Методи сучасної психології (за Б.Г. Ананьєвим).

Метод (від лат. methodos – шлях дослідження) – шлях наукового пізнання, засіб, за допомогою якого пізнається предмет науки. Це засіб досягнення будь – якої мети, вирішення конкретного завдання; сукупність прийомів або операцій практичного чи теоретичного пізнання дійсності.

I. Організаційні методи:

1. Порівняльний метод (поперечних зрізів): зіставлення результатів дослідження окремих індивідів або груп.

2.Лонгітюдний (продольних зрізів): вивчення результатів багаторазових обстежень тих самих осіб протягом тривалого часу.

3. Комплексний метод: доречний тоді, коли те саме психічне явище вивчають різними засобами або навіть у різних науках.

II. Емпіричні методи:

1. Спостереження – цілеспрямоване вивчення на основі сприйняття дій та вчинків особистості в різних природних ситуаціях. Це науково цілеспрямоване, організоване і відповідним способом фіксуюче сприйняття досліджуваного об’єкта.

Процедура спостереження:

* визначення цілі та задач (для чого?)

* вибір об’єкта, предмета і ситуації (що спостерігати?)

* вибір способу спостереження (як спостерігати?)

* вибір способу реєстрації (як вести записи?)

* обробка та інтерпретація отриманої інформації.

Види спостережень:

- включене спостереження:

експериментатор сам на відповідний час стає членом тієї групи, яка є об’єктом дослідження;

- невключене спостереження:

коли експериментатор не є членом групи, за якою ведеться спостереження;

 

- відкрите спостереження:

досліджуваний знає про те, що за ним ведеться спостереження;

- приховане спостереження:

досліджуваний не знає про те, що за ним ведеться спостереження;

Недоліки спостереження:

• пасивність спостерігача;
• неможливість встановити точну причину явища;
• залежність результатів спостереження від досвіду, компетентності, добросовісності дослідника, його об'єктивності;
• складність тлумачення отриманих результатів;
• великі затрати часу;
• неможливість сприйняти всі аспекти психічних проявів досліджуваних.

Переваги спостереження:

• невимушеність поведінки досліджуваного;
• можливість зібрати велику кількість фактичного матеріалу.

2. Самоспостереження (інтроспекція) - метод вивчення психічних процесів, властивостей і станів за допомогою суб’єктивного спостереження за явищами своєї свідомості, своїми діями, думками почуттями.

3. Експеримент (від лат. experimentum – проба, дослід) – це метод збирання фактів у спеціально створених умовах, які забезпечують активний прояв необхідних психічних явищ. Експериментатор сам моделює ситуацію дослідження, може змінювати її у процесі експерименту, а за необхідності провести його повторно.

Види експерименту:

• Лабораторний експеримент:

проводиться у спеціально обладнаному приміщенні за допомогою спеціальної апаратури відповідно до інструкції, яка визначає дії того, кого досліджують.

• Природний експеримент:

явища вивчаються у звичних для того, кого досліджують, умовах.

 

• Констатуючий експеримент:

у ньому виявляються відповідні психологічні особливості, а також рівень або ступінь розвитку відповідної якості.

• Формуючий експеримент:

передбачає цілеспрямований вплив на досліджуваного для формування відповідної якості.

4. Психодіагностичні методи:

1) Тестування (від англ. test – випробування) – короткочасне стандартизоване випробування, спрямоване на визначення у того, кого досліджують, показників розвитку певних психічних властивостей. За допомогою тестів визначають наявність певних знань, навичок і вмінь, характеризують деякі властивості особистості, встановлюють професійну придатність людини.

Види тестів:

- тести інтелекту;

- тести виявлення індивідуальних властивостей особистості;

- тести досягнень;

- проективні тести;

- тести здібностей.

2) Анкетування (від лат. inquerere – розслідувати, шукати) – метод збирання фактів на основі письмового самозвіту досліджуваних за спеціально розробленою програмою. Анкета дає змогу зібрати матеріал, що стосується характеру, змісту, спрямованості думок, оцінок, настроїв людини. Анкета забезпечує отримання первинної соціальної і соціально – психологічної інформації на основі вербальної комунікації.

Види анкет:

• закриті – варіанти відповідей надаються.
• відкриті – варіанти відповідей досліджуваний формулює сам.

3) Бесіда – метод збирання фактів про психічні явища в процесі безпосереднього спілкування за спеціально розробленою програмою. Застосовується як допоміжний метод дослідження для уточнення висновків, зроблених на основі інших методів, іноді, як самостійний – для одержання первинної інформації. Характер, повнота і глибина одержаних у процесі бесіди відповідей значно залежать не тільки від змісту та форми запитань, а й від особливостей міжособистісних стосунків, які встановлюються при цьому. Тому співрозмовник повинен відчувати, що його розуміють і доброзичливо ставляться до нього.

4) Інтерв’ю (від англ. interview – зустріч, побачення) – метод отримання соціально – психологічної інформації шляхом усного опитування. Велике значення у застосуванні цього методу має підготовка до інтерв’ю: потрібно максимально точно вивчити особистість, у якої братимуть інтерв’ю, щоб обговорювати ті теми, які цікаві і їй, а не тільки досліднику; підготувати можливий список запитань і підготуватися до можливих відповідей досліджуваного.

5) Соціометрія (від лат. societas – суспільство, від грец. metron – міра) – метод кількісного визначення взаємозв’язків, які утворюються між членами групи у процесі міжособистісного спілкування та взаємодії. На основі простої процедури взаємного вибору між членами групи за ознакою «симпатія – антипатія» розкривають структуру міжособистісних стосунків, визначаючи соціометричних зірок і аутсайдерів (ізольованих).

5. Аналіз продуктів діяльності – метод збирання фактів під час вивчення матеріалізованих результатів психічної діяльності людини. Це можуть бути продукти трудової діяльності (виготовлення токарем деталі, проект інженера, картина художника);навчальної діяльності (написаний твір, розв’язана задача, виконане креслення); ігрової діяльності (споруджений з кубиків будинок, зроблена з піску фортеця, вирізана аплікація та ін.).

6. Біографічний метод – вивчення біографії досліджуваного з метою встановлення причинно – наслідкових зв’язків психологічних властивостей особистості.

Напрямки сучасної психології:

Біхевіористична психологія ( від англ. behaviour – поведінка ) виникла у США в першій половині XX ст. (Засновники: Джон Уотсон, Едуард Торндайк). Біхевіористи вважали, що предметом психології повинні бути не свідомість чи душевні явища, які недоступні науковому спостереженню, а поведінка. Основне завдання біхевіоризму полягає у нагромаджені спостережень за поведінкою з таким розрахунком, щоб знаючи стимул S, можна було б наперед передбачити реакцію R людини, і навпаки. На цій підстав було виведено формулу класичного біхевіоризму: S → R. На думку біхевіористів поведінка є або результатом научіння – індивідуально набутого досвіду шляхом спроб і помилок, або завченого репертуару навичок. Процеси, які відбуваються в мозку від початку дії стимулу до появи реакції, було названо «чорним ящиком», бо вони не піддаються безпосередньому спостереженню.

Гештальт - психологія ( від нім. gestalt – цілісна форма, образ) виникла у Німеччині в 20 – 30 роках XX ст. (Засновники: Макс Вертхеймер, Вольфганг Келер, Курт Коффка). Предмет дослідження – свідомість. Світ складається із організованих форм (гештальтів) і сприйняття світу також організоване: сприймається певна організована цілісність, а не просто сума її частин. Сприйняття не зводиться до суми відчуттів, властивості фігури не описуються через властивості її частин. Побудова складного психічного образу відбувається в інсайті - процесі миттєвого схоплення структури у полі сприймання.

Психоаналітична психологія. Її засновником був австрійський психіатр і психолог Зігмунд Фрейд (1856 – 1939). Предмет дослідження – несвідоме. З. Фрейд після тривалих спостережень за своїми пацієнтами дійшов висновку, які в значній мірі змінили уявлення про психіку. Він стверджував, що поведінкою людини керують підсвідомі сили, інстинкти, нереалізовані бажання, задоволення яких заборонено на рівні свідомості. Ці бажання тому і витісняються у несвідоме, але діють на людину. Він розробив власну модель особистості людини. Вона складається з трьох підструктур:

1. «Воно»;

2. «Я»;

3. «Над Я»;

«Воно» - це власне несвідоме, яке містить глибинні потяги, мотиви і потреби. Це продукт успадкованого людиною від тварин біологічного досвіду, інстинктивні потяги, життєво необхідні потреби людини, які постійно прагнуть реалізуватися, тому завжди направляють активність людини. «Воно» діє за принципом задоволення.

«Над Я» - це ідеальне уявлення про прийняті в суспільстві норми моралі і цінностей. Це результат впливу суспільства на особистість, прийняття ним норм і цінностей суспільної моралі. Вона знаходиться, як на несвідомому так і на свідомому рівнях.

«Воно» і «Над Я» знаходяться у постійному конфлікті.

«Я» - свідомість, самосвідомість людини, сприйняття і оцінка власної поведінки. Ця підструктура орієнтується на реальність і намагається примирити «Воно» і «Над Я», знайти компроміс втіливши бажання, як одного так і іншого. Ця підструктура приймає рішення.

Основну роль у своїй концепції Фрейд віддає несвідомому. Він говорить, що свідоме це лише невелика верхівка айсбергу особистості людини. Головне місце в особистості людини займають неусвідомлені прояви. «Воно» є ключем до розуміння всієї складності людського життя. Стан незадоволення собою, тривожність і різного роду переживання - це відображення боротьби підструктур «Воно» та «Над Я». Фрейд говорив, що сновидіння – це стежка до підсвідомого людини, що в сновидіннях підсвідоме виявляється. Він відводив значне місце дитинству як періоду формування особистості. Фрейд доводить, що саме у цей період утворюються особистісні комплекси, які потім у різних варіантах виявляються у поведінці дорослих.Великою заслугою Зігмунда Фрейда було те, що він виявив такий рівень особистості як несвідоме. Цей термін належить йому.

Когнітивна психологія ( від англ. cognition – знання, пізнання) заснована в США в 60 – х роках XX ст. (У. Найссер, А. Пайвіо, Дж. Келлі) Предмет дослідження – розум, проблеми пізнання. Головне у поведінці суб’єкта – це знання як результат пізнавальної діяльності. Представники цього напрямку досліджують внутрішню організацію психічних процесів: сприймання, пам'ять, увагу, мислення. Вони часто вдаються до аналогій між обробкою інформації технічними пристроями і людиною, і на цій підставі створюють численні моделі психічних процесів.

Гуманістична психологія (від лат. humanus – людяний)зародилася в США. (Засновники: К. Роджерс, Г. Олпорт, А. Маслоу, М. Меррей, М. Мерфі) Представники цього напрямку визначають предметом дослідження унікальну особистість, вбачаючи в ній активну, свідому істоту, яка відповідає за своє життя і прагне до втілення моральних ідеалів. Особистість потребує зв’язків з іншими людьми, відчуває необхідність постійного самовдосконалення, шукає сенс життя.

Психологія діяльності (засновники Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, О.М. Леонтьєв) виникла на початку XX ст. в Росії. Предмет дослідження – зв'язок свідомості і поведінки, виявлення і вивчення зв’язків між свідомістю і діяльністю людини. Вивчається внутрішній образ предмета; дія, що здійснюється суб’єктом; мотив, що спонукає його діяти; переживання людиною свого відношення до інших індивідів; її особистісні властивості і домагання.

 

 

Контрольні запитання

1. Як слід розуміти твердження, що психічні явища є суб’єктивним відображенням об’єктивного світу?
2. Чим зумовлена поява психіки у живих істот? Охарактеризуйте функції психіки.
3. Опишіть основні характеристики свідомості.
4. У чому полягає основна відмінність природного експерименту від спостереження?
5. У чому полягає основна відмінність напрямків психології? Яке значення вони мають для сучасної психології?
6. Які основні завдання стоять перед сучасною психологією?
7. Чому, на Вашу думку, психологію слід вивчати фахівцю - аграрнику?