Рівноважний ВВП і модель «вилучення – ін’єкції» у закритій економіці



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Рівноважний ВВП і модель «вилучення – ін’єкції» у закритій економіці



У моделі «вилучення – ін’єкції» постійно виникають вилучення із витрат. Це пояснюється тим, що домогосподарства частину особистого наявного доходу витрачають на споживання, а другу частину – на заощадження.

У зв’язку з тим, що частина наявного доходу витрачається на заощадження, споживчих витрат буде недостатньо, щоб викупити весь обсяг виробничих споживчих товарів. Це може призвести до зменшення ВВП.

Але цьому є альтернатива. Виробництво може частково переключити свої потужності із виробництва споживчих товарів на інвестиційні. Це може відбутися за умови, якщо вилучення доходу у вигляді заощаджень через фінансові ринки обернеться адекватним зростанням інвестиційних витрат. Інвестиції у цьому разі можна розглядати як ін’єкції у потік «доходи – витрати». Питання лише стоїть у тому, у якому співвідношенні знаходяться між собою відтік у формі заощаджень та ін’єкції у формі інвестицій.

Варіанти співвідношення моделі «вилучення – ін’єкції»/

1) Якщо відтік (заощадження) перевищує інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати будуть меншими за ВВП, тобто фактичний ВВП буде більшим за рівноважний ВВП.

2) Якщо відтік із доходу домогосподарств у формі заощаджень менший за інвестиційні ін’єкції у витрати, то сукупні витрати (E) будуть більшими за ВВП. Це означає, що фактичний ВВП буде меншим рівноважного ВВП.

3) Якщо відтік та ін’єкції співпадають, то сукупні витрати (E) зрівняються з фактичним ВВП, який буде вважатися рівноважним.

Таким чином, рівноважний ВВП – це такий ВВП, який забезпечується в умовах рівноваги між інвестиціями та заощадженнями.

Це означає, що плани домогосподарств по заощадженнях співпадають з планами фірм по інвестиціям. Тому умовами рівноваги на товарному ринку є рівновага між заощадженнями та запланованими інвестиціями, тобто S=I.

Але крім запланованих, можуть виникнути і незаплановані інвестиції, тобто інвестиції у товарні запаси. За цих умов між заощадженнями і запланованими інвестиціями можуть відбутися розбіжності.

Фактичні інвестиції (І+І’) завжди балансуються з заощадженнями за рахунок незапланованих інвестицій, тобто незаплановані інвестиції є вирівнювальним елементом, який постійно залучається при виникненні невідповідності між фактичними інвестиціями та заощадженнями:

 

 

Визначення рівноважного ВВП за допомогою моделі «вилучення – ін’єкції» показано на рис. 9.2.

 

 
 


S2

 


 

 

Рис. 9.2. Модель рівноважного ВВП, визначеного методом

«вилучення-ін’єкції»

 

На рис. 9.2 лінія запланованих інвестицій (І) має горизонтальний вигляд, тобто допускається, що інвестиційні плани виробництв не залежать від поточного доходу.

Лінія заощаджень (S) має вигляд позитивно нахиленої лінії і відображає пряму залежність заощаджень від поточного доходу.

Рівноважний ВВП відповідає обсягу виробництва у точці Y0, оскільки в цій комбінації заощадження дорівнюють запланованим інвестиціям.

За цих умов виробництва інвестують стільки, скільки зберігає приватний сектор економіки, тобто I=S.

Якщо ВВП=Y2, то заощадження більше запланованих інвестицій (S2>I), але врівноважується з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованих інвестицій у товарні запаси:

При більш низьких рівнях ВВП заощадження будуть меншими запланованих інвестицій (S1 < I), але врівноважуються з фактичними інвестиціями за рахунок незапланованого зменшення інвестицій в товарні запаси

Якщо заощадження це функція фактичного ВВП , то заплановані інвестиції є елементом сукупних витрат та одночасно фактором, який визначає рівень рівноважного ВВП. Це означає, що невідповідність між заощадженнями та запланованими інвестиціями по суті відображає розбіжність між фактичним та рівноважним ВВП.

 

Мультиплікатор витрат

У рівнянні рівноважного ВВП, визначеного за методом «витрати-випуск» окремі компоненти сукупних витрат мають неоднаковий зв’язок з рівноважним ВВП.

Залежно від цього розрізняють індуційовані та автономні витрати.

Індуційованими є такі витрати, що змінюються залежно від доходу, тобто ВВП. У рівнянні індуційованими є витрати на споживання, зміна яких визначається так:

До автономних належать такі витрати, що не пов’язані із доходом. У рівнянні до автономних витрат відносяться лише інвестиції I.

Якщо автономні витрати позначити символом , то в нашому рівнянні

Визначимо зміну рівноважного ВВП за допомогою формули, в якій зміна запланованих сукупних витрат є сумою зміни автономних та індуційованих витрат:

Розв’яжемо рівняння відносно Y та отримаємо:

 

Множник , є мультиплікатором витрат.

Позначимо його символом та запишемо формулу:

 

 

Мультиплікатор витрат показує, на скільки одиниць змінюється ВВП у разі зміни автономних витрат на одиницю. Тому:

 

Завдяки чому приріст автономних витрат спричиняє мультиплікативне збільшення ВВП?

Це пояснюється тим, що будь – яке поширення автономних витрат породжує ланцюг індуційованих витрат, які створюють доходи адекватної величини.

Припустимо, що автономні витрати зросли на одиницю, наскільки зросте рівноважний дохід?

На перший погляд здається, що, оскільки рівноважний дохід дорівнює сукупного попиту, то збільшення автономних витрат на одиницю має привести до такого ж самого збільшення рівноважного доходу. Проте це не так. Чому?

Для того щоб пояснити, що відбувається слідом за зростанням автономних витрат, розглянемо процес пристосування фактичного обсягу виробництва до нового рівня рівноваги у динаміці.

Оскільки модель сама по собі статична, то ми умовно розіб’ємо процес переходу від первісної рівноваги до нової на нескінченну кількість кроків і підрахуємо сукупні зміни випуску, як суму змін, що відбуваються на кожному кроці.

Отже, наприклад, автономні витрати зросли на 1 млн. грн. Прямий вплив автономних витрат призведе до того, що на нульовому кроці випуск зросте на 1 млн. грн. Це так званий прямий ефект зростання автономних витрат.

У подальшому автономні витрати не змінюються, але починають зростати індукційовані витрати, які створюють доходи адекватної величини.

Опишемо процес збільшення доходу від зміни індукційованих витрат. Збільшення доходу на нульовому кроці на 1 млн. грн. призведе до зростання споживання на величину, меншу, ніж збільшення доходу, оскільки гранична схильність до споживання менше одиниці: .

Для того, щоб задовольнити сукупний попит, який зріс, випуск знову має зрости, на цей раз на величину , тобто меншу, ніж у нульовому періоді.

На другому кроці споживання зросте на величину , що призведе до відповідного зростання випуску тощо.

Таким чином, додавши всі зміни у випуску ВВП, отримаємо:

 

 

Враховуючи, що гранична схильність до споживання менша за одиницю, знаходимо суму ряду, який є нескінченно спадною геометричною прогресією:

 

У цьому рівнянні – приріст автономних витрат, а сума інших членів рівняння є сумою індуційованих витрат.

Загальний приріст ВВП перевищує приріст автономних витрат на величину індуційованих витрат. Тому ефект мультиплікатора – це сума індуційованих витрат.

Таблиця 9.1

Приріст ВВП України за рахунок автономних та індуційованих витрат за період 2000–2009 рр. (відкрита економіка)

Показники Роки
Приріст автономних витрат
Гранична схильність до споживання 0,82 0,82 0,50 0,89 0,71 0,79 0,78 0,82 0,82 0,79
Приріст ВВП за рахунок автономних витрат
Приріст ВВП за рахунок індуційованих витрат:        
у тому числі: 2000 р.  
2001 р.    
2002 р.      
2003 р.        
2004 р.          
2005 р.            
2006 р.                    
2007 р.              
2008 р.                
2009 р.                  
Усього приріст ВВП за роками

 

З табл. 9.1. видно, що при фінансуванні державою автономних витрат, які економіка України отримала у 2000–2009 рр. у вигляді інвестицій на суму 57 004,0 млн. грн., ВВП відповідно збільшився на суму 151 739,0 млн. грн., у тому числі – за рахунок індуційованих витрат на суму 94 755,0 млн. грн.

 

E, млн. грн.

 


E2

 


   

 

 


E1 2004

 


Y2
Y1

Y, млрд. грн.
30 150

 


Рис. 9.3. Ефект мультиплікатора витрат

на прикладі економіки України за 2000–2009 рр.

На графіку подана залежність приросту ВВП від приросту державних автономних витрат за період 2000–2009 рр.

Приріст державних витрат ( ) за період з 2004 р. до 2009 р. в обсязі 48598 млн. грн. за рахунок мультиплікаційного ефекту надав можливість збільшити приріст ВВП на 137353 млн. грн. мультиплікатор витрат склав: .



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.237.52.11 (0.012 с.)