ТОП 10:

Джерела соціального розвитку. Конфлікти



На думку соціологів, основні джерела суспільного розвитку містяться в соціальних об’єктах і поза ними: це внутрішні та зовнішні протиріччя, які виникають і розвиваються в соціальних системах. Соціальні протиріччя – це взаємодія протилежних тенденцій розвитку суспільного життя, що виступає джерелом саморуху соціальних процесів або явищ. Слід мати на увазі, що не всі протилежні тенденції складають протиріччя. Для того щоб виникло протиріччя, вони повинні знаходитися у взаємодії. Крім того, як уважають деякі вчені, протиріччя самі по собі ще не забезпечують зміни та розвитку. Вони можуть існувати, але соціальних змін може не бути. Щоб стати джерелом розвитку, протиріччя повинні розв’язуватися: тобто зміни та розвиток відбуватимуться там, де не просто виникають протиріччя, а де вони ще і долаються. Розв’язування протиріч може мати різні наслідки. По-перше, воно може привести до виникнення нової якості, нового соціального явища, по-друге, сприяти перемозі однієї з протилежних тенденцій, по-третє, призвести до зникнення обох протилежностей.

Оскільки самі протиріччя знаходяться в русі, можна виділити кілька етапів, які вони послідовно проходять: а) гармонії певних взаємодіючих тенденцій та сторін суспільних явищ, б) дисгармонії цих тенденцій і, нарешті, в) їх конфлікту. Цьому останньому етапу соціологія завжди приділяла велику увагу: проблема соціального конфлікту знайшла відображення практично в усіх соціологічних школах і течіях.

Що таке соціальний конфлікт? Які бувають соціальні конфлікти? Як їх регулювати? На думку американського соціолога Р.Коллінза, теорія конфлікту в суспільній думці сягає щонайменше часів Фукідіда. До її засадничих тез належать такі:

1. Центральною рисою соціальної організації є стратифікація, різновиди і ступені нерівності груп та індивідів, їх домінування один над одним.

2. Причини того, що відбувається в суспільстві, треба шукати в інтересах груп та індивідів і, над усе, в інтересі щодо утримування своїх домінуючих позицій або уникнення домінування інших.

3. Хто і що виграє в цій боротьбі, залежить не тільки від контрольованих різними домінуючими соціальними групами ресурсів, уключаючи матеріальні ресурси для здійснення примусу та економічного обміну, а й також від ресурсів для суспільної організації та формування ідей.

4. Соціальна зміна має своїм рушієм, головним чином, конфлікт, отже довгі періоди відносно стабільного домінування чергуються з інтенсивними і драматичними епізодами мобілізації груп.

У західній соціології розповсюджене визначення соціального конфлікту, що належить німецькому соціологу, спеціалісту з теорії соціального конфлікту Р.Дарендорфу. Згідно з ним, соціальний конфлікт – це будь-які відносини між елементами, які можна характеризувати через об’єктивні або суб’єктивні протилежності. У соціологічному довіднику, що був виданий у Києві в 1990 році, соціальний конфлікт визначається як зіткнення інтересів різних соціальних груп, частковий випадок проявлення соціального протиріччя, одна з його форм, яка характеризується наявністю вираженого протистояння громадських сил або проблеми, котрі є ядром конфлікту, а також усвідомлення носіями конфліктної ситуації своїх протилежних інтересів і цілей діяльності.

На думку соціологів, соціальний конфлікт відіграє в суспільстві двояку роль: з одного боку, результатом конфлікту може бути боротьба та розбіжності, а з іншого – згуртованість і солідарність людей. У зв’язку з цим соціальний конфлікт може бути як фактором руйнування суспільства, так і своєрідним рушієм його розвитку.

У соціології прийнято класифікувати соціальні конфлікти за різними критеріями. За рівнем спільності розрізняють такі види соціальних конфліктів; міждержавні, регіональні, класові, конфлікти між різними соціальними групами і соціальними інститутами, конфлікти всередині цих груп та інститутів. За структурою виділяють горизонтальні конфлікти, які відбуваються на одному рівні, і вертикальні соціальні конфлікти, які виникають між системами, що управляють, і тими, котрими управляють.

У соціології використовуються різні принципи класифікації соціальних конфліктів. Наприклад, одним із таких критеріїв, на основі якого можна виділити кілька типів конфліктів, є характер взаємодіючих сторін конфліктів, тобто їх суб’єктів. Виходячи з цього критерію, виділяють такі типи соціальних конфліктів:

  • конфлікт між окремими особистостями;
  • конфлікт між особистістю та суспільством;
  • конфлікт між різноманітними соціальними групами (класами, соціальними верствами і т.д.);
  • міжнаціональний конфлікт як специфічний прояв конфлікту між соціальними групами;
  • міждержавні конфлікти, суб’єктами яких є найбільші та організовані соціальні спільності.

Іншим критерієм типологізації часто називають сфери суспільного життя, у яких має місце зіткнення протилежностей. Наприклад, розрізняють конфлікти у сфері праці й трудових відносин, конфлікти у сфері влади та політичній системі суспільства, конфлікти у сфері культури.

У західній соціології прийнято розподілення соціальних конфліктів на горизонтальні і вертикальні. До перших відносять такі соціальні конфлікти, що відбуваються на одному рівні суспільного життя (конфлікти між робітниками та селянами, між членами трудового колективу, між державами, націями тощо). Другі включають у себе конфлікти, які мають місце між системою, що управляє, і системою, якою управляють (конфлікти між пануючими і не пануючими класами, між керівником і підлеглим, між системою влади і населенням).

Р.Дарендорф уважає, що специфіка всіх видів соціальних конфліктів обумовлена соціальною структурою. Він підкреслює, що соціальні конфлікти виростають із структури суспільства, але джерела споріднених конфліктів у різних суспільствах і в різні часи не однакові. Теорія конфліктів, на його думку, повинна дати відповідь на питання, у яких аспектах можна знайти зміни форм соціальних конфліктів, і з чим вони пов’язані. Особливо важливими змінними соціальних конфліктів він уважає інтенсивність і насильництво: конфлікти можуть бути більш або менш насильницькими, причому обидві змінні не залежні одна від одної.

Учений уважав, що змінна насильництва відноситься до форм прояву соціальних конфліктів. Тут маються на увазі засоби, які обирають сторони, що борються, для досягнення своїх цілей. Один полюс шкали насильництва – війна, громадянська війна, боротьба з використанням зброї та із загрозою для життя учасників. Другий полюс даної шкали – бесіда, дискусія, переговори згідно з існуючими правилами. Між ними існує велика кількість більш або менш насильницьких форм зіткнення груп людей – страйк, конкурентна боротьба, бійка тощо.

Змінну інтенсивності Р.Дарендорф відносить до ступеня участі в конфлікті сторін, яких він стосується. Інтенсивність конфлікту збільшується, якщо для учасників багато що пов’язане з ним. Чим більшого значення надають учасники зіткненню, тим воно інтенсивніше. Учений пояснює це прикладом: боротьба за головування у футбольному клубі може проходити бурно і дійсно насильницьки, але, як правило, вона означає для учасників не так багато, як у випадку конфлікту між підприємцями та профспілками.

Контрольні питання

1. Що являє собою соціальний процес?

2. Дайте визначення понять „соціальні зміни” та „соціальний розвиток”.

3. Які форми соціальних змін ви знаєте? Охарактеризуйте їх.

4. Що лежить в основі соціальних змін і соціального розвитку?

5. Які бувають типи соціальних конфліктів? Що таке соціальний конфлікт?

6. Що таке революція? еволюція? реформа?

7. Назвіть теорії соціальних змін і соціального розвитку, що існують у сучасній соціології.

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Як співвідносяться поняття „соціальний розвиток” і „соціальні зміни”? Це одні й ті самі чи різні процеси?

2. Деякі західні вчені вважають, що всяка ідея розвитку порочна. Вони пропонують відмовитися від терміна „соціальний розвиток”. А що з цього приводу думаєте ви? Може суспільство розвиватися чи ні? У чому це виражається?

3. Чим революція відрізняється від еволюції? реформи? Які основні риси має революційний процес у суспільстві? Що веде до революції?

4. Чим, на ваш погляд, відрізняються наступні погляди на революцію? Що в них спільного: а) революція – це якісна зміна в соціальному житті суспільства, що забезпечує поступовий, прогресивний розвиток його; б) революція – це процес політичних змін суспільства, який включає в себе масовий соціальний рух, що готовий застосувати насильство для захоплення влади та реалізації реформ, які передбачені?

5. Згідно з марксистською концепцією суспільного розвитку, розвиток людства – це процес зміни різних суспільно-економічних формацій. Які формації маються на увазі? У чому полягають позитивні та негативні сторони цього підходу? Чи є щось спільне в цієї концепції з теорією стадій росту Ростоу? Поясніть свою думку.

6. Згідно з теорією історичного круговороту суспільство розвивається, рухаючись по замкненому колу з постійним поверненням до початкового стану. При цьому цикли відродження змінюються циклами занепаду. Як ви розумієте ці погляди? Що спільного та яка різниця між цією теорією та теорією, згідно з якою суспільство розвивається по спіралі?

7. Характеризуючи сучасне українське суспільство, чи можна говорити про соціальний розвиток або соціальні зміни? революцію чи еволюцію? прогрес або регрес? Поясніть свою думку.


Рекомендована література

1. Андреев С.С. Информационная культура: уровень содержательности духовных цінностей. //Социально-политический журнал, 1998, №2.

2. Андреев С.С. Информационность – критерий содержательности духовных цінностей. //Социально-политический журнал, 1998, №2.

3. Ансар П. Современная социология. Заключение. // Социс, 1997, №7.

4. Антонов А.И., Медков В.М. Социология семьи – М.: 1996.

5. Анцупов А.Я., Малишев А.А. Введение в конфликтологию. – М.:1999.

6. Арон Р. Этапы развития социологической мысли. – М.: 1993.

7. Арутюнян Ю.В. Этносоциология – М.:1999.

8. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования – М.:1999.

9. Бергер П.Л. Приглашение в социологию: Гуманистическая перспектива – М.: 1996.

10. Болгарін В. та ін. Педагогічна соціологія. – Тернопіль: 1998.

11. Бондаренко С.В. Информационная стратификация в информационном обществе. // Информационное общество, 2000, № 6.

12. Вайс Керол Г. Оціювання: Методи дослідження програм та політики. – К.: 2000.

13. Вебер М. Протестанська етика і дух капіталізму. – К.: 1994.

14. Вебер М. Соціологія. Загальноісторичні аналізи. Політика – К.:1998.

15. Вершинская О. Н. Адаптация общества к новым информационным технологиям: новые возможности и новое социальное неравенство. //Информационное общество, 1999, №1.

16. Гавра Д.П. Исследование политических ориентаций. // Социс, 1999 №1.

17. Гавра Д.П. Социальные институты. //Социально-политический журнал, 1998, №2.

1. Гіденс Е. Соціологія. – К.: 1999 (Гидденс Э. Социология – М.: 1999).

18. Городняненко В.Г. Социологический практикум. – К.: 1999.

19. Гречихин В.Г. Лекции по методике и технике социологических исследований – М.: 1988.

20. Грушевська С. Особливості поведінки поляків і українців у ситуаціях конфлікту. //Соціологія, 2000, №2.

21. Домолзетов Х. Социологические проблемы компьютерного піратства. // Социс, 1997 №11.

22. Дюркгейм Э. Социология. – М.: 1995.

23. Етнонаціональний розвиток України. – К.:1993.

24. Євтух В. Етносоціологія: перспективі застосування. //Соціологія, 2000, №2.

25. Захарченко М.В.: Погорілий О.І. Історія соціології ( від античності до початку ХХ століття ). – К.: 1993.

26. Зиновьев А. Логическая социология. Социальные законы. //Социально-гуманитарные знания, 2001, №2.

27. Козлова О.Н. Духовная жизнь как система, ее сущность и структура //Социально-гуманитарные знания, 2001, №2.

28. Козлова О.Н. Социальные изменения в духовной жизни. //Социально-гуманитарные знания, 2001, №3.

29. Козлова О.Н. Социология духовной жизни: концептуальные основания //Социально-гуманитарные знания, 2001, №1.

30. Кола Доминик. Политическая социология – М.: 2001.

31. Конецкая В.П. Социология коммуникаций. – М.: 1997.

2. Кравченко А.И. Введение в социологию. – М.: 1995.

32. Крухмалев А.Е. Демографический кризис: механизмы преодоления. // Соціологія, 2001, №6.

33. Кукушкина Е.И. Питирим Сорокин – ученый, педагог, организатор науки и общественный деятель. //ВМУ. Серия 18, социология и политология, 1999, №3.

34. Кукушкина Е.И. Семья и семейные традиции в современной глобалистике. // ВМУ. Серия 18, социология и политология, 2000, № 1

35. Культурне відродження в Україні: історія і сучасність. – Тернопіль, 1993.

36. Куценко О. Повернення до класів. Перспективи класового аналізу пострадянської реальності. //Соціологія, 2000, №2.

37. Лапина С.В. Социологическое познание: Методологические проблемы исследования социальных явлений и процессов. – Мн.: 1998.

38. Лапшева О.И. Социологический портрет первокурсника экономического факультета МГУ. //ВМУ, серия 6, экономика, 2000, №3.

39. Латигіна Н. Е. Елітарні теорії: сучасне бачення. //Віче, 1998, №8.

40. Лукашевич М.П., Туленков М.В. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії – К.:1999.

41. Лукашевич Н.П. Основы социологии труда – К.: 1994.

42. Лупанов В.Н. Интернет как объект социологического анализа (к вопросу о развитии социологической сети в интернете, Web-сети). //Информационное общество, 2001, № 1.

43. Макеев С. Процессы социальной структуризации Украины. // Полис, 1998, №3.

44. Малинина Т.Б. О наращивании позитивных изменений в социальных системах. //Социс, 1999 №1.

45. Малюк А. Майбутнє глобальної системи з точки зору світ-системного аналізу. //Соціологія, 2000, №2.

46. Маляр М. Религии человечества. – М.; СПб.: Рудомино, 1997.

3. Маркович Д.Ж. Общая социология. – М.:1998.

47. Масалков И.К. Социолог в осуществлении социальной терапии (психосоцио-логический аспект). //ВМУ, серия 18, социология и политология, 1999, № 3.

48. Медіна Т. Сексуальна функція молодої української сім’ї: соціологічний аспект. //Соціологія, 2000, №2.

49. Медков В.М., Ли Вэй. Политика однодетной семьи в Китае и её влияние на некоторые аспекты репродуктивного поведения семей. //ВМУ, серия 18, социология и политология, 1999, № 3.

50. Меренков А. Рыночные ориентиры студенчества. // Социс, 1998, №12.

51. Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн.1,2. – М..: 1990.

52. Минюшев Ф.И. Духовная жизнь молодых россиян: что впереди(прогноз социолога). //ВМУ. Серия 18, социология и политология, 1999, № 3.

53. Молодежь в современном российском обществе. //Аналитические обзоры по основным направлениям развития высшего образования, 2001, № 2.

54. Мониторинг. Сімейні ориентации. //Соціологія, 2001, №2.

55. Моніторинг провідних центральних і електронних друкованих засобів масової інформації щодо висвітлення передвиборної кампанії кандидатів у Президенти України. //Нова політика, 1999, №5.

56. Национальные ценности образования: история и современность. – М.: РАО, Ин-т теории образования и педагогики, 1996.

57. Национальные ценностные приоритеты сферы образования и воспитания (вт. пол. ХІХ - 90-е годы ХХ вв.). – М.:, 1997. – 412 с.

58. Небоженко В.С. Соціальна напруженість і конфлікти в українському суспільстві. – К., 1994.

59. Нельга О.В. Теорія етносу – К.: 1997.

60. Нечаев В.Я. Новые подходы в социологии образования. //Социс, 1999, №11.

61. Ньюман Л. Неопросные методы исследования. //Социс, 1998, №6.

62. Оксамитная С.М. Тенденции межпоколенной мобильности в украинском обществе. //Социс, 1999, №10.

63. Паніна Н. Молодь України: структура цінностей, соціальне самопочуття та морально-психологічний стан за умов тотальної аномії. //Соціологія, 2001, №1.

64. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К.:1996.

65. Парсонс Т. Система современных обществ – М.:1997.

66. Пачковський Ю. Підприємницька поведінка: теоретико-методологічні аспекти. //Соціологія, 2001, №1.

67. Піча В.М. та ін. З історії української соціологічної думки. – Л.:1995.

68. Плісовська Є., Ліновецька М. Сучасне суспільство: роль чоловіка і жінки. //Філософська і соціологічна думка, 1995, № 1-2.

69. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. – К.:1996.

70. Потульницький В.А. Наукова діяльність М.С.Грушевського в еміграції (1919 — 1924 рр.). // Український історичний журнал, 1992 №2.

71. Православие и современность (философско-социологический анализ) – К.: 1998.

72. Радаев В.В. Экономическая социология. – М.:1998.

73. Религиозные традиции мира. – М.: 1996.

74. Рудницька Т. Етнічні особливості соціально-професійного, галузевого та кваліфікаційного складу зайнятого населення України// Філософська і соціологічна думка, 1996, №1-2.

75. Рукавишников В.ОО. Халман Л., Эстер П. Политические культуры и социальные изменения – М.: 1998.

76. Ручка А.А., Танчер В.В. Очерки истории социологической мысли. – К.: 1992.

77. Ручка А.О., Танчер В.В. Курс історії теоретичної соціології. – К.:1995.

78. Сикевич З.В. Социология и психология национальных отношениний – СПб.:1999.

79. Скокова Л. Флоріан Знанецький: автобіографічний метод у соціології. //Соціологія, 1998, №6.

4. Смелзер Н.Д. Социология. – М.: 1994.

5. Современная западная социология. – М.: 1990.

80. Соколова И.В. Структура и функции социологии информатизации как новой специальной социологической теории. //Информационное общество, 1999,№5.

81. Сорокин П. Общедоступный учебник социологии. – М.: 1994.

82. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество .– М.: 1992.

6. Социология. – Ростов н/Дону: 1998.

7. Социология: Наука об обществе. – Харьков: 1997.

83. Соціологічна думка України. – К.: 1996.

8. Соціологія (За ред. В.Г. Городняненка). – К.: 1999.

9. Соціологія. Курс лекцій. Під ред. В.М. Пічі. – К.: 1996.

10. Соціологія: короткий енциклопедичний словник. – К.: 1998.

84. Спасибенко С.Г. Социальная структура человека. //Социально-гуманитарные знания, 2001, №1.

85. Спасибенко С.Г. Целостность человека как принцип структурирования его качеств. //Социально-гуманитарные знания, 2001, №2.

86. Сурмин Ю.П. Теория общественного мнения. – К.: 1999.

87. Сурмін Ю., Туленков В.Н. Методология и методы социологических исследований. – К.:2000.

88. Тадевосян Э.В. Этнонация: миф или реальность. // Социс, 1998, №6.

89. Танчер В. Соціологічна думка України на тлі світової соціології. //Соціологія, 1998, №1.

90. Танчер В. Теории неоэлитизма в свете демократической трансформации и украинские реали. // Социс, 1999, №10.

91. Тарасенко В.И. Социология потребления: методологические проблемы. – К.:1993.

92. Татунц С.А. Этносоциология: проблемы, перспективы преподавания. // ВМУ. Серия 18, социология и политология, 2000, № 1.

93. Терехов А.И., Мамаев В.Л. Оценка состояния и динамики показателей воспроизводства научных кадров(на примере естественных и технических наук). //ВМУ. Серия 18, социология и политология, 2000,№ 1.

11. Тихомирова Є.Б., Чепурнов Ю.І. Соціологічний практикум. – Р.: 2003.

94. Тихонравов Ю. Религии мира. – М.: 1996.

95. Тощенко Ж.Т. Постсоветское пространство: Суверенизация и интеграция: Этносоциологические почерки. – М.:1997.

96. Удальцова М.В. Социология управления. – М.: 1999.

97. Учебный процесс и социологические исследования: Сб. науч. трудов. − К.: УМК ВО при Минвузе УССР, 1989.

98. Файзуллин Ф.С. Грани этнической идентификации. //Социс,1997 №8

99. Филиппова Т.В. Интернет-технологии в социологическом исследовании. //Информационное общество, 2000, №2.

100. Филиппова Т.В. Социология в интернете. //Социс, 2000, №5.

12. Фролов С. Социология. – М.: 1998.

101. Черниш Н.Й. Соціологія молоді. – К.: 1996.

102. Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К.:1994.

103. Шевцов А.А. Национальные проблемы 2000 года: международный информационный обмен с использованием языков народов России. //Информационное общество, 2000, №1.

104. Шинкарук Л., Русанівський В., Толочко П. Українська національна культура: минуле, сучасне, майбутнє. – К.: 1990.

105. Шульга М. Українська соціологія у пошуках само ідентичності. //Соціологія, 2000, №2.

106. Эйзенштадт Ш. Революция и преобразование обществ. Сравнительное изучение цивилизаций. – М.: 1999.

107. Юренко О. Микита Шаповал про сутність нації як соціального феномена. //Соціологія, 2001, №1.

108. Яблоков И.Н. Социология религиии. − М.: 1979.

109. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: описание, объяснение, понимание социальной оеальности – М.:1998.

13. Якуба О. Соціологія. – К.: 1996.

110. Яхиел Н. Социология науки: Теоретические и методологические проблемы. − М.:1977.

 

 


Зміст

Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ СОЦІОЛОГІЇ 3

І. Соціологія як наука та навчальна дисципліна. 3

1.1. Об’єкт і предмет соціології 3

1.2. Структура соціологічної теорії 7

1.3. Функції соціології, соціологія як навчальна дисципліна. 9

2. Історія виникнення та розвитку соціології 13

2.1. Передумови виникнення соціології 13

2.1. Періодизація історії соціології 15

3. Соціологічна думка та соціологія в Україні 31

3.1. Соціальна проблематика в поглядах українських мислителів минулого 31

3.2. Суспільна думка в Україні в докапіталістичний період. 32

3.3. Соціологічні погляди українських мислителів XIX-XX ст. 37

3.4. Виникнення та розвиток соціології в Україні 41

Розділ II. МЕТОДОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА СОЦІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ 51

І. Соціологічне дослідження, принципи його організації та проведення 51

1.1. Сутність та різновиди соціологічних досліджень. 51

1.2. Структура програми соціологічного дослідження. 53

1.3. Завершальний етап соціологічного дослідження. 60

2. Методи збирання первинної соціологічної інформації 65

2.1. Спостереження. 65

2.2. Експеримент. 68

2.3. Аналіз документів. 71

2.4. Опитування. 73

Розділ ІІІ. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА.. 82

1. Основні теорії соціальної структури в сучасній соціології 82

1.2. Поняття соціальної структури та соціального статусу в соціології 82

1.2. Теорія класів. 86

1.3. Теорія еліти. 90

1.4. Теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності 94

2. Соціально-територіальна структура суспільства. 102

2.1. Поняття та різновиди соціально-територіальних спільностей. 102

2.2. Типи поселень. 105

2.3. Соціологічні проблеми міграції 111

3. Соціально-демографічна структура суспільства. 118

3.1. Поняття соціально-демографічної структури в соціології 118

3.2. Статевовікова структура суспільства. 119

3.3. Молодь як специфічна соціально-демографічна група. 129

3.4. Генетична структура суспільства. 134

4. Соціально-етнічні спільності в структурі суспільства. 138

4.1. Поняття етносу в соціології 138

4.2. Поняття нації в соціології 142

4.3. Етнонаціональна структура України й проблеми етнонаціональних відносин 146

Розділ ІV. СПЕЦІАЛЬНІ СОЦІОЛОГІЧНІ ТЕОРІЇ. 161

1. Соціологія праці 161

1.1. Сутність та структура праці 161

1.2. Соціально-психологічна структура праці 170

1.3. Проблема зайнятості та безробіття в соціології 173

2. Соціологія трудових колективів і професій. 181

2.1. Трудові колективи як об’єкт вивчення соціології 181

2.2. Професійні групи як об’єкт вивчення соціології 186

2.3. Професійна стратифікація: форми та особливості 192

3. Соціологія побуту та дозвілля. 201

3.1. Особливості позавиробничої діяльності 201

3.2. Структура та особливості побутової діяльності 204

3.3. Структура та особливості дозвілля. 214

4. Соціологія сім’ї 220

4.1. Сутність та історичні форми сім’ї і шлюбу. 220

4.2. Структура сучасної української сім’ї 225

4.3. Проблеми та труднощі сучасної сім’ї 238

5. Соціологія особистості 245

5.1. Сутність та структура особистості 245

5.2. Типологізація особистості 252

5.3. Механізм формування особистості 257

6. Соціологія культури. 262

6.1. Сутність, функції та структура культури. 262

6.2. Соціологія релігії 267

6.2. Соціологія науки. 275

7. Соціологія освіти. 285

7.1. Освіта як предмет соціології освіти. 285

7.2. Структура української освіти. 288

7.3. Особливості освіти в розвинених країнах світу. 305

8. Проблеми соціальних змін у сучасній соціології 308

8.1. Соціальні зміни як предмет соціології 308

8.2. Форми соціальних змін. 317

8.3. Джерела соціального розвитку. Конфлікти. 320

Рекомендована література. 325

 


Навчальне видання

Тихомирова Євгенія

Основи соціології

 

Комп’ютерна верстка Б.Тихомиров

Технічний редактор Б.Тихомиров

Коректор О.І. Якимчук

 

Підп. до друку 23.06.2006р. Формат 60х84 Обл.-вид.арк.-15,0. Наклад 300 прим. Зам. № 637.

 

 

Видавничі роботи: «Перспектива»™

Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи

до Державного реєстру видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції:

серія РВ №26 від 6 квітня 2004р.

33022, м. Рівне, пр. Кн.Романа 9/24; тел.: (0362) 24-45-09

Віддруковано засобами різографічного друку,

ПП Самборський І.О.

Вул. Толстого, 3, м. Рівне, 33028.


[1] http://www.washprofile.org/ru/node/4726.

[2] http://www.washprofile.org/ru/node/3523.

[3] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. – К.: ТОВ „Видавництво Софія”, 2005. – 123 с.

 

 

[4] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг – К.: ТОВ „Видавництво Софія”, 2005. – 109 с.

 

[5] Біженці, згідно з Конвенцією ООН, − це особи, які за ознакою раси, віросповідання, громадянства, належності до деякої соціальної групи або політичних переконань знаходяться за межами країни своєї громадянської належності.

[6] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 352, 376, 378.

[7] http://demoscope.ru/weekly/app/world2005_1.php.

[8] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 366.

[9] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 374.

[10] На 1 лютого 2006 р. в Україні, за оцінкою, проживало 46886,4 тис. осіб. Упродовж січня 2006 р. кількість населення зменшилась на 43,2 тис. осіб, або 10,8 осіб на 1000 населення

[11] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 361.

[12] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 361.

[13] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 350.

[14] http://www.gmdh.net/pop/ustat1.htm

[15] Попередні підсумки міграційного руху населення України за 2003 рік. − http://www.gmdh.net/pop/ustat2.htm#5.

[16] Населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року − http://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm#3.

[17] Населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року − http://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm#3.

[18] Демографічна ситуація: сучасні проблеми та перспективи. − http://www.gmdh.net/pop/uarticle.htm.

[19] Населення України за підсумками Всеукраїнського перепису населення 2001 року − http://www.gmdh.net/pop/ustat5.htm#3.

[20] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг. – К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. – 57 с.

[21] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг–К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. – 57 с.

[22] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг. – К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. – 57 с.

[23] До наук несоціологічного профілю про працю можна віднести такі, як фізіологія та психологія праці, пов'язані з вивченням психофізіологічних змін у людському організмі під впливом праці, санітарія та гігієна праці, завданням яких є визначення та оцінка різних факторів, що характеризують робоче місце працівника; промислова токсикологія, яка вивчає потенційні шкідливі аспекти праці, інженерна психологія та ергономіка, спрямовані на конструювання машин і машинних систем, з якими взаємодіє людина, а також медицина праці, економіка праці, економічна психологія тощо.

[24] У вітчизняній соціології більш поширений термін ”промислова соціологія”.

[25] В.Д. Патрушев. Сравнительный анализ бюджетов времени рабочих в России, США и Финляндии. //Социологический журнал. 2001. № 4. − С. 128-134. − http://www.nir.ru/sj/sj/sj4-01pat.html.

[26] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. – К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. – 127 с.

[27] Експрес – інформація. Державний комітет статистики України. − 30 березня 2006року, № 82.

[28] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005, с. 387.

[29] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005. − С. 389-390.

[30] http://www.ukrstat.gov.ua.

[31] Соціально-психологічний клімат − це відносно стійка духовна атмосфера чи психологічний настрій, що переважай в даному колективі і проявляється як у ставленні людей один до одного, так і у став­ленні до спільної справи.

 

[32] http://www.washprofile.org/ru/node/4730

[33] В.Д. Патрушев. Сравнительный анализ бюджетов времени рабочих в России, США и Финляндии. //Социологический журнал. 2001. № 4. − С. 128-134. − http://www.nir.ru/sj/sj/sj4-01pat.html.

[34] http://osp.iatp.org.ua/22_ukr_law/yp_onzjn.htm.

[35] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. − К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. − 117 с.

[36] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. − К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. − 116 с.

 

[37] Жилье.http://www.washprofile.org/ru.

[38] http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/marry.

[39] Через зниження показників кількості офіційних та поширення незареєстрованих шлюбів збільшилася кількість дітей, народжених поза шлюбом. У 1989-2001 роках цей показник збільшився на 66,7% і склав 18%.

[40] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. − К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. − С.124-125.

[41] http://www.ukrcensus.gov.ua/d/mono_ukr/05_06_03.htm.

[42] http://www.demoscope.ru/weekly/2006/0237/analit06.php.

[43] http://www.ukrcensus.gov.ua/d/mono_ukr.

[44] http://demoscope.ru/weekly/app/app40di.php

[45] Українське суспільство 1994–2005: соціологічний моніторинг. − К.: 2005, - С.101-102.

[46] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005. − С. 27.

[47] Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості. − Національна безпека і оборона, №10 (34), жовтень 2002. − С.16-17.

[48] Биченко А., Дудар Н. Релігійність українського суспільства: рівень, характер, особливості. − Національна безпека і оборона, №10 (34), жовтень 2002. − С.14-15.

[49] Статистичний щорічник України за 2004 рік. − К.: Держкомітет статистики України, 2005. − С.351.

[50] Перший Всеукраїнський перепис населення: історичні, методологічні, соціальні, економічні, етнічні аспекти. http://www.ukrcensus.gov.ua/d/mono_ukr.zip.

[51] http://www.washprofile.org/ru.

[52] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг. − К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. − С. 123.

[53] Паніна Н.В. Українське суспільство 1994-2005: соціологічний моніторинг. − К.: ТОВ ”Видавництво Софія”, 2005. − С. 140-141.

[54] Сорокин П. Социология революции //Сорокин П. Человек. Цивилиза-ция. Общество. – М., 1992.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.231.167.166 (0.074 с.)