Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Які особливості договору страхування?

Поиск

Страхування — це вид цивільно-правових відносин із за­хисту майнових інтересів і громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом спла­ти ними страхових платежів (страхових внесків, стра­хових премій).

Майнові та особисті немайнові відносини, що виника­ють внаслідок страхування, регулюються нормами Цивіль­ного кодексу України, Законом України "Про страхуван­ня" (7 березня 1996 р.), правилами окремих видів страху­вання, що встановлюються відповідними нормативними актами законодавства України. Відносини з морського стра­

хування суден, вантажів та інших об'єктів регулюються нормами, що містяться в Кодексі торговельного мореплав­ства України і правилах про окремі види морського стра­хування.

Страхування здійснюється на основі договору між стра­ховиком і страхувальником (добровільне страхування). У випадках, передбачених законом або іншими нормативно-правовими актами, проводиться страхування без укладен­ня договору (обов'язкове страхування).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (стра­хову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачува­ти страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Страховик — це юридична особа, яка спеціально створе­на для здійснення страхової діяльності і яка одержала у встановленому порядку ліцензію на цей вид діяльності.

Громадяни та юридичні особи з метою страхового захи­сту своїх майнових інтересів можуть створювати товари­ства взаємного страхування. Необхідною умовою реєстрації та отримання ліцензії є наявність у страховика мінімаль­ного статутного фонду в сумі, еквівалентній 100 тис. євро. Державною страховою компанією в Україні сьогодні є На­ціональна акціонерна страхова компанія (НАСК) "Оранта", оскільки частка держави в її статутному фонді становить 58 %.

Страхувальники — це фізичні та юридичні особи, які страхують свій майновий інтерес і вносять страхові пла­тежі.

Страхувальники мають право при укладенні договорів страхування призначати громадян чи юридичних осіб для одержання страхових сум або страхового відшкодування (винагородонабувачів), а також замінювати їх до настання страхового випадку.

Об'єктами страхування є майнові інтереси, які не су­перечать законодавству і пов'язані:

• з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (осо­бисте страйкування);

• володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

• відшкодуванням страхувальникові завданої ним шко­ди особі або майну фізичної особи, а також шкоди, завданої юридичній особі (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі ' шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). Істотними умовами догово­ру страхування, які зазначаються у страховому свідоцтві (полісі, сертифікаті), визнаються об'єкт страхування, розмір страхової суми, страхового внеску і строки його сплати, страховий ризик (страхові випадки), строк страхування, початок і закінчення дії договору страхування. У договорі також можуть бути передбачені інші умови страхування.

Договір страхування набирає чинності з моменту внесен­ня страхового платежу (внеску, премії), якщо інше не пе­редбачено умовами страхування. Зі згоди страхувальника об'єкт страхування може бути застрахований за одним до­говором страхування кількома страховиками (співстраху-вання). У таких випадках у договорі мають міститися умо­ви, що визначають права та обов'язки кожного зі страхо­виків. За наявності відповідної угоди між страховиками і страхувальником один зі співстраховиків може представ­ляти всіх інших у відносинах зі страхувальником, залиша­ючись відповідальним перед ним у розмірах своєї частки.

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

навмисних дій страхувальника, якщо вони були спря­мовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'яза-' них із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без переви­щення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я,

честі, гідності та ділової репутації;

• вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що при­звів до страхового випадку;

• подання страхувальником завідомо неправдивих відо­мостей про об'єкт страхування або про факт настання стра­хового випадку;

• одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка

їх завдала;

• несвоєчасне повідомлення страхувальника без поваж­них на те причин про настання страхового випадку або ство­рення страховикові перешкод у визначенні обставин, харак­теру та розміру збитків.

Своє рішення про відмову здійснити страхову виплату страховик повинен повідомити страхувальника у письмовій формі з обґрунтуванням причин відмови.

Якщо страхувальник прострочив внесення страхового платежу і не сплатив його протягом 10 робочих днів після пред'явлення страховиком письмової вимоги про сплату страхового платежу, страховик може відмовитися від до­говору страхування, якщо інше не встановлено цим дого-

вором. Але страховик не має права відмовитися від догово­ру особистого страхування без згоди на це страхувальника, який не припускався порушень договору, коли інше не вста­новлено самим договором або законом. Про намір відмови­тися від договору страхування страхувальник або страхо­вик зобов'язані повідомити другу сторону не пізніш як за ЗО днів до "припинення договору.

Крім загальних підстав, за якими правочини визнаються недійсними, договір страхування визнається недійсним у разі, якщо:

він укладений після настання страхового випадку;

• об'єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набрали законної сили.

Що розуміють під страховим випадком і страховим ризиком?

Страховий випадок — це передбачена законодавством або договором подія, з настанням якої виникає обов'язок страхової організації здійснити виплату страхової суми чи страхового відшкодування страхувальникові або іншій третій особі.

У момент виникнення страхового зобов'язання сторонам невідомо, чи настане страховий випадок (наприклад, загибель врожаю від засухи, граду, урагану тощо). Проте у разі неми­нучості настання події (наприклад, смерть страхувальника при змішаному страхуванні) сторони все одно не знають, коли саме вона настане. Однак це не означає, що договір страху­вання є правочином, укладеним під відкладальною умовою.

У договорі страхування виникнення обов'язків страхо­вика залежно від настання певної страхової події є неодмін­

ною істотною умовою, що визначає суть страхування, тоді як відкладальна умова в інших правочинах є випадковим

елементом.

До страхових подій належать: травма, одержана страху­вальником внаслідок нещасного випадку, випадкове гостре отруєння недоброякісними харчовими продуктами, загибель тварини від транспортної події, закінчення строку за дого­вором змішаного страхування життя тощо.

Страховий ризик — це подія, на випадок якої проводи­ться страхування і яка має ознаки ймовірності та ви­падковості настання.

Від ступеня ймовірності настання певної страхової події залежать розміри страхових внесків за конкретним видом страхування. Наприклад, страхові внески за договором змі­шаного страхування життя зростають у міру збільшення віку страхувальника на день подання ним заяви про стра­хування, адже з віком збільшується ймовірність його смерті. На ступінь страхового ризику можуть впливати різні обста­вини. Так, відповідно до п. 8 Правил страхування домашніх тварин, затверджених правлінням НАСК "Оранта" (25 чер­вня 1996 р.), не укладається договір страхування тварин у місцевостях, де діють карантинні обмеження. Відповідно до п. 6.1 Правил страхування забудов, затверджених правлін­ням НАСК "Оранта" (15 травня 1996 р.), не підлягають стра­хуванню старі й аварійні забудови.

Які обов'язки сторін за договором страхування?

Договір страхування належить до двосторонніх, оскіль­ки права і відповідні обов'язки виникають для обох контр­агентів.

За договором страхування страховик зобов'язаний:

.^~"\_^ ^- ознайомити страхувальника з умовами страхування.

Н;а жаль, страховик не завжди виконує цей обов'язок на­лежним чином. Так, згідно з чинним законодавством, паса­жири повітряного і наземного транспорту підлягають обо­в'язковому страхуванню і до вартості проїзного квитка включаються страхові внески, які стягуються з них. Але на залізничних вокзалах, автостанціях відсутня інформація для пасажирів про умови страхування;

• негайно, як тільки стане відомо про настання страхо­вого випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необ­хідних документів для своєчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальникові (протягом двох робочих днів повинні бути оформлені необхідні документи);

• при настанні страхового випадку здійснити виплату страхової суми або страхового відшкодування у встановле­ний договором строк;

• за заявою страхувальника у разі вжиття страховиком заходів, які зменшили страховий ризик, або в разі збільшен­ня вартості майна переукласти з ним договір страхування;

• зберігати в таємниці відомості про страхувальника та його майновий стан.

Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчас­ну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальникові неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається законом чи іншими нормативно-правовим актами або погодженням сторін, а також відшко­довує збитки, завдані страхувальникові при настанні стра­хового випадку у зв'язку з діями щодо запобігання ним або зменшення їх розміру.

Обов'язкам страхувальника відповідають права страхо­вика в договорі страхування. Страхувальник за цим дого­вором зобов'язаний:


своєчасно вносити страхові платежі;

• при укладенні договору страхування надати страхови­кові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику і надалі інформувати його про будь-яку зміну страхового ризику;

• вжити заходів щодо запобігання збиткам та зменшен­ня збитків, завданих внаслідок настання страхового ризику;

• повідомити страховика про настання страхового випад­ку в строк, передбачений умовами страхування;

• повідомити страховика про інші чинні договори стра­хування щодо цього об'єкта страхування. Метою страхуван-, ня майна не може бути збагачення страхувальника за раху­нок страхової компанії, а тому законодавець передбачив, що якщо майно застраховане у декількох страховиків, то [ страхове відшкодування, яке будуть виплачувати всі стра-| хові компанії, не може перевищувати дійсної вартості май­на. Необхідно пам'ятати, що коли страхувальник не повідо­мив страховика про те, що об'єкт уже застрахований, но­вий договір страхування є нікчемним.

Виплата страхових сум і страхового відшкодування про­водиться страховиком згідно з умовами договору та прави­лами страхування на підставі заяви страхувальника і стра­хового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт скла­дається страховиком або уповноваженою ним особою.

Які категорії громадян підлягають обов'язковому особистому страхуванню?

Особливість обов'язкового особистого страхування поля­гає в тому, що громадянин вважається застрахованим неза­лежно від його бажання. Обов'язкове особисте страхування здійснюється згідно з нормативними актами, які встанов­люють категорії осіб, що підлягають обов'язковому особи­стому страхуванню, випадки, при настанні яких виплачу­ється страхова сума, права та обов'язки сторін.

Важливою особливістю цього виду страхування є те, що воно діє без обмеження строку і незалежно від оплати стра­хових платежів. Така форма страхування зумовлена турбо­тою держави про інтереси своїх громадян.

Зокрема^ в обов'язковому порядку підлягають стра­хуванню пасажири, машиністи, провідники, члени команд суден і екіпажі літаків, військовослужбовці, співробітники органів внутрішніх справ, працівники прокуратури, мит­ниці, державної лісової охорони, судді, посадові особи дер­жавних органів у справах захисту прав споживачів, конт­рольно-ревізійної служби, державного архітектурно-буді­вельного контролю, спортсмени вищої кваліфікації, діти-сироти, які перебувають на вихованні в дитячих будинках, робітники небезпечних професій, народні депутати та деякі інші категорії громадян.

Розмір страхової суми при загибелі особи, яка підлягає обов'язковому особистому страхуванню, уніфікований і ста­новить, як правило, грошове забезпечення особи за 10 років.

Розмір страхового відшкодування при інвалідності та пораненні визначено відповідними Правилами. Так, при отриманні інвалідності І групи працівнику міліції випла­чується відшкодування в розмірі грошового забезпечення за п'ять років, II групи — за чотири роки, III групи — за три роки.

При тяжкому пораненні працівнику міліції виплачуєть­ся страхове відшкодування в розмірі його грошового забез­печення за чотири місяці, при легкому пораненні — за два місяці.

Які особливості обов'язкового особистого страхування пасажирів?

Обов'язковість страхування пасажирів передбачена По­ложенням про обов'язкове особисте страхування від нещас­них випадків на транспорті від 14 серпня 1996 р.

Застрахованими вважаються:

пасажири залізничного, морського і водного, автомо­більного та електротранспорту;

• водії усіх підприємств, організацій і закладів, незалеж­но від форм власності та виду діяльності, машиністи, провідни­ки поїздів (у тому числі приміських і метрополітену), члени команди судна, працівники бригад медичної допомоги.

Страхування не поширюється на пасажирів:

• залізничного, морського і водного транспорту на екс­курсійних і прогулянкових маршрутах;

• внутрішнього водного транспорту внутрішньомісько-го сполучення і переправ;

• автомобільного і електротранспорту на міських марш­рутах.

Обов'язковість страхування пасажирів полягає в тому, що сам факт придбання пасажиром квитка породжує стра­хові зобов'язання, оскільки при купівлі квитка страховий платіж включається до ціни квитка. Пасажири, які мають право на безоплатний проїзд згідно з чинним законодав­ством, підлягають обов'язковому страхуванню без сплати страхового платежу. Так, без сплати страхового платежу страхують осіб, які користуються безоплатним службовим проїзним квитком, діти віком до п'яти років та ін.

Пасажир вважається застрахованим з моменту оголо­шення посадки на морське чи річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб і до моменту закінчення поїздки, а водїі — тільки на період обслуговування поїздки.

Страховими випадками вважаються:

загибель чи смерть застрахованого внаслідок нещас­ного випадку на транспорті;

• отримання травми в результаті нещасного випадку на транспорті за умови встановлення потерпілому інвалідності;

• тимчасова непрацездатність внаслідок нещасного ви­падку на транспорті.

На залізничному, морському, водному, автомобільному та електротранспорті пасажир вважається застрахованим на 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Про кожний нещасний випадок, який мав місце на транс­порті, транспортна організація повинна скласти акт і видати потерпілому довідку із зазначенням страхової компанії (її місцезнаходження, дати укладення договору страхування).

У разі загибелі чи смерті пасажира в результаті нещас­ного випадку на транспорті його спадкоємцям виплачується страхове відшкодування у розмірі 100 % страхової суми.

У разі отримання застрахованим травми внаслідок не­щасного випадку на транспорті при встановленні потерпі­лому інвалідності виплачується: при інвалідності І групи — 90 % страхової суми; II — 75; III — 50 % страхової суми.

У разі тимчасової втрати працездатності потерпілому па­сажиру виплачується 0,2 % страхової суми за кожний день непрацездатності, але не більше як 50 % страхової суми.

Страхова сума виплачується не пізніше 10 днів після подання всіх необхідних документів: заяви пасажира (чи його спадкоємців) про виплату, акта про нещасний випа­док, медичної довідки про тимчасову втрату працездатності чи довідки про інвалідність або копії свідоцтва про смерть і документи про правомочність спадкоємців.

Застрахованому пасажиру чи його спадкоємцям стра­хове відшкодування не виплачується:

• якщо пасажир вчинив дії, в яких слідчі чи судові орга­ни встановили ознаки злочину;

• якщо дії пасажира перебувають у прямому причинно­му зв'язку з алкогольним, наркотичним чи токсичним сп'я­нінням;

• якщо потерпілий сам спричинив собі шкоду з метою отримання страхового відшкодування;

• якщо пасажир не виконав розпорядження капітана корабля, начальника поїзда, водія автобуса або інших упов­новажених на це офіційних осіб на транспорті, порушив правила проїзду на транспорті.

Підстави і межі відповідальності повітряного перевізни­ка за шкоду, спричинену життю і здоров'ю пасажира, перед­бачає Положення про порядок і умови проведення обов'язко­вого страхування відповідальності повітряного перевізни­ка і виконувача повітряних робіт по відшкодуванню збит­ків, спричинених пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятих до перевезення, іншим користувачам повітря­ного транспорту і третім особам, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 1998 р.

Страхова сума, яка виплачується за шкоду, спричинену пасажиру під час виконання польоту в межах України, визначається договором обов'язкового страхування. Розмір страхової суми не повинен бути меншим за суму, еквіва­лентну 20 тис. дол. СІЛА за офіційним курсом гривні на день здійснення польоту (п. 6 Положення).

Які особливості договору доручення?

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії. Отже, сторонами цього договору виступають повірений і довіритель. Повіре­ний — особа, яка зобов'язується виконати юридичні дії, а довіритель — особа, яка доручає повіреному виконати ці дії. Повіреним і довірителем можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Фізичні особи, які виступають повіреними чи довірителями, мають бути дієздатними. Будь-яка юри­дична особа вправі бути довірителем, а повіреним — лише за умови, що це не виходить за межі її дієздатності. На-

приклад, товарні біржі, банки, юридичне бюро, посеред­ницькі організації. Цей договір досить поширений у ци­вільному обігу.

Предметом договору доручення є юридичні дії повіре­ного. До таких юридичних дій належать не тільки право-чини, а й інші дії повіреного (складання актів, вчинення процесуальних дій тощо), внаслідок яких довіритель здій­снює свої права та обов'язки або набуває, змінює і припи­няє їх. Трапляється, що повірений, виконуючи доручен­ня, здійснює також окремі фактичні дії. Наприклад, огля­дає майно, яке хоче придбати довіритель, перевозить речі тощо. Ці дії не є предметом договору доручення. Вони мають супровідний характер і не можуть мати правове значення у відносинах між повіреним і довірителем, який зобов'язаний відшкодувати дії повіреного, пов'язані зі здійсненням фактичних дій.

Характерним для договору доручення є те, що повіре­ний виконує юридичні дії від імені та за рахунок довірите­ля. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, при­пиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Може бути встановлено і виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором.

У договорі можуть бути встановлені також строк дії та­кого доручення та (або) територія, у межах якої чинне ви­ключне право повіреного. Повірений має право на плату за виконання свого обов'язку за цим договором. Коли в дого­ворі не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, вона виплачується після виконання доручення відповідно до звичайних цін на такі послуги.

Оскільки повірений виступає від імені та за рахунок довірителя, то, звичайно, він має керуватися інтересами свого довірителя і діяти відповідно до вказівок, що дав йому довіритель. Тому в договорі або у виданій на підставі дого­вору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Ці дії мають бути право­мірними, конкретними та здійсненними.

Повірений повинен виконати дане йому доручення осо­бисто. Але він має право і передати доручення іншій особі (замісникові), якщо це передбачено договором або якщо повірений був примушений до цього обставинами, з метою охорони інтересів довірителя. У таких випадках повірений несе відповідальність тільки за вибір замісника. Довіритель має право у будь-який час відхилити замісника, обраного повіреним.

За договором доручення повірений зобов'язаний:

• повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання доручення;

• після виконання доручення або в разі припинення до­говору до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк чинності якої не закінчився, і надати звіт із залученням виправдних документів, якщо це вимагається умовами договору та характером доручення;

• негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням договору.

Довіритель зобов'язаний, якщо інше не передбачено договором:

• забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

• відшкодувати повіреному витрати, пов'язані з вико­нанням доручення;

• негайно прийняти від повіреного усе виконане ним згідно з договором і виплатити повіреному винагороду, якщо вона йому належить.

Договір доручення припиняється внаслідок: скасу­вання доручення довірителем; смерті довірителя або по­віреного; визнання будь-кого з них недієздатним, обмеже­ним у дієздатності або безвісно відсутнім. Довіритель має право скасувати доручення, а повірений — відмовитися від

нього у будь-який час. Угода про відмову від цих прав є нікчемною.

Сторона, що відмовляється від договору з повіреним, який діє як підприємець, має сповістити іншу сторону про припинення договору за один місяць, якщо триваліший строк не передбачено договором. У разі реорганізації юри­дичної особи, яка виступає комерційним представником, довіритель має право скасувати доручення без такого попе­реднього сповіщення.

У разі смерті повіреного його спадкоємці повинні спові­стити довірителя про припинення договору доручення та вжити заходів, необхідних для охорони майна довірителя, зокрема зберегти його речі та документи і потім передати їх довірителеві. Такий самий обов'язок покладено на ліквіда­тора юридичної особи, що є повіреним.

Зразок договору доручення

ДОГОВІР ДОРУЧЕННЯ №__ М.Дніпропетровськ 1 жовтня 2004 р.

ТОВ "ННН", надалі — "Довіритель", в особі директора Сидо­ренка Г.Г., що діє на підставі Статуту товариства,

і приватне підприємство "ЛЛЛ", надалі — "Повірений", в особі директора Іванова 1.1., що діє на підставі Статуту підприємства, та керуючись положеннями ст. 1000—1010 Цивільного кодексу України уклали договір про нижченаведене:

Предмет договору

1.1. Повірений зобов'язується укласти від імені й за рахунок Довірителя правочини з постачання Довірителю продукції вироб­ничо-технічного призначення, а Довіритель — прийняти виконан­ня та оплатити послуги Повіреного.

1.2. Це доручення підлягає виконанню відповідно до вказівок Довірителя про найменування, кількість та інші обов'язкові умо­ви постачання.

Порядок розрахунків

2.1. Послуги Повіреного сплачуються у розмірі 0,4 % від вар­тості продукції, яка підлягає постачанню Довірителю за укладе­ними згідно з його вказівками правочинами.

2.2. Оплата послуг Повіреного здійснюється Довірителем про­тягом двох діб після передачі Довірителю звіту Повіреного з дода­ванням документів на підтвердження виконання доручення.

2.3. У такому ж порядку відшкодовуються витрати Повірено­го, пов'язані з виконанням доручення.

2.4. Додатковою угодою до цього договору може бути передба­чена плата за послуги Повіреного у формі натуроплати.

Відповідальність сторін

3.1. Правочини, здійснені всупереч вказівкам Довірителя, є недійсними для нього, а видатки за цими правочинами відшкодо­вуються за рахунок Повіреного.

3.2. За порушення терміну розрахунків з Повіреним Довіри­тель сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

Дія договору

4.1. Цей договір набирає чинності з дня його укладення і діє до 31 грудня 2004 р.

Він може бути достроково припинений на таких підставах:

— скасування його Довірителем;

— відмова Повіреного від виконання;

— за угодою сторін.

У разі припинення договору ініціатор зобов'язаний повідоми­ти іншу сторону про це за ЗО днів.

4.2. Зміни до договору можуть бути внесені письмовою угодою сторін.

Юридичні адреси та банківські реквізити сторін:

Довіритель _________________________

Повірений __________________________

Договір уклали:

Директор Директор _____ (Сидоренко Г.Г.) ____ (Іванов 1.1.)



Поделиться:


Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; просмотров: 347; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.12.163.23 (0.01 с.)