Професійні групи як об’єкт вивчення соціології

Різний зміст праці, тобто багатоманітність тих конкретних опе­рацій, які здійснюються в трудовому процесі, приводить до виникнен­ня та існування в суспільстві багатьох професій і спеціальностей. За підрахунками вчених, зараз нараховують близько 40 тис. професій, крім того, вважається, то щорічно виникає десь 500 нових професій, старих же відмирає набагато менше. Що таке професія? Чим це поняття відрізняється від понять „спеціальність” і „кваліфікація”, які також використо-вуються в соціології праці та інших науках?

Поняття „професія” визначається в сучасній соціології по-різ­ному. На думку югославського соціолога Д.Марковича, у різних визна­ченнях даного поняття можна виділити п’ять основних рис, що харак­теризують це явище, а саме: відносно тривале виконання конкретної діяльності; діяльність, що вимагає спеціальної освіти та вміння; діяльність, яка проявляється в конкретній (професійній) по­ведінці; здійснення професійної діяльності приводить до формування професійного інтересу, норм професійної моралі й традицій; прагнення представника однієї професії відносно пред­ставників інших професій проявити особливий статус.

Професія – це вид конкретної праці, спеціалізована діяльність, що виділена на основі існуючого поділу праці і вимагає спеціальних знань і вмінь. Спеціальність – це також вид конкретної праці, спе­ціалізована діяльність, однак виділена вже в рамках того чи іншого професійного поділу праці. На думку деяких соціологів, спеціаль­ність може не вимагати особливої підготовки, учення, оскільки спе­ціалізація проходить, як правило, на базі вже отриманих професій­них знань. Кваліфікація – це поняття, яке характеризує ступінь засвоєння працівником знань та вмінь, необхідних для даної профе­сії і спеціальності. Як співвідносяться всі ці поняття в реальному житті? Проаналізуємо наведену нижче таблицю.

Співвідношення понять „ професія ”, „ спеціальність ” і „ кваліфікація ”

Професія	Спеціальність	Кваліфікація
Робітник	Слюсар, токар, водій	1-6 розряди
Учитель	Учитель-математик, учитель-історик, учитель початкових класів	Різні категорії вчителів
Політолог	Інформаційний аналітик-міжнародник	Провідний фахівець, головний фахівець

 

Оскільки професія, що називається, первинна, а спеціальність і кваліфікація − вторинні, пов’язані з нею і залежать від неї, більш детально спинімося на класифікації професій. Російський уче­ний Є.А.Климов запропонував для класифікації професій використову­вати основні характеристики праці − предмет праці, мету праці, засоби праці та її умови. У зв’язку з цими критеріями він виділив пенні групи, відділи, класи та типи професій.

Залежно від предмета праці всю багатоманітність професій він поділив на п’ять основних типів: людина-природа, людина-техніка, людина-людина, людина-знакова система та людина-художній образ. У чому полягають особливості цих типів професій? Професії типу людина-природа характеризуються тим, що трудові зусилля робітника спрямовані на різні живі організми, біологічні процеси (доярка, агроном, зоотехнік тощо). Основним предметом професій типу людина-техніка виступають технічні системи, об’єкти, матеріали, види енер­гії (інженер, слюсар, майстер з обслуговування комп’ютерів тощо). Основна увага професій типу людина-людина спрямована на людину (вихователь, учитель, лікар тощо). Професії типу людина-знакова система пов’язані з роботою з цифрами, знаками, формулами (матема­тик, філолог, бухгалтер, програміст тощо). І нарешті, до професій типу людина-художній образ належать ті, предметом яких є худож­ній образ, утілений в художні твори, картини художників, пісню співака, образ, який створює на сцені артист театру тощо.

Залежно від мети праці розрізняють три класи професій: гнос­тичні (пізнавальні), основними операціями яких є класифікація, оцінювання, дослідження: перетворювальні, що орієнтовані на зміни в предметі праці; дослідницькі, котрі спрямовані на пошук нового невідомого, часто в умовах обмеженого часу.

Залежно від засобів праці вчений пропонує виділяти такі види професій: ті, що пов’язані з використанням ручної праці, машин із ручним управлінням, автоматизованих і автоматичних систем, апа­ратів, а також ті, у яких використовуються функціональні засоби (жести, вимова звуків слів, міміка тощо − учитель, вихователь, актор, диригент і т.п.).

Залежно від умов, у яких здійснюється праця, можна виділити чотири групи професій: ті, що пов’язані з роботою в умовах звичай­ного (побутового) мікроклімату; які характеризуються перебуванням на свіжому повітрі (у відкритому середовищі); при яких праця здійс­нюється в незвичайних умовах: під землею, під водою, у повітрі, у гарячих цехах тощо; особливе місце займає група професій з підвищеною моральною відповідальністю за здоров’я, життя людини або за великі матеріальні цінності.

Є.А.Климов вважає, що на основі цієї класифікації можна склас­ти формулу будь-якої професії, котра враховуватиме не тільки інте­реси, а й здібності людини, її бажання обирати ту чи іншу професію. Наприклад, використовує перші букви видів професій, виділеній у запропонованій вище класифікації, професію інформаційного аналітика можна зобразити у вигляді такої формули: ЗДФП, де З − означає, що ця професія належить до тину професій людина-техніка, Д − дослідницький клас професій, спрямований на пошук нового, невідомого, Ф − професія пов’язана з використанням функціональних засобів (при здійсненні ними основних робочих функцій використовується мислення), П − трудовий процес у даному випадку здійснюється в побутових умовах. Аналогічно можна скласти формули й інших професій.

Усю класифікаційну модель професій часто зображують у вигляді певної піраміди, в основі якої знаходиться певний тип професії, а на вершині − формула професії, яка відповідає здібностям та ін­тересам конкретної людини:

 

	Формула професій
	Групи професій (ПВНМ)
	Відділи професій (РМАФ)
		Класи професій (ГПД)
Типи професій (ПТЛЗХ)

 

Особливості кожного з цих різноманітних видів професій є об’єктом вивчення соціологів і психологів. Результатом цього вивчення є професіограми конкретних видів професійної діяльності.

Професіограма являє собою певну сукупність інформації про професію та сис­тему вимог, що висуває вона до людини. Іноді її називають професійно-кваліфікаційною моделлю, у якій відображені специфічні харак­теристики певного виду професії. Професіограма включає в себе дві частини: у першій формулюються основні обов’язки працівника певної професії, у другій − визначаються якості, необхідні для виконання відповідних обов’язків (ця частина називається психограмою). Оскіль­ки професіограма являє собою систематизовану інформацію про професію й психофізичні вимоги до працівника, вона може принести велику користь під час проведення профорієнтаційної та кадрової роботи.

Нашим предкам у давні часи не доводилося думати над питанням „Ким бути?”, оскільки людина все робила сама, не було поділу праці, який існує нині. У сучасних умовах правильно обрати професію досить важко. Соціологи, які вивчають мотиви обрання різних професій, звертають увагу на те, що більшість людей обирає професію, керую­чись неістотними факторами. Наприклад, в одному з досліджень були отримані такі відповіді: під впливом більш самостійного товариша обрали професію 25% школярів, за порадою батьків – 17%, під впливом засобів масової інформації − 9%. І лише 40% школярів визначили для себе професію, орієнтуючись на її зміст. При цьому треба мати на увазі, що більшість молодих людей в Україні до недавнього часу отримувала уявлення про зміст професії з досить неглибоких джерел пропагандистських матеріалів, шкільних підручників, фільмів тощо, які дають, як правило, лише поверхову інформацію про ту чи іншу професію. Соціальні інститути, які б займалися поширенням компетентної, наукової інформації про професії (профорієнтаційні центри), були створені в нас нещодавно.

Звертає увагу і той факт, що серед мотивів обрання певної про­фесії практично відсутня потреба суспільства у фахівцях цього про­філю. І вже зовсім дивно виглядав би школяр, який би сказав, що обрав певну спеціальність тому, що вона „підходить” для нього, тобто знає, що його нахили, здібності та окремі якості саме потріб­ні для здійснення даної професійної діяльності. А при обранні про­фесії гарантує успіх, якраз і є збіг цих чотирьох аспектів вибору професії: знаю, хочу, можу і треба.

Лише коли всі вони збігаються, вибір буде оптимальним. Зона оптимального вибору професії на схемі, що подана далі, знаходиться на перетині чотирьої критеріїв вибору професії, які зображені окремими колами.

 

Одним із важливих факторів, який впливає на обрання людиною професії, є престиж професії − це її оцінка згідно з прийнятою в суспільстві шкалою цінностей, або співвідносна оцінка її суспіль­ної значущості в ряді професій і спеціальностей, які існують у да­ному суспільстві. Вона складається стихійно на основі, головним чином, оцінки внеску, зробленого представником окремих професій.

Оскільки престиж професії розуміється, як, насамперед, автори­тет її в громадській думці, повага членів суспільства до її представників, він складається, в основному, з соціальних оцінок. Український соціолог Г.В.Дворецька запропонувала розраховувати рівень престижності професії за певною формулою (L):

де N- кількість опитаних; a_j − бали, що приписані за оцінювання престижу; N_j − кількість респондентів, які давали їм i -ту оцінку.

Визначення балів

Оцінка престижу певної професії	Відповідні числові значення
Дуже висока Висока Середня Низька Дуже низька	+1 +0,5 -0,5 -1

 

На думку вчених, ієрархія престижу професій є відносно ста­більною в часі, а її часткові зрушення, як правило, пов’язані із зміною об’єктивних характеристик певних видів професійної діяльнос­ті (наприклад, у свій час підвищення заробітної плати вчителям сприяло зростанню престижу цієї професії) або змінами в структурі цінностей індивідів, соціальних груп, суспільства в цілому (наприклад, у теперішніх умовах переходу до ринку в Україні значно змен­шився престиж інженерної, учительської, наукової праці, які не тільки не дають можливості мати забезпечене матеріальне становище, а й не забезпечують пересування до більш соціально престижних груп суспільства).