Які особливості договору зберігання?

Договір зберігання належить до групи договорів, спря­мованих на надання фактичних послуг. За договором збе­рігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберіга­ти річ, яка передана їй другою стороною (поклажодав-цем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. У договорі зберігання може бути передбачений обов'язок збе-рігача зберігати річ, яка буде йому передана в майбутньо­му. Якщо зберігання речей здійснює суб'єкт підприємни­цької діяльності на складах (у камерах, інших приміщен­нях) загального користування, такий договір є публічним.

Договір зберігання, що передбачає обов'язок зберігача взяти річ на зберігання, має бути укладений у письмовій формі незалежно від складу учасників цього договору і вар­тості речі, що передається на зберігання.

Письмова форма договору вважається додержаною, якщо взяття речі на зберігання посвідчено видачею поклажодав­цеві зберігальної розписки, квитанції або іншого докумен­та, підписаного зберігачем. Замінником письмової форми може бути видача зберігачем номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання (знаки легітимації). Це можна зробити для речей, які здаються на короткострокове зберігання в гардероби установ театрів, їдалень тощо.

Договір зберігання може укладатися на певний строк і без зазначення строку. Строк у договорі зберігання встанов­люється в інтересах поклажодавця. Відповідно поклажода-вець може вимагати від зберігача повернення майна до­строково незалежно від строку зберігання. Проте в договорі без зазначення строку зберігач управі у будь-який час відмо­витись від договору, але зобов'язаний надати поклажодав­цеві достатній строк для одержання ним свого майна.

Особа, що здійснює на засадах підприємницької діяль­ності зберігання речей на складах (у камерах, приміщен­нях) загального користування, не має права відмовитися від

укладення договору зберігання за наявності у неї такої мож­ливості, тому що договори, які підлягають укладенню в таких випадках, як було зазначено вище, визнаються пуб­лічними.

Зберігач зобов'язаний вжити всіх заходів, передбачених договором, законом, іншими нормативно-правовими акта­ми для забезпечення схоронності речі, переданої йому на зберігання. Якщо зберігання здійснюється безоплатно, збе-рігач зобов'язаний піклуватися про взяту на зберігання річ, як про власну. Він не має права без згоди поклажодавця користуватися переданою йому на зберігання річчю, а та­кож надавати третім особам можливість користуватися нею. У разі небезпеки, нестачі чи пошкодження речі, зберігач зобов'язаний змінити спосіб, місце та інші умови зберіган­ня речі, не очікуючи на вказівки поклажодавця.

Плату за зберігання, строки її внесення визначають сто­рони в договорі. Якщо інше не визначено договором, то й витрати зберігача зі зберігання речі також включають до винагороди за зберігання. При безоплатному зберіганні по-клажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здій­снені ним витрати зі зберігання речі, якщо законом або договором не передбачено інше.

Зберігач зобов'язаний повернути поклажедавцеві або особі, зазначеній ним як одержувач, річ, що була передана на зберігання, а якщо договором було передбачено зберіган­ня знеособлених речей (змішані родові), — тотожну або обумовлену кількість речей того самого роду та-якості. То­тожність речі, прийнятої на зберігання, і речі, повернутої поклажодавцеві, може підтверджуватися свідченнями свід­ків. Зберігач також зобов'язаний передати і плоди та дохо­ди, одержані ним за час зберігання речі.

Зберігач відповідає за втрату, нестачу, пошкодження майна, переданого на зберігання. Збитки, завдані поклажо­давцеві втратою, нестачею чи пошкодженням речей, відшко­довуються на загальних підставах. За втрату, нестачу чи пошкодження прийнятих на зберігання речей після того, як настав обов'язок поклажодавця взяти ці речі назад, збе­рігач несе відповідальність лише за наявності з його боку умислу чи грубої необережності.

Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, прийняту на зберігання, навіть якщо пе­редбачений договором строк її зберігання ще не закінчив­ся. Однак у цьому разі поклажодавець зобов'язаний від­шкодувати зберігачеві збитки, спричинені достроковим при­пиненням зобов'язання, якщо інше не передбачено умова­ми договору.

Слід підкреслити, що розглянуті правила застосовують до всіх видів зберігання, встановлених Цивільним кодек­сом України, якщо правилами про окремі види зберігання не встановлено інше.

Цивільний кодекс України визначає права та обов'язки сторін за договором складського зберігання, а також спеці­альних видів зберігання: зберігання у ломбарді; зберігання цінностей у банку; зберігання речей у камерах схову транс­портних організацій; зберігання речей у гардеробах орга­нізацій; зберігання речей у готелях; зберігання речей, що є предметом спору (секвестр); зберігання транспортних за­собів; договору охорони.

Що таке договір складського зберігання?

За договором складського зберігання товарний склад (зберігач) зобов'язується за плату зберігати товар, пе­реданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності.

Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Вважається, що письмова форма договору додержа-на, якщо його укладення та прийняття товару на склад посвідчені складськими документами. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, визнається публічним.

Товарний склад визнається складом загального кори­стування у випадках, коли із закону, інших нормативно-

правових актів або виданого підприємницькій організації дозволу (ліцензії) випливає, що вона зобов'язана прийняти на зберігання товари будь-якого товароволодільця (елева­тори, холодильники,склади).

Товарний склад зобов'язаний здійснити за свій рахунок огляд товарів при прийнятті їх на зберігання для визначен­ня їх кількості та зовнішнього стану. Зберігач зобов'язаний надати й товароволодільцеві можливість огляду товарів або їх зразків (якщо зберігання здійснюється зі знеособленням), взяття проб та вжиття заходів, необхідних для забезпечен­ня схоронності товарів. Кожна зі сторін договору при по­верненні товару має право вимагати його огляду та пере­вірки якості. Втрати, пов'язані з оглядом речей, несе сторо­на, що зажадала їх огляду та перевірки.

Якщо при поверненні товару його не було спільно огля­нуто чи перевірено сторонами, заяву про нестачу або по­шкодження товару внаслідок неналежного зберігання має зробити товароволоділець у письмовій формі при одержанні товару, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені за звичайного способу прийняття товару, — про­тягом трьох днів після його одержання. Якщо немає заяви товароволодільця, вважається, що товар повернено складом відповідно до умов договору, коли товароволоділець не до­веде інше.

У цивільному праві відповідальність, як правило, настає за наявності вини особи, яка не виконала зобов язання або виконала його неналежним чином. У зобов'язаннях за до­говором складського зберігання передбачається виняток із цього правила. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі власти­вості товару, про які зберігач, приймаючи його на зберіган­ня, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. У науці цивільного права таку відповідальність називають підвищеною в тому ро­зумінні, що вона настає незалежно від вини зберігача.

Товарний склад на підтвердження прийняття товарів видає один із таких документів:

1) складську квитанцію;

2) просте складське свідоцтво;

3) подвійне складське свідоцтво.

Товар, прийнятий на зберігання за простим або по­двійним складським свідоцтвом, може бути предметом за­стави протягом строку зберігання товару шляхом застави відповідного свідоцтва. Подвійне складське свідоцтво скла­дається із двох частин: складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені один від одного.

Складське та заставне свідоцтво можуть передаватися разом або окремо за передавальними написами. Утриму­вач складського та заставного свідоцтв має право розпо­ряджатися товаром, що зберігається на складі. Утриму­вач, який має лише складське свідоцтво, має право розпо­ряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним сві­доцтвом. Просте складське свідоцтво видається на пре­д'явника.

Товарний склад видає товар утримувачеві складського та заставного свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) не інакше, як в обмін на обидва свідоцтва разом. Утримува­чеві складського свідоцтва, який не має заставного свідо­цтва, але вніс суму боргу за ним, товар видається складом не інакше, як в обмін на складське свідоцтво та за умов надання разом із ним квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

Утримувач складського та заставного свідоцтва має пра­во вимагати видачі товару частинами. При цьому в обмін на первісні свідоцтва йому видають нові свідоцтва на това­ри, що залишилися на складі.