За статтю та місцем проживання у 2004 році

(у віці 15-70 років)

	15-70 років	25-29 років	15-24 років
Усе населення	8,6%	9,5	15,7
жінки	8,3%	9,6	15,4
чоловіки	8,9%	9,0	15,9
міське населення	8,7%	9,0	16,5
сільське населення	8,4%	9,9	13,9

Чому виникає безробіття? Існуючі теорії зайнятості відповідають на це запитання по-різному. „ Циклічні теорії ” розглядають безробіття як наслідок циклічного характеру ринкового виробництва. „ Структурні теорії ” пов’язують його із структурними змінами ринку, зумовленими раціоналізацією та посиленням експорту капіталу країни з дешевшою робочою силою. Теорія „ довгих хвиль ” виходить із того, що економічна кон’юнктура переживає, поряд із короткими, більш тривалі цикли (приблизно 50 років). Відповідно до нього коливається і рівень безробіття.

Безробіття проявляється в різних формах. Розрізняють такі форми безробіття: тимчасове, нетривале і стагнативне безробіття, структурне і сезонне, регіональне, приховане, циклічне, добровільне та деякі інші види. Воно може коливатися від 2-3% (наприклад, Швеція − найбільш сприятливий у цьому плані регіон) до 18-20% у кризисні періоди розвитку окремих країн.

Російський учений О.О.Давидов пропонує таку шкалу відповідності безробіття рівню розвитку країни: для періодів процвітання економіки країни рівень безробіття може становити 0-3%, в період піднесення економіки − 3-5%, спад в економіці дає 5-8% безробітних, економічна криза − 8-13%, гостра криза − 13-21%, крах економічної системи може викликати рівень безробіття у 21-34%. Відповідно до даної шкали, можна передбачати, що наша економіка, яка в процесі переходу до ринку перебуває в стані гострої кризи, буде характеризуватися рівнем у 13-21% безробіття.

Незайнятість (безробіття), незалежно від форми, завжди приводить до негативних соціальних наслідків. Кожний із безробітних по-своєму переживає свій стан. Хтось „замикається в собі”, хтось шукає допомоги, шляхів виходу з кризи. Ця критична ситуація суттєво ускладнює життєдіяльність, нерідко спрямовує людину на соціально неприй­нятний шлях. Учені США встановили, що зростання безробіття на 1% збільшує кількість убивств на 5,7%, самогубств − на 4,1%, ув’язнених − на 4%, пацієнтів психіатричних лікарень − на 3,5%.

Українські соціологи почали займатися вивченням проблем безробіття відразу ж, як у нас було узаконено це явище (у 1991 році, із прийняттям Закону про зайнятість). Вони виявили, що вже тоді почали проявлятися певні тенденції, які спостерігаються і до цього часу. Наприклад, основною соціальною групою, яка була головним об’єктом звільнень, а отже, і основним поповненням армії безробітних, стала інтелігенція (близько 90% безробітних становлять службовці, значна, частина яких − представники інтелігенції). Найменше безробіття торкнулося селян (менше 1% безробітних). Серед соціально-демографічних груп „перше” місце зайняли жінки і молодь (головним чином випускники шкіл, ПТУ, вищих навчальних закладів, тобто ті, хто не має досвіду роботи). В окремих регіонах значну частину безробітних-спеціалістів становили фахівці одного або кількох профілів, наприклад, у м.Рівне групою, найменш захищеною від безробіття, стали спеціалісти-меліоратори, яких готує місцевий університет і якими буквально була „наводнена” більшість рівненських організацій та установ. Відразу ж проявилася і тенденція, що пов’язана з кількісним переважанням міських безробітних над сільськими: у сільських населених пунктах групу безробітних поповнювали одиниці.

Станом на 1 березня 2006 р. на обліку в державній службі зайнятості. перебувало 953,1 тис. незайнятих громадян, з них кожний другий проживав у сільській місцевості. Серед зазначеної категорії громадян 96,9% мали офіційний статус безробітних, з яких більше ніж двом третинам було призначено допомогу з безробіття.

Дисбаланс у розподілі виробничих ресурсів та робочої сили зумовлює значну міжрегіональну диференціацію зареєстрованого безробіття. Найвищий рівень зареєстрованого безробіття спостерігався в лютому 2006 року в Тернопільській області (7,1%), а найнижчий – у м. Києві (0,4%). За категоріями робочих місць найбільше навантаження припадало на робочі місця, на які можуть претендувати працівники сільського господарства (18 осіб) та особи без професії (10 осіб).

За сприяння державної служби зайнятості в лютому 2006 р. було працевлаштовано 70,9 тис. осіб, що на 28,9% більше, ніж у попередньому місяці та на 3,1% менше, ніж у лютому 2005 р. Серед працевлаштованих осіб майже половину (49,6%) становили жінки. По відношенню до загальної чисельності осіб, які перебували на обліку впродовж лютого, кількість працевлаштованих громадян становила 6,5%. За регіонами найвищий рівень цього показника спостерігався в м. Києві (26,9%), а найнижчий – у Чернівецькій області (2,6%). З причини самостійного працевлаштування впродовж лютого 2006 р. було знято з обліку 62,5 тис. осіб. Крім того, дострокову пенсію оформлено 3,1 тис. громадян передпенсійного віку.

Поряд з працевлаштуванням на постійній основі одним із напрямів соціального захисту незайнятого населення є організація громадських робіт, які забезпечують тимчасове працевлаштування. У лютому 2006 р. на громадські роботи було направлено 20,7 тис. осіб, не зайнятих трудовою діяльністю. Чисельність громадян, які брали участь у таких роботах, порівняно з січнем 2006 р. зросла в 1,5 раза і на 1 березня становила 10,3 тис. осіб, або 1,1% від кількості тих, що перебували на обліку.

Важливим напрямом підвищення конкурентоспроможності безробітних на ринку праці є професійна підготовка та перепідготовка. З метою отримання нової професії або спеціальності державною службою зайнятості в лютому 2006р. було направлено на навчання 16,1 тис. безробітних проти 10,9 тис. осіб у попередньому місяці. Загалом на початок березня 200 6р. за такими направленнями в навчальних закладах усіх типів проходили професійне навчання 36,7 тис. осіб (4,0% зареєстрованих безробітних)[30].

Контрольні питання

1. Що передувало виникненню соціології праці?

2. Кого вважають першим теоретиком із проблем праці?

3. У чому полягає сутність концепції „трудового суспільства”? Які соціологи сприяли її розвитку?

4. Що таке праця? Яку структуру вона має?

5. Що являє собою зміст і характер праці?

6. Які суспільні відносини вважаються трудовими?

7. Що таке поділ праці, які види поділу праці існують та існували раніше?

8. Як ви визначаєте ставлення до праці?

9. З чого складається соціально-психологічна структура праці?

10. Що таке зайнятість? Кого ми можемо віднести до категорії зайнятого (незайнятого) населення? Хто вважається безробітним?

11. Що таке колектив, трудовий колектив?

12. У чому особливості соціально-психологічного клімату в ко­лективі?

Проблемні питання, вправи та завдання

1. Як ви вважаєте, що мав на увазі Платон, коли сформулював гасло „Кожному своє”?

2. Чому концепція „трудового суспільства” перестає визначати розвиток сучасної соціології? Які нові теорії поступово приходять їй на зміну?

3. Як би ви прокоментували положення, що праця створила саму людину?

4. Деякі соціологи вважають, що праця чітко відрізняється від дозвілля, розваги, гри тощо. Р.Лукач, наприклад, пише: „Це значить, що за змістом одна і та ж діяльність може бути працею і розвагою, залежно від того, чи є вона засобом існування, чи ні. Так, напри­клад, обробка саду може вважатися працею, якщо роботу виконує селя­нин заради засобів для існування, а може бути розвагою, як це робить службовець для забави; танець є забавою для звичайних працівників і працею для професійного танцюриста”. Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Аргументуйте свою точку зору.

5. Зараз у промисловості та інших галузях економіки використо­вують роботів, які виконують різноманітні операції. Як ви думаєте, чи можна робота або, наприклад, живу тварину − слона, коня вважати суб’єктом праці? Обґрунтуйте свою точку зору.

6. Існує теза: „Колектив завжди прав”. Згідні ви з цим чи ні? Чому?

7. Чи всяку групу людей можна вважати колективом? Які основні фактори перетворюють механічне з’єднання людей у колектив?

8. Чи є різниця між поняттями „зайняте населення” та „активне поселення”?

9. Чи можлива повна зайнятість населення? Поясніть свою точку зору.

10. У Законі України „Про зайнятість населення” є поняття „придатна робота”. Що воно означає?

11. Як ви вважаєте, які соціальні групи більшою мірою охоплені безробіттям, чому? Спробуйте намалювати „соціальний портрет” сучас­ного українського безробітного.

12. Прочитайте Закон України „Про зайнятість населення” та проаналізуйте, за яких умов, коли, скільки та в якому розмірі спла­чується допомога безробітним різних категорій. Зверніть увагу, як це питання розв’язується щодо випускників вузів.

13. Що таке страйк? Чим він відрізняється від інших типів конфліктів?