Зразок договору простого товариства про сумісну підприємницьку діяльність

ДОГОВІР №_ ПРО СУМІСНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

М.Дніпропетровськ 10 січня 2004 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВВВ", надалі — "Товариство", в особі директора Яценка В.В., що діє на підставі Статуту товариства,

і приватне підприємство "ЮЮЮ", надалі — "Підприємство", в особі директора Кривди С.С., що діє на підставі Статуту, з ура­хуванням вимог ст. 1132—1143 Цивільного кодексу України уклали договір про сумісну діяльність на таких умовах:

Предмет договору

1.1. Сторони за цим договором беруть на себе зобов'язання спільно діяти для досягнення спільної господарської та комерцій­ної мети — будівництва та експлуатації цеху з виробництва лок- ' шини на устаткуванні фірми "ККК".

1.2. Керівництво сумісною діяльністю (ведення спільних справ) та облік результатів цієї діяльності покладаються на Товариство. Для цього Товариство веде окремий баланс вкладів, витрат та прибутку сторін. Показники цього балансу не включаються до балансу Товариства. У бухгалтерській звітності сторін за догово­ром відображаються фінансові та інші результати сумісної діяль­ності, що належать відповідно до умов договору кожній зі сторін.

Права та обов'язки сторін

2.1. Для реалізації цілей сумісної діяльності сторони здійсню­ють заходи, роблять фінансові та інші вклади у вигляді матері­альних засобів, трудових ресурсів та комплексу заходів, спрямо­ваних на будівництво та експлуатацію об'єкта договору.

2.2. Вклади сторін у сумісну діяльність приймаються у про­центних частках і визначаються за балансом витрат на сумісну діяльність. Частки сторін можуть коригуватися додатковими уго­дами до цього договору.

Грошові та інші майнові вклади сторін, а також майно, ство­рене або придбане внаслідок сумісної діяльності, є спільною влас­ністю сторін, і кожна з них не має права розпоряджатися цим майном без згоди другої сторони.

Цим договором закріплюється такий порядок розподілу при­бутку згідно з результатами сумісної діяльності.

Починаючи від дня введення в експлуатацію об'єкта договору протягом п'яти років прибуток від сумісної діяльності розподі­ляється щоквартально, не пізніше 10 числа першого за минулим кварталом місяця, в частках:

Товариство — 40 % Підприємство — 60 %

У наступні роки розподіл прибутку здійснюється у рівних

частках.

2.3. Сторони зобов'язані не розголошувати комерційну та іншу Конфіденційну інформацію як про сумісну діяльність, так і відо­му їм таку інформацію про діяльність окремої сторони.

2.4. Товариство зобов'язується:

2.4.1. Фінансувати закупівлю технологічного устаткування та будівництво цеху (і монтаж технологічного устаткування) в об­сязі 40 % витрат згідно з рахунками Підприємства в термін не більш як п'яти діб з дня одержання повідомлення Підприємства про необхідність перерахування відповідних грошових коштів.

2.4.2. Передати для будівництва цеху будмайданчик на відве­деній Товариству земельній ділянці по вул. Пархоменко, 2 у місті

Дніпропетровську.

2.4.3. Здійснювати постачання сировини для виробництва го­тової продукції згідно з умовами додаткової угоди до цього дого­вору та надавати торговельні площі для реалізації продукції су­місного виробництва.

2.5. Підприємство зобов'язується:

2.5.1. Здійснити закупівлю та постачання технологічного устаткування цеху з виробництва локшини фірми "ККК" у термін

до 10 червня 2004 р.

2.5.2. Замовити проектно-кошторисну документацію на будів­ництво цеху, зробити необхідні погодження та здати цех в екс­плуатацію до 10 жовтня 2004 р. Для цього Підприємству нада­ються права генерального замовника.

2.5.3. Здійснювати експлуатацію об'єкта сумісної діяльності з використанням власного персоналу.

Відповідальність сторін

3.1. У разі невиконання чи неналежного виконання зобов'я­зань за договором винна сторона відшкодовує другій стороні усі завдані цим збитки.

3.2. За порушення термінів виконання зобов'язань за догово­ром винна сторона сплачує пеню у розмірі 0,05 % вартості про­строченого зобов'язання за кожний день прострочення.

У разі прострочення виконання грошових зобов'язань винна сторона сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченого платежу за кожний день прострочення.

Дія договору

4.1. Договір набирає чинності з дня його укладення і є без­строковим.

4.2. Дія договору може бути припинена письмовою угодою сторін або з ініціативи однієї сторони з обов'язковим попереджен­ням про це за три місяці. Зміни до договору вносяться письмовою угодою сторін.

Юридичні адреси та банківські реквізити сторін:

Договір підписали:

Директор Директор ____ (Яценко В.В.) ____ (Кривда С.С.)

Які зобов'язання належать до недоговірних?

У більшості випадків цивільно-правові зобов'язання виникають із договорів. Назва "недоговірні зобов'язання" підкреслює те, що вони виникли не з договорів чи іншої будь-якої угоди, а саме з односторонньої дії якої-небудь особи. Підставою для виникнення їх може бути односто­ронній правочин або інше майнове надання однієї сторони іншій. Разом з тим зобов'язально-правові відносини, що виникають із такого роду односторонніх дій осіб, за харак­тером і змістом практично не відрізняються від подібних відносин, які виникли з договору. Саме тому такі відноси­

ни у римському приватному праві називали ніби договір­ними, подібними до договірних, що виникають ніби з дого­вору, хоча самого договору або якогось іншого правочину між сторонами зобов'язання немає.

Одностороння дія, з якої виникло подібне зобов'язання, за характером повинна бути правомірною. Із недозволеної дії виникає зовсім інший тип недоговірних зобов'язань — заподіяння шкоди (деліктні зобов'язання).

До недоговірних правомірних зобов'язань Цивільний кодекс України відносить такі категорії зобов'язань:

1) публічне обіцяння винагороди без оголошення кон­курсу;

2) публічне обіцяння винагороди за результатами

конкурсу;

3) вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без

її доручення;

4) рятування здоров'я та життя іншої особи, майна

фізичної або юридичної особи.

До недоговірних зобов'язань належить також група зобо­в'язань, що виникають з цивільних правопорушень. На відміну від зазначених вище недоговірних зобов'язань, в основу яких покладено дозволені дії, в основу деліктних зобов'язань покладено, навпаки, тільки неправомірні дії.

Такими недоговірними зобов'язаннями є:

1) створення загрози життю, здоров'ю, майну фізич­ної особи або майну юридичної особи;

і 2) заподіяння шкоди;

3) набуття, збереження майна без достатньої право­вої підстави.

Який зміст зобов'язань, що виникають

із публічного обіцяння винагороди

без оголошення конкурсу і публічного обіцяння

винагороди за результатами конкурсу?

Цивільний кодекс України встановлює, що особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди за передан-ня їй відповідного результату (передання інформації про знайдення речі, фізичної особи, що пропала, повідомлен­ня необхідних відомостей тощо), зобов'язана передати обіцяну нагороду особі, що надала цей результат.

Обіцяння нагороди вважається публічним, якщо воно сповіщене будь-яким чином у засобах масової інформації чи в інший спосіб невизначеному колу осіб. У сповіщенні публічної обіцянки винагороди мають бути визначені зав­дання, строк та місце його виконання, форма та розмір винагороди. Ця нагорода може бути виражена у грошовій або іншій формі. Передання нагороди повинно відбутися одночасно з переданням результату, якщо інше не випли­ває з характеру нагороди чи публічного сповіщення.

Особа, яка виступила з публічним обіцянням нагороди, має право змінити завдання та умови надання винагороди. Коли зміна умов про надання винагороди щодо виконання завдання призвела до втрати інтересу в особи, яка присту­пила до його виконання, до зміни цих умов, то особа має право на відшкодування понесених нею витрат. Якщо у публічному обіцянні нагороди не встановлено строк його чинності, воно є чинним протягом розумного часу. При виконанні завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, повинна виплатити її. У разі виконання завдання кількома особами одночасно винагоро­да розподіляється між ними порівну.

Публічне обіцяння нагороди за результатами конкур­су (змагання) має місце тоді, коли фізична або юридич­

на особа (засновник конкурсу) публічно оголосила про це через засоби масової інформації або іншим чином і при­значила для переможця спеціальну нагороду (премію).

Організація конкурсів (від лат. Сопсига — змагання) — одна з форм змагання у створенні високоякісних творів літе­ратури, науки, мистецтва і техніки. Так, проводяться тема­тичні конкурси винахідників, конкурс на створення кращого оповідання, картини, повісті, музичного твору, архітектурно­го проекту тощо. Ці обставини й зумовили необхідність пра­вового регулювання конкурсів у новому цивільному кодексі.

Предметом конкурсу є як дії (виконання музичного, ху­дожнього твору), так і результат дії (створення картини, машини, роману). Предмет конкурсу, нагорода (премія), яка має бути виплачена переможцеві, є істотними умовами ого­лошення конкурсу.

Оголошення про конкурс повинно широко повідомлятись у газетах, журналах, на радіо, телебаченні, у наказах відпо­відного відомства і має містити виклад завдання, строк його виконання, розмір та форму нагороди, місце представлення результатів, порядок і строк порівняльної оцінки їх. Умови конкурсу повинні бути сформульовані чітко, ясно і, звичай­но, мають бути незмінними, в іншому разі немає можли­вості їх виконати. Зміна умов конкурсу припустима лише до початку конкурсу. Про зміну умов конкурсу має бути сповіщено учасникам конкурсу в такому самому порядку, в якому конкурс було оголошено.

За наслідками оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подані на конкурс, засновник кон­курсу (конкурсна комісія, журі) може прийняти рішення:

• про присудження усіх призових місць та нагород (премій), які були визначені умовами конкурсу;

• присудження окремих призових місць, якщо їх було встановлено декілька, та нагород (премій);

• відмову у присудженні призових місць, якщо жодна з робіт, поданих на конкурс, не відповідає його умовам;

• присудження заохочувального призу та (або) нагоро­ди (премії).

Рішення про виплату нагороди (премії) має бути винесе­не та сповіщене здобувачам у строк, встановлений оголошен­ням, і в порядку, зазначеним цим оголошенням. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконан­ня свого обов'язку в строки, встановлені умовами конкурсу.

Використовувати премійовані твори творчості, що при­були на конкурс, засновник конкурсу має право тільки на підставі договору зі здобувачем.

Засновник конкурсу може залишити у себе річ, подану на конкурс, лише за згодою учасника конкурсу. Коли учас­ник конкурсу протягом місяця від дня оголошення його результатів не пред'явив вимоги про повернення йому речі, поданої на конкурс, вважається, що засновник конкурсу має право володіння нею. Але учасник конкурсу має право у будь-який час пред'явити вимогу про повернення йому речі, поданої на конкурс.