Міжнародно-правова охорона засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.

Мадридська угода про реєстрацію знаків (1891 і доповнена Мадридським протоколом у 1989р., Україна з 1991 р).

Угодою передбачається міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг Міжнародним бюро ВОІВ. Реєстрації, здійснювані відповідно до Угоди є міжнародними. Міжнародна реєстрація знаків для товарів і послуг надає ряд переваг власнику знака. Після реєстрації знака в державі-учасниці, що є країною походження, власнику треба подати лише одну заявку. Однією мовою (французькою) Міжнародному бюро, замість подачі документів заявок до національних патентних відомств.

Така реєстрація вигідна і національним патентним відомствам, оскільки скорочує обсяг роботи тощо.

Мадридська угода про недопущення неправдивих або таких, які вводять в оману, вказівок походження товарів (1891). Україна не є учасницею. Відповідно до цієї Угоди на всі товари, які містять неправдиву або таку, яка вводить в оману, вказівку походження товару, що прямо або непрямо вказує на одну з держав-учасниць або на місце в такій державі, накладається арешт під час ввезення або таке ввезення забороняється чи застосовуються інші заходи і санкції щодо такого ввезення.

Найробський договір про охорону олімпійського символу (1981, Україна з 1998 р). Усі держави-учасниці Договору зобов’язані захищати олімпійський символ від використання з комерційною метою (в рекламних оголошеннях, як знак на товарах тощо) без дозволу Міжнародного олімпійського комітету. Договором передбачено, що у випадку, коли МОК сплачується ліцензійний митний збір за дозвіл на використання олімпійського символу з комерційною метою, частина прибутків повинна використовуватися на користь зацікавлених національних олімпійських комітетів.

Договір про закони про товарні знаки (TLT) (Женева 1994, Україна з 1996 р). Головна мета Договору зробити національні і регіональні системи реєстрації товарних знаків зручнішими для користувачів шляхом спрощення і гармонізації процедур, що забезпечує надійність охорони знаків.

Більшість положень Договору пов’язані з процедурою, яку повинно здійснювати національне патентне відомство. Процедура поділена на три фази: заявка на реєстрацію, зміни після реєстрації, а також продовження реєстрації.

Лісабонська угода про охорону найменувань місць походження та їх міжнародну реєстрацію (1958). Україна не є членом.

Угода переслідує мету забезпечення охорони найменувань місце походження, тобто “географічної назви країни, району або місцевості, що надходить з даної країни, району або місцевості, якість і особливості, якого виключно або головним чином пов’язані з географічним середовищем, включаючи природний і людський чинники”. Такі найменування реєструються Міжнародним бюро ВОІВ за заявкою компетентного органу держави-учасниці. Міжнародне бюро сповіщає інші держави-учасниці про реєстрацію. Всі держави-учасниці зобов’язані охороняти зареєстровані за міжнародною процедурою найменування протягом всього часу, поки вони охороняються в країні походження.

Ніццька угода про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для цілей реєстрації знаків (1957). Цією Угодою заснована класифікація товарів і послуг з метою реєстрації товарних знаків і знаків для обслуговування. Класифікація використовується як при міжнародній так і при національній реєстрації. Класифікація складається з переліку класів та алфавітного переліку товарів і послуг (близько 11 тис. найменувань). Переліки періодично переглядається Комітетом експертів. Ним користується більше 100 країн, хоча учасницями є близько 60.

Віденська угода про запровадження Міжнародної класифікації зображувальних елементів знаків для товарів і послуг (1973). Угодою запроваджено класифікацію для знаків, які містять або складаються із зображувальних елементів. Компетентне відомство держави-учасниці повинно зазначати відповідні символи класифікації в усіх офіційних документах і публікаціях, пов’язаних з реєстрацією знаків та їх групуванням.

 

Контрольні питання до теми 3.

1. Які ви знаєте об'єкти промислової власності?

2. Перерахуйте нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності.

3. Що таке винахід?

4. Що таке корисна модель?

5. Що таке промисловий зразок?

6. Яку функцію виконує торговельна марка?

7. Хто є суб'єктами права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки?

8. Яка мета правової охорони?

9. У чому полягає сутність правової охорони ОІВ?

10. Які переваги дає правова охорона ОІВ правовласнику.

11. У чому полягає процедура надбання прав на винахід?

12. Що є об'єктом винаходу?

13. Що є об'єктом корисної моделі?

14. Що є об'єктом промислового зразка?

15. Які критерії охороноздатності для винаходів?

16. Які критерії охороноздатності для корисних моделей і промислових зразків?

17. У чому полягає критерій новизни для винаходу?

18. У чому полягає процедура правової охорони об'єктів промислової власності?

19. Який термін, правової охорони об'єктів промислової власності?

20. На основі яких підстав дія охоронного документа на об'єкт промислової власності може достроково припинятися цілком чи частково?

21. На які об'єкти промислової власності передбачено продовження дії охоронного документа після вичерпання первісно встановленого терміну?

22. Що таке патент?

23. Охарактеризуйте засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг та їх види.

24. Що таке фірмове найменування (фірма)?

25. Дайте загальну характеристику зазначення походження товару.

26. Що таке кваліфіковане зазначення походження товару?

27. Дайте визначення знаків для товарів і послуг.

28. Наведіть приклади об’єктів знаків для товарів і послуг.

29. Перерахуйте права і обов’язки, що випливають зі свідоцтва на знак для товарів і послуг.

30. У чому заключається захист прав на знаки для товарів і послуг?

31. Розкажіть про реєстрацію кваліфікованого зазначення походження товару.

32. У чому полягає суть міжнародно-правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг?

Тема 4. ОЦІНКА ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ'ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

1. Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.

2. Підходи до оцінки.

3. Методи оцінки.

4. Послідовність оцінки.

5. Приклади оцінки.

Інтелектуальна власність як об'єкт оцінки.

Законом України "Про оцінку майна, майнових прав га професійну оціночну діяльність в Україні" нематеріальні активи, у тому числі ОПІВ, прирівняні до майна, що оцінюється. Тобто, оцінці підлягають не самі об'єкти права інтелектуальної власності, а права на них. Звідси витікають важливі наслідки: предмет оцінки (майнове право) є нематеріальним активом; якщо спливає юридичний термін дії цього права, то зникає і предмет оцінки; майнове право на ОПІВ діє тільки на території країни, в якій набуте це право; необхідною умовою для оцінки вартості майнового права на ОПІВ є відокремлюваність його від суб'єкта цього права (обігоздатність).

Більшість ОПІВ, такі як об'єкти авторського права та суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки тощо, можуть бути відділені від правовласника – фізичної чи юридичної особи, і права на них можуть бути передані (продані) іншим особам. Інші об'єкти - фірмові найменування, гудвіл, професійні якості персоналу не можуть бути відділені від своїх носіїв і тому не можуть виступати в якості товару у звичайному розумінні.

Зазвичай оцінка вартості майнових прав на ОПІВ здійснюється з метою визначення:

- бази оподаткування підприємства;

- вартості прав на ОПІВ, що вноситься до статутного капіталу підприємства;

- вартості виключних прав, що передаються на основі договору уступки прав чи ліцензійного договору;

- розміру компенсації, яку необхідно виплатити згідно діючому законодавству правовласнику за порушення його виключних прав.

Цей перелік не є вичерпним. Так, важливою є оцінка прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік, оцінка у випадку приватизації підприємства, для застави, злиття, розділення, зміни форми власності підприємств тощо.

Підходи до оцінки.

Національним стандартом України №1 "Основні положення оцінки майна і майнових прав" визначені три підходи до оцінки: витратний, порівняльний і дохідний.

Затратний підхід ґрунтується на врахуванні принципів корисності і заміщення. Він передбачає визначення поточної вартості витрат на відновлення або заміщення ОПІВ у поточних цінах з подальшим коригуванням (зменшенням) на суму зносу (амортизації), тобто за витратами. Витратний підхід є єдино придатним, коли ОПІВ не призначені для отримання доходу, або якщо з тих чи інших причин ринкову вартість важко визначити двома іншими підходами.

Порівняльний підхід полягає в тому, що вартість прав на ОПІВ визначається шляхом співставлення цін недавніх продажів подібних об'єктів. Хоча подібний підхід до оцінки, на перший погляд, виглядає досить просто, його застосування на практиці пов'язане з багатьма труднощами і умовностями. Так, в принципі, не існує ідентичних ОПІВ. Також буває важко знайти відомості про продаж подібних ОПІВ, оскільки ні продавці, ні покупці не зацікавлені в розповсюдженні таких відомостей. З цих та інших причин цей підхід в Україні є малопридатним.

Дохідний підхід виходить з принципу очікування, який свідчить про те, що вартість прав ОПІВ визначається величиною майбутніх вигод для їх власника. Формалізується даний підхід шляхом перерахунку майбутніх грошових потоків (доходу, прибутку), що генеруються ОПІВ, у дійсну (теперішню) вартість. Для цього найчастіше використовують прийом дисконтування (зменшення) майбутніх грошових потоків, маючи на увазі, що сьогодні гроші коштують дорожче, ніж завтра.

Методи оцінки.

Кожному з підходів відповідає один або кілька методів. Зв'язок між підходами і найбільш поширеними методами зазначено в табл. 7.1.

Таблиця 7.1

Зв'язок між підходами для оцінки прав на ОПІВ і методами оцінки

Підходи	Методи
Витратний підхід	Метод прямого відтворення Метод заміщення Метод фактичних витрат Метод приведених витрат
Порівняльний підхід	Метод порівняння продажів
Дохідний підхід	Метод прямої капіталізації
Метод дисконтування грошових потоків
Метод надлишкового прибутку
Метод роялті
Метод звільнення від роялті

Метод прямого відтворення полягає у визначенні вартості відтворення як суми витрат, що необхідні для створення нової точної копії ОПІВ, що оцінюється. Ці затрати повинні ґрунтуватися на сучасних цінах.

Метод заміщення полягає у визначенні вартості заміщення з подальшим відрахуванням суми зносу (амортизації). Принцип заміщення стверджує, що максимальна вартість власності визначається мінімальною ціною, яку необхідно сплатити при купівлі ОПІВ аналогічної корисності або з аналогічною споживчою вартістю.

Метод фактичних витрат передбачає підсумовування фактичних витрат і частіше за все застосовується для визначення балансової (бухгалтерської) вартості прав на ОПІВ з метою постановки їх на бухгалтерський облік.

Метод приведених витрат полягає у перерахунку фактичних минулих витрат на створення і підготовку до використання об'єкта оцінки у поточну вартість, тобто у вартість на дату оцінки. На практиці цей метод використовують у випадках, коли нематеріальні активи (майнові права ОПІВ) мають соціальне значення, або використовуються в оборонних програмах, програмах безпеки державного або регіонального значення.

Метод порівняння продажів е основним при порівняльному (ринковому) підході. При наявності інформації про недавні продажі подібних об'єктів цей метод дозволяє визначити найбільш точну, так звану "справедливу" ціну.

Метод прямої капіталізації доходу використовують у випадку, коли прогнозується постійний за величиною і рівний за періодами дохід, отримання якого не обмежується у часі. Капіталізація такого доходу здійснюється шляхом поділу його на ставку капіталізації.

Метод дисконтування грошових потоків відноситься до групи методів непрямої капіталізації. Згідно з цим методом дійсна (сьогоднішня) вартість прав на ОПІВ вираховується за формулою:

, (7.1)

де: Р\/ - дійсна вартість прав на ОПІВ;

t - періоди (роки), в які очікується отримання прибутку від ОПІВ;

С_t - грошовий потік, що генерується ОПІВ в періоді t;

і_t - ставка дисконту в періоді t, %.

Ставку дисконту можна визначити за формулою:

і_t = С_RF + (С_M - С_RF) , (7.2)

де: С_RF - безризикова ставка доходу, наприклад, відсотки, що виплачуються за державними облігаціями;

С_M - середньоринкова для даної галузі ставка доходу;

- фактор ризику.

 

Якщо підприємство менш ризиковане, ніж середнє по галузі, то < 1, а якщо більш ризиковане, то > 1. В середньому = 0,8 - 1,2.

Метод надлишкового прибутку є різновидом методу дисконтування грошових потоків. Відміна полягає у тому, що під С_t розуміють чистий надлишковий прибуток, що генерується ОПІВ у періоді t. Слово "чистий" означає, що цей прибуток "очищений" від податків, а "надлишковий" - що це прибуток понад такого прибутку, який був би отриманий без використання ОПІВ.

Метод роялті передбачає підсумовування періодичних грошових потоків (надходжень) роялті, що генеруються за допомогою ОПІВ:

(7.3)

де: РV - роялті;

t - періоди (роки);

С_t - грошовий потік в періоді t;

R_t - ставка роялті в періоді t, %.

 

Для попередніх розрахунків можна прийняти середнє значення R_t = 5%. Більш точно R_t можна знайти в таблицях, що враховують галузь економіки, вид продукції і серійність виробництва.

Метод звільнення від роялті передбачає дисконтування щорічних потоків платежів роялті. За цим методом:

(7.4)

Найчастіше за С_t приймають обсяг продажу товару, виготовленого з використанням ОПІВ у даному періоді. Це також може бути прибуток або навіть вартість основної сировини, що використовується для виготовлення продукту.

Послідовність оцінки.

Оцінку прав на ОПІВ проводять, зазвичай, у такій послідовності:

- ідентифікація предмета оцінки;

- визначення цілі оцінки;

- вибір виду вартості;

- вибір підходу до оцінки;

- вибір методу оцінки;

- розрахунок вартості прав на ОПІВ;

- оформлення звіту (акту) про оцінку.

На першому етапі необхідно визначити, що саме є предметом оцінки: винахід, корисна модель, промисловий зразок, торгівельна марка тощо, або технологія, що включає два або більше ОПІВ. Необхідно також переконатися, чи є дійсними права на ці ОПІВ і кому саме належать ці права.

Що стосується виду вартості, то вона може бути ринковою, або неринковою, наприклад: інвестиційна вартість, залишкова вартість заміщення тощо.

Якщо оцінюється недержавна власність, то оцінка закінчується складанням звіту про оцінку. Якщо у цій власності є суттєві державні або комунальні складові, то підсумковим документом є акт.

Приклади оцінки.

Приклад 1. Оцінити права на твір літератури за таких умов:

- строк дії договору на передачу автором прав на рукопис видавцю - 2 роки;

- тираж 1-го року 2 000 примірників, другого - 3 000 примірників;

- вартість одного примірника 15 грн.;

- ставка роялті дорівнює 15%.

Для оцінки таких ОПІВ найчастіше використовують метод роялті. Тоді:

= 2 000 • 15 • + 3 000 • 15 • = 11250 грн.

Приклад 2. Оцінити права на винахід за таких умов. Компанія ВLМ має патент на вибухонебезпечну лампу. Компанія вже має досвід продажу ліцензій на право виробництва, тому розмір ставки роялті встановлено. Економічний термін служби патенту оцінюється в 10 років, по закінченні якого цінність патенту буде вичерпаною. Вихідні дані:

- розрахунковий розмір продажів 1-го року дорівнює

$ 5 000, 2-го - $ 7 500, 3-го - $ 100 000, з 4-го по 10-й – по $ 50 000 щорічно;

- ставка роялті 1-го року 7%, 2-го - 6%, 3-го - 5%, з 4-го по 10-й - по 7%;

- ставка дисконту дорівнює 15%.

Для розрахунку виберемо метод звільнення від роялті. Тоді:

Приклад 3. Оцінити права на торгівельну марку за таких умов. Фірма "хх" випускала і продавала продукцію по 10 грн. за одиницю. Через деякий час фірма набула права на торгівельну марку для цієї продукції і провела широкомасштабну рекламу цієї марки. Після цього ціна на одиницю продукції тієї ж самої якості зросла до 12 грн. Вихідні дані:

- кількість проданих одиниць продукції 1-го року становить 100 тис., 2-го - 150 тис., 3-го - 200 тис., 4-го - 100 тис.;

- ставка дисконту дорівнює 14%;

- податок на прибуток становить 25%.

Для розрахунку вартості прав використаємо метод надлишкового прибутку. Тоді:

 

Контрольні питання до теми 4.

1. Яка мета оцінки вартості прав на об’єкт права інтелектуальної власності?

2. Назвіть основні підходи до оцінки.

3. Які знаєте методи оцінки?

4. Розкажіть про ”метод прямого відтворення” і ” метод фактичної витрати”.

5. Що таке ”метод прямої капіталізації доходу” і ”метод надлишкового прибутку”.

6. В чому суть ”методу роялті” і ”методу звільнення від роялті”?

7. Назвіть послідовність оцінки прав на об’єкт права інтелектуальної власності.