Критерії оцінювання курсової роботи.

17–20 балів: ставиться за умови відповідності змісту курсової роботи завданню та вимогам навчально-методичних рекомендацій щодо її виконання, самостійність вирішення поставленої задачі, повноти засвоєння питань теми, показані студентом в своїй доповіді, правильність ввідповідей на запитання членів комісії.

16–13 балів: ставиться, якщо курсова робта та доповідь студента відповідає попереднім вимогам, але допускає деякі помилки та недоліки.

9–2 балів: ставиться, якщо курсова робота відповідає попереднім вимогам, але студент не розуміє сутності поставлених питань, допускає грубі помилки, відповідаючи на питання, відсутність самостійності. Неспроможність виправити помилки відповіді при зауваженні чи додаткових запитаннях.

9.3.2. Критерії оцінювання письмової самостійної роботи (реферату).

Максимальна оцінка за виконання письмової роботи (реферату) 8 балів. За грубу помилку, або за невиконання одного з завдань знімається 2–3 бали.

Критерії оцінювання модульної контрольної.

Максимальна оцінка за виконання модульної роботи 15 балів. Для оцінки знань студента використовується бальна шкала:

15 балів – якісне виконання усіх завдань, акуратне оформлення;

10–14 балів – виконання усіх завдань, але студент допускає незначні помилки;

за грубу помилку, або за невиконання одного із завдань знімається 4–6 балів.

Критерії оцінювання поточного рівня знань.

До поточного оцінювання відноситься вибіркове та фронтальне опитування знань. Максимальна оцінка за вибіркове опитування 4 бали, за фронтальне – 6 балів.

Оцінка в 5–6 балів передбачає:

– вільне володіння студентом навчальним матеріалом;

– ознайомлення з основною і додатковою літературою з курсу;

– вміння творчо використовувати теоретичні положення для аналізу конкретних ринкових ситуацій;

– вміння знаходити вірні відповіді на тестові завдання;

– вміння розв’язувати задачі з макроекономіки.

Оцінка в 3–4 балів передбачає:

– засвоєння студентом положень, що розглядаються на лекціях та практичних заняттях;

– вміння знаходити вірні відповіді на тестові завдання;

– вміння розв’язувати задачі з курсу макроекономіки.

Оцінка в 1–2 балів передбачає: засвоєння студентами основних понять (категорій), а також: теоретичних положень, що розглядаються на лекціях та практичних заняттях та в навчальній літературі.

9.3.5. Критерії оцінювання знань студентів при складанні іспиту.

Відповідь студента на екзамені оцінюється за 10 бальною шкалою.

Для оцінювання знань студента використовується бальна шкала:

1. Перше теоретичне питання – 3 бали.

2. Друге теоретичне питання – 3 бали.

3. Розв’язання завдання – 4 бали.

За грубу помилку знімається 2 бали, за незначну помилку – 1 бал.

 

Система поточного та підсумкового контролю знань.

Таблиця 9.1.1

Розподіл балів з модулів та їх елементів

 

Тижні	Модуль та його елементи	Кількість балів
мінімальна	максимальна
Модуль І. Макроекономічний аналіз та моделі рівноваги в умовах закритої економіки
	Вибіркове усне опитування
	Фронтальне усне опитування
	Вибіркове усне опитування
	Написання та захист рефератів
	Фронтальне усне опитування
	Модульна контрольна робота
Всього по модулю І
Модуль ІІ. Вплив держави та іншого світу на стабільність на розвиток економіки
	Вибіркове усне опитування
	Фронтальне усне опитування
	Курсова робота
	Модульна контрольна робота
Всього по модулю ІІ
Іспит
Всього

 

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни складається із суми балів за результатами поточного контролю знань та за виконання екзаменаційних завдань.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання у чотирибальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

 

Оцінка за бальною шкалою	Оцінка за шкалою ECTS	Оцінка за національною шкалою
90-100	A	«5»	«Відмінно»
83-89	B	«4»	«Добре»
75-82	C
68-74	D	«3»	«Задовільно»
60-67	E
35-59	Fx	«2»	«Незадовільно» з можливістю повторного складання
0-34	F	«Незадовільно» з обов’язковим повторним вивченям дисципліни

 

ГЛОСАРІЙ ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ

З КУРСУ «МАКРОЕКОНОМІКА»

Абсолютні потреби – це потреби, величина яких мотивується бажанням людей, які не відповідають можливостям економіки.

Автоматична (не дискреційна) політика – це політика, яка базується на діях вбудованих стабілізаторів, котрі забезпечують автоматичне (природне) пристосування економіки до фаз ділової активності без спеціальних рішень парламенту та уряду (прогресивні ставки податків, допомога по безробіттю).

Автономні витрати () – це такі витрати, що не пов’язані з доходами.

Автономні інвестиції () – це інвестиції, що не пов’язані із зростанням сукупного попиту (доходу), а здійснюється підприємствами з метою поліпшення свого становища на ринку.

Адвалерне мито – нараховується у відсотках від митної ціни товару.

Адміністративно-командна система господарювання – це система, в якій держава адміністративними методами регулює (координує) всю діяльність підприємств і виконує управління усіма господарськими зв’язками.

Акселератор – це коефіцієнт, який являє собою відношення приросту інвестицій у періоді t, отриманих в результаті приросту доходів у період t-1 щодо періоду t-2.

Амортизація – грошова форма відшкодування зношеної частки основного капіталу.

Аналіз – це метод дослідження, при якому об’єкт дослідження розкладається на окремі частини, кожна з яких вивчається окремо.

Багатство, майно – сукупність активів або одиниць власності, що має вартість.

Багатосторонній валютний курс – індекс національної валюти, обчислений як середньозважена ведичина на базі індексів двосторонніх курсів валют основних торговельних партнерів даної країни.

Базовий період – період, який береться за основу при обчисленні цін за інші періоди.

Баланс поточних рахунків – у цьому балансі відображається торгівля товарами і послугами. Сальдо поточних операцій позитивне, якщо експорт товарів і послуг перевищує їх імпорт, тобто якщо чистий експорт є позитивним.

Баланс руху капіталу – відображає покупку і продаж реальних та фінансових активів (тобто акцій, облігацій, землі, підприємств, устаткування тощо). Баланс руху капіталу має позитивне сальдо, коли надходження від продажу вітчизняних активів іноземцям перевищує внутрішні платежі за придбання зарубіжних активів (така ситуація називається припливом капіталу).

Банківські депозити (D) – сума грошей позичених банківським установами на певних умовах їх повернення і нарахування процентів.

Банківські резерви (BR) – та частина грошей банківської системи, яка не використовується для здійснення активних операцій і охоплює обов’язкові та надлишкові резерви.

Безробіття – це перевищення запропонованої робочої сили над попитом на неї.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) – це загальна або сумарна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених в економіці країни протягом року внутрішніми факторами виробництва, незалежно від того, хто ними володіє.

Валовий національний дохід (GNI) – це сума ВВП і первинних доходів, одержаних резидентами за кордоном у вигляді оплати праці, відсотків, дивідендів, доходів від прямих зарубіжзних інвестицій мінус первинні доходи, передані резидентами за кордон.

Валовий національний наявний дохід (GNDI) – це валовий національний дохід плюс поточні трансферти, одержані резидентами з-за кордону мінус поточні трансферти, передані за кордон.

Валовий національний продукт (ВНП) – це загальна або сумарна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці країни протягом року з використанням національних факторів, як всередині країни, так і за кордоном.

Валовий прибуток (Р) – це прибуток, що характеризує перевищення доходів від економічної діяльності над усіма витратами на виробництво продукції з урахуванням амортизації на відновлення основного капіталу.

Валові приватні інвестиції (І) – це витрати на заміщення зношеного капіталу,який був використаний у процесі виробництва і витрати на оновлення основного та оборотного капіталу.

Валові податки (Т) – сума надходжень до бюджетів різних рівнів.

Валютний курс ( ) – це ціна валюти, вона може визначатися у формі прямого котирування: 1 дол. США = 7 грн. 96 коп., або у формі зворотнього котирування. В макроекономічному аналізі використовується зворотне котирування.

Великі цикли – це цикли, які пов’язані зі зміною технологій і поколінь машин, оновленням об’єктів інфраструктури.

Випуск (Вп) – це ринкова вартість усіх товарів і послуг вироблених в країні за певний період часу з врахуванням проміжних товарів. При обчисленні валового випуску застосовуються основні ціни, тобто такі, які не включають податків на продукти, але враховують субсидії на продукти.

Виробництво – це процес використання трудових ресурсів та обладнання у поєднанні з природними ресурсами та матеріалами для виготовлення необхідних товарів та послуг.

Виробнича функція – це зв’язок між будь-яким набором факторів виробництва та максимально мажливим обсягом продукції.

Виробнича функція Кобба-Дугласа – це функція, яка ґрунтується на припущенні про постійну віддачу та характеризується спадною граничною продуктивністю капіталу.

Витрати державного бюджету(G) – це сума державних витрат на купівлю товарів та послуг, використання працюючих у державному секторі, виплатутрасфертів, субсидій та фінансування державного боргу.

Відкрита економіка – економіка, яка охоплює взаємовідносини між домашніми господарствами, підприємствами, державою та сектором решти світу.

Відсоток (r) – дохід від грошового капіталу, який представлений у вигляді заощаджень домашніх господарств.

Внутрішняекономіка – економіка, яка охоплює діяльність на економічній території країни, як резидентів, так і нерезидентів.

Галопуюча інфляція – інфляція, темп якої вимірюється десятками або сотнями процентів на рік. Така інфляція свідчить про серйозні порушення кредитно-грошової політики в країні.

Гіперінфляція – інфляція, що характеризується темпами, які перевищують 50% на місяць. Така інфляція робить більш сильний вплив на перерозподіл багатства, вона викликає недовіру до грошей, внаслідок чого спостерігається часткове повернення до бартеру і перехід від грошової до натуральної заробітної плати.

Гіпотеза життєвого циклу – гіпотеза, яка припускає, що люди за допомогою заощаджень і позик переміщують свої доходи між окремими періодами життя з метою забезпечення рівномірного рівня споживання.

Гіпотеза постійного доходу – гіпотеза, яка припускає, що споживання залежить від постійного доходу, який люди очікують отримувати в середньому за весь період свого життя від трудової діяльності та накопичення активів.

Головна суперечність суспільства – це суперечність між безмежними матеріальними потребами людей і обмеженими економічними ресурсами.

Готівка (С) – сума випущених в обіг паперових і металевих грошей.

Гранична ефективність капіталу () – норма дисконту, яка врівноважує дисконтовану вартість очікуваних прибутків від вкладених інвестицій з вартістю капітального майна (інвестиційного проекту).

Гранична схильність до заощадження (МРS) – величина, яка показує, на скільки змінюються заощадження () при зміні доходу на одиницю (∆Y).

Гранична схильність до інвестування (j) – показує на скільки одиниць збільшаться інвестиції у разі зниження ставки відсотка на один пункт.

Гранична схильність до споживання (МРС) – це величина, яка показує на скільки зміниться обсяг споживання (∆С) при зміні отриманого доходу на одну одиницю доходу (∆Y).

Граничні інвестиції – це такий обсяг інвестицій, який компенсує зменшення капіталоозроєності від амортизації, приросту працюючих та зростання ефективності праці.

Грошова база (MB) – первинна емісія грошей, що складається з готівки поза банками та банківських резервів і слугує основою для мультиплікаційного збільшення грошової маси.

Грошова лінія (LM) – сукупність парних значень національного доходу (Y) та ставки відсотка (r), за яких встановлюється рівновага на ринку грошей.

Грошова маса або пропозиція грошей () – сукупність грошових активів, що складається з готівки поза банками та банківських депозитів.

Грошовий агрегат – сукупність грошових засобів, які об’єднані за якісними ознаками і ступенем ліквідності, швидкістю обігу, функціональною роллю в економіці.

Грошовий обіг – це рух грошей,що опосередковує обіг товарів і послуг, а також рух фінансового ринку, які здійснюються у формі законодавчо закріпленої грошової системи.

Грошовий мультиплікатор – величина, яка показує, на скільки одиниць змінюється пропозиція грошей при зміні грошової бази на одну одиницю.

Дедукція – судження, що формуються при дослідженні від загального до одиничного.

Дезінфляція – зниження темпів зростання цін.

Демпінг – міжнародна дискримінація в цілях, коли країна, яка експортує, продає свій товар на світовому ринку дешевше, ніж на іншому ринку (найчастіше вітчизняному). Демпінг може застосовуватися експортерами, які утримують від держави субсидії, чи коли вони є монополістами на внутрішньому ринку.

Депозитний мультиплікатор (cr) – відношення готівки до суми депозитів.

Депресія – свідчить про тривалий застій в економіці, найнижчий у періоді циклу. На цій фазі тривають банкрутство, недовикористання ресурсів, низька заробітна плата, зберігається велике безробіття.

Державний бюджет – це фінансовий план доходів та видатків держави на певний період (рік), якими після затвердження в парламенті, розпоряджається уряд.

Державні витрати (G) – це витрати держави, які використовуються для виробництва товарів і послуг, на оплату праці держслужбовців, працівників бюджетних установ та на утримання оборони, правоохоронних органів, науки, освіти, охорони здоров’я, культури тощо. Державні витрати поділяються на споживчі (С_g) та інвестиційні (І_g).

Дефіцит бюджету – такий стан державного бюджету, коли доходи уряду не покривають його видатки.

Дефіцит платіжного балансу – положення зовнішньоторгівельної діяльності, коли сума поточних операцій і балансу руху капіталу є від’ємною. Дефіцит платіжного балансу фінансується за рахунок скорочення офіційних резервів центального банку.

Дефлятор ВВП (І_n) – індекс цін, який показує темп зростання цін за певний період на всі товари і послуги, вироблені економікою країни (індекс Пааше), або визначається співвідношення номінального та реального ВВП.

Добровільне обмеження експорту (DOE) – це коли експортери самі беруть на себе зобовязання щодо обмеження експорту у певні країни.

Довгостроковий період – проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори (ціни і зарплата) спроможні відреагувати на збурення сукупного попиту і/або сукупної пропозиції і завдяки цьому відновити в економіці повну зайнятість.

Дефляція – стійка тенденція до зниження середнього (загального) рівня цін.

Довгострокове економічне зростання – це довгострокова тенденція збільшення потенційного рівня виробництва та умов повної зайнятості.

Додана вартість – це ринкова вартість продукції, що виробляється кожною фірмою, за виключенням вартості проміжних товарів (сировини, обладнання, матеріалів), придбаних у постачальників. Або додана вартість – це внесок в загальну величину вартості продукції, яка випускається і зроблена робочою силою і капіталом даної фірми.

Економічна потреба – це об’єктивна необхідність в чому-небудь для підтримання життєдіяльності людини.

Економічна територія – це територія, якою адміністративно керує уряд країни, в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщатися.

Економічні ресурси – це природні, людські та створені людиною матеріальні ресурси, що використовуються людиною для виробництва товарів і послуг. Всі економічні ресурси є рідкісними або в обмеженій кількості.

Екзогенна змінна – змінна, значення якої не залежить від розв’язання даної моделі, а встановлюється наперед.

Економіний цикл (цикл ділової активності) – це періодичний підйом або спад реального ВВП на фоні загальної тенденції до зростання.

Експорт – товари і послуги, вироблені в країні і продані за її межами.

Експортні субсидії – фінансова допомога держави, яка надається підприємствам, що виготовляють продукцію на експорт, з метою зменшення її сабівартості та ціни.

Ендогенна змінна – змінна, значення якої отримується в процесі розв’язання даної моделі.

Ефект імпортних закупівель виражається в тому, що при зростанні рівня цін в середині країни при стабільних цінах на імпорт призводить до скорочення експорту і чистого експорту, що зменшує сукупний попит в національній економіці.

Ефект Кейнса (ефект відсоткової ставки) виражається в тому, що із зростанням рівня цін зростає попит на гроші і при незмінній пропозиції грошей починає зростати ставка відсотка, внаслідок чого зменшується попит на інвестиційні товари та деякі споживчі товари.

Ефект мультиплікаторавитрат – це сума індуційованих витрат.

Ефект Пігу (реальних касових залишків) виражається в тому, що при зростання рівня цін зменшується реальна вартість фінансових активів (багатства), що призводить до скорочення споживання, а отже, зменшує сукупний попит.

Ефективність праці – змінна в моделі економічного зростання Р.Солоу, за допомогою якої враховується вплив технічного прогресу на капіталоозброєність.

Закон Оукена – це закон американського вченого, який довів,що існує тісний взаємозв’язок між величиною циклічного безробіття і відставанням фактичного ВВП від потенційного ВВП.

Закон порівняльної переваги Рікардо – країни спеціалізуються на виробництві тих товарів і послуг, які вони можуть зробити з відносно більш низькими виратами порівняно з іншими країнами.

Закрита економіка – економіка, яка охоплює взаємовідносини між домашніми господарствами і підприємствами (фірмами).

Закрита змішана економіка – економіка, яка охоплює взаємовідносини між домашніми господарствами, підприємствами та державою.

Залишок Солоу – внесок технічного прогресу в приріст продукту, який визначається за залишковим принципом, тобто способом віднімання від загального процента приросту продукту тієї частки, що припадає на працю й капітал.

Змішана економіка – економічна система, в якій поряд з ринком певну регуляторну роль щодо розміщення ресурсів і виробництва продуктів виконує держава.

«Золоте правило» – мається на увазі така норма заощаджень, яка забезпечує економіці стійкий стан з найвищим рівнем споживання.

Заощадження (S) – частина наявного особистого доходу, що залишається після здійснення витрат на споживання.

Заробітна плата (W) – це нарахована грошова винагорода за працю робітників і службовців, яка містить основну заробітну плату, додаткові виплати до зарплати, виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, виплати з приватних пенсійних фондів.

Золотодевізний стандарт – за яким було дозволено обмінювати національні банкноти на іноземну валюту (девізи), розмінну на золото.

Золотозливковий стандарт – передбачав можливість обміну знаків вартості на золото тільки за пред’явленням суми, що відповідає ціні стандартного зливка золота.

Золотомонетний стандарт – характеризується обігом золотих монет та вільним обміном паперових і кредитних грошей на золоті монети (існував до Першої світової війни).

Імпорт () – товари і послуги, які країна купує в інших країнах.

Імпортне мито – податок, який сплачується з кожної одиниці товару, що завозиться до країни. За рахунок мита ціна імпортованого товару піднімається вище світових цін.

Імпутована вартість – це вартість товарів і послуг, які не продаються на ринку і не мають ринкової ціни (наприклад, послуги, які надає держава обороні, охороні здоров’я, освіті тощо).

Інвестиційний попит () – це обсяг інвестицій, який знаходиться в оберненій залежності від ставки відсотка, він буде тим вище, чим менша поточна ставка відсотка.

Інвестиції в запаси – це витрати, пов’язані зі виробництвом продукції, яка не реалізується, а зберігається на складах підприємств.

Інвестиції в основний капітал – це витрати, спрямовані на купівлю устаткування, машин, будівництво виробничих об’єктів та інших засобів виробництва.

Індекс цін – помножене на 100 відношення вартості певного набору товарів або всіх товарів і послуг, вироблених в економіці країни у поточному періоді до вартості певного набору товарів і послуг або всіх товарів і послуг, вироблених в економіці у певному базовому періоді.

Індукція – судження, яке походить від конкретного до загального, від знання нижчого рівня до знання вищого рівня.

Індуційовані витрати – це такі витрати, що змінюються залежно від доходу, тобто ВВП.

Індуційовані інвестиції (I_t) – інвестиції, що обумовлені стійким зростанням національного доходу (Y).

Інфляційний розрив – це величина, на яку має скоротитися сукупний попит (сукупні витрати) для того, щоб зменшити рівноважний ВВП до потенційного.

Інфляція – стійка тенденція до підвищення середнього (загального) рівня цін.

Інфляція витрат – зростання цін, яке виникає внаслідок збільшення, витрат на одиницю продукцію, що супроводжується зменшенням сукупної пропозиції.

Інфляція попиту – зростання цін, що спричиняються надмірним сукупним попитом.

Капітал – це обладнання, будівлі і запаси виробничих товарів, які використовуються в процесі виробництва. Основний капітал містить житловий фонд, тому що люди, які живуть в будинках мають вигоду з послуг, які надаються будинками (житлові та інші послуги).

Квота – це обмеження в кількісному чи вартісному вираженні обсягу продукції, яку дозволено ввозити до країни (імпортні квоти), чи вивозити з країни (експортні квоти).

Кейнсіанство – напрямок в економічній теорії, засновником якого був англійський вчений Дж. Кейнс. Ідея Кейнса полягає у тому, що ринкова економіка не завжди здатна до саморегулювання, як це вважали класики, оскільки може мати місце певна негнучкість цін. У цьому випадку економіка не може самостійно вийти із депресії за рахунок механізму цін, а потребує втручання держави і вигляді стимулювання сукупного попиту.

Кейнсіанська короткострокова модель сукупної пропозиції – це модель, яка описує поведінку економіку в короткостроковому періоді і ґрунтується на таких принципах: неповна зайнятість в економіці, ціни на товари і номінальна зарплата жорсткі.

Кейнсіанська функція споживання – це функція, що описує залежність споживання домогосподарств від поточного наявного доходу.

Кейнсианський хрест – модель, що ґрунтується на кейнсианській теорії та показує залежність обсягу виробництва (ВВП) від сукупних витрат.

Кількість ефективних одиниць праці – показник кількості робочої сили, який в моделі економічного зростання Солоу обчислюється на базі фактичної кількості працівників, помноженої на ефективність праці.

Кінцеві продукти – це товари і послуги, що купуються для остаточного використання, а не для подальшого їх доопрацювання, переробки або перепродажу.

Класична довогосторокова модель сукупної пропозиції – це модель, яка описує коливання економіки в довогостороковому періоді, повна зайнятість є нормою для економіки, а можливі відхилення усуваються за допомогою абсолютно гнучких цін і зарплат.

Класична теорія – теорія, яка відповідає вимогам розвитку індустріального суспільства, заснованого на приватній власності і свободі економічного вибору та економічного саморегулювання. Класична школа вважає, що вільні ринки самі приведуть економіку до рівноваги на ринку праці (тобто до повної зайнятості) і ефективного розподілу ресурсів, тому немає необхідності у державному втручанні.

Коефіцієнт участі в робочій силі – це відношення кількості робочої сили до дорослого населення.

Комбіноване мито – визначається як поєднання адвалерного та специфічного мита.

Комерційний банк (КБ) – це інститут кредитної системи, що є посередником у кредиті, розрахунках і випускає кредитні знаряддя обігу.

Короткі цикли – це цикли, які пов’зані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Малі цикли характеризуються грошовими кризами і повторюються з певними закономірностями.

Короткострокове зростання національного доходу – це динаміка ВВП в межах заданих ресурсів та технологій до досягнення економічною системо умов повної зайнятості.

Короткостроковий період – проміжок часу, упродовж якого ринкові регулятори не мають здатності адекватно реагувати на збурення сукупного попиту або сукупної пропозиції і відновити в економіці повну зайнятість.

Кредитні або депозитні гроші – засоби обміну, які являють собою боргові зобов’язання депозитних інститутів (безготівкові гроші).

Крива виробничих можливостей (КВМ) – відображає сукупний випуск продукції, яка може бути вироблена при даній кількості природних, трудових ресурсів та основного капіталу.

Крива довгострокової сукупноїпропозиції – крива, що відображає незалежність сукупної пропозиції від ціни і набуває вигляду вертикальної лінії, яка бере свій початок у точці потенційного ВВП.

Крива короткострокової сукупної пропозиції – крива, що спирається на припушення про незмінність цін і має вигляд горизонтальної лінії, а на проміжному відрізку відображає пряму залежність сукупної пропозиції від ціни і має додатний нахил.

Крива IS – відображає залежність доходу (ВВП) від реальної відсоткової ставки в умовах рівноваги на товарному ринку, тобто Y = f(і). Між доходами і відсотковою ставкою не існує безпосереднього зв’язку, крива IS пов’язує їх між собою опосередковано через інвестиції.

Крива Лаффера – описує залежність доходів держави від рівня податків і виявляє таку податкову ставку (від 0 до 100%), при якій податкові надходження до бюджету досягають максимуму.

Крива Філіпса – австрійський вчений А. У. Філіпс науково довів зворотну залежність між рівнем інфляції і рівнем безробіття (крива ).

Криза (рецесія) – означає спад виробництва, зменшення обсягів створених благ, доходів і споживання, гальмування ділової активності, збільшення безробіття.

Ліквідність грошей – здатність із мінімальними витратами обмінюватися на будь-які види активів.

Ліцензія – дозвіл, який видається державою на здійснення певних видів економічної діяльності, включаючи зовнішньоторгівельні операції, у тому числі з видачі дозволу на імпорт та експорт.

Майбутня вартість грошей (FV) – це наявна сума, яка виражається за допомогою дисконту.

Макроекономіка –це наука, яка розглядає поведінку економіки країни в цілому, тобто як єдиного цілого: її підйоми та спади, проблеми інфляції та безробіття.

Макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких відображені реальні процеси в абстрактному вигляді.

Максимальне споживання – це стан економіки, коли граничний продукт капіталу (МРК) дорівнює сумі не інвестиційних чинників капіталоозроєності, тобто МРК = d + n + g.

Мала відкрита економіка – національна економіка, незначні розміри якої унеможливлюють її вплив на умови функціонування світового ринку, і зокрема на світову процентну ставку.

Метод «вилучення-ін’єкції» – метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, за якого вилучення із наявного доходу дорівнюють ін’єкціям.

Метод «витрати-випуск» – метод визначення рівноважного ВВП на основі знаходження такого ВВП, який дорівнює запланованим сукупним витратам.

Механізм міжнародних фінансових операцій – це операції з отримання позик і надання кредитів, операції з купівлі-продажу реальних і фінансових активів.

Модель – спосіб абстрактного відображення фактичної поведінки досліджуваних явищ.

Модель Макделла-Флемінга – спосіб оцінки впливу грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики на сукупний дохід у відкритій малій економіці за допомогою моделя IS-LM.

Модель Р. Солоу – це модель економічного зростання, яка визначає механізм впливу заощаджень, зростання трудових ресурсів та науково-технічного прогресу на рівень життя населення у його динаміці.

Модель Харрода-Демара – згідно даної теорії економічне зростання перебуває у прямій залежності від граничної схильності до заощадження (s) і зворотній до капіталоємкості (К_y).

Мультиплікатор витрат (m_e) – показує, на скільки одиниць змінюється ВВП у разі зміни автономних витрат на одиницю.

Мультиплікатор інвестицій (m_i) – коефіцієнт,який показує залежність зміни доходу від зміни автономних інвестицій; якщо відбувається приріст обсягу інвестицій, то дохід збільшується на величину, яка в m_i разів більше, ніж приріст інвестицій.

Національна економіка – економіка, яка охоплює діяльність резидентів незалежно від їх місця знаходження: на економічній території чи за її межами.

Національний дохід (НД) – це загальна сума, яка зароблена в результаті використання факторів виробництва в економіці,тобто це сума доходів від праці, землі, капіталу та підприємницької діяльності.

Національні заощадження – сума приватних і державних заощаджень, частина сукупного доходу, яка не використовується на приватне та державне регулювання.

Неокласична модель інвестування – модель, згідно з якою обсяг інвестицій залежить від рішення підприємців щодо здійснення інвестицій з метою досягнення оптимального розміру капіталу.

Непередбачувана інфляція – інфляція, яка приводить до зниження усіх видів фіксованих доходів, одержувачі позичок виграють за рахунок кредитів, тому що борги повертаються грошима, що знецінилися.

Непрямі податки (Т_н) – встановлюються у цінах товарів і послуг, їх розмір для платника податку напряму не залежить, а переносяться через ціни на споживача (універсальні акцизи, мита, податок на додану вартість).

Нерозподілений прибуток (Р_н) – це частина прибутку, яка є джерелом розширеного відтворення підприємства.

Номінальна процентна ставка (r) – це вартість позичених грошей, яка виражається в процентах до їхньої суми на рік.

Номінальний ВВП (Yⁿ) – ВВП, що визначається у фактичних (поточних) цінах, які діяли на момент реалізації.

Номінальний валютний курс (е) – це співвідношення між попитом та пропозицією на валютному ринку (короткостроковий період), або визначається співвідношення між іноземними та внутрішніми цінами на окремі товари і послуги або ринкового кошика в іноземній і національній (внутрішній) валютах (довогостороковий період).

Обернене котирування – спосіб котирування валюти, яке передбачає оцінювання одиниці національної валюти через певну кількість іноземної.

Об’єкт макроекономіки – об’єктом макроекономіки є економічна система, що являє собою сукупність економічних суб’єктів країни, діяльність яких відбувається на основі конкретно-історичних відносин. Або економічна система – це впорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг.

Об’єкт оподаткування – об’єктом оподаткування є дохід (прибуток) підприємств та населення, майно (нерухоме і рухоме).

Облігація – борговий інструмент (цінний папір), який зобов’язує позичальника оплачувати власнику цього ЦП фіксовану суму грошей (процентів) через певні проміжки часу до дати її погашення.

Особистий дохід (ОД) – це дохід, який нараховується сектору домашніх господарств за участь у процесі виробництва, як власнику факторів виробництва та отриманих від держави трансфертів.

Особистий наявний дохід (ОНД) – це дохід кінцевого використання. Це частина приватного доходу, яка залишається сектору домашніх господарств після оплати індивідуальних податків (прибуткового податку, податку на нерухомість, податку на спадшину тощо).

Очікувана інфляція – інфляція, яку економічні суб’єкти передбачали в майбутньому на основі доступної їм інформації за минулий період.

Перерозподільча функція держави – функція держави, яка полягає в перерозподілі доходів між приватним сектором економіки та виробництвом суспільних благ через зміну рівня податків, трансфертів та субсидій.

Платіжний баланс – макроекономічна модель, яка охоплює сукупність економічних операцій даної країни з іншими та розробляється з метою здійснення контролю за ефективністю зовнішньоекономічної діяльності країни та обгрунтування економічної політики держави.

Піднесення – фаза циклу, при якій економіка стрімко розвивається, виходить на вищий рівень у порівняння з докризовим станом. Цю фазу відрізняють високі темпи зростання виробництва, підвищення ефективності, максимальна зайнятість працездатного населення, покращення добробуту.

Платоспроможні потреби – це потреби, які обмежуються купівельною спроможністю людей, тобто величоною їх доходів.

Податки(Т) – це фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.