Віндикація — витребування власником свого майна з

чужого незаконного володіння.

Власність — конкретні, історично зумовлені суспільні відносини окремих індивідів та їх колективів з приводу привласнення засобів і продуктів праці шляхом усунення від них усіх інших осіб. Зміст економічних відносин влас­ності становлять володіння, користування і розпоряджен­ня матеріальними благами.

Волевиявлення — зовнішній вираз волі особи при здій­сненні правочину.

Володільницький захист — захист володіння від само­управства, насильства чи свавілля будь-яких третіх осіб, у тому числі проти власника (його ще називають посесорний захист). Проте цей захист має тимчасовий і нестійкий ха­рактер. Він спрощений, полегшений, але недостатній. Во­лодільницький захист спростовується петиторним позовом про право власності.

"Володіння" як окремий цивільно-правовий інститут — самостійний правовий інститут, незалежний від права влас­ності. Володінням визнається фактична наявність речі/у майні фізичної чи юридичної особи, яку вона вважає своєю. Для виникнення володіння необхідне поєднання двох еле­ментів — фактична наявність речі у майні конкретної осо­би і щоб ця особа вважала цю річ своєю.

Встановлення сервітуту в заповіті — спадкодавець має право встановити у заповіті сервітут щодо земельної ділян­ки, інших природних ресурсів або іншого нерухомого май­на для здійснення потреб інших осіб.

Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення — недоговірне зобов'язання, в силу якого особа, що вчинила дії в майнових інтересах іншої особи без її до­ручення, має право вимагати від цієї особи відшкодування фактично зроблених витрат, якщо вони були виправдані обставинами, за яких було вчинено дії.

г

Гарантійний строк продукції — строк, протягом якого порушене суб'єктивне цивільне право підлягає захистові. Зокрема, у разі виявлення в товарах (роботах, послугах) відступів, наприклад, від умов договору про якість, поку­пець (замовник) на свій вибір може вимагати від виготов­лювача: заміни товару; відповідного зменшення винагоро­ди; безоплатного усунення недоліків; розірвання договору з відшкодуванням покупцеві збитків.

Гарантія — один із видів забезпечення виконання зобо­в'язання. Визнається як письмове зобов'язання банку, іншої кредитної установи, страхової організації (гаранта), що видається на прохання іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язан­ня грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

Географічне зазначення — зафіксоване державною реє­страцією право інтелектуальної власності на зазначення характеристики товару (послуги) межами географічного місця його (її) походження.

Господарське товариство — організація (юридична осо­ба), статутний (складений) капітал якої поділений на част­ки між учасниками. Створюється у формі повного товари­ства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства.

Гроші (грошові кошти) — законний платіжний засіб, обов'язковий до приймання за номінальною вартістю на всій території України, яким є гривня.

д

Дарування — договір, за яким одна сторона (даруваль-ник) передає або зобов'язується передати у майбутньому іншій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Двостороння реституція — наслідок недійсності право-чину, який зобов'язує кожну зі сторін повернути другій стороні все одержане за правочином, а у разі неможливості повернути одержане в натурі — відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності не передбачено законом.

Деліктне зобов'язання — зобов'язання, в якому особа, що протиправне і винно заподіяла шкоду особистості гро­мадянина або його майну чи майну організації, зобов'язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди у повному обсязі.

Депозит — за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від іншої особи (вкладни­ка) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'я­зується виплатити вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, що визначені договором.

Джерело підвищеної небезпеки — будь-яка діяльність, здійснення якої створює підвищену ймовірність заподіян­ня шкоди через неможливість повного контролю за нею з боку людини, а також діяльність з використання, транспор­тування, зберігання предметів, речовин та інших об'єктів виробничого, господарського та іншого призначення, які мають небезпечні властивості.

Дієздатність фізичної особи (цивільна дієздатність) — здатність особи своїми діями набувати цивільних прав і створювати для себе цивільні обов'язки. Виникає у повно­му обсязі з настанням повноліття, тобто після досягнення вісімнадцятирічного віку, а у випадках, передбачених за­конодавством, до досягнення вісімнадцятирічного віку.

Добросовісний набувач майна — набувач, який не знав і не повинен був знати про незаконність свого володіння.

Добросовісність — при здійсненні цивільних права у межах, наданих договором або актами цивільного законо­давства, особа зобов'язана виявляти добросовісність, зокре­ма утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Наприклад, представник може діяти на підставі закону, а також договору. Незалежно від того, що є підставою пред­ставництва, представник завжди повинен діяти в інтересах особи, яку він представляє, оскільки реалізує не своє пра­во, а право цієї особи.

Довіреність — письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед треті­ми особами (генеральна, спеціальна, разова).

Довірче управління майном — договір, за яким одна сторона (установник управління) передає іншій стороні (до­вірчому управителеві) на певний строк майно у довірче управління, а інша сторона зобов'язується за винагороду здійснювати від свого імені управління цим майном в інте­ресах установника управління або особи, зазначеної ним (вигодонабувача).

Довічне утримання — договір, за яким одна сторона (фізична особа) передає у власність іншій стороні (фізичній чи юридичній особі) будинок або його частину, квартиру, інше нерухоме або таке, що має значну цінність, рухоме майно, замість чого набувач майна зобов'язується надати відчужувачеві або зазначеній ним особі довічне грошове або матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчу­вання, догляду, медичного обслуговування, санаторно-ку­рортного лікування та іншої необхідної допомоги.

Договір — правочин двох чи більше осіб, спрямований на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Договір доручення — договір, за яким одна сторона (по­вірений) зобов'язується вчинити від імені й за рахунок іншої особи (довірителя) певні юридичні дії.

Договір комісії — договір, за яким одна сторона (комі­сіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комі­тента) за винагороду вчинити один чи кілька правочинів від свого імені за рахунок комітента.

Договір на користь третьої особи — договір, у якому борж­ник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір приєднання — договір, умови якого визначені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних фор­мах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Договір про охорону — договір, за яким одна сторона (охоронець), що є суб'єктом підприємництва зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна. Володілець майна або особа, яку охороняють зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпе­ки і щомісяця сплачувати встановлену плату.

Договірна відповідальність — відповідальність, перед­бачена сторонами договору за невиконання чи неналежне виконання його умов.

Донорство — повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором крові, її компонентів, а також органів та інших анатомічних матеріалів і репродуктивних клітин.

Дочірня організація — організація, створена як юридич­на особа іншою організацією шляхом передачі їй частини майна для досягнення цілей, визначених засновником.

Е

Емансипація (поняття щодо дієздатності у цивільному праві) — неповнолітній, який досяг шістнадцяти років, може бути повністю дієздатним, якщо він працює за трудо­вим договором або бажає займатися підприємництвом, чи записаний батьком дитини до досягнення ним повноліття.

Емфітевзис — це довгострокове, відчужуване і таке, що успадковується, право використання чужої земельної ділян-

ки для сільськогосподарських потреб. Емфітевзис встанов­люється договором між власником землі і особою, яка має бажання користуватися землею для сільськогосподарсько­го виробництва.

З

Завдаток — грошова сума, що видається однією з дого­вірних сторін у рахунок платежів за договором другій сто­роні на підтвердження укладення договору і забезпечення його виконання.

Закладна — документ, який посвідчує право його закон­ного володільця на одержання виконання за грошовим зобо­в'язанням, що забезпечене заставою (іпотекою) майна, за­значеного в закладній, а також право на звернення стяг­нення на заставлене майно, зазначене у закладній, з метою одержання виконання за грошовим зобов'язанням, забез­печеним заставою цього майна.

Заперечувані правочини — відносно дійсні правочини, укладені з дефектами суб'єктивного складу волі, які у разі їх заперечення у суді можуть бути визнані недійсними.

Заповідальний відказ (легат) — покладення спадкодав­цем (заповідачем) на спадкоємців обов'язку з виконання певних дій на користь третьої особи, названої в заповіті.

Заповіт — односторонній правочин (розпорядження за­повідача) щодо вирішення долі належного йому майна на випадок смерті заповідача, зроблене з дотриманням вимог встановлених законом.

Заповіт подружжя — спільний заповіт, який має право скласти подружжя щодо майна, що належить йому на праві спільної сумісної власності.

Заповіт секретний — заповіт, який посвідчується нота­ріусом без ознайомлення з його змістом.

Застава — спосіб забезпечення зобов'язання, сутність якого полягає в тому, що на випадок невиконання боржни­ком зобов'язання, кредитору надається визначене майно — предмет застави — для задоволення вимог кредитора.

Застосування погрози при здійснені правочину — вплив на волю учасника правочину загрозою заподіяти йому май-^! нову або немайнову шкоду.

| Зберігання — договором зберігання одна сторона (збері-[ гач) зобов'язується зберігати річ, що належать другій сто­роні (поклажодавцеві).

Збитки — грошовий вираз майнової шкоди. Звичай — правило, яке склалося давно, систематично і застосовується, хоч і не потребує фіксації у певній правовій І формі. Звичаї поділяють на міжнародні й торговельні. | Звичайні умови договору — умови, які традиційно, за І звичаєм, включають на практиці до змісту договору. І Зворотне відсилання та відсилання до закону третьої ' держави (у міжнародному приватному праві) — будь-яке \ відсилання при вирішенні спору до матеріального, а не до

колізійного права відповідної країни, якщо інше не вста- \ новлено законом.

Зміна черговості одержання права на спадкування —• черговість одержання спадкоємцями за законом права на \ спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим '; договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після

відкриття спадщини.

,; Зміст договору — сукупність погоджених між сторона-; ми умов, які визначають їх права та обов'язки.

Зміст цивільних правовідносин — суб'єктивне право і • суб'єктивний обов'язок учасників правовідносин. { Знаки для товарів і послуг — зареєстровані в установле­ному порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і послуг інших осіб (словесні, зображувальні, об'ємні, комбіновані).

Знахідка — майно, втрачене власником (володільцем) поза його волею і знайдене іншою особою.

Зобов'язання — окремий вид цивільних правовідносин, у силу якого одна сторона (боржник) зобов'язується вчини­ти на користь іншої сторони (кредитора) певну дію, як-от:

передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати­ти гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріаль­но оформлений правочин двох чи більше суб'єктів зовніш­ньоекономічної діяльності та їхніх іноземних контрагентів, спрямований на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяль­ності.

І

Інкорпорація — форма систематизації, за якої цивіль­ний нормативний матеріал упорядковується шляхом його об'єднання за певною ознакою в збірниках або інших відан­нях без зміни змісту актів (наприклад, "Збірник законодав­чих актів з питань відшкодування моральної шкоди" та ін.).

Інтелектуальна власність — результат творчої діяль­ності людини. Творчість властива будь-якій діяльності лю­дини: технічній, художній, літературній, науковій, виробни­чій тощо.

Інформаційний ринок — система економічних, органі­заційних і правових відносин, у рамках якої здійснюються продаж та купівля інформаційних ресурсів, технологій, продукції, послуг.

Істотні умови договору — умови, які визначені як обо­в'язкові в законі чи ті, на погодженні яких наполягає одна ЗІ. сторін; умови договору, без яких договір вважається не дійсним.

к

Кодифікація — форма систематизації, за якої норматив­ний матеріал впорядковують у процесі правотворчості шля­хом видання зведеного, логічно стрункого, внутрішньо уз­годженого нормативного акта, який з максимальною повно­тою охоплює певну галузь суспільних відносин (Цивільний кодекс України, Повітряний кодекс України та ін.).

Колізійні норми (у міжнародному приватному праві) — норми національного чи міжнародного права, що визнача­ють законодавство правової системи, яке необхідно засто­сувати до певного правовідношення.

Командитне товариство — товариство (юридична особа), в якому поряд з учасниками, які здійснюють від імені това­риства підприємницьку діяльність і відповідають за зобов'я­заннями товариства солідарне всім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства.

Комерційна концесія — договір, за яким одна сторона — правоволоділець зобов'язується надати другій стороні — користувачеві за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виго­товлення та (або) продажу певного виду товару та (або) на­дання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права кори­стування комплексом прав, регулюються Цивільним кодек­сом України та іншими законами. За змістом відповідає франчайзингу.

Комерційна таємниця — інформація, секретна в тому розумінні, що вона в цілому чи певною формою та сукуп­ністю її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якої вона належить. У зв'язку з цим має комерційну цінність та є предметом адекватних наявним обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію.

Компонування інтегральної мікросхеми — об'єкт інте­лектуальної власності, що засвідчується свідоцтвом. Вва­жається придатним для набуття права інтелектуальної влас­ності на нього, якщо є оригінальним.

Коносамент — письмовий документ, який підтверджує наявність та зміст договору морського перевезення (назву судна, найменування перевізника, місце прийняття ванта­жу, найменування відправника, найменування вантажу, його кількість та ін.).

Консорціум — тимчасове статутне об'єднання промис­лового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Контрактація сільськогосподарської продукції — до­говір, за яким товаровиробник зобов'язується виробити обумовлену сільськогосподарську продукцію і передати її у власність контрактанту (заготівельникові) або зазначеному ним одержувачеві, а контрактант зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими цінами відпо­відно до умов договору. До відносин за договором контрак­тації, не врегульованих правилами цього договору, застосо­вують загальні положення про договір купівлі-продажу і правила про договори поставки, якщо інше не передбачено договором, законом або іншими нормативно-правовими ак­тами.

Конфіскація — примусове безоплатне вилучення держа­вою майна в особи як санкція за правопорушення.

Концерн — статутне об'єднання підприємств промисло­вості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного чи групи підприємців.

Корисна модель — конструктивне виконання пристрою, яке відповідає умовам патентоспроможності, тобто є новим і промислове придатним.

Корпорація — договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованому орга­ну, який регулює діяльність кожного з учасників.

Кредитор — активна сторона зобов'язання (суб'єкт), наділена правом вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Купівля-продаж — договір, за яким продавець зобов'я­зується передати майно (товар) у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно (товар) і сплати­ти за нього певну грошову суму.

л

Лізинг — за договором лізингу одна сторона (лізингода-вець) зобов'язується передати іншій стороні (лізингоодер-жувачеві) у користування належне їй на праві власності майно, набуте раніше для подальшого здавання в оренду (прямий лізинг), або зобов'язується за дорученням лізинго-одержувача укласти договір купівлі-продажу (поставки) з третьою стороною (продавцем, постачальником) для набут­тя у свою власність майна з метою подальшого здавання його в оренду лізингоодержувачеві на певний строк за ви­значену плату (непрямий лізинг). Особлива форма оренди, пов'язана з передачею в користування машин, обладнання, інших матеріальних засобів і майна (оперативний; фінансо­вий; зворотний; компенсаційний лізинг).

Ліцензійний договір — договір, за яким сторона, що во­лодіє виключним правом на об'єкт права інтелектуальної власності (ліцензіар), надає іншій стороні (ліцензіату) пра­во на використання відповідно об'єкта інтелектуальної влас­ності.

м

Майнова шкода — шкода, яка може бути виражена у грошах.

Майнові відносини — відносини між суб'єктами з при­воду майна.

Міжнародне приватне право — система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом". Під "іноземним елемен­том" розуміють: суб'єкта, який має іноземну належність (громадянство, місце проживання — щодо фізичних осіб;

"національність" — щодо юридичних осіб); об'єкта, який знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, що мав чи має місце за кордоном.

Міна (бартер) — договір, за яким кожна зі сторін зобо­в'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Місце виконання обов'язку в зобов'язальних право­відносинах — місце, де боржник повинен вчинити відповід­ні дії, а кредитор зобов'язаний прийняти запропоноване йому боржником належне виконання.

Місце відкриття спадщини — останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, — місце­знаходження майна або його основної частини.

Місце проживання — місце, де фізична особа постійно або переважно проживає. Місцем проживання неповно­літніх, що не досягли чотирнадцяти років, або осіб які пе­ребувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Місцезнаходження юридичної особи — визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Момент набуття права власності за договором — право власності у набувача майна за договором виникає з момен­ту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір про відчуження майна підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, пра­во власності у набувача виникає з моменту такого посвідчен­ня або реєстрації.

Моральна шкода — моральні або фізичні страждання, заподіяні порушенням як особистих немайнових, так і май­нових прав громадян або організацій.

н

Назва місця походження товару — назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із зазначеного географічного місця та має особ­ливі властивості, виключно або головним чином зумовлені характерними для цього географічного місця природними

умовами або поєднанням цих природних умов з характер­ним для цього географічного місця людським фактором.

Найм — за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати за плату і на певний строк річ у користування. На відміну від договору купівлі-продажу майно (річ) передається не у власність, а на визначений строк.

Найменування юридичної особи — юридична особа по­винна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму, а також інформацію про характер її діяльності.

Насильство при здійсненні правочину — фізичний або психічний вплив на учасника правочину або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину.

Наука цивільного права — система знань про законо­мірності цивільно-правового регулювання суспільних відно­син, про тлумачення цивільно-правових норм, практику за­стосування цивільних норм, термінологію цивільного права.

Націоналізація — примусове безоплатне вилучення за­собів виробництва, що перебувають у приватній власності, з наступною передачею їх у державну або іншу власність.

Негаторний позов — позов власника про усунення пере­шкод, що заважають здійсненню його права користуватися і розпоряджатися належним йому майном (річчю).

Недобросовісний набувач — набувач майна, який знав чи повинен був знати про неправомірність свого вступу у володіння тим чи іншим майном.

Недоговірна відповідальність — відповідальність особи, яка настає у разі порушення нею обов'язку, встановленого законом або підзаконним актом.

Немайнові права юридичної особи — права на недотор­канність її ділової репутації, на кореспонденцію, на інфор­мацію та інші немайнові права, які можуть їй належати.

Непереборна сила — зовнішній, невідворотний фактор (стихійне явище чи явище суспільного характеру), що може бути підставою звільнення боржника від відповідальності.

Нерозкрита інформація — технічна, організаційна, ко­мерційна, виробнича та інша інформація, яка здатна спри­яти підвищенню виробництва або давати інший позитивний ефект, невідома третім особам, внаслідок чого має комер­ційну цінність.

Неустойка (штраф, пеня) — визначена законом або дого­вором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кре­диторові у разі невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у разі прострочення виконання.

Нікчемний правочин — нечинний правочин, недійсність якого визначена безпосередньо у правовій нормі, незалеж­но від подання позову і рішення суду.

О

Об'єкт авторського права — твір науки, літератури, мистецтва, що є результатом творчої праці автора і має певні встановлені законом ознаки: а) творчий характер; б) вира­ження в об'єктивній формі.

Об'єкт цивільних прав (цивільно-правових відносин) — те, відносно чого суб'єкти вступають у відносини (на що спря­мовані їхні суб'єктивні права та обов'язки) заради здійснен­ня своїх законних прав та інтересів (речі, дії і послуги, про­дукти творчої діяльності, особисті немайнові блага).

Обман при здійсненні правочину — умисне повідомлен­ня особи про факти, які не відповідають дійсності, або за­мовчування стороною обставин, які мають істотне значен­ня для правочину, чи дії представника на шкоду інтересам особи, яку він представляє.

Обов'язкова частка в спадщині — визначена законом частка спадкового майна (не менше двох третин частки, яка б належала кожному спадкоємцеві при спадкоємстві за за­коном), яку успадковують неповнолітні або непрацездатні діти спадкоємця (в тому числі усиновлені), а також непра­цездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці неза­лежно від змісту заповіту.

Обхід закону в міжнародному приватному праві — усві­домлене створення хоча б однією стороною правовідносин підстав для застосування закону тієї правової системи, яка більш "лояльно" визначає певний правовий статус.

Оренда — один із видів майнового найму. Відносини оренди регулюються спеціальними нормативними актами.

Особисті немайнові відносини — відносини, що безпосе­редньо не пов'язані з майновими і виникають з приводу невіддільних від конкретної особи немайнових благ, в яких здійснюється індивідуалізація особистості.

Особливість відповідальності за шкоду, завдану джере­лом підвищеної небезпеки — зобов'язання відшкодування шкоди завжди покладається на володільця цього джерела

підвищеної небезпеки.

Оферент — особа, яка звертається до іншої особи (осіб) з пропозицією (проектом договору) укласти договір.

Оферта — адресована конкретному суб'єкту пропозиція укласти договір, що набуває вираження в направленні цьо­му суб'єктові проекту договору.

п

Патент — техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною модел­лю чи промисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

Перевезення вантажу — за договором перевезення ванта­жу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити до­вірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пун­кту призначення та здати його правоуповноваженій на одер­жання вантажу особі (одержувачеві), а відправник зобов'язу­ється сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Перевезення пасажира — за договором перевезення па­сажира перевізник зобов'язується перевезти пасажира до пункту призначення, а в разі здання багажу — також до­ставити багаж до пункту призначення та видати його особі,

що має право на одержання багажу, пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а при здаванні бага­жу — також за провезення багажу.

Підприємництво — самостійна, на власний ризик систе­матична діяльність з виконання робіт, надання послуг, про­дажу товарів, передання майна у користування з метою одержання прибутку.

Підпризначення спадкоємця — призначення заповіда­чем додаткового спадкоємця на той випадок, коли основ­ний спадкоємець, вказаний у заповіті, помре раніше запо­відача або відмовиться від спадщини.

Підряд — за договором підряду підрядник зобов'язуєть­ся на свій ризик виконати певну роботу за завданням за­мовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Повне товариство — господарське товариство (юридич­на особа), всі засновники якого несуть солідарну відпові­дальність за зобов'язаннями товариства усім своїм майном.

Повноваження представника — коло прав і обов'язків, які покладаються на представника особою, котру він пред­ставляє, за законом чи адміністративним актом.

Пожертва — різновид договору дарування, який поля­гає в даруванні нерухомих та рухомих речей, зокрема гро­шей та цінних паперів, конкретним особам, для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Пожертвувач має право контролювати використання пожертви відповідно до обумовленої мети.

Позика — договір, за яким одна сторона (позикодавець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'я­зується повернути позикодавцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей того самого роду та якості.

Позичка — договір, за яким одна сторона (позичкодавець) безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві) річ для користування протягом встановлено­го строку. До договору позички застосовують правила Цивіль­ного кодексу України, які регулюють відносини найму.

Позовна давність — строк для захисту особою свого по­рушеного права за позовом.

Помилка при здійсненні правочину — відсутність у до­говірної сторони правильного розуміння того чи іншого явища суспільного життя або природи.

Попередній договір — договір, сторони якого зобов'язу­ються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, вста­новлених попереднім договором.

Порука — за договором поруки поручник зобов'язується перед кредитором іншої особи відповідати за виконання останньою свого зобов'язання в повному обсязі або в частині. Один із видів забезпечення виконання зобов'язань.

Поставка — за договором поставки постачальник, що є підприємцем, зобов'язується передати в обумовлені строки (строк), що не збігається з моментом укладення договору, товари у власність покупця для використання у підприєм­ницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з осо­бистим, сімейним, домашнім або іншим подібним викори­станням, а покупець зобов'язується прийняти товари та сплатити за них певну грошову суму. До договору поставки застосовують правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин.

Постачання енергетичні та інші ресурси через приєдна­ну мережу — договір, за яким сторона, що постачає, зобо­в'язується забезпечувати іншу сторону — споживача (або­нента) ресурсами, передбаченими договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів.

Право власності — врегульовані законом суспільні від­носини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право володіння у суб'єктивному розумінні — закріп­лена у відповідних нормах права можливість фактичного фізичного або господарського володіння річчю.

Право користування у суб'єктивному розумінні — за­кріплена нормами права можливість вилучення корисних

властивостей речі для задоволення потреб власника чи ін­ших осіб.

Право на знаки для товарів і послуг — сукупність пра­вових норм, що регулюють суспільні відносини у процесі створення, реєстрації, використання й охорони знаків для товарів і послуг.

Право промислової власності, в об'єктивному розумін­ні — сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини, що складаються в процесі створення, оформ­лення та використання результатів науково-технічної твор­чості.

Право розпорядження у суб'єктивному розумінні — за­кріплена у нормах права можливість визначити юридичну чи фактичну долю майна.

Право спільної власності — право двох або більше осіб (співвласників) на один об'єкт.

Правовий строк — період або момент у часі, з настан­ням або закінченням якого пов'язана певна дія або подія (бездіяльність), яка має юридичне значення.

Правоздатність фізичної особи (цивільна правоздат­ність) — здатність особи мати цивільні права і обов'язки. Виникає в момент народження особи і припиняється із на­станням її смерті.

Представництво — відокремлений підрозділ юридичної особи, розташований поза її місцезнаходженням, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної осо­би (не є юридичною особою).

Представництво без повноважень — випадок, коли одна особа виступає від імені іншої особи без повноважень або без належних повноважень. Правочини, вчинені без повно­важень або з перевищенням повноважень, створюють, змінюють чи припиняють цивільні права та обов'язки лише в тих випадках, коли їх схвалено довірителем.

Представництво в цивільному праві — одна з форм ре­алізації фізичними і юридичними особами належних їм прав і обов'язків через представників (є обов'язкове та добро­вільне (договірне) представництво). Відносини, за яких пра-

вочин, здійснений однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють), створює права і обов'яз­ки безпосередньо для особи, яку представляють.

Презумпція вини боржника — принцип цивільно-пра­вової відповідальності, який означає, що особа, яка не ви­конала зобов'язання або виконала його неналежним чином, вважається винною у цьому, якщо не доведе протилежне.

Припинення юридичної особи — юридична особа при­пиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам — правонаступни­кам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в ре­зультаті ліквідації.

Притримання — один із видів забезпечення виконання зобов'язань. Кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржни­ком, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.

Причинний зв'язок — об'єктивний зв'язок між явища­ми природи або суспільного життя, за якого одне явище виступає як причина, а друге — як наслідок: одне явище (причина) породжує, зумовлює виникнення другого явища (наслідку).

Промисловий зразок — нове художньо-конструктивне виготовлення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, придатне для здійснення промисловим способом.

Просте товариство — за договором простого товариства учасники беруть зобов'язання поєднати свої вклади та спільно діяти для отримання прибутку або досягнення іншої мети.

Прострочення — невиконання боржником (кредитором) обов'язку (дій) у встановлений строк.

Протиправні дії — дії, заборонені законом.

Публічна обіцянка винагороди — недоговірне зобов'я­зання, в силу якого особа має право публічно пообіцяти винагороду (нагороду) за надання їй відповідного результа-

ту (перед ання інформації, знайдення речі, знайдення фізич­ної особи тощо). У разі виконання завдання і передання його результату особа, яка публічно обіцяла винагороду, зобо­в'язана виплатити її.

Публічна обіцянка винагороди за результатами конкур­су — недоговірне зобов'язання, в силу якого фізична або юридична особа (засновник конкурсу) може публічно через засоби масової інформації оголосити конкурс. Переможець конкурсу має право вимагати від його засновника виконан­ня свого зобов'язання у строки, встановлені умовами кон­курсу.

Публічний договір — договір, в якому однією зі сторін є підприємець або інша особа відповідно до закону, що взяли на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до них звертається (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банків­ське обслуговування тощо). Ціна товарів (робіт, послуг), а також інші умови публічного договору встановлюються од­наково для всіх споживачів.

Р