Об’єкти та суб’єкти авторського права.

Об’єкти авторського права. Об’єктом авторського права є твір науки, літератури і мистецтва, що є результатом творчої діяльності, виражений у будь-якій об’єктивній формі незалежно від призначення, цінності і способу вираження твору. Твір – це результат творчої праці автора, комплекс дій, образів, поглядів тощо. Закон України “Про авторське право та суміжні права” дає перелік об’єктів авторського права та їх загальні ознаки, однак цей перелік об’єктів авторського права не можна вважати повним, оскільки життя у своєму розвитку може породжувати нові форми об’єктивного вираження творчої діяльності людей. Об’єктом авторського права може бути не будь-який твір, а лише той, який має певні, встановлені Законом України “Про авторське право та суміжні права” ознаки: а) творчий характер; б) вираження в об’єктивній формі. Об’єктивна форма може бути різноманітною (усною письмовою, звуко- або відеозапис, зображення тощо) – ноти, креслення, схеми, запис на платівку, магнітну плівку, фотографії тощо. Але задум письменника чи композитора, який у свідомості автора склався у закінчену форму, образ, певне сполучення звуків, але ще не виражений зовні у будь-якій формі не визнається об’єктом авторського права.

Об’єктами авторського права є усні твори (промови, лекції, доповіді, проповіді, виступи тощо оскільки усні твори шляхом їх виголошення вважається опублікованими, тобто вираженими в об’єктивній формі), письмові (літературні наукові), музичні твори, переклади, сценарії, твори образотворчого мистецтва тощо.

Розглянемо детальніші групи об’єктів авторського права. Отже об’єктами авторського права є:

- літературні твори – романи, оповідання, твори драматургії та ін. письмові твори незалежно від їх змісту, форми втілення, факту опублікування. До цієї категорії належать і листи, інтерв’ю, а також твори написані особливою математичною мовою, мовою коду або спеціальною технічною мовою (комп’ютерні програми), що не є творами художньої літератури. Щодо наукових творів, то авторським правом охороняється сам твір, а не відкриття або теорії, що міститься у ньому;

- музичні твори – з текстом і без тексту (інструментальні – симфонії, сонати, квартети і вокальні пісні, романси тощо, а також музично-драматичні – опери, оперети, балети тощо). Авторське право охороняє лише твори, подані нотним записом чи перенесені на магнітні або цифрові носії, а також імпровізації або аранжування. До цієї групи варто віднести пантоміми, хореографічні та інші подібного роду твори для сценічного показу, а також сценічні обробки літературних, художніх творів, обробки фольклору, придатні для сценічного показу.

- аудіовізуальні твори – це кіно-, теле-, відеотвори розраховані на одночасне слухове і зорове сприйняття аудиторією. До них належать кіно-, теле-, відеофільми, слайд-фільми, діафільми, ін. кіно- і телетвори незалежно від жанру, призначення, обсягу, виконання.

- картографічні твори: географічні, геологічні та ін. карти, плани, ескізи і пластичні твори, що належать до географії, топографії та ін. наук.

- твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва: ескізи, фасади, проекти забудови, малюнки, плани озеленення, моделі, макети, будівлі, споруди, сади, парки, квартали забудови тощо.

- твори декоративно-прикладного мистецтва і дизайну – це характерні узори, орнаменти і форми, що використовуються для виготовлення промислових виробів і надають виробу естетичного зовнішнього вигляду (ювелірні вироби тощо).

- твори образотворчого мистецтва: картини, скульптури тощо.

- самостійними об’єктами авторського права є переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, інсценізації, музичні аранжування та ін. переробки творів науки, літератури і мистецтва та обробки фольклору.

Не є об’єктами авторського права: офіційні документи (закони постанови, рішення, а також офіційні переклади); офіційні символи і знаки (прапори, герби ордени, грошові знаки тощо); витвори народної творчості; повідомлення про новини дня або поточні події, що мають характер звичайної інформації; результати, одержані за допомогою технічних засобів, призначених для виробництва певного роду, без залучення творчої діяльності, безпосередньо спрямованої на створення індивідуального твору.

Суб’єкти авторського права. Суб’єктами авторських прав є особи, яким належить суб’єктивне авторське право відносно твору. Власниками цих прав можуть бути автори, їх спадкоємці, інші правонаступники.

Найважливішими суб’єктами авторських прав є автори творів науки, літератури, мистецтва. Авторами визнаються особи, творчою працею яких створено твір. Авторами визнаються і автори похідних (залежних) творів, зокрема перекладів, переробок, копій творів образотворчого мистецтва. Але поняття автор твору і суб’єкт авторського права не тотожні як за змістом так за значенням. Оскільки, як уже наголошувалося, автором твору завжди буде його творець, тобто тільки фізична особа, незалежно від її віку, а суб’єктами авторських прав можуть бути і юридичні особи, які є правонаступниками авторів творів, власниками похідного авторського права.

У більшості випадків твори науки, літератури і мистецтва створюються однією особою, але іноді двома або кількома, тобто спільною творчою працею кількох співавторів. Якщо два або кілька авторів спільною працею створюють твір, відносини між ними називають співавторством. Розрізняють два види співавторства: нероздільне – коли неможливо виділити працю кожного співавтора, роздільне – колі складові частини чітко визначені і відомо, хто із співавторів написав ту чи іншу частину. При роздільному співавторстві кожен із співавторів зберігає авторське право на свою частину і одночасно він є співавтором твору в цілому. При нероздільному співавторстві твір може використовуватися лише за спільною згодою всіх співавторів і право опублікування та ін. використання твору належить однаковою мірою всім співавторам.

Від співавторства слід відрізняти співробітництво, за якого кілька авторів беруть участь у створені колективної праці (енциклопедій, енциклопедичних словників, збірок, журналів тощо). Автори двох різних статей, вміщених в одному номері журналу чи збірки не стають співавторам. Вони не можуть вимагати визнання за ними будь-якого авторського права на весь номер журналу чи збірку. Кожен має авторське право на власну статтю.

Суб’єктами авторського права після смерті автора стають його спадкоємці. Успадкування авторських прав здійснюється або згідно із законодавством або за заповітом. Оскільки у нас заповіт досить рідкісне явище, то авторське право здебільшого переходять до спадкоємців за законом (в першу чергу спадкоємцями за законом є дружина (чоловік) померлого, його діти (зокрема і усиновлені) та батьки). Всі успадковують права у рівних частинах. Правонаступниками є спадкоємці, юридичні особи, видавництва, театри, кіностудії тощо, які оформили з автором договірні відношення щодо використання його твору. Правомірно придбані авторські права правонаступників визнаються і охороняються на рівні з правами самих авторів.

Суб’єктами авторських прав визнаються також видавці енциклопедій, енциклопедичних словників, періодичних збірок, колективних наукових праць, газет, журналів та ін. періодичних видань. Зазначеним суб’єктам авторських прав належать виключні права на використання таких видань в цілому. Однак самі видавці, безумовно, авторами творів, що включені до колективного твору не визнаються.

Нове законодавство про авторське право визнало право на інтерв’ю. Вважається, що інтерв’ю – це спільний твір особи, що дала його і особи, що взяла інтерв’ю. Авторське право на запис інтерв’ю належить їм обом, якщо інше не передбачено угодою між ними. А опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згоди особи, що дала його.

Охорона авторських прав обмежена у часі: авторське право виникає з моменту створення твору і діє протягом усього життя автора і ще 70 років після смерті. Однак є деякі нюанси у охороні авторського права.