Нервова система нервова система

 

Зрівноваженість Незрівноваженість

 

Рухливість Інертність

 

 

Сангвінік Флегматик Холерик Меланхолік

 

Рис. 1. Залежність темпераменту людини

від типу нервової системи.

Концепція Г.Айзенка (1926 р.)

Айзенк запропонував свою теорію особистості. На його думку всіх індивідів можна класифікувати за допомогою чотирьох показників: екстравертованість, інтровертованість, емоційна стабільність та емоційна нестабільність.

Екстраверсія – характеристика спрямованості особистості на зовнішній світ. Людину притягують події навколишньої дійсності, вона навіть отримує заряд енергії з оточуючого світу. Люди, які мають таку спрямованість мають багато друзів, знайомих. Вони відкриті до інформації, рідко вступають у конфлікти. Живуть за соціальними правилами. Схильні до необдуманих та імпульсивних дій, бурхливих розваг. Комунікабельні, успішні в професіях типу «людина – людина».

Інтроверсія – характеристика спрямованості особистості на явища власного суб’єктивного світу, звідки вони й черпають енергію. Такі люди нетовариські, малокомунікабельні, соціально пасивні, їх мало цікавлять події навколишнього світу вони схильні до самоаналізу. Стримані, мають чіткі життєві позиції, вдумливі, вперті. На Рис. 2. у вигляді горизонтальної осі, показані крайні полюси шкали «Інтроверсія - Екстраверсія»

Емоційна нестабільність – характеристика людини з боку контролю над емоціями, це крайній полюс, який характеризує емоційно неврівноважених, нестійких та погано адаптивних особистостей. На протилежному полюсі знаходяться особистості високо емоційно стійкі з прекрасною адаптивністю – емоційно стабільні (вертикальна вісь).

 

 

Емоційна нестабільність

 

Меланхолік Холерик

 

 

Інтроверсія Екстрверсія

Флегматик Сангвінік

 

Емоційна стабільність

Рис. 2. «Коло» Г. Айзенка.

 

Темперамент – це індивідуально – типологічна характеристика людини і вищих тварин, що виявляється у силі, напруженості, швидкості та зрівноваженості перебігу її психічних процесів. Це психобіологічна категорія, тому що його властивості не являються повністю вродженими або залежними від середовища, але першочергово це генетично задані індивідуально – біологічні властивості людини.Темперамент – сукупність індивідуально – психологічних якостей, яка характеризує динамічний та емоційний аспект поведінки людини і виявляється в її діяльності та спілкуванні. Це характеристика індивіда з боку динамічних особливостей: інтенсивність, швидкість, темп, ритм, його психіки. Одна людина стримана, врівноважена, емоційно невиразна, її рухи скупі, мовлення уповільнене. Друга, навпаки, рухлива, жвава, активна, енергійна. Найчастіше темперамент людини – це «суміш» холеричних, сангвіністичних, флегматичних та меланхолічних рис.

Характер

Характер (від грец. Charakter – риса, ознака) – це сукупність сталих індивідуальних рис особистості, які формуються і проявляються в її діяльності і спілкуванні та зумовлюють типові для неї способи поведінки.

Характер людини – це те, що визначає її значимі вчинки, а не випадкові реакції на ті або інші стимули або обставини, які склалися на даний момент. Характер на відміну від темпераменту обумовлений не стільки властивостями нервової системи, скільки культурою людини, її вихованням, умовами життя.

Існує розділення рис особистості на:

- мотиваційні, що спонукають, направляють діяльність, підтримують її;

- інструментальні, що придають їй відповідний стиль.

Характер можна віднести до числа інструментальних особистісних якостей. Від нього більш залежить не зміст, а стиль виконання діяльності. Однак характер може проявлятися і у виборі цілі діяльності: коли ціль виявлена, характер виступає в своїй інструментальній ролі як засіб досягнення поставленої мети.

Характер є сукупністю певних рис особистості. Кожна риса характеру є рисою особистості, але далеко не кожна риса особистості є рисою характеру. Для того, щоб стати рисою характеру, риса особистості має бути:

- досить виразною;

- тісно пов’язаною з іншими рисами характеру в єдине ціле;

- систематично виявлятися в різних видах діяльності, типових ситуаціях, обставинах спілкування.

Структура характеру

Виокремити структуру характеру означає виявити його основні компоненти в їх взаємовідношеннях та взаємодії. Виділяють чотири симптомокомплекси в структурі характеру, які описують відношення особистості:

- до самої себе: самокритичність, самоповага, вимогливість, суворість, зарозумілість, гордість та ін.

- до інших людей, колективу, суспільства: товариськість, колективізм, ввічливість, чуйність, тактовність, доброзичливість, щирість, повага, замкнутість, безтактність, брутальність, жорстокість, брехливість, безцеремонність та ін.

- до праці: працездатність, працьовитість, старанність, сумлінність, упертість, лінь, безвідповідальність, схильність до творчості та ін.

- до речей: акуратність, бережливість, неохайність, недбайливість та ін.

Становлення характеру

Сензитивним періодом для становлення характеру можна вважати вік від 2 – 3 років до 9 – 10 років. Це період коли діти багато і активно спілкуються з дорослими, які знаходяться поряд з ними, вони відкриті для впливу вихователів, повторюючи їх дії та вчинки. Дорослі у цей момент користуються безмежною довірою дитини, мають можливість впливати на неї і словом і дією. Потім у дітей формуються риси, які позитивно закріплюються дорослими, тобто схвалюються. В школі також іде підтримка розвитку певних рис дитини. Однією з вимог успішного виховання є те, щоб сімейне виховання не йшло всупереч шкільним постулатам. До закінчення школи характер людини можна вважати в основному сформованими.

Акцентуації характеру - це риси характеру, які мають занадто високий ступінь виразності. При цьому спостерігаються особливості в спілкуванні і поведінці людини, які не виходять за межі норми, але знаходяться на межі цієї норми.

Такі акцентуації, як тимчасові стани, найчастіше спостерігаються в підлітковому та юнацькому віці. Під дією психологічних факторів у підлітків і юнаків можуть наставати тимчасові порушення адаптації, відхилення у поведінці. Коли дитина стає дорослою, особливості її характеру втрачають свою гостроту, хоча зостаються достатньо вираженими.

Акцентуації характеру.