Причини циклічного розвитку ринкової економіки.

1. Зовнішні причини – об’єктивні та суб’єктивні обставини, що викликають періодичну повторюваність економічних явищ і знаходяться поза економічною системою:

а) війни, революції та інші політичні потрясіння;

б) відкриття великих родовищ золота, урану, нафти та інших корисних копалин;

в) освоєння нових територій і пов’язана з цим міграція населення, коливання чисельності населення земної кулі;

г) потужні прориви в технології, винаходи та інновації, що змінюють структуру виробництва.

Теорії, що пояснюють економічний цикл тільки зовнішніми причинами, називаються екстернальними.

2. Внутрішні причини – це тіпричини, що породжуються самою економічною системою:

а) особисте споживання, зміни якого впливають на коливання обсягу виробництва та зайнятості;

б) інвестування, тобто вкладення грошових ресурсів у розширення виробництва, його модернізацію, створення нових робочих місць;

в) економічна політика держави, що прямо або опосередковано впливає на виробництво, попит і споживання.

Теорії, що пояснюють циклічність економічного розвитку тільки внутрішніми причинами, називаються інтернальними.

Сучасне трактування цього явища характеризується наступними загальними моментами:

1. Економічний цикл являє собою єдиний процес, що послідовно проходить через фази криз і підйомів.

Починаючи з 60-х рр. XIX ст., коли вченим К. Жугляр статистично було доведено наявність 10-літньої періодичності проходження ряду фаз розвитку економіки в країнах, безпосереднім об’єктом вивчення став весь цикл розвитку економіки, а не його окрема фаза – криза. Тобто, поширеною точкою зору стало трактування циклу як багатокомпонентного процесу.

Загальний коливальний рух складається з декількох складових, які виражають динаміку найбільш важливих агрегатів економіки і мають різні періоди та механізми коливань. Тому поряд з діловим (класичним) циклом Маркса-Жугляра, виділяють «довгі хвилі Кондратьєва» (45–60 років), «цикли С. Коваля» (15–25 років), «цикли Китчина» (2–4 роки) тощо.

Тобто, за тривалістю цикли поділяються на короткі (малі) – коливання ділової активності 2-4 роки; середні – коливання ділової активності 15–25 років та великі (довгі хвилі) – з періодичністю 45–60 років.

Короткі цикли – пов’язані з відновленням рівноваги на споживчому ринку. Матеріальною основою малих циклів є процеси, що відбуваються у сфері грошових відносин. Малі цикли характеризуються грошовими кризами, що повторюються з певними закономірностями. За змістом грошові кризи виступають як кризи сфери грошового обігу і кризи сфери кредитних відносин.

Середні цикли пов’язані зі зміною попиту на засоби виробництва. Матеріальною основою періодичності середніх циклів є необхідність оновлення основного капіталу.

Великі цикли. Матеріальною основою великого циклу є зміна базових технологій і поколінь машин (стрибок у лінії технічного прогресу), оновлення об’єктів інфраструктури. Великі цикли (хвилі) мають дві фази:

І фаза – висхідна (25-30 рр.). Це довгострокове піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технології і масового її поширення.

ІІ фаза – спадна (20-30 рр.) Криза виникає тоді, коли стара структура економіки вступає у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. У цей період гостро проявляються кризи середніх та малих циклів.

2. Починаючи із середини 30-х рр. ХХ ст. поняття економічного циклу було розширено і стало розглядатися як процес коливань, що відбуваються навколо положення рівноваги.

У класичній теорії економічна рівновага асоціювалася з повною зайнятістю. Представлялося, що циклічні коливання відбуваються не навколо, а нижче положення рівноваги. Класики вважали, що в період криз відбувається сходження з рівноважної траєкторії вниз, а в період підйомів - поступове повернення до передкризового рівня.

Дж. М. Кейнс довів можливість економічної рівноваги при неповній зайнятості, на підставі чого надалі цикл став розглядатися як процес коливань, що відбуваються навколо положення рівноваги.

Циклічні коливання відбуваються навколо трендової траєкторії господарського росту (довгострокове економічне зростання), причому значною мірою незалежно від останнього.

1. Пік (бум) 2. Спад (криза) 3. Дно (депресія) 4. Підйом

Фази економічного циклу

 

 

Пік (бум)

Криза (рецесія)

Потенційний ВВП

 

 

Дно (депресія)

Пожвавлення

 

 

Рис. 3.1. Економічний цикл

Економічний цикл – характеризує періодичніколивання обсягів виробництва, рівня доходів і зайнятості в масштабах економіки.

Криза – найважливіший елемент механізму саморегулювання ринкової економіки.

Економічний цикл має дві фази, які визначаються як максимум і мінімум. На рис. 3.1. показана ця послідовність.

Спад або скорочення виробництва – це період від максимуму циклічної активності до мінімуму.

Підйом або розширення виробництва – це рух вверх до наступного максимуму.

Економічні цикли не однакові і розрізняються як за довжиною кожної фази, так і за висотою максимуму та за глибиною їх мінімуму.