Психічні властивості Психічні стани

Основи психології

Методичні рекомендації

для студентів аграрного університету

(очної форми навчання)

ХЕРСОН - 2008

УДК 378. 147:37 0153

 

Основи психології. Методичні рекомендації для студентів аграрного університету (очної форми навчання). – Херсон. – РВЦ «Колос», 2008. – 70с.

 

Укладачі: Вальовська Н.В., к.пед.н., доцент Туркот Т.І.

 

Рецензенти:

кандидат психологічних наук, доцент, завідувач кафедри практичної психології Херсонського державного університету Блінова О.Є;

кандидат сільськогосподарських наук, доцент кафедри менеджменту організацій Херсонського державного аграрного університету Осадчук І.В.

 

 

Схвалено на засіданні кафедри менеджменту організацій,

протокол № 8 від " 24" квітня 2008 рік.

 

Зав. кафедри: к.е.н., доцент Соловйов І.О. _____________

 

Навчальну програму обговорено та ухвалено на засіданні Науково – методичної ради Херсонського державного аграрного університету, протокол №____

від "___" ________________ 2008 року.

Вчений секретар ради _______________________

 

«Методичні рекомендації» розроблені з наміром надати методичну допомогу студентам при вивченні предмету «Основи психології». Передбачається, що робота майбутніх фахівців з «Методичними рекомендаціями» буде гармонійно поєднуватись з самоосвітою, активною навчально – пізнавальною діяльністю на лекційних та семінарсько – практичних заняттях, виконанням творчих завдань.

Зміст

Передмова.................................................................................4

Психологія як наука……………………...……….............6

Особистість: загальна характеристика…........................14

Темперамент і характер ……………...............................19

Пізнавальні процеси …………………………….............33

Емоційний світ людини …………………………...........41

Психологічні основи професійної діяльності.................45

Психологія спілкування …………………………….......50

Психологія соціальних груп.............................................57

Питання для самоконтролю…….......................................61

Творчі запитання і завдання..............................................62

Завдання для самостійного опрацювання.......................64

Індивідуальні завдання.......................................................65

Список використаної та рекомендованої літератури...66

Передмова

Розбудова незалежної України потребує перегляду всіх систем державного функціонування, у тому числі і системи вищої освіти. Одним із стратегічних завдань, визначених у Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI ст.) та окреслених підписаною Болонською угодою, є створення умов для формування різнобічно розвиненої, творчої особистості як громадянина, сім’янина та працівника, реалізації та самореалізації її природних здібностей, можливостей і конкурентоспроможності в нових умовах ринкової економіки. Курс «Основи психології» розглядається як засіб загальної гуманітарної підготовки фахівця – аграрника та як необхідний компонент його підготовки до плідної професійної діяльності і життя у сучасному суспільстві.

Мета вивчення дисципліни:

Ознайомити студентів із загальними психологічними проблемами, що виникають у процесі професійної діяльності, розкрити загальні психологічні механізми реалізації людиною свого спадкового і набутого потенціалу, на основі сучасних психологічних знань сформувати чітке уявлення про особистість, структуру та форми її прояву, сформувати систему психологічних знань про соціальні взаємодії у трудовому колективі та ділове спілкування, розкрити значення психологічних знань для здійснення випускником вищої аграрної школи управлінської діяльності та самоуправління.

У результаті вивчення курсу «Основи психології» студент повинен:

а) оволодіти системою знань про:

- структуру особистості та чинники впливу на її формування;

- особливості перебігу пізнавальних та емоційно – вольових процесів;

- структуру трудової діяльності та засоби підвищення її ефективності;

- прояви індивідуальних властивостей особистості у діловому спілкуванні та трудовій діяльності;

б) уміти:

- вивчати і ураховувати власні індивідуальні психологічні властивості та особливості особистості співробітників при організації їх трудової діяльності;

- застосовувати та інтерпретувати власні психічні стани та особливості міжособистісних стосунків у трудовому колективі;

- здійснювати психологічний аналіз конфліктних ситуацій, які можуть виникнути в процесі трудової діяльності, вміти їх вирішувати та попереджувати.

Пропоновані «Методичні рекомендації» підготовлені з метою допомоги студентам – аграрникам оволодіти основами психологічних знань та вміти використовувати їх у власному саморозвитку і самовдосконаленні, в сім'ї, у трудовому колективі та в оточуючому соціальному середовищі.

«Методичні рекомендації» містять вказівки щодо вивчення пропонованих навчальною програмою тем, проблемні завдання, індивідуальні творчі завдання, завдання і запитання для самоконтролю, завдання для самостійного опрацювання, джерела інформації, які стануть у нагоді при підготовці до семінарсько - практичних занять та самостійної роботи, а також для поглибленого вивчення тем, які особливо цікавлять студентів.

Психологія як наука

План

1. Об’єкт та предмет психології як науки.
2. Зв'язок психології з іншими науками.
3. Методи сучасної психології:

· Організаційні;

· Емпіричні.

1. Напрямки сучасної психології.

 

Ключові поняття: психологія, психіка, свідомість, метод, організаційні методи, емпіричні методи, експеримент, спостереження, самоспостереження.

Психологія - одна з наук, що вивчає людину, її життя і діяльність. Термін «психологія» походить із грецької мови psyche – душа; logos – вчення, що дослівно означає «наука про душу». Об’єктом вивчення психології є найскладніша сфера життєдіяльності людини – психіка. Психіка виникла на певному етапі розвитку матерії, з появою у живих організмів особливої форми подразливості – чутливості, або здатності до відчуття. Як форма відображення дійсності високоорганізованою матерією – мозком, психіка характеризується низкою особливостей.

По-перше, психічне відображення має активний характер, пов’язане з пошуком та добором способів дій, що відповідають умовам середовища.

По-друге, психічне відображення має випереджальний характер, забезпечує функцію передбачення в діяльності і поведінці.

По-третє, кожний психічний акт є результатом дії об’єктивного через суб’єктивне, через людську індивідуальність, що накладає відбиток своєрідності на її психічне життя.

По-четверте, у процесі активної діяльності психіка постійно удосконалюється і розвивається.

 

Основні функції психіки:

 

Забезпечення адаптації

Відображення оточуючої дійсності

 

Забезпечення цілісності організму

 

Регуляція поведінки

Знання психіки, природи психічних явищ та їх закономірностей і проявів має важливе значення для управління психічним розвитком і діяльністю особистості.

Предметом психології є закономірності розвитку і проявів психічних явищ та їх механізмів.

Свідомість – це вища інтегрована форма психіки, яка складається під впливом суспільно – історичних умов у трудовій діяльності людини та її спілкуванні з іншими людьми за допомогою мови.

Основні характеристики свідомості:

1. відображення навколишнього світу за допомогою пізнавальних процесів;
2. розрізнення суб’єкта й об’єкта;
3. забезпечення цілеутворюючої діяльності людини;
4. наявність емоційно – оцінних ставлень до оточуючого світу.

 

Структура психічних явищ (За А.Г. Маклаковим)

Психічні процеси

Розвиток особистості

Сутність	Процес кількісних і якісних змін в організмі людини. Біологічне в людині характеризується фізичним розвитком. Соціальний розвиток знаходить відбиток в психічній, моральній, інтелектуальній еволюції людини.
Чинники впливу (зовнішні, внутрішні)	Спадковість, середовище, виховання Макрофактори: космос, планета, суспільство, держава, географічні умови, соціально – економічні умови; Мезофактори: етнос, регіон, засоби масової інформації; Мікрофактори:сім'я, родичі, коло друзів тощо; Активність особистості;
Рушійні сили	Зовнішні і внутрішні суперечності: - загальні та індивідуальні суперечності: «хочу-можу», «знаю-не знаю», «є-немає» тощо; Суперечності: - між потребами людини і можливостями їх задоволення: - між вимогами суспільства, дорослих і наявним рівнем розвитку особистості тощо (В. Крутецький).
Врахування особливостей	- вікових, індивідуальних; - нерівномірності розвитку; - сензитивних періодів; - акселерації; - провідної ролі навчання в розвитку особистості (Л.Виготський)
Результат	Становлення людини як біологічного виду і соціальної істоти.

Здібності

Здібності являють собою високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, що забезпечують успішне виконання людиною різних видів діяльності. Це те, що не зводиться до знань, умінь і навичок, але пояснює (забезпечує) їх швидке набуття, закріплення і ефективне використання на практиці.

Природною основою здібностей є задатки. Задатки – природжені анатомо – фізіологічні особливості організму, головним чином нервової системи і органів чуття. Задатки виступають, як природні, органічні передумови розвитку здібностей людини, однак самі їх не визначають. Навіть при найкращих задатках для розвитку здібностей необхідні суспільні умови, а також діяльність людини у певному напрямку. У здібностях людини поєднується природне і соціальне. Визначальними в розвитку здібностей є умови життя і взаємодія особистості з навколишнім середовищем.

Здібності – властивості індивідуальності, що мають складну багаторівневу природу. На органічному рівні вони виступають як біологічні, генетично зумовлені задатки здібностей; на індивідуальному – власне здібності, які розвиваються в процесі відповідних діяльностей і залежать від соціального; на особистісному – це ставлення індивіда до здібностей як до засобу реалізації певного способу життя.

Види здібностей:

1. Загальні здібності – це такі, що виявляються у будь – якій діяльності (розумова активність, критичність, аналітичність, швидкість реакції, уважність, сконцентрованість).

2. Спеціальні здібності – характерні для певних видів діяльності (організаторські, комунікативні, математичні, художні, музичні).

 

Види здібностей

Загальні Спеціальні

 

 

Елементарні Складні Елементарні Складні

 

- відчувати - до навчання - глазомір - математичні

- сприймати - до праці - музичний слух - конструктивно

- запам’ятовувати - до спілкування технічні

- мислити - до гри - музичні

- уявляти - художні

- мовленнєві здібності -організаторські

Рівні розвитку здібностей

Обдарованість → талант → геніальність

Коли рівень розвитку загальних і спеціальних здібностей високий, говорять про загальну або ж спеціальну обдарованість. Обдарованість – це ніби природний дар, який людина одержує, щось спадково зумовлене. Талант – це поєднання високорозвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створити такі продукти діяльності, що відрізняються своєю новизною, оригінальністю, досконалістю і мають суспільну значущість. Для розвитку таланту велике значення мають працьовитість і наполеглевість. Геніальність - найвищий рівень творчих проявів особистості, втілюється у творчості, що має історичне значення для життя суспільства. Геніальна особистість своєю творчою діяльністю сприяє прогресивному розвитку суспільства.

Контрольні запитання:

1. Чи згодні Ви з думкою, що кожну людину можна назвати особистістю?
2. За якими зовнішніми проявами особистості можна зробити висновок про рівень її розвитку та суспільну свідомість?
3. Назвіть приклади задатків, на основі яких розвиваються здібності.
4. Що є переважаючим у формуванні здібностей: природжені задатки чи сприятливе соціальне середовище?
5. Охарактеризуйте основні чинники, що впливають на розвиток особистості.

Темперамент і характер

План

1. Історичні аспекти вчення про темперамент.

2. Теорія темпераменту І.П. Павлова.

3. Теорія темпераменту Г.Айзенка.

4. Властивості та структура характеру.

5. Становлення характеру.

6. Акцентуації характеру.

 

Ключові поняття: темперамент, холерик, флегматик, меланхолік, сангвінік, сила, рухливість і врівноваженість нервових процесів, екстраверсія, інтроверсія, емоційна стабільність і нестабільність, характер, акцентуації характеру.

 

Стародавній лікар Гіппократ (460 – 377 до н. е) вважав, що оптимальне співвідношення чотирьох «соків тіла»: крові, лімфи, жовчі та «чорної жовчі» визначає здоров’я людини, тоді, як порушення їх пропорційного розподілу стає причиною різних захворювань. Виходячи з учення про ці «соки тіла», Клавдій Гален (129 – 201 р. до н. е) розробив першу класифікацію темпераментів, згідно якої тип темпераменту зумовлений переважанням в організмі одного із «соків». Ця теза була покладена в основу «гуморальної» (рідинної) концепції емпераменту.

На думку Галена, якщо в організмі переважає «гаряча кров» (sanguis), то в поведінці яскраво виявляються риси сангвіністичного темпераменту – енергія, впертість, рішучість.

Якщо ж цю «гарячу кров» охолоджує «надлишковий слиз» (flegma), то це призводить до появи флегматичного темпераменту, для якого характерні холоднокровність, спокій, неспішність у діях.

«Їдка жовч» (chole) сприяє утворенню неврівноваженого холеричного темпераменту. А коли в організмі накопичується багато зіпсованої «чорної жовчі» (melan chole), це призводить до формування меланхолічного темпераменту.

Ідея зв’язку особливостей темпераменту з певними анатомо – фізіологічними властивостями нервової системи одержала вагоме експериментальне підтвердження у працях російського фізіолога Павлова І.П. (1849 – 1936 р.), який довів, що темпераменти залежать від типу нервової системи і зумовлені певним співвідношенням трьох основних типологічних ознак – сили, зрівноваженості та рухливості нервових процесів (Рис. 1).

- Сила нервових процесів – здатність нервових клітин адекватно реагувати на дуже сильні подразники;

- Зрівноваженість нервових процесів – залежить від співвідношення сили процесів збудження і гальмування;

- Рухливість нервових процесів – швидкість переходу нервових клітин від стану збудження до гальмування і навпаки.

 

Сильна Слабка

Емоційна нестабільність

 

Меланхолік Холерик

 

 

Інтроверсія Екстрверсія

Флегматик Сангвінік

 

Емоційна стабільність

Рис. 2. «Коло» Г. Айзенка.

 

Темперамент – це індивідуально – типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів. Це психобіологічна категорія, тому що його властивості не являються повністю вродженими або залежними від середовища, але першочергово це генетично задані індивідуально – біологічні властивості людини.Темперамент – сукупність індивідуально – психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспект поведінки людини і виявляється в її діяльності та спілкуванні. Це характеристика індивіда з боку динамічних особливостей: інтенсивність, швидкість, темп, ритм, його психіки. Одна людина стримана, врівноважена, емоційно невиразна, її рухи скупі, мовлення уповільнене. Друга, навпаки, рухлива, жвава, активна, енергійна. Найчастіше темперамент людини – це «суміш» холеричних, сангвіністичних, флегматичних та меланхолічних рис.

Характер

Характер (від грец. Charakter – риса, ознака) – це сукупність сталих індивідуальних рис особистості, які формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.

Характер людини – це те, що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції на ті або інші стимули або обставини, які склалися на даний момент. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням, умовами життя.

Існує розділення рис особистості на:

- мотиваційні, що спонукають, направляють діяльність, підтримують її;

- інструментальні, що придають їй відповідний стиль.

Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних якостей. Від нього більш залежить не зміст, а стиль виконання діяльності. Однак характер може проявлятися і у виборі цілі діяльності: коли ціль виявлена, характер виступає в своїй інструментальній ролі як засіб досягнення поставленої мети.

Характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса характеру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою характеру. Для того, щоб стати рисою характеру, риса особистості має бути:

- досить виразною;

- тісно пов’язаною з іншими рисами характеру в єдине ціле;

- систематично виявлятися в різних видах діяльності, типових ситуаціях, обставинах спілкування.

Структура характеру

Виокремити структуру характеру означає виявити його основні компоненти в їх взаємовідношеннях та взаємодії. Виділяють чотири симптомокомплекси в структурі характеру, які описують відношення особистості:

- до самої себе: самокритичність, самоповага, вимогливість, суворість, зарозумілість, гордість та ін.

- до інших людей, колективу, суспільства: товариськість, колективізм, ввічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, щирість, повага, замкнутість, безтактність, брутальність, жорстокість, брехливість, безцеремонність та ін.

- до праці: працездатність, працьовитість, старанність, сумлінність, упертість, лінь, безвідповідальність, схильність до творчості та ін.

- до речей: акуратність, бережливість, неохайність, недбайливість та ін.

Становлення характеру

Сензитивним періодом для становлення характеру можна вважати вік від 2 – 3 років до 9 – 10 років. Це період коли діти багато і активно спілкуються з дорослими, які знаходяться поряд з ними, вони відкриті для впливу вихователів, повторюючи їх дії та вчинки. Дорослі у цей момент користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на неї і словом і дією. Потім у дітей формуються риси, які позитивно закріплюються дорослими, тобто схвалюються. В школі також іде підтримка розвитку певних рис дитини. Однією з вимог успішного виховання є те, щоб сімейне виховання не йшло всупереч шкільним постулатам. До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованими.

Акцентуації характеру - це риси характеру, які мають занадто високий ступінь виразності. При цьому спостерігаються особливості в спілкуванні і поведінці людини, які не виходять за межі норми, але знаходяться на межі цієї норми.

Такі акцентуації, як тимчасові стани, найчастіше спостерігаються в підлітковому та юнацькому віці. Під дією психологічних факторів у підлітків і юнаків можуть наставати тимчасові порушення адаптації, відхилення у поведінці. Коли дитина стає дорослою, особливості її характеру втрачають свою гостроту, хоча зостаються достатньо вираженими.

Акцентуації характеру.

Циклоїдний тип акцентуації.

Характеризується зміною гіпертимних і дистимічних фаз, тобто фази гарного і поганого настрою змінюють одна одну з різними періодами. «Циклоїди» гостро сприймають невдачі у трудовій діяльності. У відносинах з представниками цього типу слід бути надзвичайно тактовними та витриманими, бо вони схильні до маніакально – депресивних психозів, суїциду. Надзвичайно вразливі до корінної зміни життєвих стереотипів (зміна місця проживання, навчання, втрата близьких, друзів). Оптимальний варіант трудової діяльності - це сфера «людина – природа». Протипоказана діяльність пов’язана з керівництвом людьми та прийняттям відповідальних рішень.

Емотивний тип акцентуації.

Відрізняються особливою чутливістю і глибиною переживань, схильні до невротичних депресій. Їх характерна риса сензитивність (чуттєвість), що має прояв у підвищеній чутливості до подій, які з ними трапляються. Добре розуміють і відчувають ставлення до них оточення, схильні до емпатії. Їх поведінка характеризується мінливістю настрою, невдачі у трудовій діяльності призводять до пригніченого стану. Ці особи легко піддаються впливу інших, не схильні до лідерства. Відчувають особливу радість від спілкування з природою, творами мистецтва. Представники емотивного типу – прекрасні сестри милосердя, вихователі дітей, соціальні працівники.

Збудливий тип акцентуації.

Характерна підвищена імпульсивність, конфліктність, послаблений контроль за бажаннями і потребами. Дратівливі, постійно уникають труднощів, часто гніваються і лютують. На вигляд – похмурі, у розмові обговорюють лише те, що лежить на поверхні, відповідаючи сухо. Схильні до проявів збудливо – нудотного настрою, нетерпимості до інших, інколи можуть проявляти жорстокість і піддаватися негативним потягам, відкрито заявляють про свої вимоги. Можуть позитивно проявити себе в фізичній праці, атлетичних видах спорту, в сферах «людина – техніка», «людина – природа».

Ригідний тип акцентуації.

Характеризується надмірною стійкістю до афекту зі схильністю до формування паранояльних ідей. Характерні також підвищена підозріливість, образливість, стійкість негативних переживань, прагнення домінувати над іншими, відторгнення чужих думок і як наслідок – конфліктність. Акуратні, цілеспрямовані, самолюбиві, докладають значних вольових зусиль задля досягнення намічених цілей, прагнуть авторитету і влади. Люди такого типу не схильні до зміни місця роботи. Їх краще пристосувати до паперових функцій: діловодства, бухгалтерії, професій, які потребують точних вимірювань.

Тривожний тип акцентуації

Особам з тривожним типом акцентуації притаманні: схильність до страхів, підвищена боязкість і полохливість, висока самокритичність, низька комунікабельність, сором’язливість. Для таких людей характерна також висока вразливість, загострене почуття власної неповноцінності, нерішучість, схильність до «самозанурення», постійні сумніви і тривалі розміркування. Вони часто очікують будь – яких неприємностей, навіть у звичних обставинах, рівень самооцінки дещо занижений. Протипоказаними є професії, які вимагають прийняття відповідальних та швидких рішень.

Роман, учень 8 класу.

Добре розвинений фізично, володіє яскравими ознаками здоров’я – рум’яні щоки, розвинена мускулатура, впевнена хода. До всіх в школі відноситься дружелюбно, але навчається погано, перш за все через відсутність позитивної мотивації до навчання. На початку уроку звичайно старанно береться до роботи, але згодом починає відволікатися, розважати себе та оточуючих. Отримавши зауваження або погану оцінку, затихає, але згодом поводить себе так ніби нічого не сталося. На зауваження вчителя відповідає обіцянкою добре поводитися, але швидко про неї забуває. Яскравою рисою Романа є його практично незмінний позитивний настрій, посмішка, блиск очей.

Сергій, учень 10 класу.

За період спілкування з ним яскраво спостерігалися періоди: коли він був активним, балакучим, рухливим, і навпаки ці періоди змінювалися на періоди, коли він уникав галасливих компаній і надавав перевагу самотності, сидячи на перервах за партою чи прогулюючись по класу. Явно змінювалося і його відношення до навчання: від повного зацікавлення заняттями і оцінками до повної байдужості (два так два). У відповідь на докори вчителів щодо нерівності навчання Сергій ще більше замикався у собі, починав на уроках займатися сторонніми справами, але не заважав перебігу уроку. У пориві відвертості Сергій сказав, що часто відчуває смуток, який раптово змінюється роздратуванням по відношенню до навколишніх та до себе.

Олександр, учень 9 класу.

Зовнішньо привабливий юнак, непогано розвинений фізично. Уважно слідкує за своєю зовнішністю, але до навчання байдужий. Жодного завдання, яке потребує самоконтролю, вірно не виконує. Часто покидає виконання завдання, навіть якщо знає, що за це отримає негативну оцінку. Однак настроєний завжди оптимістично, періодично демонструє видимість наполегливості та активності (наприклад підіймає руку, але не знає відповіді). Намагається вступати зі вчителями в дискусію, підкреслити оригінальність свого розуму. В класі до Сергія відносяться, як до людини несерйозної, невідповідальної, на яку не можна покластися.

Практикум

I блок

1) непосидючі, метушливі;

2) нестримані і запальні;

3) нетерплячі;

4) різкі і прямолінійні у відносинах з людьми;

5) рішучі і ініціативні;

6) вперті;

7) винахідливі;

8) працюєте ривками;

9) схильні до ризику;

10) незлопам’ятні і необразливі;

11) володієте швидкою, пристрасною інтонацією;

12) неврівноважені і схильні гарячкувати;

13) агресивні, «задира»;

14) нетерпимі до недоліків інших;

15) володієте виразною мімікою;

16) здатні швидко діяти і вирішувати.

17) невгамовно прагнете нового;

18) характерні різкі, поривчасті рухи;;

19) наполегливі в досягненні поставленої цілі;

20) схильні до різкої зміни настрою;

II блок

1) веселі і життєрадісні;

2) енергійні й діловиті;

3) часто не доводите розпочату справу до кінця;

4) схильні переоцінювати себе;

5) здатні швидко схоплювати нове;

6) нестійкі інтереси і схильності;

7) легко переживаєте невдачі і неприємності;

8) легко пристосовуєтесь до нових обставин;

9) з зацікавленістю беретесь за будь – яку нову справу;

10) швидко згасаєте, якщо зникає інтерес до справи;

11) швидко включаєтесь у нову справу і швидко переключаєтесь з одного виду діяльності на інший;

12) обтяжуєтесь монотонною, буденною, кропіткою роботою;

13) товариські і чуйні, не відчуваєте скутості у спілкуванні з новими людьми;

14) витривалі і працьовиті;

15) володієте голосним, швидким мовленням, яке супроводжується жвавими жестами;

16) зберігаєте самовладання в несподіваній і складній ситуації;

17) маєте завжди бадьорий настрій;

18) швидко засинаєте і прокидаєтесь;

19) часто незібрані, проявляєте поспішність у рішеннях;

20) схильні інколи не заглиблюватись у зміст подій, відволікатися.

III блок

1) спокійні і холоднокровні;

2) послідовні і систематичні у справах;

3) обережні і розсудливі;

4) вмієте чекати;

5) мовчазні і не любите порожніх розмов;

6) володієте спокійним, розміреним мовленням із зупинками, без різко виражених емоцій і міміки;

7) стримані і терплячі;

8) доводите почату справу до кінця;

9) не розтрачуєте сили даремно;

10) строго притримуєтесь чіткого розпорядку в житті, системи в роботі;

11) легко стримуєте пориви;

12) мало сприйнятливі до похвали і критики;

13) необразливі, поблажливі до жартів у свою адресу;

14) постійні в своїх відносинах і інтересах;

15)повільно включаєтесь у роботу і переключаєтесь з однієї діяльності на іншу;

16) рівні у відносинах з усіма;

17) любите акуратність і порядок у всьому;

18) важко пристосовуєтесь до нових обставин;

19) інертні, в’ялі;

20) володієте витримкою.

IV блок

1) сором’язливі;

2) губитесь у новій обстановці;

3) важко встановлюєте контакти з новими людьми;

4) не вірите в свої сили;

5) легко переносите самотність;

6) відчуваєте пригніченість і розгубленість при невдачах;

7) схильні «заглиблюватися у себе»;

8) швидко втомлюєтесь;

9) володієте спокійною, тихою мовою, яка іноді переходить у шепіт;

10) пристосовуєтесь до характеру співрозмовника;

11) вразливі;

12) надзвичайно чутливі до похвали і критики;

13) пред’являєте високі вимоги до себе і до оточуючих;

14) схильні до підозри, недовіри;

15) хворобливо чутливі і легко вразливі;

16) занадто образливі;

17) замкнені і мало комунікабельні, не ділитесь ні з ким своїми думками;

18) малоактивні і несміливі;

19) покірливі;

20) намагаєтесь викликати співчуття і допомогу навколишніх.

 

 

Інтерпретація результатів: переважання позитивних відповідей на запитання першого блоку відповідаює – холерику (Х), другого – сангвініку (С), третього – флегматику (Ф), четвертого – меланхоліку (М). Тип темпераменту можна вважати вираженим, якщо кількість «+» у будь – якому блоці перевищує 11 – 15 балів.

Часто у людини виражений не один тип темпераменту, а декілька, можливо всі чотири. Для того, щоб вивести формулу вашого темпераменту (Т), потрібно підраховану кількість «+» перевести у відсотки і записати у вигляді:

 

∑_Х ∑_С ∑_Ф ∑_М

Т = ------ 100% + ------ 100% + ------100% + ------100%, де

∑ ∑ ∑ ∑

 

∑ - загальна кількість «+» за усіма блоками;

∑_Х – сума «+» по 1 блоку;

∑_С – сума «+» по 2 блоку;

∑_Ф – сума «+» по 3 блоку;

∑_М – сума «+» по 4 блоку.

 

Якщо відносний результат позитивних відповідей по будь – якому типу темпераменту складає 40% і більше, то даний тип темпераменту у вас переважає.

Від 30 до 39 % — риси даного темпераменту виражені яскраво;

Від 20 до 29 % — риси даного темпераменту виражені середньо;

Від 10 до 19 % — риси даного темпераменту виражені слабко;

Від 0 до 9 % — риси не присутні.

 

Рис. 2.

Пізнавальні процеси

План

1. Поняття про пізнавальні (когнітивні) процеси.

2. Загальна характеристика пізнавальних (когнітивних) процесів.

· Відчуття.

· Сприйняття.

· Мислення.

· Пам'ять.

· Уява.

3. Увага.

 

Ключові поняття: пізнавальна діяльність, відчуття, адаптація, сенсибілізація, синестезія, сприйняття, мислення, індукція, дедукція, традукція, пам'ять, уява, увага довільна та мимовільна.

 

Пізнавальна діяльність – це процес відображення в мозку людини предметів та явищ дійсності. Чуттєве пізнання характеризується тим, що предмети і явища об'єктивного світу безпосередньо діють на органи чуття людини (зір, слух, нюх, тактильні та інші аналізатори) і відображаються у мозку. До цієї форми пізнання дійсності належать пізнавальні психічні процеси - відчуття і сприйняття.

Відчуття – це відображення у мозку людини окремих властивостей предметів і явищ об’єктивного світу внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття. Це найпростіша пізнавальна діяльність, засобами якої і людина, і тварина отримують елементарні відомості про зовнішнє середовище і стани свого організму. Це відчуття світла, кольору, запаху, смаку, дотику, вологи, тепла чи холоду. Фізіологічною основою відчуття є нервовий процес, що виникає під час дії подразника на аналізатор.

Види відчуттів:

1. Екстероцептивні – відчуття, що відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу і мають рецептори, розміщені на поверхні тіла (зорові, смакові, тактильні, нюхові).

2. Інтероцептивні відчуття – відчуття, що мають рецептори, розміщені у внутрішніх органах (серці, шлунку, печінці) і тканинах тіла, і відображають їх стан (голод, спрагу, напруження).

3. Пропріоцептивні відчуття – відчуття, що дають інформацію про рух і положення людського тіла у просторі. Їх рецептори розміщені в м’язах і суглобах.

Пам'ять

«Без памяти мы были бы существами мгновения. Наше прошлое было бы мертво для будущего. Настоящее, по мере его протекания, безвозвратно исчезало бы в прошлом».

С.Л. Рубинштейн.

Пам'ять лежить в основі здібностей людини, є необхідною умовою навчання, отримання знань, формування умінь та навичок. Без пам’яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті людина відділилася від тваринного світу і досягла тих висот, на яких зараз знаходиться. Та й подальший суспільний прогрес неможливий без постійного покращення цієї функції.

Пам'ять – запам'ятовування, зберігання, наступне відтворення та забування людиною її попереднього досвіду.

Процеси пам’яті

Запам’ятовування – утворення і закріплення тимчасових нервових зв’язків, у результаті чого відбувається закріплення нового матеріалу.

- Мимовільне запам'ятовування відбувається без використання вольових зусиль.

- Довільне запам'ятовування вимагає від особистості використання вольових зусиль.

Відтворення – процес пам’яті, в результаті якого відбувається актуалізація закріпленого раніше матеріалу, шляхом переведення його з довготривалої пам’яті в оперативну.

- Впізнавання відбувається при повторному сприйманні об’єкта

- Згадування відбувається без повторного сприймання об’єкта.

Збереження – це процес утримання інформації в пам’яті.

Види пам’яті

1. За способом запам’ятовування:

- довільна;

- мимовільна.

2. За тривалістю:

- Короткочасна – спосіб зберігання інформації на протязі короткого проміжку часу (20 секунд). Має динамічний характер і обмежений об’єм (2 -7 одиниць).

- Оперативна – пам'ять, яка розрахована на зберігання інформації на протязі відповідного заздалегідь зазначеного часу, від декількох секунд до декількох днів. Термін зберігання визначається поставленою перед людиною задачею. Після виконання задачі інформація може зникати.

- Довготривала – це пам'ять, яка здатна зберігати інформацію на протязі необмеженого часу. Існує думка, що інформація не ушкоджується в пам’яті, а порушується доступ до неї. На ефективність зберігання впливає цінність інформації.

Можливі порушення пам'яті: