Як оформлюють право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки?



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Як оформлюють право на винаходи, корисні моделі і промислові зразки?



Право на винахід, корисну модель і промисловий зразок охороняються державою і засвідчується патентом.

Патент — це техніка-юридичний документ, який засвід­чує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим зразком, авторство на них, пріо­ритет і право власності на зазначені об'єкти.

Оформлення прав на винаходи, корисні моделі та про­мислові зразки потребує виконання низки формальностей. Це передусім подання належним чином оформленої заявки до Держпатенту України. Заявка на видачу патенту Украї­ни на винахід і корисну модель має відповідати вимогам, встановленим Правилами складання і подання заявки на видачу патенту України на винахід і корисну модель, за­твердженими наказом Держпатенту України від 17 листо­пада 1994 р. Обсяг правової охорони визначається форму­лою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка.

Заявка на промисловий зразок має відповідати вимогам Правил складання та подання заявки на видачу патенту України на промисловий зразок, затверджених наказом Держпатенту України від 15 січня 1995 р.

Наступним після подання заявки етапом є проведення спеціальних експертиз поданої заявки в тих випадках, коли їх передбачено. Останній етап — внесення до спеціального державного Реєстру об'єктів, які відповідають умовам па­тентоспроможності. Після державної реєстрації видається правоохоронний документ — патент.

Право на подання заявки передусім має автор. Він може (але не зобов'язаний) подати заявки до Держпатенту Украї­ни через представника у справах інтелектуальної власності (патентного повіреного) або іншу довірену особу. Іноземні громадяни і юридичні особи, що мають постійне місцезна­ходження за межами України, подають заявки тільки че­рез представників у справах інтелектуальної власності.

Право на подання заявки мають роботодавець, а також правонаступники як авторів, так і роботодавців, та Фонд винахідників України.

Заявка складається українською мовою і має стосува­тись лише одного результату творчої діяльності. Об'єднан­ня в одній заявці двох винаходів, корисних моделей чи промислових зразків не допускається.

Заявка повинна містити: заяву про видачу патенту України на винахід, корисну модель чи промисловий зразок відповідно, опис (якщо на ньому є посилання на опис); рефе­рат; документ про сплату встановленого збору за подання заявки. Заявка надсилається на адресу Науково-дослідного центру патентної експертизи. У заяві на видачу патенту обо­в'язково має бути вказано прізвище заявника (заявників), його адресу, а також автора (авторів) заявної пропозиції.

Опис винаходу і корисної моделі викладається у визна­ченому порядку і має розкривати їх сутність настільки ясно і повно, щоб його зміг здійснити фахівець у зазначеній га­лузі. Він має підтверджувати обсяг правової охорони, ви­значений формулою винаходу чи корисної моделі. Форму­ла винаходу чи корисної моделі — це стисла словесна ха­рактеристика технічної суті винаходу чи корисної моделі, що містить сукупність ознак, достатніх для досягнення за­значеного заявником технічного результату.

Реферат складається лише для інформаційних цілей. Він не може братись до уваги з іншою метою, зокрема для тлу­мачення формули винаходу чи корисної моделі й визначен­ня рівня техніки.

За датою надходження заявки до Держпатенту України визначається пріоритет пропозиції. Якщо пропозицію було створено окремими авторами незалежно один від одного, то пріоритет визнається за автором, заявка якого надійшла до Держпатенту раніше.

Після надходження заявки до Держпатенту України вона підлягає спеціальній експертизі. Усі заявки перевіряють за формальними ознаками (формальна експертиза), крім того, заявка на винахід підлягає експертизі по суті. При цьому варто пам'ятати, що заявки на корисні моделі й промислові зразки експертизі по суті не піддаються і патент на зазна­чені об'єкти видається під відповідальність заявника і без гарантії його чинності.

У разі виявлення на момент одержання матеріалів заяв­ки, що її матеріали не відповідають вимогам закону. Держ­патент повідомляє про це заявника. Виявлені недоліки за­явки необхідно усунути протягом двох місяців від дати одер­жання заявником повідомлення про це.

На підставі рішення Держпатенту про видачу патентунавинахід, корисну модель чи промисловий зразок Держпатент публікує у своєму офіційному бюлетні визначені ним відо­мості про видачу патенту. Одночасно з публікацією відомо­стей про видачу патенту Держпатент здійснює їх державну реєстрацію, для чого вносить до відповідного Державного реєстру України відомості про патент. У місячний строк після цього патент видають особі, яка має право на його одержання.

Строк дії патенту на винахід становить 20 років від дати подання заявки до Держпатенту. Строк дії патенту на ко­рисну модель — 10 років від дати подання заявки до Держ­патенту, і за клопотанням власника його чинність може бути продовжена, але не більше як на три роки. На промисловий зразок патент видається строком на 15 років від дати по­дання заявки до Держпатенту, і його чинність може бути продовжена за клопотанням власника патенту, але не більш як на 5 років.

За одержання патенту та підтримання його чинності не­обхідно сплачувати спеціальний збір, розмір і порядок спла­ти якого встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Чинність майнових прав інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок може бути припинена достроково за ініціативою особи, якій вони нале­жать, якщо це не суперечить умовами договору, а також в інших випадках, передбачених законом. У разі припинення чинності виключних прав інтелектуальної власності на ці об'єкти ті можуть вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

Будь-яка особа, яка до дати подання заявки на винахід, корисну модель, промисловий зразок, або, якщо було заяв­лено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала винахід, корисну мо­дель, промисловий зразок в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або вико­ристання, яке передбачалося зазначеною підготовкою(пра­во попереднього користувача).

Який зміст суб'єктивних прав на винаходи, корисні моделі та промислові зразки?

Права, які надаються суб'єктам права на винаходи,ко­рисні моделі та промислові зразки, поділяють на дві групи: особисті немайнові і майнові права.

Доособистих немайнових прав належать право авторства, право на ім'я (спеціальну назву), право на подання заявки на одержання патенту на винахід, корисну модель чи про­мисловий зразок. Право авторства полягає в тому, що тільки справжній творець може називати себе автором винаходу, корисної моделі чи промислового зразка. Усі інші особи, які використовують названі об'єкти, зобов'язані зазначати ім'я автора. Право авторства закріплює факт створення того чи іншого творчого результату конкретною особою, а це має зна­чення для суспільної оцінки як самого результату, так і особи автора. Зазначення імені автора в разі використання винахо­ду, корисної моделі чи промислового зразка обов'язкове.

Необхідно звернути увагу не те, що особисті немайнові права авторів творів науки, літератури і мистецтва і авторів науково-технічних досягнень не збігаються. Закон не за­кріплює за винахідниками та авторами промислових зразків права на недоторканність, на обнародування чи опубліку­вання. Право на недоторканність твору не властиве резуль­татам технічної творчості і не стосується їх, винахід можна удосконалювати будь-кому. Не можна також приховувати від суспільства готовий винахід.

Майнові права суб'єктів права на винаходи, корисні моделі та промислові зразки. Право власності на винахо­ди, корисні моделі і промислові зразки, проголошене чин­ним законодавством, дає його суб'єкту ті самі правомоч­ності, які дає право власності на будь-який інший об'єкт цивільного права.

Право власності на винахід, корисну модельчи промис­ловий зразок засвідчується патентом. Патент надає його власнику виключне право на використання зазначених об'єктів на свій розсуд. Якщо патент на ці об'єкти видано кільком особам (співавторам), то відносини між ними ви­значаються на підставі угоди.

Права, що надаються патентом, набувають чинності від дати публікації відомостей про його видачу, але за умови сплати річного збору за підтримання чинності патенту.

Використанням винаходу, корисної моделі та промис­лового зразка визнаються: виготовлення; пропонування для продажу; запровадження в господарський обіг; застосуван­ня або введення чи зберігання в зазначених цілях продук­ту, що охороняється патентом. Іншими словами, викори­станням визнається будь-який продаж продукту, що охоро­няється патентом на території України. І не тільки продаж, а навіть пропонування для продажу, тобто демонстрація продукту на ярмарках, виставках, вітринах тощо.

Застосуванням, безумовно, визнається будь-яке викори­стання винаходу. Використанням визнається також ввезен­ня з-за кордону продукту, виготовленого на основі винахо­ду, корисної моделі чи промислового зразка, що охороня­ється патентом. Відомо, що патент має чинність лише на території тієї держави, що його видала. Отже, якщо за кор­доном стали виготовляти продукцію на основі винаходу, що охороняється в Україні, і почали завозити цю продукцію в Україну, то це буде порушенням патентних прав власника патенту з усіма наслідками, що з цього випливають.

Використанням винаходу визнається застосування спо­собу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні. Отже, особа, яка знає про те, що цей спосіб охороняється патентом і пропонує його для за­стосування, порушує чужі патентні права, що зумовлює відповідальність за порушення патентних прав. Спосіб, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, включену до незалежного пун­кту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Використанням промислового зразка визнаються виго­товлення, пропонування для продажу, запровадження в господарський обіг або зберігання в зазначених цілях виро­бу, виготовленого із застосуванням запатентованого промис­лового зразка, якщо при цьому використано всі суттєві ознаки промислового зразка.

Крім виключного права на використання, власник па­тенту має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок без його дозволу. Безумовно, виключне право на використання ви­находу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність передбачено можливі випадки використання за­патентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.

Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну модель чи промисловий зразок, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто для задоволення власних потреб; якщо ці об'єкти використову­ються з науковою метою або в порядку експерименту. Доз­воляється використовувати названі об'єкти без дозволу суб'єкта права на них у випадках надзвичайних обставин (катастрофа, епідемія, стихійне лихо тощо). Не є порушен­ням патентних прав разове виготовлення в аптеках за ре­цептом лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі.

Винахід, корисна модель і промисловий зразок єтова­ром, і тому можуть бути об'єктом будь-яких цивільно-пра­вових правочинів. Вони можуть бути відчужені в будь-який спосіб: продаж, міна, дарування тощо. Одним зі способів використання зазначених об'єктів є також видача дозволу на використання винаходу, корисну модель і промислового зразка будь-якій особі на основіліцензійного договору, тобто видача ліцензії на право використання. Ці договори набирають чинності лише за умови, що їх складено у письмо­вій формі, підписано сторонами і зареєстровано в Держ­патенті України.

Проте права, що надаються патентом його власнику, у визначених законодавством випадках можуть бути приму­сово відчужені. Так, керуючись суспільними інтересами та інтересами національної безпеки. Кабінет Міністрів України має право дозволити використання винаходу, ко­рисної моделі та промислового зразка без згоди власника патенту, але з виплатою йому відповідної компенсації. Крім того, якщо винахід, корисна модель чи промисловий зразок не використовується або недостатньо використо­вується в Україні протягом трьох років, починаючи від дня публікації відомостей про видачу патенту або від дати, коли використання зазначених об'єктів було припинено, то будь-яка особа, котра має бажання і готовність викори­стати винахід, корисну модель чи промисловий зразок, у разі відмови володільця патенту від укладення ліцензій­ного договору може звернутись до суду із заявою про на­дання їй дозволу на використання зазначених об'єктів. Будь-яка особа, яка має право на одержання патенту, може запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок у зарубіжних країнах. Виходячи з промислових інтересів та інтересів національної безпеки. Держпатент може заборонити патентування зазначених об'єктів у за­рубіжній країні.

Винахід, корисна модель і промисловий зразок, чинність патенту на які припинилась у зв'язку із закінченням строків їх чинності, можуть бути використані будь-якою особою без дозволу патентоволодільця і без виплати йому винагороди. Чинність патенту припиняється також у разі несплати у встановлений строк річного збору для підтримання його чинності. Заяву про відновлення права на патент можна подати в Держпатент України протягом трьох років від дати припинення чинності патенту. Відмова у відновленні права на патент може бути оскаржена до суду. Суди розглядають також усі інші спори, пов'язані з охоронною прав патенто-власників, що надаються законодавством про промислову власність. Патент на винахід, корисну модель або промисловий зразок може бути визнаний судом недійсним у разі відсутності в них ознак патентоспроможності, а також у випадках видачі патенту особі, яка не мала права на його одержання.

Що розуміють під правом інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію?

Раціоналізаторські пропозиції, які зараз широко вико­ристовують, дають досить значний корисний ефект, що інко­ли навіть перевищує економічний ефект від використання винаходів, тому Цивільним кодексом України врегульова­но також право інтелектуальної власності на раціоналіза­торську пропозицію.

Раціоналізаторською слід визнавати пропозицію, що визнана юридичною особою як пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері й діяльності. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. Це може бути створення або зміна конструкції виробів, техно­логії виробництва і застосовуваної техніки або складу мате­ріалів та ін. Тобто раціоналізаторська пропозиція має бути новою і корисною для підприємства, якому її подано. Це означає, що її використання дає змогу підвищити економіч­ну ефективність виробництва або одержати інший позитив­ний ефект.

Автором раціоналізаторської пропозиції має визнавати­ся особа, творчою працею якої ця пропозиція створена. Якщо раціоналізаторську пропозицію створено кількома особами, то всі вони визнаються співавторами, У цьому разі порядок користування правами на пропозицію визначається угодою між ними. Надання технічної, організаційної чи матеріальної допомоги або сприяння оформленню прав на раціоналізаторську пропозицію та її використання не ви­знається співавторством.

Автору раціоналізаторської пропозиції мають належати особисті (немайнові) і майнові права. Майнові права автора можуть переходити у спадщину.

Для визнання пропозиції раціоналізаторською автор повинен подати письмову заяву з описом сутності пропо­зиції, до якої в разі необхідності додаються креслення, ес­кізи або схеми.

Заява має містити матеріали, достатні для практичного здійснення пропозиції. Заява подається тому підприємству, де пропозиція може бути використана, незалежно від того, чи працює на ньому автор чи ні. Коли пропозиція може бути використана на кількох підприємствах, то заява подається кожному з них.

За результатами розгляду заяви має бути прийня­то одне з рішень:

визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти її до використання;

• провести дослідну перевірку пропозиції;

• відхилити пропозицію із зазначенням мотивів відхи­лення.

Коли пропозицію визнано раціоналізаторською, автору видається посвідчення, яке підтверджує визнання пропо­зиції раціоналізаторською, дату її видачі та авторство. Ав­тор чи співавтори мають право на винагороду, якщо раціо­налізаторська пропозиція використана на підприємстві, яке визнало її раціоналізаторською. Розмір, порядок обчислен­ня та порядок виплати винагороди визначаються угодою між автором і підприємством. Підприємство може підви­щити розмір винагороди за використання раціоналізатор­ської пропозиції, яка не може бути широко використана.

Права раціоналізаторів у разі їх порушення підлягають захисту відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Що таке право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин?

Відносини, що виникають у зв'язку з виведенням, вико­ристанням, захистом, відчуженням нових сортів рослин і нових тварин (селекційні досягнення) регулюються Ци­вільним кодексом України, Законом України "Про охорону прав на сорти рослин" від 21 березня 1993 р., Законом України "Про племінне тваринництво" від 15 грудня 1993 р. Вказані нормативно-правові акти визначають поняття "сорт", "порода", "племінне тваринництво" та ін., пов'язані з право­вою охороною сортів рослин і нових порід тварин.

Так, селекційним досягненням у рослинництві ви­знається сорт, що має один або кілька господарських знак, які відрізняють його від існуючих сортів рослин.

Селекційним досягненням у тваринництві визнаєть­ся порода, тобто цілісна численна група тварин загаль­ного походження, що створена людиною та має генеало­гічну структуру і властивості, які дають змогу від­різнити Ті від інших тварин цього самого виду, і є кіль­кісно достатньою для розмноження як однієї породи.

Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:

• особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реє­страцією;

• майнові права інтелектуальної власності на сорт рос­лин, породу тварин, засвідчені патентом;

• майнове право інтелектуальної власності на поширен­ня сорту рослин, породу тварин, засвідчене державною реє­страцією.

Суб'єктом правовідносин, що виникають у процесі ство­рення та використання сорту рослин і порід тварин, може бути будь-яка фізична і юридична особа. Автором селекцій­ного досягнення визнається особа, творчою працею якої створено цей сорт чи породу. Автор селекційного досягнен­ня має право визначати його назву, яка має відповідати встановленим законом щодо селекційних досягнень вимогам і підлягає схваленню державним органом, що відає випро­буванням та охороною селекційних досягнень. Присвоєння назви зареєстрованого селекційного досягнення насінню і племінному матеріалу, що не належить до них, є порушен­ням прав патентоволодільця і селекціонера.

Право на одержання патенту може мати, а отже, бути суб'єктом права на селекційне досягнення, будь-яка особа, якій автор передав своє право на одержання патенту. В су­часних умовах одним із важливих суб'єктів права на селек­ційне досягнення стає роботодавець, який має право на одержання патенту, якщо сорт чи породу виведено праців­ником — автором селекційних досягнень при виконанні ним службових обов'язків, конкретного завдання, одержаного працівником від роботодавця. Суб'єктом інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин може стати також Фонд винахідників України, якщо автор селекційного до­сягнення назвав у заявці фонд особою, якій він передає право на одержання патенту.

Патентоволодільцеві на селекційне досягнення належить виключне право на використання цього досягнення в ме­жах, встановлених законом про інтелектуальну власність на сорт рослин, породу тварин.

Автор інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, який не є патентоволодільцем, має протягом стро­ку чинності патенту (ЗО років, а щодо дерев та винограду — 35 років) право на одержання винагороди від патентоволо­дільця за використання селекційного досягнення. Розмір та умови виплати винагороди авторові визначаються дого­вором, що укладається між ним і патентоволодільцем. Розмір винагороди не повинен становити менше ніж 2 % від сум щорічних надходжень, які одержує патентоволоді-лець за використання селекційного досягнення, включаю­чи надходження від продажу ліцензій. Винагорода випла­чується авторові протягом шести місяців після закінчення кожного року, в якому використовувалося селекційне до­сягнення, якщо договором не передбачено інше.

Патентоволоділець інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин зобов'язаний підтримувати відповід­ний сорт рослини чи відповідну породу тварин протягом строку чинності патенту таким чином, щоб збереглися озна­ки, зазначені в описанні сорту чи породи, складеному в заявці на видачу патенту. Внесення сортів рослин і тварин до державного реєстру селекційних досягнень, які допуска­ються до використання, проводиться державним органом, який відає випробуваннями та охороною селекційних до­сягнень, за результатами державних випробувань на госпо­дарську корисність.

Патент може бути визнаний недійсним повністюабочастково у таких випадках:

• заявлений сорт чи порода не відповідає патентоспро­можності;

• у патенті неправильно визначено автора (співавтора) сорту, породи або власника патенту.

Скарга проти видачі патенту за наведеними підставами, може бути розглянута Апеляційною радою Держпатенту України в присутності скаржника. Визнання патенту на сорт рослин, породу тварин недійсним проводиться в судо­вому порядку.

Як здійснюється право на захист комерційної таємниці?

В умовах ринкової економіки все більше зростає значен­ня будь-якої інформації, в тому числі науково-технічної, що має конфіденційний характер.

Специфічність інституту комерційної таємниці полягає в тому, що вона не підлягає офіційній реєстрації. Опис, який становить її сутність, має конфіденційний характер і пере­дається з рук у руки під серйозні застереження. В ліцензій­них договорах, як правило, обумовлюються порядок і умо­ви передачі цієї інформації.

Цими та іншими факторами зумовлюється необхідність окремого правового інституту захисту такої нерозкритої інформації, оскільки нині вона набуває все більшої цінності як товар.

Здійснення правової охорони нерозкритої інформації в Україні стало можливим на підставі Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., інших законів про інфор­мацію і прийнятого Цивільного кодексу України.

Комерційною таємницею визнається технічна, орга­нізаційна, комерційна, виробнича та інша інформація, здатна сприяти підвищенню виробництва або давати інший позитивний ефект, яка невідома третім особам, внаслідок чого має комерційну цінність.

Особа, котра правомірно володіє такою інформацією, має право на захист від незаконного використання цієї інфор­мації.

Не визнається нерозкритою інформацією комерційна та інші види таємниць, які охороняються спеціальними зако­нами, а також якщо ця інформація захищається авторським чи патентним правом та іншими промисловими правами.

Комерційна таємниця охороняється законом від не­законного використання третіми особами за умови, що:

• ця інформація має дійсну або потенційну цінність і фактично невідома третім особам;

• до цієї інформації немаєвільного доступу третіх осібна законних підставах;

• володілець зазначеної інформації вживає відповідних заходів для збереження її конфіденційності.

Разом з тим має бути можливість до відчуження зазна­ченої інформації її володільцем, тобто її можна відокреми­ти від її носія і передати іншим особам.

Комерційна таємниця може мати найрізноманітніший характер, отже, і заходи щодо збереження її конфіденцій­ності також можуть бути найрізноманітніші. Наприклад, маляр знає, в якій пропорції треба змішувати фарби, щоб одержати необхідний відтінок. Це знання (інформацію) він може зберегти шляхом мовчання, тобто нікому не розкрива­ти свого знання. У складних технологіях, безумовно, потрібен письмовий опис такої нерозкритої інформації, яку можна зберегти лише шляхом збереження цього опису в таємниці.

Органи державної влади зобов'язані охороняти від недо­бросовісного комерційного використання інформацію, яка є комерційною таємницею та створення якої потребує знач­них зусиль і яка надана їм з метою отримання встановлено­го законом дозволу на діяльність, пов'язану з фармацевтич­ними, сільськогосподарськими, хімічними продуктами, що містять нові хімічні сполуки. Ця інформація охороняється органами державної влади також від розголошення, крім випадків, коли розголошення необхідне для забезпечення захисту населення або не вжито заходів щодо її охорони від недобросовісного комерційного використання,

Володілець нерозкритої інформації має виключне пра­во на її використання. Це право володілець може передава­ти іншим особам (тобто і як право власності, і як виключне право на використання). Як власник, він може відчужува­ти свою власність будь-кому і в будь-який правомірний спосіб. Як володілець виключного права він має право ви­давати ліцензії на використання інформації, а також пере­шкоджати неправомірному розголошенню, збиранню або використанню комерційної таємниці.

Строк правової охорони нерозкритої інформації обумов­лений строком збереження її конфіденційності, тобто доки зазначена інформація буде прихована від третіх осіб, доти зберігатиметься правова охорона.

Спори з приводу використання комерційної таємниці, виплати винагороди розглядає тільки суд.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.229.142.91 (0.016 с.)