Що означає вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.

Вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без їі доручення — це недоговірне зобов'язання, тобто випа­док, коли одна особа за певних обставин діє в майнових інтересах іншої особи без їі доручення. Цими обставина­ми, наприклад, може стати небезпека настання невигідних майнових наслідків, а тому особа має право без доручення вчиняти дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення. Такі дії можуть бути виявлені в найрізноманіт­ніших формах: надання якої-небудь юридичної чи фактич­ної послуги; управління майном; годування тварин, охоро­на майна та ін. Наприклад, раптово виїхав господар і зали­шив без догляду свою худобу. Його сусід з власної ініціати­ви вживає заходів щодо охорони, годівлі, догляду цієї ху­

доби тощо. Неодмінною умовою такого недоговірного зобо­в'язання є виявлення турботи про чуже майно без доручен­ня, за власною ініціативою і волевиявленням, а не на під­ставі договору чи закону. Особа, яка взялася за ведення чужої справи, повинна виконувати її з усією старанністю і ретельністю, як власну, та при першій нагоді сповістити цю іншу (заінтересовану) особу про свої дії. Якщо заінтере­сована особа схвалить ці дії, надалі до відносин сторін за­стосовують правила відповідного договору.

У разі неможливості сповіщення заінтересованої особи, той, хто почав дії без доручення, зобов'язаний довести їх до кінця, вживаючи всіх залежних від нього заходів щодо по­передження негативних майнових наслідків для такої осо­би. При цьому особа, яка діє без доручення, зобов'язана взяти на себе все, що пов'язане з веденням справи, у тому числі обов'язки щодо вчинених правочинів.

Якщо особа, яка діє в інтересах іншої особи без доручення, при першій нагоді не сповістить про це заінтересовану особу, вона не має права вимагати відшкодування понесених витрат. Вкладена у ведення чужої справи праця підлягає оплаті в межах фактично понесених витрат, якщо вони були ви­правдані обставинами ведення справи. Після закінчення ве­дення справи особа повинна негайно надати заінтересованій особі звіт про свої дії і передати їй усе, що при цьому було одержано.

Який зміст зобов'язань, що виникають внаслідок рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи?

Шкода, що їі зазнала особа, яка без відповідних повно­важень запобігала реальній загрозі здоров'ю та життю фізичної особи, підлягає відшкодуванню у повному обсязі

Державою.

Суб'єктами цього зобов'язання є громадянин, який має право на відшкодування понесеної шкоди і виступає в особі кредитора (потерпілого), та інша фізична особа, за яку дер­жава зобов'язана цю шкоду відшкодувати.

Право вимагати відшкодування шкоди, якої зазнано при рятуванні здоров'я та життя іншої особи, належить будь-якому громадянинові, котрий, виконуючи свій громадян­ський обов'язок, зазнав цієї шкоди. До того ж важливо, щоб дії становили здійснення громадянського обов'язку, а не здійснювалися під час виконання трудових обов'язків. Пра­ва на відшкодування за цим правилом не мають так звані професійні рятувальники, оскільки такі працівники зобо­в'язані ризикувати своїм життям і здоров'ям у силу трудо­вих (службових) обов'язків і ризик шкідливих наслідків по­винен падати на них.

Зміст зобов'язання, що виникає внаслідок рятування здоров'я та життя іншої фізичної особи, становить право потерпілого одержати відшкодування шкоди, якої він за­знав, і обов'язок держави відшкодувати цю шкоду.

Об'єктом зобов'язання є відшкодування шкоди потерпі­лому, якої він зазнав при рятуванні здоров'я та життя іншої фізичної особи.

Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здо­ров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних по­вноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується дер­жавою в повному обсязі.

Інша шкода, якої зазнав громадянин при рятуванні май­на, що має істотну цінність, від реальної загрози повинна бути відшкодована власником (володільцем) цього майна з урахуванням матеріального становища і самого власника (володільця), і такого громадянина.

Небезпека, що загрожує майну, повинна бути реальною та наявною, об'єктивно існувати і фактично бути на момент вчинення дії із запобігання шкоді.

Для виникнення обов'язку відшкодувати шкоду необхід­но, щоб між діями потерпілого із запобігання загрози шкоди майна і шкодою, якої він зазнав, був причинний зв'язок.

Відшкодування шкоди можливе, якщо особа має змогу його надати, а також якщо майно, від якого було відверну­то реальну загрозу шкоди, мало істотну цінність. При цьо­му відшкодування шкоди не повинне перевищувати вартості цього майна.

Що означає зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави?

Безпідставне збагачення — це недоговірне зобов'язання, в основі вчинення якого лежать врешті-решт дозволені дії, проте мотиви їх здіснення неправомірні або через помилку, або через інші фактори. Між зобов'язаннями з договорів і зобов'язаннями з безпідставного збагачення є суттєві від­мінності. Вони полягають у тому, що в договорах передача майна здійснюється на законній підставі (угода сторін), і тому одержане за договором майно не може визнаватися безпідставним збагаченням.

Зобов'язання з безпідставного збагачення виникає саме через те, що певна особа одержала майно за рахунок іншої, тобто збагатилася без достатніх для цього правових підстав.

Цивільний кодекс України встановлює: особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (по­терпілого) без достатньої правової підстави (безпідстав­но набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій його було набуто, згодом відпала.

Ці правила застосовують незалежно від того, чи стало безпідставне збагачення результатом поведінки набувача майна, самого потерпілого або третіх осіб, чи наслідком події.

Учасником цих зобов'язань можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Предметом зазначених зобов'язань є дії зобо­в'язальних осіб. Наприклад, у результаті помилки залізниця видала вантаж організації, яка не є вантажоодержувачем. У цьому разі зазначена організація придбала не належне їй май­но і зобов'язана повернути безпідставно придбане майно.

У разі невиконання цього обов'язку безпідставно одержа­не майно підлягає стягненню із зазначеної організації в при­мусовому порядку через суд або господарський суд. Для за­стосування цієї цивільно-правової санкції достатньо встано­вити об'єктивний факт придбання чи збереження майна без достатньої правової підстави. Наявності вини в діях зобов'я­зальної особи не вимагається. Це пояснюється тим, що, як зазначалося вище, безпідставно придбане майно може бути не лише результатом поведінки зобов'язальної особи, а й резуль­татом поведінки самого потерпілого чи результатом подій.

Те саме стосується характеру обов'язку особи, яка без­підставно зберегла майно за рахунок іншої особи. Напри­клад, електролічильник, встановлений у комунальній квар­тирі, записаний на ім'я одного з мешканців цієї квартири, який сплачує за користування електроенергією за всіх меш­канців цієї квартири. Однак останні при цьому не відшко­довують платникові свою частку. Ці співмешканці зберіга­ють своє майно (гроші) за рахунок володільця електролі­чильника, і тому вони зобов'язані відшкодувати йому ви­трати, пов'язані з оплатою кількості електроенергії, що спо­живається ними.

Такі правила підлягають застосуванню також до вимог:

• щодо повернення виконаного за недійсним правочи-ном;

• щодо витребування майна власником з чужого неза­конного володіння;

• однієї сторони у зобов'язанні до іншої щодо повернен­ня виконаного у зв'язку з цим зобов'язанням;

• відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Безпідставно набуте майно має бути повернене набува­чем потерпілому в натурі. В разі неможливості повернути безпідставно набуте майно в натурі, повинна бути відшко­дована його вартість, яка визначається на момент розгляду справи в суді про повернення майна.

Особа, яка безпідставно набула чи зберегла майно, зобо­в'язана також повернути або відшкодувати всі доходи, які вона одержала або повинна була одержати від цього майна відтоді, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про безпідставне збагачення. Від цього часу вона відповідає за допущення нею погіршення майна. На суму безпідстав­ного грошового збагачення підлягають нарахуванню також проценти за користування чужими коштами.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті:

• заробітна плата і прирівняні до неї платежі, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої жит­тю та здоров'ю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб для існування, якщо виплата сум проведена юридичного чи фізичною особою добровільно, за відсутності розрахункової помилки з її боку і недобросовіс­ності з боку набувача;

• інше майно, якщо це передбачено законом.

Як відвернути загрозу, створену життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи?

Юридичні та фізичні особи при здійсненні підприємни­цької та іншої господарської діяльності, можуть вчиняти неправомірні дії — завдавати шкоду довкіллю, порушува-

ти умови безпеки і створювати, як наслідок, загрозу життю і здоров'ю громадян, їхньому майну та майну інших юри­дичних осіб.

Для заборони таких дій, що створюють небезпеку. Ци­вільний кодекс України дає можливість заінтересованій особі звернутися з позовом до суду. Вимогу про усунення небезпеки (загрози) мають право висунути будь-які фізичні та юридичні особи, які їй піддаються або інтересам яких вона загрожує. Такі вимоги можуть висунути й опікуни та піклувальники для захисту інтересів неповнолітніх.

У разі неусунення небезпеки (загрози) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну інших юридичних осіб суд має право з урахуванням конкретних обставин спра­ви ухвалити рішення:

• щодо вжиття належних заходів для усунення загрози в строк, передбачений у рішенні суду;

• щодо стягнення збитків, фактично зазнаних особою, яка піддавалася небезпеці (загрозі) і своїми діями запобігла цій небезпеці;

• щодо повної заборони діяльності, яка створює небез­пеку (загрозу).

У разі відмови в позові про заборону згаданої діяльності у зв'язку з тим, що це суперечить громадським інтересам, відповідач зобов'язаний таким чином задовольнити варті уваги вимоги особи, яка піддається небезпеці (загрозі), щоб було виключено подальший вплив на неї обставин, що ство­рюють цю небезпеку (загрозу).

Шкода, завдана внаслідок неусунення небезпеки (загро­зи) життю і здоров'ю фізичних осіб, їхньому майну і майну юридичних осіб, підлягає відшкодуванню у повному обсязі.