Джерела економічного зростання

Виробнича функція визначає максимальну величину випуску продукції, яка може бути отримана при використанні певних величин витрат факторів виробництва (капітал, праця, земля тощо). Як виходить із визначення виробничої функції існує три джерела економічного зростання: капітал, праця та технічний процес – виникнення нових і вдосконалення методів виробництва.

1. Капітал – це обладнання, будівлі і запаси виробничих товарів, які використовуються в процесі виробництва. Основний капітал містить житловий фонд, тому що люди, які живуть у будинках мають вигоду з послуг, які надаються будинками (житлові та інші послуги).

Таблиця 10.2

Основні засоби за видами економічної діяльності в Україні

за період 2000–2007 рр. (млн. грн)

 

Види діяльності	Роки
Всього: у тому числі:
Сільське господарство
Промисловість
Будівництво
Транспорт та зв’язок
Нерухоме майно з жилими будинками
Інші галузі

 

З наведеної таблиці видно, що основний капітал в Україні з 2001 р. по 2007 р. збільшився на 222,6%.

В промисловості він зріст на 34,6% в будівництві на – 212,8%, на транспорті 348,1%, нерухоме майно і жилі будинки – 222,7%.

Разом з тим у сільському господарстві основний капітал зменшився на 25,3%.

2. Праця. Зростання витрат праці призводить до збільшення випуску продукції.

Таблиця 10.3

Динаміка зростання реального ВВП в Україні за період 2000–2008 рр.

 

Показники	Од. виміру	Роки
Реальний ВВП	млн. грн.
Кількість населення	млн. чол.	49,5	48,9	48,5	48,0	47,6	47,3	46,9	46,6	46,4
ВВП на душу населення	грн
Зростання реального ВВП на душу населення до попер. року	%		132,0	103,6	112,1	125,1	127,3	144,8	114,8	134,7
Зростання реального ВВП на душу населення до 2000 р.	%		132,0	136,7	153,3	191,9	234,3	353,7	406,1	547,3

 

У табл. 10.3. наведені темпи приросту реального ВВП на душу населення в Україні 2000–2008 рр.

У цей період реальний ВВП на душу населення мав значний темп зростання, він виріс у 2008 р. порівняно з 2000 р. у 5,5рази. Слід відмітити що на 77,8% збільшення реального ВВП на душу населення відбулося за рахунок зменшення населення, а – на 469,5% – за рахунок зростання продуктивності праці.

3. Науково-технічний прогрес. У кожний момент часу суспільство має певну суму знань про способи виробництва товарів. Ці знання мають багато форм. Одні з них відображені у книгах, журналах, статтях, у базі даних електронних носіїв, інші – реєструються у вигляді патентів, треті набуваються з досвідом і ніде не фіксуються. Зростання знань є провідним фактором економічного зростання.

Види економічного прогресу.

1. Винаходи і нововведення – це два напрямки розвитку науково-технічних знань. Результатом винаходів є нові знання. Нововведення – це вдосконалення методів застосування існуючих знань.

2. Втілення знань у капітал. Для того, щоб винаходи і нововведення мали вплив на виробництво, вони повинні бути втіленні у капіталі – фізичному або людському.

3. Вдосконалення науково-технічних знань є результатом підвищення досвіду певних працівників. Чим довше працівники виконують свою роботу, тим краще і швидше вона у них виходить. Наприклад, під час будівництва цивільних або військових суден, кількість праці для збирання кожного наступного плавзасобу значно знижується.

4. Системні залежності. У процесі економічного зростання одне досягнення породжує наступне. Професор Девід Лендеса з Гарвардського університету (США) про системну залежність науково-технічного прогресу сказав: «Зміни породжують зміни…». Це можна довести на прикладі розвитку авіаційної і космічної промисловості у минулому столітті.

5. Наукові дослідження і розробки. Головну роль у розвитку науково-технічного прогресу відіграють фундаментальні наукові дослідження і розробки. Витрати кожної країни на наукові дослідження і розробки відображають ті фінансові ресурси, які вкладаються у розвиток знань і технологій.

У макроекономічному аналізі велика увага приділяється обчисленню внеску кожного чинника економічного зростання у загальний приріст продукту.

Зв’язок між факторами виробництва можна визначити за допомогою виробничої функції.

Тому з урахуванням усіх чинників темп приросту продукту можна визначити за формулою:

 

де – темп приросту продукту;

– темп приросту відповідно капіталу й праці;

– темп приросту сукупної продуктивності, пов’язаної з технічним прогресом;

– частка капіталу в продукті;

1-а – частка праці в продукті.

Отже, темп приросту залежить від темпів приросту капіталу з урахуванням його частки у виробленому продукті, темпів приросту праці з урахуванням її частки у виробленому продукті та темпів приросту продуктивності факторів виробництва, які відображають внесок технічного прогресу у приріст продукту.

Слід звернути увагу, що приріст сукупної продуктивності праці факторів виробництва () окремо визначити не можна.

Тому приріст сукупної продуктивності праці факторів виробництва обчислюється за залишковим принципом за формулою:

 

Обчислений таким способом приріст сукупної продуктивності факторів дістав назву залишок Солоу.

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність зростання в короткостроковому періоді?

2. Що ви розумієте під економічним зростанням в довгостроковому періоді?

3. Що відображає крива виробничих можливостей?

4. У чому сутність кейнсіанської теорії економічного зростання?

5. Охарактеризуйте основні положення неокласичної теорії економічного зростання.

6. У чому полягає сутність моделі Солоу?

7. Дайте характеристику капіталоозброєності в стійкому стані.

8. Що являють собою «граничні інвестиції»?

9. Побудуйте і дайте пояснення графіка залежності капіталоозброєності від нагромадження капіталу, приросту населення та технічного прогресу.

10. Що пояснює «золоте правило» в моделі Солоу?

11. Визначте основні джерела економічного зростання.

12. Поясніть сутність залежності темпу приросту продукту від приросту капіталу, праці і технічного прогресу.

Рекомендована література: [2, 4, 7, 11, 12, 13, 14, 15, 8д, 9д].