Фіскальна політика як основний важіль державного регулювання економіки. Дискретна та автоматична фіскальна політика

Втручання держави в економічну систему суттєво впливають на умови формування економічної рівноваги.

Розглянемо цей вплив за допомогою моделей: «втрати-випуск» та «вилучення-ін’єкції».

Модель «втрати-випуск».

У приватній закритій економіці рівноважний ВВП визначається за формулою:

 

З появою держави сукупні витрати доповнюються державними закупівлями.

Рівноважний ВВП з урахуванням впливу держави буде дорівнювати:

 

Включення державних закупівель до рівноважного ВВП суттєво змінює функцію споживання.

В закритій економіці функція споживання визначалась за формулою:

 

У наведеній функції наявний особистий дохід (НОД) дорівнює ВВП.

З появою держави податки (Т) зменшують наявний дохід домогосподарств, а трансферти збільшують його

Наявний особистий дохід з урахуванням впливу держави буде дорівнювати:

де НОД – наявний особистий дохід;

– податки на заробітну плату;

– трансферти.

Оскільки то наявний особистий дохід буде дорівнювати:

 

Звідси функція споживання з участю держави буде мати такий вигляд:

Функцію споживання можна визначити з урахуванням податкової ставки, за якою будуть розраховуватися податки залежно від доходу.

Цей зв’язок можна показати так:

 

 

де – гранична податкова ставка, яка показує, наскільки одиниць зростають податки у разі збільшення доходу на одиницю, тобто:

 

Якщо у попередню функцію споживання замість T, підставити , то отримаємо:

 

Модель «вилучення-ін ’ єкції».

У приватній закритій економіці рівновага визначається за формулою:

 

 

З появою держави вилучення доповнюється податками, а інвестиції державними закупівлями.

Рівноважний ВВП з урахуванням впливу держави буде дорівнювати:

 

 

У закритій економіці приватні заощадження дорівнюють:

 

А з урахування впливу держави обчислення приватних заощаджень відбувається так:

Зменшення приватних заощаджень, зумовлює виникнення державних заощаджень, які визначаються за формулою:

 

де – державні заощадження;

– державне споживання.

Тепер підставимо у базове рівняння економічної рівноваги приватні та появу державних заощаджень і отримаємо:

 

де

Після перегрупування членів даного рівняння, отримаємо:

 

де – приватні заощадження;

– державні заощадження.

Сума приватних та державних заощаджень – це національні заощадження, які можна виразити формулою:

 

Сума приватних та державних інвестицій дорівнює національним інвестиціям:

Отже, рівновага в економіці – це тотожність між національними заощадженнями та національними інвестиціями:

Приватні інвестиції в економіці за участю держави можна визначити, як:

 

де – внутрішні фінансові ресурси;

– сальдо державного бюджету.

Це означає, що обсяг приватних інвестицій (I) залежить не лише від приватних заощаджень, а й від фіскальної політики, яка впливає на стан державного бюджету.

Стабілізаційна функція держави реалізується через стабілізаційну політику.

Стабілізаційна політика поділяється на:

· фіскальну політику;

· монетарну політику.

Фіскальна політика – це сукупність заходів держави, спрямована на стабілізацію економіки за допомогою державних видатків та податків.

Розрізняють два види фіскальної політики – стимулююча та стримувальна.

Стимулююча фіскальна політика у короткостроковому періоді долає циклічні кризи в економіці за рахунок зростання державних витрат (G) і зниження податків (T) або комбінує ці заходи. У довгостроковому періоді політика зниження податків може призвести до розширення факторів виробництва і зростання економічного потенціалу.

Стримувальна фіскальна політика у короткостроковому періоді дозволяє знизити темпи інфляції за рахунок безробіття і скорочення виробництва. У довгостроковому періоді стримувальна політика може призвести до скорочення пропозиції і спровокувати стагфляцію, особливо якщо одночасно збільшуються податки і скорочуються державні витрати за всіма статтями бюджету.

Фіскальна політика за рахунок зміни податків і державних витрат називається дискреційною.

Автоматична (недискреційна) політика базується на діях вбудованих стабілізаторів, які забезпечують автоматичне (природне) пристосування економіки до фаз ділової активності без спеціальних рішень парламенту та уряду.

Вбудовані (автоматичні) стабілізатори підтримують економічну стабільність на підставі саморегулювання. У якості вбудованих стабілізаторів виступають: прогресивний податок, допомога по безробіттю, допомога по бідності, субсидії фермерам тощо.

За допомогою вбудованих стабілізаторів змінюються податкові надходження та державні трансферти. Таким чином, згладжуються циклічні коливання.

У період спаду вбудовані стабілізатори призводять до зменшення податкових надходжень, до зростання соціальних виплат та дефіциту державного бюджету. У період підйому відбувається зворотній процес.