ю, тестування, соціометричного опитування? Коли доречно звертатися до них?

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Спостереження є найпростішим методом збирання інформації. Воно широко використовується і в інших науках. У чому полягає специфіка спостереження в соціології порівняно з технічними або природничими науками?

2. Для отримання якої інформації краще використовувати спостереження? Експеримент? Аналіз документів? Опитування?

3. Чим спостереження як метод соціологічного дослідження відрізняється від методу експерименту? З якими труднощами пов’язане застосування експерименту під час вивчення соціальних явищ?

4. Чим відрізняються один від одного два основних методи аналізу документів: традиційний та контент-аналіз? У яких випадках краще застосовувати один, а в яких випадках – інший?

5. Що може бути одиницею контент-аналізу, що – одиницею рахунку? Наведіть приклади, використовуючи будь-які газети чи журнали для проведення контент-аналізу.

6. З чим пов’язана популярність методу опитування? Яке це має значення для соціології?

7. Чим відрізняються різні методи опитування: анкетування, інтерв’ю, тестування, соціометричне опитування та метод експертного оцінювання?

8. Як називається частина анкети, у якій є запитання про вік, стать, освіту та ін,? Де, на ваш погляд, краще розміщувати ці відомості: на початку анкети, у кінцевій частині чи в іншому місці?

9. Проаналізуйте анкети, що використовувалися у вашому інституті, знайдіть приклади різних типів питань: відкритих і закритих, прямих і опосередкованих, альтернативних, сформулюйте кілька своїх прикладів цих питань.

10. Для чого застосовується соціометричне опитування? Як воно проводиться? Наведіть приклади соціометричних критеріїв. Що таке соціометричні індекси, якими вони бувають?

11. Підготуйте картку спостереження для вивчення поведінки студентів вашої групи на одному з практичних занять. Проведіть спостереження, проаналізуйте отримані дані, зробіть висновки.

12. Розробіть анкету чи питальник для проведення дослідження на тему, яку ви обрали на попередньому занятті, опитайте за їх допомогою своїх товаришів.

13. Підготуйте тести для проведення дослідження на задану чи обрану тему. Спробуйте спочатку на собі, потім використайте для опитування своїх товаришів.

14. Під час проходження навчальної чи виробничої практики проведіть вивчення міжособових взаємовідносин у колективі, де ви будете працювати, із застосуванням соціометричного методу. Для цього можна взяти виробничий критерій: („Кого б ви обрали напарником при виконанні негайної роботи?”).