Характеристика валового національного продукту. Структура внп і ввп та методи їх розрахунку

 

Щоб перейти до характеристики основних показників СНР небхідно розглянути, що таке виробництво. Виробництво – це процес використання трудових ресурсів та обладнання у поєднанні з природними ресурсами та матеріалами для виготовлення необхідних товарів та послуг.

Праця, земля, капітал та підприємницькі здібності, які використовуються у виробничому процесі називаються факторами виробництва.

Виробнича функція – це зв’язок між будь-яким набором факторів виробництва та максимально можливим обсяом продукції:

Q = f (W, K, Тм),

де Q – обсяг виробництва;

W – витрати на заробітну плату;

K – споживання основного капіталу;

Тм – витрати на матеріали.

Як уже відмічалося, СНР спирається на низку показників, за допомогою яких вимірюються результати функціонування національної економіки. Первинним таким показником є випуск (Вп), який відображає повну ринкову вартість усіх товарів та послуг, вироблених в країні за певний період з урахуванням проміжних товарів. При обчисленні валового випуску застосовуються основні ціни, тобто такі, які не включають податків на продукти, але враховують субсидії на продукти.

Центральне місце серед макроекономічних показників посідає валовий національний продукт (ВНП) та валовий внутрішній продукт (ВВП).

Валовий національний продукт (ВНП) – це ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених в економіці протягом року, з використанням національних факторів виробництва, як всередині країни, так і за кордоном.

Валовий внутрішній продукт – це ринкова вартість товарів і послуг, створених в економіці країни протягом року внутрішніми факторами виробництва, незалежно від того, хто ними володіє.

Основні характеристики ВНП:

1. ВНП відображає поточне виробництво незалежно від того, чи вся продукція продана, чи її частина залишається в запасах.

2. ВНП – це грошовий (вартісний) показник, який дозволяє враховувати різнорідні товари та послуги при підрахунку обсягу ВНП, а також проводити порівняння обсягів ВНП, що вироблені в різні роки.

3. ВНП як і ВВП можуть обчислюватися трьома способами: 1) виробничий метод (метод доданих вартостей); 2) за доходами (розподільчий метод); за витратами (метод кінцевого використання).

Щоб перейти до методів розрахунку ВНП (ВВП) необхідно вияснити такі поняття як: кінцеві продукти, проміжні товари; додана вартість.

Кінцеві продукти – це товари та послуги, що купуються для остаточного використання, а не для подальшого їх доопрацювання, переробки або перепродажу.

Тобто при обчисленні ВНП по вартості кінцевих продуктів до розрахунків не включається вартість проміжних продуктів, оскільки їх вартість вже врахована у вартості кінцевих продуктів.

Проміжні товари витрачаються в подальшому виробництві. Наприклад, залізо є проміжними для виготовлення залізничних рейок, а рейки є проміжним продуктом для залізничних колій.

Їхнє включення означало б подвійний рахунок і призводило б до завищення вартості ВНП.

Наприклад, вартість вироблених тепловозів є частиною ВНП. Якщо ми включимо її до ВНП, то необхідно виключити можливість повторного обліку у ВНП вартості дизелів, електродвигунів, гідропасів, тощо, які є проміжною продукцією і закуплені виробником тепловозів. Таким чином, ми уникнемо подвійного рахунку, враховуючи тільки вартість, що додається кожною фірмою.

Щоб уникнути подвійного рахунку, у ВНП включається тільки додана вартість продуктів, створених всіма підприємствами країни, що, у кінцевому рахунку, буде дорівнювати вартості кінцевого продукту.

Додана вартість – це ринкова вартість продукції, що виробляється кожною фірмою, за виключенням вартості спожитих сировини і матеріалів, придбаних у постачальників.

Додана вартість – це внесок в загальну величину вартості продукції, яка випускається, і зроблений робочою силою і капіталом даної фірми.

4. ВНП виключає непродуктивні угоди, наявні протягом року.

Види непродуктивних угод:

1) Фінансові угоди:

а) державні трансфертні платежі – безоплатні державні виплати громадянам (виплати по безробіттю, виплати по соціальному страхуванню, пенсії);

б) приватні трансфертні платежі (матеріальна допомога студентам від батьків тощо);

в) угоди з цінними паперами (купівля-продаж акцій, облігацій тощо). Формально угоди на ринку акцій є лише обмін паперовими активами й не припускають безпосередньої зміни обсягу виробництва. Але реально в майбутньому можуть вплинути на зміну обсягу виробництва.

2). Продаж старих речей, тому що він не відбиває зміну обсягу поточного виробництва, і його включення у ВНП означає подвійний рахунок.

5. До складу ВНП включається вартість випуску продукції, яка виробляється факторами виробництва, що знаходяться у власності громадян даної країни. Тобто частина національного ВНП може виробляється за кордоном. А от частина продукції, що виробляється на території країни, може не входити до складу ВНП. Наприклад, прибутки, отримані американськими власниками заводу «Кока-Кола» в Україні є частиною ВНП США, а не України.

6. Певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринковох ціни. До їхньої оцінки застосовують умовно нараховану або імпутовану вартість. Вона застосовується для домогосподарств. Наприклад, люди проживають у власних будинках, але вони не сплачують орендної плати. Щоб врахувати цей обсяг послуг у ВНП вносять умовно «орендну плату», яку власник ніби-то сплачує сам.

Інша сфера, для застосуваня «імпутованої» вартості – це послуги, надані державою обороні, охороні здоров’я, освітв тощо.

7. У ВНП включається вартість товарів, які вироблені у поточному періоді. Угоди з уже існуючими активами (перепродаж нерухомості) не включається до ВНП, крім посередницьких робіт брокерів.

Для більшості економік різниця між ВНП і ВВП незначна. Це говорить про те, що доходи, отримані за кордоном приблизно дорівнюють доходам, отриманим іноземцями в середині країни. У багатьох країнах ВНП перевищує ВВП лише на 1-2%. Проте в окремих країнах, наприклад, у Люксембурзі, ВНП вищий за ВВП на 10%.

У табл. 2.2наведені дані ВВП у фактичних цінах, ВВП на одну людину і доходи населення за період 2000–2009 рр. в економіці України.

 

Таблиця 2.2

Основні економічні показники України за 2000–2009 рр.

 

Показники
Валовий внутрішній продукт (у фактичних цінах), млн. грн
У розрахунку на одну особу, грн
Доходи населення, млн. грн
Питома вага доходів населення у ВВП, %	75,6	80,6	79,4	26,03	86,9	86,4	89,1	98,1

 

 

Рис. 2.1. Структура випуску в ринкових цінах у 2009 р.

 

З аналізу даних табл. 2.2 можна дійти висновку, що економіка України за період 2000–2008 рр. мала тенденцію до зростання. ВВП у фактичних (номінальних) цінах за зазначений період виріс на 557%. Питома вага доходів населення у ВВП за цей перід зросла з 75,6% до 89,1%, що відобразилось негативно на інвестиційній політиці і валовому накопиченні основного капіталу.

У зв’язку з фінансовою кризою, яка розгорталась в другій половині 2008 року темп зростання ВВП у 2008 р. зменшився на 0,5%,а у 2009 р. випуск ВВП знизився у порівнянні з 2008 р. на 3,5%. Питома вага доходів населення у ВВП досягла 98,1%, що свідчить про практичне припинення інвестиційних надходжень у розвиток країни.

Як уже відмічалось ВВП може розраховуватися трьома методами:

· виробничим;

· за витратам;

· за доходами.

1. Під час розрахунку ВВП виробничим методом підсумовується вартість, що додана на кожній стадії виробництва.

Вартість виготовлення труб є частиною ВНП країни і за розрахунком виробничим методом складає 1000 у.о.

Таблиця 2.3

Розрахунок ВВП виробничим способом

 

Стадія виробництва	Випуск (у.о.)	Додана вартість (у.о.)
Видобування залізної руди
Збагачення руди у ГОК
Виготовлення листової трубної сталі
Прокатка і виготовлення труб
Випуск, всього
Додана вартість

ВВП виробничим методом можна визначити і за формулою:

ВВП = [Випуск, всього] – [Проміжне споживання] + [Податки на продукти] – [Субсидії на продукти].

Таблиця 2.4

Обчислення ВНП України виробничим методом за 2008 р.